Постанова
Іменем України
01 серпня 2025 року
м. Харків
справа № 953/10751/23
провадження № 22-ц/818/3021/25
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів колегії - Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2024 року, ухвалене суддею Сугачовою О.О., -
встановив:
У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» в особі представника - Вершиніна К.В. звернулося в суд з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , якою просить стягнути з останнього на користь позивача суму заборгованості за Кредитним договором (заявами № 268 від 27.11.2022 та № 2614 від 17.01.2023) у розмірі 16 447,74 грн, а також суми судового збору в розмірі 2 684,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.11.2022 між ТОВ «НоваПей Кредит» та ОСОБА_1 укладено Публічний договір про споживчий кредит (стандарт продукту «Посилка в кредит», шляхом підписання Анкети-Заяви про приєднання № 979094 від 27.11.2022 до Публічного договору про споживчий кредит (далі - кредитний договір), який в редакції від 22.09.2022 розміщений на сайті позивача. Згідно з п. 2.1 Заяви про видачу траншу № 268 від 27.11.2022, відповідач просив позивача видати йому кредит в сумі 14 496,00 грн. Строк користування траншем 12 місяців. На підставі Заяви про видачу траншу № 268 від 27.11.2022 відповідач отримав кошти у розмірі 14 496,00 грн, що підтверджується документом про видачу готівки № 3393825918 від 27.11.2022. Станом на 01.09.2023 заборгованість відповідача перед позивачем за Заявою № 268 від 27.11.2022 становить 15 897,20 грн. Далі, 17.01.2023 між ТОВ «НоваПей Кредит» та ОСОБА_1 укладено Публічний договір про споживчий кредит (стандарт продукту «Посилка в кредит», шляхом підписання Анкети-Заяви про приєднання № 1176079 від 17.01.2023. Згідно з п. 2.1 Заяви про видачу траншу № 2614 від 17.01.2023, відповідач просив позивача видати йому кредит в сумі 2 447,00 грн. Строк користування траншем 12 місяців. На підставі Заяви про видачу траншу № 2614 від 17.01.2023 відповідач отримав кошти у розмірі 2 447,00 грн, що підтверджується документом про видачу готівки № 3429409500 від 17.01.2023. Станом на 01.09.2023 заборгованість відповідача перед позивачем за Заявою № 2614 від 17.01.2023 становить 2 936,44 грн. Відповідач порушив графік повернення споживчого кредиту та сплати процентів, своєчасно не сплачував платежі за кредитним договором, чим допустив їх прострочення на понад 30 календарних днів. На виконання умов Договору ТОВ «НоваПей Кредит» 01.09.2023 направило відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту, а отже відповідач повинен був повернути споживчий кредит у повному обсязі до 06.10.2023. Станом на день направлення вимоги (01.09.2023), у результаті порушення встановленого графіку погашення кредиту та відсотків, у відповідача загальний розмір заборгованості перед позивачем за Заявою № 268 від 27.11.2022 та Заявою № 2614 від 17.01.2023, становив 18 833,64 грн. 17.10.2023 відповідач частково оплатив свою заборгованість, яка станом день подання позовної заяви до суду, становить 16 447,74 грн, що підтверджується довідкою про стан розрахунків з позичальником. Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути на свою користь з відповідача.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2024 року задоволено частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит», код ЄДРПОУ 40055034, заборгованість за Кредитним договором № 979094 від 27.11.2022 (Заява про видачу траншу № 268 від 27.11.2022) та Кредитним договором № 1176079 від 17.01.2023 (Заява про видачу траншу № 2614 від 17.01.2023), яка утворилася станом на 01.11.2023, у загальному розмірі 16 447 (шістнадцять тисяч чотириста сорок сім) гривень 74 копійки.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей Кредит», код ЄДРПОУ 40055034, суму судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.
ОСОБА_1 та його представник подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції, позов залишити без розгляду.
Свої доводи мотивує тим, що ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 953/10751/23 від 01.04.2024р. було постановлено розгляд справи провести в порядку спрощеного позовного провадження і зазначено, що клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін відповідач має право подати у строк для подання відзиву, але в зв'язку з тим, що протягом шести місяців на адресу проживання ОСОБА_1 , як ВПО, не було направлено копії позовної заяви ТОВ «НоваПей Кредит» та ухвалу суду від 01.04.2024р. і не було призначено судове засідання у справі, що призвело до порушення процесуальних прав ОСОБА_1 , зокрема право подати клопотання про розгляд справи за участі сторін, подати відзив, заперечення на позов, подавати заяви і клопотання з процесуальних питань. Позовна заява ТОВ «НоваПей Кредит» від 01.11.2023р. не відповідає вимогам ст. 175-177 ЦПК, а тому мала бути залишена без розгляду, оскільки позовна заява ТОВ «НоваПей Кредит» від 01.11.2023р. була подана через систему «Електронний суд» нібито представником», але ні позовна заява, ні ордер, ні додатки не були підписані електронним цифровим підписом; до позовної заяви ТОВ «НоваПей Кредит» не було додано обгрунтованого розрахунку сум, що стягуються за кожним з обох договорів (заяви №263, №2614), про які зазначається в позові, що є порушенням ч.З ст.175 ЦПК, до позовної заяви додається якась таблиця, яка не є розрахунком сум, що стягуються у розумінні ст.175 ЦПК. В позові ТОВ «НоваПей Кредит» не правильно зазначено адресу, зокрема не зазначено: «корп.1», що підтверджується довідкою з сайту ТОВ «НоваПей Кредит». Ордер виписано адвокатом Вершиніним К.В. на ТОВ «НоваПей Кредит» на підставі договору про надання правової допомоги № б/ від 03.06.2021р., але до позовної заяви ТОВ «НоваПей Кредит» не було додано навіть ксерокопії цього договору, що є порушенням ст.26 закону України «Про адвокатуру», згідно якої «адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Тому адвокатом Вершиніним К.В. не доведено, що він має представляти інтереси ТОВ «НоваПей Кредит», зокрема подавати від імені ТОВ «НоваПей Кредит» позовні заяви. В ордері зазначено, що адвокатом Вершиніним К.В. можуть вчиняться дії тільки у Київському суді м. Харкова, а не в Московському суді м. Харкова. Директором ТОВ «НоваПей Кредит» нібито є Приходько І., але повноваження ОСОБА_3 не підтверджені (не додається витяг з реєстру юридичних осіб з зазначенням в ньому Приходько І., як директора ТОВ «НоваПей Кредит» на час подання позовної заяви до суду, або виписки з загальних зборів ТОВ «НоваПей Кредит» про його призначення). До позовної заяви ТОВ «НоваПей Кредит» додається таблиця згідно якої ТОВ «НоваПей Кредит» отримано від ОСОБА_1 17.10.2023р. 2385,90 грн і про це зазначено в позовній заяві, але в цій же таблиці зазначено, що ТОВ «НоваПей Кредит» отримано від ОСОБА_1 11.01.2023р. 1498,00 грн., але на цю суму не була зменшена ТОВ «НоваПей Кредит» сума заборгованості ОСОБА_1 (копії таблиці додаються). До позовної заяви ТОВ «НоваПей Кредит» додається таблиця згідно якої ТОВ «НоваПей Кредит» нібито було нараховано відсотки з суми 14 496, 00 грн. щомісячно в розмірі 289,92 грн., але це не відсотки, а комісія, тому що згідно заяви №268 на отримання траншу ОСОБА_4 , процентна ставка за траншем 0,00001%, а комісія за надання траншу 2% в місяць (24%в рік), що підтверджується розрахунком: 14 496,00 0,02 (2%) =289,92, а проценти взагалі не нараховувались, тому що дуже малі. Таким чином позовна заява подана ТОВ «НоваПей Кредит» не відповідає вимогам ст. 175-177 ЦПК і подана особою, яка не мала повноважень на подання позову від ТОВ «НоваПей Кредит», що є підставою , відповідно до ст. 257 ЦПК для залишення позову ТОВ «НоваПей Кредит» без розгляду. Судом при ухваленні рішення не було враховано, що ОСОБА_1 , як інваліда І групи, не було забезпечено державою належною пенсією, а тому для того, щоб вижити і купувати собі ліки він в кінці 2022р і на початку 2023р. вимушений був взяти кредитні кошти, але не виконав свої зобов'язання перед ТОВ «НоваПей Кредит» в зв'язку з обставинами непереборної сили (війна), а тому звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання згідно ст. 517 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22 липня 2025 року заяву ТОВ «НоваПей Кредит» про залучення правонаступника задоволено. Залучено ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в якості правонаступника ТОВ «НоваПей Кредит».
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
За правилами ч. 1 ст. 369 ЦПК України (у редакції на дату подання апеляційної скарги) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 27.11.2022 між ТОВ «НоваПей Кредит» та ОСОБА_1 укладено Публічний договір про споживчий кредит (стандарт продукту «Посилка в кредит», шляхом підписання Анкети-Заяви про приєднання № 979094 від 27.11.2022 до Публічного договору про споживчий кредит, який в редакції від 22.09.2022 розміщений на сайті позивача. (а.с.14-28,31-37).
На підставі Заяви про видачу траншу № 268 від 27.11.2022 відповідач просить видати транш в розмірі 14 496,00 грн., на строк кредитування 12 місяців, з процентною ставкою та орієнтованою реальною річною процентною ставкою : 0,00001%; 50,95%, комісія надання фінансового інструменту (траншу) складає 2% в місяць (24% в рік), орієнтована загальна вартість траншу становить 17975,04 грн., датою видачі є 27.11.2022.
З документу на видачу готівки в гривні №3393825910 від 27.11.2022, вбачається, що відповідач отримав 14 496,00 грн. (а.с.9).
Також судом встановлено, що 17.01.2023 між ТОВ «НоваПей Кредит» та ОСОБА_1 укладено Публічний договір про споживчий кредит (стандарт продукту «Посилка в кредит», шляхом підписання Анкети-Заяви про приєднання № 1176079 від 17.01.2023. (а.с.14-28,38-44).
На підставі Заяви про видачу траншу № 2614 від 17.01.2023 відповідач просить видати транш в розмірі 2 447,00 грн., на строк кредитування 12 місяців, з процентною ставкою та орієнтованою реальною річною процентною ставкою : 0,00001%; 66%, комісія надання фінансового інструменту (траншу) складає 2,5% в місяць (30% в рік), орієнтована загальна вартість траншу становить 3181,16 грн., датою видачі є 17.01.2023.
Відповідач отримав від позивача кошти у розмірі 2 447,00 грн, що підтверджується документом про видачу готівки № 3429409500 від 17.01.2023. (а.с.45).
Відповідач порушив графік повернення споживчого кредиту та сплати процентів, своєчасно не сплачував платежі за Договорами, чим допустив їх прострочення на понад 30 календарних днів.
На виконання умов Договорів ТОВ «НоваПей Кредит» 01.09.2023 направило відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту, а отже відповідач повинен був повернути споживчий кредит у повному обсязі до 06.10.2023. (а.с.29-30).
Станом на день направлення вимоги (01.09.2023), у результаті порушення встановленого графіку погашення кредиту та відсотків, у відповідача загальний розмір заборгованості перед позивачем за Заявою № 268 від 27.11.2022 та Заявою № 2614 від 17.01.2023, становив 18 833,64 грн. При цьому, 17.10.2023 відповідач частково оплатив свою заборгованість, яка станом день подання позовної заяви до суду, становить 16 447,74 грн, що підтверджується довідкою про стан розрахунків з позичальником. (а.с.12-13).
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки. (п. 1 та 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи з даної норми закону - кредитний договір є двостороннім та оплатним, де оплатою за користування кредиту є сплата відсотків.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З наявних в матеріалах справи докази вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Встановлено, що відповідач був ознайомлений із договором. Позивачем було згенеровано ОТР-пароль і відправлено відповідачу на його номер телефону інформацію, яка була підтверджена ОСОБА_1 .
Підписані відповідачем заяви про видачу траншу містять умови надання кредитних коштів, в тому числу суму процентів, строк та порядок їх погашення, а також комісію за надання фінансового інструменту (траншу).
Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 447,74 грн, з урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості у розмірі 2385, 90 грн.
Пунктом 4 заяви № 268 про видачу траншу встановлено комісію за надання фінансового інструменту (траншу) 2% в місяць (24% в рік).
Пунктом 4 заяви № 2614 про видачу траншу встановлено комісію за надання фінансового інструменту (траншу) 2,5% в місяць (30% в рік).
При цьому у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредитної заборгованості, що надаються ОСОБА_1 та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10 червня 2017 року.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця такредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням іповерненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Водночас, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, упорядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі з подібними правовідносинами № 204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо вкредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково - касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Установлено, що умовами кредитного договору передбачена необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку.
При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення пункту 4 заяви № 268 та заяви № 2614 про видачу траншу щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, такі вимоги банку задоволенню не підлягають.
Стосовно нарахування відсотків, колегія суддів зазначає.
Пунктом 3 заяви № 268 про видачу траншу встановлена процентна ставка та орієнтована реальна річна процентна ставка : 0,00001%; 50,95%.
Пунктом 3 заяви № 2614 про видачу траншу встановлена процентна ставка та орієнтована реальна річна процентна ставка : 0,00001%; 66%.
Як вбачається з розрахунку позивач розраховував суму комісії та проценти за користування кредитом за заявою № 268 про видачу траншу, виходячи з 2% та за заявою № 2614 про видачу траншу, виходячи з 2,5%, між тим, з умов договору відсотки становлять 0,00001% за користування кредитом, що за спірний період арифметично становить суму (менше 1 копійки), яка могла б бути стягнута судом, отже у задоволенні вимоги щодо стягнення відсотків слід відмовити.
Із розрахунку, наданого позивачем, встановлено, що за заявою № 2614 про видачу траншу було видано кошти в сумі 2447 грн., а сплачено відповідачем 2385,90 грн, за заявою № 268 про видачу траншу було видано кошти у сумі 14 496 грн., сплачено відповідачем 1498 грн.
Враховуючи вищевикладене, стягненню з відповідача на користь ТОВ «НоваПей Кредит» підлягає заборгованість у сумі 13059,10 грн.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позовна заява ТОВ «НоваПей Кредит» від 01.11.2023р. була подана через систему «Електронний суд» нібито представником», але ні позовна заява, ні ордер, ні додатки не були підписані електронним цифровим підписом, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимогзаконів України «Про електронні документи та електронний документообіг'та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом (абзац 2 частини восьмоїстатті 14 ЦПК України).
Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частини п'ята, шостастатті 43 ЦПК України).
У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина сьомастатті 62 ЦПК України).
Апеляційний суд звертає увагу на те, що рішенням Ради адвокатів України від 08 червня 2024 року № 36 «Про внесення змін до Положення про ордер на надання правничої допомоги та до рішення РАУ № 162 від 04 серпня 2017 року»: викладено пункт 2, Положення у новій редакції: «9. Ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом (власноручно або електронним підписом) та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності).»; доповнено пункт 12 Положення новим підпунктом 12.15 наступного змісту: «12.15. Ордер вважається підписаним адвокатом (керівником адвокатського бюро/адвокатського об'єднання), якщо у графі «Адвокат» міститься або власноручний (фізичний) підпис; або ордер засвідчено електронним підписом; або електронним підписом засвідчено документ, додатком до якого є ордер».
Відтак, якщо ордер на надання правничої допомоги додано до документа, що посвідчений електронним підписом адвоката, додатково накладення окремого власноручного («фізичного») чи електронного підпису не вимагається.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2024 року у справі № 916/4258/23 та від 06 листопада 2024 року у справі № 483/346/24.
З метою підтвердження повноважень представляти інтереси ТОВ «НоваПей Кредит», адвокат Верршинін К.В. у додатках до позовної заяви додав копію ордеру від 31.10.2023 серії АІ № 1128373 (а. с. 8).
Отже, як вбачається з матеріалів справи, позовна заява подана через систему «Електронний суд» та скріплена електронним підписом, до позовної заяви додано ордер.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо ненадання договору про надання правової допомоги № б/ від 03.06.2021р, на підставі якого було видано ордер адвокатом Вершиніним К.В. представляти інтереси ТОВ «НоваПей Кредит», а тому адвокатом Вершиніним К.В. не доведено, що він має, зокрема подавати від імені ТОВ «НоваПей Кредит», колегія суддів зазначає.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. У цивільному судочинстві повноваження адвоката як представника можуть підтверджуватися довіреністю або ордером, які видаються на підставі договору відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Ордер видається адвокатом (адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням) у письмовій (електронній) формі та повинен містити підпис адвоката (електронний підпис). Тобто ордер по суті є підтвердженням наявності в адвоката повноважень на представництво інтересів іншої особи на підставі укладеного з нею договору про надання правничої допомоги.
Відсутність у ч. 4 ст. 62 ЦПК України вказівки на договір про надання правничої допомоги зовсім не виключає права адвоката підтвердити такі повноваження безпосередньо договором про надання правничої допомоги, який згідно із частинами 1, 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у системному зв'язку одночасно і є тим документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги.
За відсутності відомостей, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю визнане в передбаченому законом порядку недійсним або є скасованим, припинення (зупинення) права на заняття адвокатською діяльністю у суду немає підстав ставити під сумнів статус представника учасника справи як адвоката.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20 січня 2025 року у справі № 761/5870/24 (провадження № 61-5803сво24)
Як вбачається з матеріалів справи, Вершиніним К.В. було надано до суду договір про надання правової допомоги від 03.06.2021 року на підтвердження повноважень представляти інтереси ТОВ «НоваПей Кредит», отже не заслуговують на увагу вказані доводи апелянта.
Стосовно доводів про те, що адвокатом Вершиніним К.В. можуть вчиняться дії тільки у Київському суді м. Харкова, оскільки ордер видано на представництво інтересів позивача в Київському суді м. Харкова, а не в Московському суді м. Харкова, колегія суддів зазначає.
Як вбачається з матеріалів справи Вершинін К.В., діючи в інтересах ТОВ «НоваПей Кредит» звернувся до суду із вказаним позовом до Київського районного суду м. Харкова, між тим, ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03.11.2023 року дану справу було передано за підсудністю до Московського районного суду м. Харкова, отже, на час звернення до суду із позовом Вершинін К.В. мав повноваження представляти інтереси ТОВ «НоваПей Кредит».
Апелянт посилається в скарзі на те, що повноваження Приходько І. не підтверджені (не додано витягу з реєстру юридичних осіб з зазначенням в ньому Приходько І., як директора ТОВ «НоваПей Кредит», або виписки з загальних зборів ТОВ «НоваПей Кредит» про його призначення.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що ОСОБА_5 був обраним на посаду директора ТОВ "НоваПей Кредит" з 30 травня 2023 року та ця інформація є загальнодоступною.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно ст. 517 Цивільного кодексу України, у зв'язку з обставинами непереборної сили (війна), колегія суддів зазначає.
Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 вказано, що: «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21».
Сам по собі воєнний стан не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 10 березня 2023 року в справі №922/1093/22).
Колегія суддів вважає, що заслуговують на увагу доводи апелянта стосовно того, що з нього, як інваліда 1 групи рішенням суду стягнуто судовий збір, виходячи з наступного.
Так, ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом І групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10ААВ №643910.
Таким чином, ОСОБА_1 є особою, яка звільняється від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому судовий збір за подання позовної заяви необхідно компенсувати ТОВ «НоваПей Кредит» за рахунок держави, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду про задоволення позовних вимог не повністю відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягало у невірному тлумаченні закону, і підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2024 року - змінити в частині суми стягнення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НоваПей Кредит» заборгованість за заявою № 2614 про видачу траншу та за заявою № 268 про видачу траншу у сумі 13059,10 грн.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2024 року в частині стягнення судового збору - скасувати.
Компенсувати ТОВ «НоваПей Кредит» судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 2684 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Н.П. Пилипчук
Судді В.Б. Яцина
Ю.М. Мальований