Єдиний унікальний номер 641/3487/25
Номер провадження 22-ц/818/3733/25
31 липня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрейд» на ухвалу Слобідського районного суду м. Харкова від 19 травня 2025 року по справі № 641/3487/25, суддя Маньковська О.О., за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрейд» до Куп'янського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, треті особи: фізична особа - підприємець Капленко Олександр Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович про скасування арешту на нерухоме майно,-
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мітрейд» звернулось до суду з позовом до Куп'янського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, треті особи: фізична особа - підприємець Капленко Олександр Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович про скасування арешту на нерухоме майно.
Позовна заява мотивована тим, що товариством було укладено з ФОП Капленком О.В. договір поставки № 02/02-21-МО від 02 лютого 2021 року, за яким ФОП ОСОБА_1 не сплачено заборгованість у розмірі 745 996,10 грн, на яку нараховано штрафні санкції. Рішенням Господарського суду Харківської області від 29 серпня 2023 року у справі № 922/1941/23 стягнуто на його користь з ФОП ОСОБА_1 929 679,25 грн.
01 квітня 2025 року ухвалою Господарського суду Харківської області замінено спосіб і порядок виконання вказаного рішення суду, а саме в рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на нерухоме майно, що належить ФОП ОСОБА_1 в межах суми стягнення.
17 жовтня 2023 року приватним виконавцем Кудряшовим Д.В. відкрито виконавче провадження № 73075223. Разом з тим, у межах кримінального провадження № 22022220000002615 від 11 серпня 2022 року ухвалою слідчого судді від 17 жовтня 2022 року накладено арешт на майно ОСОБА_1 , зокрема, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказало, що товариство має право на відчуження вказаного майна, а арешт перешкоджає виконанню рішення господарського суду та унеможливлює стягнення заборгованості в рамках виконавчого провадження.
Просило скасувати частково арешт нерухомого майна, яке перебуває у власності ОСОБА_1 , а саме на квартиру загальною площею 32,9 кв м, житловою площею 18,9 кв м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою судді Слобідського районного суду м. Харкова від 19 травня 2025 року у відкритті провадження у справі відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки арешт на майно накладений у межах кримінального провадження, яке наразі триває.
На вказане судове 26 травня 2025 року через систему «Електронний суд» ТОВ «Мітрейд» до суду апеляційної інстанції подало апеляційну скаргу, в якій просило ухвалу суду скасувати та повернути справу до Слобідського районного суду м. Харкова для вирішення питання про відкриття провадження.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала є такою, що порушує право позивача на справедливий та неупереджений розгляд, постановлена при неповному з'ясуванні судом всіх обставин, висновки суду не відповідають обставинам справи. Вироку суду за наслідками розгляду кримінального провадження № 22022220000002615 від 11 серпня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України не винесено, що вказує на довготривале досудове розслідування, однак арешт на нерухоме майно перешкоджає виконанню рішення господарського суду, а отже підлягає частковому скасуванню. Єдиною можливістю виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/1941/23 від 29 серпня 2023 року є саме квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , тож арешт на вказане нерухоме майно підлягає скасуванню. ТОВ «Мітрейд» має переважне право на частину арештованого майна в рамках кримінального провадження.
Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
07 липня 2025 року електронною поштою від Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області надійшов лист, в якому він вказав, що кримінальне провадження № 22022220000002615 від 11 серпня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, у якому накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , не перебуває у його провадженні.
В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 31 липня 2025 року надіслані апеляційним судом на адреси учасників справи.
ТОВ «Мітрейд» та його представник ОСОБА_2 отримано в електронних кабінетах 25 червня 2025 року (а.с. 88, 90).
Куп'янським РВП ГУНП в Харківській області отримано 03 липня 2025 року (а.с. 92).
Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Д.В. отримав в електронного кабінеті 25 червня 2025 року (а.с. 89).
Про день, час та місце судового засідання ФОП ОСОБА_1 повідомлявся відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 86).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ТОВ «Мітрейд» слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі «Занд проти Австрії» («Zand v. Austria», заява № 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» («Sokurenko and Strygun v. Ukraine», заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24). Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (заява № 21851/03) наголосив, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту.
Згідно із статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини 1 статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац 1 частини 1 статті 19 ЦПК України).
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесене до інших видів судочинства.
Згідно з частиною 1 статті 1 КПК України 2012 року порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України 2012 року. За змістом статті 173 цього Кодексу питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (частина 1 статті 174 КПК України 2012 року).
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що, якщо арешт накладений за КПК України 2012 року на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року (постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 636/959/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 640/17552/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 202/1452/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 504/1306/15-ц).
Якщо право власності особи порушене у кримінальному провадженні, така особа, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому КПК України. Тобто чинний кримінальний процесуальний закон передбачає способи захисту прав власника або володільця майна, який не є учасником кримінального провадження, тоді як цивільно-процесуальний закон не передбачає можливості такого захисту у порядку цивільного судочинства (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17, від 27 березня 2019 року у справі № 202/1452/18).
Тому у разі, якщо арешт на майно накладений у порядку, передбаченому КПК України, особа, яка вважає, що такими діями порушене її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити ці дії та звернутися до суду про скасування арешту лише у порядку кримінального судочинства. Такий порядок захисту прямо передбачений КПК України і є ефективним (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 636/959/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 640/17552/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 202/1452/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 504/1306/15-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19, постанови Верховного Суду від 07 березня 2024 року у справі № 758/13105/20, від 22 січня 2025 року у справі № 207/3013/20).
Визначена КПК України 2012 року процедура є ефективною для вирішення питання про зняття з майна арешту, накладеного у кримінальному провадженні за цим кодексом. Таку процедуру не можна замінити визначеною ЦПК України процедурою лише тому, що, на думку особи, яка захищає її право власності на майно, усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні цим майном краще за правилами цивільного судочинства, ніж судочинства кримінального. Сумніви сторони у тому, що чітко визначена КПК України процедура повернення тимчасово вилученого майна, скасування його арешту, повернення речових доказів у кримінальному провадженні може не дати бажаного результату, не є підставою для застосування інституту позовного провадження згідно з ЦПК України (постанова Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі № 187/29/21).
У справі встановлено, що арешт на спірне майно накладений ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2022 року у справі № 183/6534/22 за результатами розгляду клопотання слідчого СВ Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області у рамках досудового розслідування в кримінальному провадженні № 22022220000002615 від 11 серпня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, з метою забезпечення конфіскації як покарання (а.с. 20-26).
Вказане кримінальне провадження розпочато в 2022 році за правилами КПК України 2012 року.
Таким чином, питання щодо зняття арешту з майна, накладеного ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2022 року у рамках досудового розслідування в кримінальному провадженні, має вирішуватись в кримінальному проваджені.
Здійснивши належне тлумачення норм права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження, а доводи апеляційної скарги ТОВ «Мітрейд» зводяться до незгоди товариства із ухваленим у справі судовим рішенням. Посилання товариства на тривалість досудового розслідування та неможливість виконання рішення господарського суду щодо звернення стягнення на майно ОСОБА_1 висновків суду щодо відмови у відкритті провадження у справі в порядку цивільного судочинства не спростовують. ТОВ «Мітрейд» не позбавлене права на захист своїх прав шляхом звернення до суду у межах кримінального провадження.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат у суду апеляційної інстанції немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрейд» залишити без задоволення.
Ухвалу судді Слобідського районного суду м. Харкова від 19 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 31 липня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина