Справа № 641/3413/21 Головуючий суддя І інстанції Ященко С. О.
Провадження № 22-ц/818/3607/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Заява про роз'яснення судового рішення
31 липня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Холод М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Іванової Ірини Анатоліївни на ухвалу Слобідського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Міністерство юстиції України, Державна казначейська служба України про стягнення грошових коштів,
28 березня 2025 року ГУ Державної казначейської служби України у Сумській області засобами поштового зв'язку направлено до суду заяву про роз'яснення судового рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14.08.2023 по справі № 641/3413/21 шляхом визначення частин грошових коштів, що підлягають стягненню з Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Заява мотивована тим, що 16 жовтня 2024 на виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області надійшли два виконавчі листи Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07.03.2024 по справі № 641/3413/21 про стягнення грошових коштів у розмірі 409 252 грн. 18 коп. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 908 грн., боржником за одним виконавчим листом визначено Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), а за іншим - Немишлянський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Разом з тим, в резолютивній частині рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2023 по справі № 641/3413/21 судом не визначено, в яких частинах необхідно провести безспірне списання з вищевказаних боржників та не встановлено способу стягнення грошових коштів в солідарному чи в дольовому порядку з визначенням часток в розмірі стягнення з кожного боржника.
Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2025 року у задоволенні заяви Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області про роз'яснення судового рішення відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Іванова Ірина Анатоліївна в апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити у повному обсязі.
Вказала, що у резолютивній частині рішення від 14 серпня 2023 року суд першої інстанції ухвалив стягнути з відповідачів на користь позивача грошові кошти у певному розмірі. При цьому, позовні вимоги були задоволені частково, а саме: суд відмовив у солідарному стягненні таких коштів із відповідачів, як це було заявлено у позовній заяві (заява про зміну предмету позову). Враховуючи те, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині солідарного стягнення коштів, а в той же час кошти стягнуто з обох відповідачів, є очевидним, що в даному випадку має місце дольова відповідальність відповідачів. При цьому, у резолютивній частині рішення зазначено, що з відповідачів стягнуто в рівних частках на користь держави судовий збір у розмірі 3184,52 грн.
Вважає, що оскільки судовий збір між відповідачами було розподілено в рівних частинах, а такий розподіл здійснюється пропорційно задоволених позовних вимог, є логічним твердження, що частки відповідачів у основному зобов'язанні перед позивачем також є рівними. Крім того, у рішенні суду (ні в резолютивній його частині, ні по тексту) не зазначено іншого розміру дольової відповідальності відповідачів перед позивачем. Таким чином, по суті суд першої інстанції, задовольняючи позов визначив, що кошти на користь позивача мають бути сплачені відповідачами в рівних частинах, проте не зазначив цього у резолютивній частині рішення.
Зауважує, що роз'яснення рішення суду шляхом визначення, що стягнення коштів з відповідачів має бути здійснено в рівних частинах не є внесенням змін у саме рішення. Як слушно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, роз'яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Зазначила, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначає, що питання про розподіл коштів на рахунку Міжрайонного ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області при реорганізації державної виконавчої служби судом не досліджувалось, учасники не подавали відповідні докази, а тому вказане питання не було предметом судового розгляду. При цьому, суд першої інстанції стягнув із боржників всю суму заборгованості, заявлену у позовній заяві. Звертає увагу суду, що відсутність доказів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги є підставою для відмови у позові. В той же час, суд першої інстанції вважав за можливе стягнути з відповідачів заборгованість і за відсутності доказів розподілу коштів на їх рахунках, що свідчить про необхідність роз'яснення рішення суду.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представниці Державної казначейської служби України, розглянула справу за відсутності інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з'явилися у судове засідання, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду скарги.
Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає.
Відмовляючи у задоволенні заяви про роз'яснення рішення, суд першої інстанції послався на те, що прийняте рішення вичерпне, безумовне і таке, що випливає зі встановлених фактичних обставин справи, є зрозумілим та таким, що не припускає кількох варіантів тлумачення, чітко сформульоване. При цьому, викладені заявником обставини фактично свідчать про необхідність доповнення змісту рішення суду.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду.
Статтею 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України “Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до п.п. 2 п. 5 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845, під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання;
Відповідно до ст. 31 Закону України “Про виконавче провадження» у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення. У разі якщо зміст виконавчого документа незрозумілий, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення його змісту.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Суд зазначає, що роз'яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.
За своєю правовою суттю роз'яснення судового рішення зумовлене його нечіткістю, якщо рішення є неясним та незрозумілим для осіб, щодо яких воно постановлене, так і тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, роз'яснення полягає в тому, що суд не в праві давати відповідь на нові та невирішені ним вимоги, а лише має роз'яснити положення постановленого рішення, які нечітко сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14.08.2023 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 14.02.2024 року, яка набрала законної сили 14.02.2024, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 409252 грн. 18коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 908грн. Стягнуто в рівних частках з Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь держави судовий збір у розмірі 3184,52 грн.
07.03.2024 року ОСОБА_1 видано виконавчі листи по справі № 641/3413/21.
09.10.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області з заявами про примусове виконання рішення суду, в яких просила прийняти до виконання виконавчі листи по справі № 641/3413/21 від 07.03.2024 року.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
У п. 32 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що всі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою (необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю).
Відповідно до статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення.
Про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Діюче процесуальне законодавство визначає, що рішення суду повинно бути зрозумілим, яке полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. В силу зазначеної норми процесуального права, роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю, якщо воно є неясним та незрозумілим для осіб, щодо яких воно постановлене, так і тих, що будуть здійснювати його виконання.
Роз'яснення рішення - це більш повний, чіткий, ясний, зрозумілий виклад рішення, як правило його резолютивної частини, розуміння та сприйняття яких викликає труднощі.
Суть роз'яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповіді на нові та невирішені ним вимоги, він лише має роз'яснити положення постановленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.
Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що в заяві про роз'яснення рішення має бути зазначено, що саме у резолютивній частині рішення є незрозумілим, в чому полягає незрозумілість рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.
У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що роз'яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Якщо у заяві про роз'яснення рішення фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Необхідність роз'яснення судового рішення зумовлена його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, які будуть здійснювати його виконання.
Крім цього, роз'яснення рішення суду можливе тоді, коло воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Аналіз наведених положень закону дає підстави для висновку, що в заяві про роз'яснення рішення має бути зазначено, що саме в рішенні є незрозумілим, в чому полягає незрозумілість рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.
Суть роз'яснення судового рішення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові та невирішені вимоги, він лише має роз'яснити положення постановленого ним рішення, які нечітко або незрозуміло ним сформульовані, що, в свою чергу, позбавляє можливості його виконання. Роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю, якщо воно є неясним та незрозумілим як для осіб, щодо яких воно постановлене, так і тих, що будуть здійснювати його виконання.
Таким чином, є дві умови, за яких роз'яснюється рішення: перша умова - це та, що не можна змінювати його зміст, а друга - якщо воно є незрозумілими для тих, кого зобов'язано його виконувати і орган, який буде його виконувати.
Відтак, роз'яснення рішення - це більш повний, чіткий, ясний, зрозумілий виклад рішення, як правило його резолютивної частини, розуміння та сприйняття яких викликає труднощі, однак шляхом постановлення ухвали про роз'яснення суд не вправі змінювати суть самого рішення.
Рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, так як існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Така позиція викладена у постанові Верховного Суду, у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі № 808/1298/15, провадження №К/9901/47009/18.
Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Підставою для роз'яснення судового рішення, як засобу усунення недоліків ухваленого судового акту є його неясність, невизначеність.
Фактично, роз'яснення рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акту, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року в справі №233/3676/19 (провадження № 14-65цс20) вказано, що «необхідність роз'яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз'яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 271 ЦПК України подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Зі змісту цієї норми убачається, що роз'ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, зокрема, у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Як вбачається з клопотання головного державного виконавця Індустріального ВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м,Харків) Цуркова С., що відповідно до наказу № 4262/5 від 09.12.2020 року Індустріальний ВДВС у місті Харкові Східного МУМЮ (м. Харків) та Немишлянський ВДВС у місті Харкові Східного МУМЮ (м. Харків) є правонаступниками відповідного ліквідованого Міжрайонного ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (а.с.61-73).
Ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 10 серпня 2021 року клопотання позивача ОСОБА_1 - задоволено. Залучено до участі у справі № 641/3413/21 за позовом ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про стягнення грошових коштів, у якості співвідповідача Немишлянський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Міністерство юстиції України та Державну казначейську службу України (а.с.78-79 т.1).
Доводи скарги про те, що за рішенням суду судовий збір був стягнутий у рівних частинах, а отже і стягнення з відділів повинно бути у рівних частках, однак резолютивна частина рішення не містить такого розподілу стягнення, колегія суддів не приймає.
У тексті рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 14 серпня 2023 року зазначено: «Відносно вимог позивача про солідарне стягнення коштів з Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до приписів ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. Чинним законодавством не передбачена солідарна відповідальність правонаступників юридичної особи, а тому підстави для стягнення коштів у солідарному порядку відсутні.» (а.с.224-229 т.1 ).
Твердження апеляційної скарги про те, що заява про роз'яснення судового рішення не містить у собі нові позовні вимоги та не ставить питання щодо зміни рішення суду не спростовує висновки суду про необхідність з приводу стягнення з кожного з боржників конкретної грошової суми додатково ухвалити рішення, оскільки в цій частині позовні вимоги не вирішені.
Такі недоліки змісту резолютивної частини рішення суду стосуються точної грошової суми, присудженої до стягнення з одного боржника, а тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 270 ЦПК України усуваються шляхом ухвалення додаткового рішення суду, як правильно вказав суд першої інстанції.
З заявою про ухвалення додаткового рішення учасники справи не зверталися, проте з урахуванням норми ч. 2 ст. 270 ЦПК України не позбавлені такої можливості.
Установивши, що у резолютивній частині рішення зазначено конкретні дії, які необхідно вчинити, ця частина рішення не припускає варіантів його тлумачення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обставини, на які посилається заявник, не є підставою для роз'яснення рішення. Фактично заявник просить суд роз'яснити процедуру виконання рішення суду, що не може бути вирішено в порядку ст. 271 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.
За таких обставин, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Іванової Ірини Анатоліївни -залишити без задоволення.
Ухвалу Слобідського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2025 року-залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 01 серпня 2025 року.
Головуючий В.Б.Яцина.
Судді колегії Ю.М.Мальований.
Н.П.Пилипчук.