Справа № 146/295/25
Провадження № 22-ц/801/1464/2025
Категорія: 42
Головуючий у суді 1-ї інстанції Мороз І. С.
Доповідач:Ковальчук О. В.
01 серпня 2025 рокуСправа № 146/295/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчука О. В.,
суддів: Копаничук С. Г., Матківської М. В.,
розглянувши без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником - адвокатом Цокало Тетяною Михайлівною, на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 04 квітня 2025 року у селищі Томашпіль суддею цього суду Морозом І.С., дата складання повного тексту судового рішення 08 квітня 2025 року,
У лютому 2025 року до суду із позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» (далі- ТОВ «ФК «Європейська Агенція з повернення боргів») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Позов мотивовано тим, що 25.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар файненс груп» (далі - ТОВ «Стар файненс груп») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 21322-12/2023.
Відповідно до п.п 1.1 п. 1 кредитного договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 8 000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених цим договором. Згідно із п. 1.4.1. процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2. цього Договору.
29.07.2024 року між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29072024 у відповідності до умов якого ТОВ «Стар файненс груп» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Стар файненс груп» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрах прав вимоги.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 29072024 від 29 липня 2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги, зокрема до ОСОБА_1 .
Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала своє зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги, ОСОБА_1 не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.
У зв'язку з порушенням зобов'язань ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 21322-12/2023 в сумі 13 000 грн з яких: 8000 грн - сума заборгованості по основному боргу, 5000 грн - сума заборгованості по відсотках.
19.04.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2853146.
Згідно з п. 1 договору позики, за цим договором позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми позики.
14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21 у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК « ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників № 39 від 23.12.2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача.
Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала своє зобов'язання. Після позивачу права грошової вимоги, ОСОБА_1 не здійснила жодного платежу для погашення заборгованості.
У зв'язку з порушенням зобов'язань ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за договором позики № 2853146 в сумі 7612,65 грн з яких: 3000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1350 грн - сума заборгованості за відсотками; 3262,65 грн - сума заборгованості за пенею.
16.03.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс кредит» (далі - ТОВ «Аванс кредит») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 26794-03/2024.
Відповідно до п.п 1.1 п. 1 кредитного договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 11 000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених цим договором. Згідно із п. 1.4.1. процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2. цього Договору.
19.09.2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 19092024 у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс кредит» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Аванс кредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 19.09.2024 року до договору факторингу № 19092024 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги, зокрема до ОСОБА_1 .
Всупереч умовам кредитного договору не зважаючи на повідомлення, відповідач не виконала своє зобов'язання. Після відступлення ТОВ «Аванс кредит» позивачу права грошової вимоги, ОСОБА_1 не здійснила жодного платежу для погашення заборгованості.
У зв'язку з порушенням зобов'язань ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 26794-03/2024 в сумі 35 750 грн з яких: 11 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 24 750 грн - сума заборгованості за відсотками.
За таких обставин, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вищевказаними кредитними договорами в сумі 56 362, 65 грн та судові витрати.
04.04.2025 року рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області вказаний вище позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 21322-12/2023 в розмірі 13 000 грн, за кредитним договором № 26794-03/2024 в розмірі 35 750 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням в частині нарахованих сум заборгованості за відсотками по кредитних договорах, ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Цокало Т.М. подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване рішення змінити, зменшивши розмір стягнутої заборгованості за кредитним договором № 21322-12/2023 з 13 000 грн до 8 226, 48 та за кредитним договором № 26794-03/2024 з 35 750 грн до 11 498, 63, а також змінити розмір стягнутого судового збору.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що для розрахунку заборгованості по відсоткам за кредитними договором № 21322-12/2023 та за кредитними договором № 26794-03/2024 суд першої інстанції повинен був застосовувати максимальну денну процентну ставку в 1% відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування».
Скаржник вважає, що встановлений розмір процентної ставки у вищевказаних кредитних договорах в розмірі 2,5% не відповідав умовам чинного законодавства на момент укладення таких кредитних договорів, а тому розмір нарахованих відсотків за кредитними договорами має бути зменшений.
На адресу апеляційного суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, - без змін.
В заперечення проти апеляційної скарги представник позивача вказує, що жодних заперечень щодо змісту чи умов правил надання кредиту відповідачем при укладенні кредитних договорів висловлено не було. Ніяких застережень або зауважень з боку відповідача щодо неповного розуміння змісту кредитних договорів або незгоди з умовами кредитних договорів під час їх підписання, до суду першої інстанції зі сторони відповідача не надавалося. Підписавши кредитні договори, відповідач посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки відповідач не заперечує, що у неї виникла заборгованість по кредитному договору № 21322-12/2023 та кредитному договору № 26794-03/2024 за тілом кредиту, відтак рішення суду в частині встановлення та підтвердження наведених обставин апеляційним судом не перевіряється, оскільки в цій частині не оскаржується.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з огляду на таке.
Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає цим вимогам.
Судом встановлено, що 25.12.2023 року між ТОВ «Стар файненс груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 21322-12/2023 (а.с. 9-12).
Відповідно до п.п 1.1 п. 1 кредитного договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 8 000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених цим договором. Згідно із п. 1.4.1. процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2. цього Договору.
29.07.2024 року між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29072024 у відповідності до умов якого ТОВ «Стар файненс груп» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Стар файненс груп» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрах прав вимоги (а.с.18-19_
Відповідно до витягу із реєстру боржників до договору факторингу № 29072024 від 29.07.2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги, зокрема до ОСОБА_1 .
Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 21322-12/2023 від 25.12.2023 року, ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» в сумі 13 000 грн з яких: 8000 грн - сума заборгованості по основному боргу, 5000 грн - сума заборгованості по відсотках (а.с. 22).
16.03.2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 26794-03/2024 (а.с. 43-45).
Відповідно до п.п 1.1 п. 1 кредитного договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 11 000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених цим договором. Згідно із п. 1.4.1. процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2. цього Договору.
19.09.2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 19092024 у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс кредит» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Аванс кредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 49-51).
Відповідно до витягу із реєстру боржників до договору факторингу № 19092024 від 19.09.2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги, зокрема до ОСОБА_1 .
Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 26794-03/2024 від 16.03.2024 року ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» в сумі 35 750 грн з яких: 11 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 24 750 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 54).
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками у розмірі 5000 грн за кредитним договором № 21322-12/2023 від 25.12.2023 року та у розмірі 24 750 грн за кредитним договором № 26794-03/2024 від 16.03.2024 року, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не спростувала факту укладення зазначених кредитних договорів та частково визнала позовні вимоги позивача.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому, як визначено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
В силу частин 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Згідно із положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
За змістом ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач отримала кредитні кошти, однак вчасно їх не повернула, та, як наслідок, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для нарахування та стягнення із відповідача заборгованості за відсотками по кредитному договору № 21322-12/2023 від 25.12.2023 року у розмірі 5000 грн та по кредитному договору № 26794-03/2024 від 16.03.2024 року у розмірі 24 750 грн.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що для розрахунку заборгованості по відсоткам за кредитними договором № 21322-12/2023 та за кредитними договором № 26794-03/2024 суд першої інстанції повинен був застосовувати максимальну денну процентну ставку в 1% відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування».
Однак, наведені доводи скаржника колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування», згідно із Законом України від 22.12.2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 3498-IX), було доповнено частиною п'ятою, якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Закон № 3498-IX набрав чинності 24.12.2023 року.
Враховуючи, що кредитні договори № 21322-12/2023 та № 26794-03/2024 було укладено 25.12.2023 року та 16.03.2024 року, тобто після набрання чинності Законом № 3498-IX, до вказаних договорів підлягала застосуванню ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».
Водночас, скаржник, посилаючись на те, що встановлений розмір процентної ставки у вищевказаних кредитних договорах в розмірі 2,5% не відповідав умовам чинного законодавства на момент укладення таких кредитних договорів, не врахував, що пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону.
Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після 24.12.2023 року (дати набрання чинності Законом № 3498-IX), денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору.
Оскільки, кредитні договори № 21322-12/2023 від 25.12.2023 року та № 26794-03/2024 від 16.03.2024 року були укладені впродовж перших 120 днів після набрання чинності Законом № 3498-IX, встановлення процентної ставки у 2,5 % у таких кредитних договорах відповідало нормам чинного законодавства.
Тому апеляційний суд вважає безпідставним посилання скаржника на існування суперечності між встановленою кредитними договорами денною відсотковою ставкою у розмірі 2,5% та положеннями ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», за якою максимальний розмір денної відсоткової ставки не може перевищувати 1%.
Отже, нарахування відсотків за користування кредитами було правомірним, яке підтверджується умовами кредитного договору та доказами кредитної заборгованості.
Відтак, з огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу спору, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, у зв'язку із чим підстави для його скасування, з посилань, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому, відповідно до положень ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції необхідно віднести за рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Цокало Тетяною Михайлівною, залишити без задоволення, а рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 04 квітня 2025 року - без змін.
Понесені скаржником, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, судові витрати залишити за ним.
Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ковальчук
Судді: С. Г. Копаничук
М. В. Матківська