Іменем України
31 липня 2025 року
м. Харків
справа № 619/4473/24
провадження № 22-ц/818/2385/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Пилипчук Н.П.
суддів: Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.
розглянувши у порядкуст. 369 ЦПК Українив м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, про стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 14 січня 2025 року, постановлене суддею Калиновською Л.В.,
У червні 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 56 088,85 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» був укладений кредитний договір про надання банківських послуг №б/н від 05.07.2019 р. У відповідності до Довідки АТ КБ «Приватбанк» б/д та б/н Позивачу за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 05.07.2019 р. був встановлений кредитний ліміт - 200 000,00 грн. Відповідач звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, просив стягнути з заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 05.07.2019 р. в розмірі 217 981,80 грн. та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 269,73 грн. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 25.08.2021 р. у цивільній справі № 619/1384/21 за первісним позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до позовом АТ КБ «Приватбанк» про застосування наслідків нікчемного правочину, проведення зарахування зустрічних однорідних вимог та стягнення грошових коштів первісний позов було задоволено в повному обсязі та в задоволенні зустрічного позову було відмовлено в повному обсязі. Постановою Полтавського апеляційного суду від 20.04.2023 р. у цивільній справі № 619/1384/21 за первісним позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про застосування наслідків нікчемного правочину, проведення зарахування зустрічних однорідних вимог та стягнення грошових коштів апеляційна скарга була задоволена частково та було прийняте нове рішення, яким, зокрема: - рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 25.08.2021 р. у цивільній справі № 619/1384/20 було скасоване в частині задоволення вимог позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»; у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у цивільній справі № 619/1384/20 - було відмовлено в повному обсязі. До позовної заяви представника відповідача від 25.01.2021 р., окрім інших документів, був доданий Розрахунок заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 05.07.2019 р., укладеним між позивачем та відповідачем, станом на 20.01.2021 р. У відповідності до розрахунку заборгованості станом на 20.01.2021 р. позивачем погашено за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 05.07.2019 р.: - заборгованість за поточним тілом кредита в розмірі 190 270,39 грн.; - заборгованість за простроченим тілом кредита в розмірі 29 039,66 грн.; - заборгованість за нарахованими відсотками в розмірі 12 809,31 грн.; - заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 23 969,49 грн. Таким чином, позивач сплатив відповідачу за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 05.07.2019 р. загальну суму в розмірі 256 088,85 грн. Постановою Полтавського апеляційного суду від 20.04.2023 р. у цивільній справі № 619/1384/20, з урахуванням правових висновків, викладених в Постанові Великої палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у цивільній справі № 342/180/17, було встановлено, що за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 05.07.2019 р. підлягає сплаті лише основна суму кредиту (тіло кредиту), а відсотки за користування кредитом та інші супутні платежі сплаті не підлягають. Постановою Верховного Суду від 22.11.2023 р. у цивільній справі 619/1384/21 за первісним позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про застосування наслідків нікчемного правочину, проведення зарахування зустрічних однорідних вимог та стягнення грошових коштів касаційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на постанову Полтавського апеляційного суду від 20.04.2023 р. у цивільній справі № 619/1384/21 була залишена без задоволення, а вказана постанова була залишена без змін.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 14 січня 2025 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, про стягнення грошових коштів задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 56 088,85 грн.
В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Зазначає, що постановою Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 25 серпня 2021 року в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, стягненні коштів на відшкодування моральної шкоди відмовлено. Тобто, як Дергачівським районним судом Харківської області, так і Полтавським апеляційним судом вже розглядалися вимоги ОСОБА_1 про стягнення з АТ КБ «Приватбанк» коштів, і суди обох інстанцій не знайшли підстав для їх задоволення. Тобто, факт безпідставності вимог ОСОБА_1 до АТ КБ ПРИВАТБАНК» в частині стягнення коштів вже встановлено судом. Відповідач наголошує, що Постановою Полтавського апеляційного суду від 20.04.2023 у цивільній справі № 619/1384/21 встановлено, що ОСОБА_1 витратила коштів за отриманою карткою на загальну суму 1 939 887,47 грн., тоді як внесла на погашення заборгованості 1 948 356,10 грн. Проте суд 1 інстанції безпідставно зробив висновок про наявність переплати 56088,85 грн. Відповідач наголошує, що предметом зустрічного позову ОСОБА_1 у цивільній справі № 619/1384/21 були наступні вимоги: застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав або визначений моментом пред'явлення вимоги, на загальну суму 1 835 944,07 грн. в порядку ст.601 ЦК України; та стягнення із АТ КБ «ПриватБанк» на її користь грошових коштів у розмірі 115 489,86 грн., а також 43 300,25 грн. моральної шкоди. Тобто однією з позовних вимог було стягнення із Банку суми переплати, яка на думку Позивачки виникла за кредитним договором б/н від 05.07.2019 . При цьому обгрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_1 посилалася на виписку за її рахунком за період 01.01.2018 по 01.04.2021 та розрахунок заборгованості, які були надані Банком . Представником ОСОБА_1 після аналізу наданих Банком документів було здійснено власний розрахунок за кредитним договором б/н від 05.07.2019. В справі, що розглядається № 619/4473/24 ОСОБА_1 знов вимагає стягнення переплати за договором б/н від 05.07.2019 та знов посилається на розрахунок заборгованості доданий Банком до позовної заяви у справі № 619/1384/21. АТ КБ “ПРИВАТБАНК» наголошує, що предмет та підстави зустрічного позову (в частині стягнення з Банку нібито наявної переплати) у справі № 619/1384/21 та предмет та підстави позову у справі що розглядається № 619/4473/24 є тотожними. Позовні вимоги щодо стягнення переплати за договором б/н від 05.07.2019 вже розглянуто судом та встановлено, що відсутні підстави для стягнення переплати. Розрахунок заборгованості та виписки надані Банком у справі № 619/1384/21 вже досліджені судом, інших доказів наявності переплати Позивач не надав. Звертаємо увагу Суду на те, що ОСОБА_1 також зверталася з позовом стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» безпідставно набутих коштів в сумі 56088,85 грн. В обгрунтування позову зазначала, що між нею та АТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір про надання банківських послуг № б/н від 05.07.2019 р., за яким був встановлений кредитний ліміт в сумі 200000,00 грн. Також в обгрунтування позову посилалася на рішення Дергачівського районного суду Харківської області по справі № 619/1384/21 , яке було частково скасоване Постановою Полтавського апеляційного суду від 20.04.2023 р. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 09.01.2024 р. у цавільній справі № 619/3383/23 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення безпідставно набутих коштів на користь Позивача були стягнуті кошти в розмірі 56 088,85 грн. в порядку ст. 1212 ЦК України. Постановою Харківського апеляційного суду від 10.06.2024 у справі №619/3383/23 рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 09 січня 2024 - скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк -ПриватБанк» про стягнення безпідставно набутих коштів- відмовлено. Чисельні позови з протирічними одне одному твердженнями свідчать про недобросовісну поведінку Позивача, крім цього Позивач порушує ст.81 ЦГІК України відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивач не надає жодних доказів на підтвердження своїх вимог, натомість посилається на докази досліджені в інших справах та ставить під сумнів встановлені судами факти у справах № 619/1384/21 та №619/3383/23.
Представник позивача надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що представник Відповідача вважає, що у цивільній справі № 619/4473/24 та у цивільній справі № 619/1384/21 (в частині зустрічного позову) має місце однаковий предмет та підстави позову. Однак з доводами представника Відповідача, викладеними у його апеляційній скарзі, погодитися не можна, виходячи з наступного. У відповідності до зустрічного позову у цивільній справі № 619/1384/21 представник ОСОБА_1 просив Суд вчинити наступні дії: - застосувати наслідки нікчемного договору № б/н від 05.07.2019 р., укладеного між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» і ОСОБА_1 , в порядку ст. 216 ЦК України. - провести зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав або визначених моментом пред'явлення вимоги, між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» і ОСОБА_1 на загальну суму 1 835 944,07 грн. в порядку ст. 601 ЦК України. - стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 115 489,86 грн. - стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 43 300,25 грн. Підставою зустрічного позову у цивільній справі № 619/1384/21 - ст. 216 ЦК України. У відповідності до позовної заяви у цивільній справі № 619/4473/24 представник ОСОБА_1 просив Суд вчинити наступні дії: - стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 56 088,85 грн. Підставою позову у цивільній справі № 619/4473/24 - ст. 22, 611 ЦК України. Таким чином у цивільній справі № 619/4473/24 та у цивільній справі № 619/1384/21 (в частині зустрічного позову) має місце різний предмет та підстави позову. Враховуючи усе вищевикладене, просить Суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі та оскаржуване рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 14.01.2025 р. у цивільній справі № 619/4473/24 - залишити без змін.
Представник банку надав відповідь на відзив та зазначив, що предметом зустрічного позову ОСОБА_1 у цивільній справі № 619/1384/21 були наступні вимоги: застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав або визначений моментом пред'явлення вимоги, на загальну суму 1 835 944,07 грн. в порядку ст.601 ЦК України; та стягнення із АТ КБ «ПриватБанк» на її користь грошових коштів у розмірі 115 489,86 грн., а також 43 300,25 грн. моральної шкоди. Тобто однією з позовних вимог було стягнення із Банку суми переплати, яка на думку Позивачки виникла за кредитним договором б/н від 05.07.2019 . При цьому обгрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_1 посилалася на виписку та розрахунок заборгованості, які були надані Банком . Представником Рязанової Н.І. після аналізу наданих Банком документів було здійснено власний розрахунок за кредитним договором б/н від 05.07.2019. Ніяких доказів на підтвердження існування переплати Позивач не надав. В справі, що розглядається № 619/4473/24 ОСОБА_1 знов вимагає стягнення переплати за договором б/н від 05.07.2019 та знов посилається на розрахунок заборгованості доданий Банком до позовної заяви у справі № 619/1384/21. АТ КБ “ПРИВАТБАНК» наголошує, що предмет та підстави зустрічного позову (в частині стягнення з Банку нібито наявної переплати) у справі № 619/1384/21 та предмет та підстави позову у справі що розглядається № 619/4473/24 є тотожними. Позовні вимоги щодо стягнення переплати за договором б/н від 05.07.2019 вже розглянуто судом та встановлено, що відсутні підстави для стягнення переплати. Розрахунок заборгованості та виписки надані Банком у справі № 619/1384/21 вже досліджені судом, інших доказів наявності переплати Позивач не надав. Більш того, Позивач сам зазначає в позові, що наявне судове рішення , що вступило в законну силу у справі № 619/1384/21, надає його копії, прикладає позов Банку у справі № 619/1384/21.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» укладений кредитний договір про надання банківських послуг № б/н від 05.07.2019. У
Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 05.07.2019 р. був встановлений кредитний ліміт - 200 000,00 грн.
АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області із позовом до позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором. Згідно позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» від 25.01.2021 просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 05.07.2019 в розмірі 217 981,80 грн. та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 269,73 грн.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 25.08.2021 у цивільній справі № 19/1384/21 за первісним позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про застосування наслідків нікчемного правочину, проведення зарахування зустрічних однорідних вимог та стягнення грошових коштів первісний позов було задоволено в повному обсязі та в задоволенні зустрічного позову було відмовлено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 05.07.2019 у розмірі 217 981,80 грн., яка складається з наступного: - 200 744,16 грн. - заборгованість за кредитом; - 10 237,74 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; - 6 999,90 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 20.04.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою в її інтересах представником- адвокатом Мариничевим Ю.П. задоволено частково; рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 25 серпня 2021 року скасовано в частині задоволення вимог позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»; ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено; в іншій частині рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 25 серпня 2021 року залишено без змін.
До позовної заяви АТ «Приватбанк» від 25.01.2021, окрім інших документів, був доданий розрахунок заборгованості станом на 20.01.2021.
Згідно розрахунку заборгованості станом на 20.01.2021 позивачем погашено за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 05.07.2019: - заборгованість за поточним тілом кредиту в розмірі 190 270,39 грн.; - заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 29 039,66 грн.; - заборгованість за нарахованими відсотками в розмірі 12 809,31 грн.; - заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 23 969,49 грн.
Тобто ОСОБА_1 сплачено АТ «Приватбанк» за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 05.07.2019 загальну суму в розмірі 256 088,85 грн.
У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 20.04.2023 у цивільній справі № 619/1384/20, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 03.07.2019 по справі №342/180/17-ц, встановлено наступне.
Витяги із Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанк та Тарифів, які містять загальні умови кредитування щодо обслуговування кредитних карт не відповідають вимогам статті 207 ЦК України щодо письмової форми правочину та статті 634 ЦК України щодо форми договору приєднання, а тому не можуть розцінюватись як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 05.07.2019 шляхом підписання анкети-заяви.
Приєднаний до справи паспорт споживчого кредиту, підписаний за згоди позичальника, не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, адже у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін та його змісту.
Такі висновки, сформовані у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20.
Разом із цим, за відсутності узгоджених сторонами умов кредитування, банк має право вимоги повернення фактично отриманої та не повернутої позичальником суми кредитних коштів, розмір якої має бути доведений належними та допустимими доказами.
Обґрунтовуючи підстави стягнення заборгованості за тілом кредиту, банком, окрім розрахунку, надано виписку по картковому рахунку, в якій міститься повна інформація про рух коштів, відображено всі операції за кредитним договором, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей.
Зі змісту виписки по рахунку вбачається, що позичальник активно користувалася кредитними коштами всього витративши коштів за отриманою карткою на загальну суму 1 939 887,47 грн., тоді як внесено на погашення заборгованості 1 948 356,10 грн., тобто відсутнє мінусове сальдо за тілом кредиту, що виключає підстави його стягнення судом згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, який не відповідає фактичним умовам зобов'язання.
Крім того, за відсутності належних доказів фіксації волі позичальника щодо сплати процентів та її базової відсоткової ставки, яка банком неодноразово змінювалася без погодження із позичальником, апеляційний суд дійшов висновку про відмови у стягненні з позичальника відсотків згідно наданого банком розрахунку.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.11.2023 касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення, а постанову Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року без змін.
З урахуванням того, що ОСОБА_1 було отримано від АТ КБ «ПриватБанк» кредитний ліміт в сумі 200000,00 грн та нею було повернуто суму 256088,85 грн, у т.ч. з урахуванням відсотків, однак банк не мав правових підстав стягувати такі відсотки, остання просить стягнути з банка сплачені відсотки в сумі 56088,85 грн (256088,85 - 200000,00 = 56088,85), як такі, що набуті без правової підстави, посилаючись на ст. 22 ЦК України.
Отже, предметом даного судового розгляду, є вимога позивача стягнути з відповідачів збитки у вигляді переплати за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 05.07.2019 року у розмірі 56 088,85 грн.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із частиною першою статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Частиною другою статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права(реальні збитки); 2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Отже збитки- це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється відреальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 ЦК України, адже частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника.
Окрім того, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуютьсязаходи, вжиті кредиторомщодо їх одержання (частина четверта статті 623 ЦК України).
Отже для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, в тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди не настає (див. висновки, викладені упостанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-64гс11, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі№ 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14).
У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності)). Під збиткам ирозуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.Причинний зв'язокміж протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третястатті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України)).
Частиною другою статті 623 ЦК України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяних збитків у вигляді упущеної вигоди,позивач повинен довестиналежними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків.
Натомість боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків, оскільки чинним законодавством закріплена презумпція вини особи, яка порушила зобов'язання. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання (стаття 614 ЦК України).
За змістом пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України, до складу збитків у вигляді упущеної вигоди входять:1)неотриманні стороною доходи, які вона могла б реально отримати за звичайних обставин якби її право не було порушено; 2)доходи, які управнена сторона одержала бу разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; 3)неодержаний прибуток, на який сторона, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Отже згідно наведених норм упущеною вигодою є неодержаний (не отриманий) дохід, який кредитор міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а боржник додержувався правил здійснення господарської діяльності.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.
Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які бмогли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов'язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.
Крім того, позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладеніу постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17,від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).
Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений упостанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).
Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер).
Окрім того, позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені упостановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).
Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 пов'язує упущену вигоду у розмірі 56088,85 грн. саме із переплати за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 05.07.2019 року, проте вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди не підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у розмірі 56 088,85 грн. у зв'язку з переплатою за кредитним договором задоволенню не підлягають.
Відповідач наполягає, що вимоги, заявлені позивачем вже були предметом судового розгляду.
Такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки з матералів справи вбачається, що зустрічний позов у справі № 619/138421 ОСОБА_1 заявлений до Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів, застосування наслідків нікчемного договору, стягнення коштів був пред'явлений з підстав передбачених ст. 216 ЦК України. У даній справі позивач пред'явила позов, посилаючись на ст. 22 ЦК України та просить відшкодувати збитки, завдані неправомірними діями КБ «ПРИВАТБАНК».
Згідно із п.4 ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на наведене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 14 січня 2025 року - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, про стягнення грошових коштів - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді В.Б. Яцина
Ю.М. Мальований