Єдиний унікальний номер 642/1433/25
Номер провадження 22-ц/818/3944/25
31 липня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Холодногірського районного суду м. Харкова від 26 травня 2025 року в складі судді Гримайло А.М. по справі № 642/1433/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Ганна Юріївна про встановлення факту, що має юридичне значення,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Ганна Юріївна.
В обґрунтування заяви зазначила , що з 09 серпня 2003 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
07 травня 2019 року подружжя розлучилося, однак вони і далі продовжували проживати разом однією сім'єю, як чоловік та дружина, вести спільне господарство та побут, мати спільний бюджет.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер.
З метою прийняття спадщини вона зверталася з відповідною заявою до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Г.Ю., Проте, листом приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Г.Ю. від 09 жовтня 2024 року № 221/02-14 їй повідомлено про необхідність надання доказів, які підтверджують факт проживання зі спадкоємцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Посилаючись на вказані обставини, просила встановити факт її проживання з ОСОБА_2 з 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 26 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що за життя ОСОБА_2 було складено заповіт, у зв'язку з чим між заявником та особами, зазначеними у заповітах, виник спір про право на отримання спадщини, а тому заява ОСОБА_3 підлягає залишенню без розгляду.
На вказане судове рішення 10 червня 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дудник Валентин Вікторович, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її заяву про встановлення факту.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність спору про право, оскільки право на спадщину після смерті ОСОБА_2 також можуть мати особи, зазначені у його заповітах від 15 липня 2013 року та від 20 вересня 2013 року.
Зазначений у заповіті від 20 вересня 2013 року спадкоємець ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто, за життя ОСОБА_2 .
Заповідачем не призначено іншого спадкоємця на випадок, якщо спадкоємець, зазначений у заповіті, помре до відкриття спадщини, або в інших випадках, передбачених ст.1244 ЦК України. Крім того, ОСОБА_4 не є особою з числа зазначених у ст.1266 ЦК України, що виключає можливість спадкування за правом представлення.
Також, квартира АДРЕСА_1 , що вказана в заповіті, була відчужена самим ОСОБА_2 , що виключає її зі спадкової маси.
На час смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та крім нього самого, інших осіб за вказаною адресою не зареєстровано, що виключає спадкування у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Відзив на апеляційну скаргу подано не було.
У судове засідання апеляційного суду сторони-учасник судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 31 липня 2025 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
ОСОБА_1 повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (т. 1, а.с.227-228), крім того про день, час та місце судового засідання ОСОБА_1 повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (т.1, а.с.223);
ОСОБА_5 представник ОСОБА_1 , отримано 28 червня 2025 року в електронному кабінеті (том 1, а.с.225);
ПН ХМНО Бондаренко Ганна Юріївна отримано 28 червня 2025 року в електронному кабінеті (том 1, а.с.224);
07 липня 2025 року від ПН ХМНО Бондаренко Г.Ю. надійшла заява про розгляд справи без її участі (т.1, а.с. 226-227).
29 липня 2025 року від ОСОБА_5 представника ОСОБА_1 , надійшла заява про розгляд справи без її участі та без участі заявниці (т.1, а.с. 229-230).
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з такого.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Судом встановлено, що з 09 серпня 2003 року по 07 травня 2019 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 10, 11).
З 20 листопада 1991 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 8).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер (а.с. 18).
12 березня 2024 року ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Бондаренко Г. Ю. подано заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , заведено спадкову справу № 18/2024 (а. с. 62).
15 липня 2013 року ОСОБА_2 складено заповіт, згідно з який він заповів належну йому квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Заповіт посвідчено Другою Харківської міської нотаріальної контори за реєстровим номером № 1-279 (а.с. 110).
Вказана квартира була відчужена ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 17 листопада 2014 року на користь ОСОБА_9 (а.с. 196).
20 вересня 2013 року ОСОБА_2 заповів належну йому квартиру АДРЕСА_4 , та будинок АДРЕСА_2 , громадянину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Заповіт посвідчено Другою Харківської міської нотаріальною конторою за реєстровим номером № 1-404 (а.с.108).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер (а.с. 134).
Листом приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Бондаренко Г. Ю. повідомлено ОСОБА_1 , що 12 березня 2024 року за її заявою про прийняття спадщини як такої, що проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, відкрито спадкову справу за № 18/2024 до майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з чим роз'яснено необхідність надання нотаріусу документу на підтвердження факту її проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (а.с. 21).
Згідно з частиною 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений частиною 1 статті 315 ЦПК України.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У частині 6 статті 294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина 4 статті 315 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зробила висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Верховний Суд у постанові від 19 березня 2021 року у справі № 643/14985/18-ц (провадження № 61-14325св19) зазначив, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них. Тобто критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб. З точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.
Суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним (постанови Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18 (провадження № 61-39374св18), від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19 (провадження № 61-872св21), від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20 (провадження № 61-12758св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22)
Залишаючи заяву ОСОБА_3 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що за життя ОСОБА_2 складено 2 заповіти, за яким він визначив своїм спадкоємцем ОСОБА_8 щодо квартири АДРЕСА_1 , а також ОСОБА_4 - квартира АДРЕСА_4 , та будинок АДРЕСА_2 .
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 була відчужена за життя ОСОБА_2 , тому вказане майно не може входити до спадкової маси, оскільки належить новим власникам.
Щодо іншого заповіту, то відповідно до матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер. Зважаючи, що в цьому випадку має місце спадкування за заповітом, а не за законом, положення статті 1266 ЦК України щодо спадкування за правом представлення не розповсюджуються на спірні правовідносини.
За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про існування спору про права між заявницею та особами, що були зазначені у заповіті. Даних, щодо інших можливих спадкоємців, окрім територіальної громади у разі визнання спадщини відумерлою, матеріали справи нею містять.
З огляду на викладене, ухвала Холодногірського районного суду м. Харкова від 26 травня 2025 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Оскільки постанова Харківського апеляційного суду не стосується вирішення справи по суті, підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відсутні, тому розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 367, ч. 2 ст. 369, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 1 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Холодногірського районного суду м. Харкова від 26 травня 2025 року скасувати, справу направити до Холодногірського районного суду м. Харкова для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 31 липня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина