Справа № 643/5853/23 Головуючий суддя І інстанції Новіченко Н. В.
Провадження № 22-ц/818/244/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: завданої внаслідок ДТП
31 липня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Яцини В.Б.
суддів колегії: Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Холод М.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 березня 2024 року у справі № 643/5853/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» та ОСОБА_2 про стягнення суми,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (далі - відповідач-1), ОСОБА_2 (далі - відповідач-2), відповідно до змісту якого просить суд:
- стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» 3 760, 50 грн. інфляційних втрат, 315, 95 грн. 3% річних, 16 500, 00 грн. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, 2 000, 00 грн. відшкодування вартості проведених експертних досліджень, 175, 00 грн. відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю;
- стягнути солідарно з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» та ОСОБА_2 75 000, 00 грн. відшкодування моральної шкоди у зв'язку з стражданнями через ДТП та ушкодженням здоров'я;
- стягнути з ОСОБА_2 3 500, 00 грн. матеріальної шкоди, пов'язаної з витратами на лікування, 37 274, 86 грн. відшкодування матеріальної шкоди, завданої ушкодженням автомобіля «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 21 800, 00 грн. в якості відшкодування коштів з оплати податків та ринкових зборів у період з 29.09.2021 року по 23.02.2022 року, 193 333, 33 грн. в якості втраченого доходу від неможливості зайняття підприємницькою діяльністю у період з 29.09.2021 року по 23.02.2022 року.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 28.09.2021 року з вини відповідача-2 трапилося ДТП, внаслідок якої позивачу було завдано моральну та матеріальну шкоду. Оскільки відповідач-2 та його страхова компанія - відповідач-1 завдану позивачу шкоду в повному обсязі не відшкодували, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 12 березня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» на користь ОСОБА_1 3% річних в сумі 240 (двісті сорок) грн. 40 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 (дві) грн. 18 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 24 (двадцять чотири) грн. 92 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду не є справедливим та законним.
Вважає, що суд не надав належної оцінки наявним у справі доказам, які підтверджують його позовні вимоги в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу ТДВ «СК «Оберіг» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що скаржник жодним чином не довів, що він поніс будь-які витрати на своє лікування, що перебував на лікуванні, що йому призначались ліки, а тому вимоги щодо відшкодування моральної шкоди є безпідставними та необґрунтованими.
Вказує, що відповідач з поважної причини не зміг вчасно здійснити виплату страхового відшкодування у зв'язку із військовою агресією та активним намаганням захопити Київ - фактичне місцезнаходження відповідача, зазначені обставини є форс-мажорними.
Вважає, що заявлений розмір моральної шкоди правомірно не підлягав задоволенню у зв'язку із незаконністю, нормативною необґрунтованістю та недоведеністю.
Зауважує, що наданий позивачем висновок про розмір майнової шкоди узгоджується з сумою страхового відшкодування, яке позивач отримав у досудовому порядку від ТДВ «СГ «Оберіг» та наведеними з цього приводу розрахунками страхової компанії. Позивач не довів, що завдана йому майнова шкода не була повністю покрита отриманим страховим відшкодуванням, відтак звернення ОСОБА_1 з цим позовом до суду є безпідставним.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення позивачів та їх представника, розглянула справу за відсутності інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з'явилися у судове засідання, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду скарги.
Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи за відсутності учасників справи, які були належним чином повідомлені про судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржене рішення суду відповідає
Задовольняючи частково позов суд зазначив наступне.
1.Щодо вимог про стягнення з відповідача-1 3% річних у розмірі 315, 95 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 760, 50 грн. (за березень 2022 року).
Суд дійшов висновку про те, що нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст. 611 ЦК України, а відтак правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст. 617 ЦК України не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого ч. 2 ст. 625 ЦК України.
2.Що стосується вимог про стягнення з відповідача-1 2 000, 00 грн. в якості відшкодування вартості проведених експертних досліджень, суд зазначає наступне.
Позивачем не було надано суду жодного доказу на підтвердження того, що ним були понесені витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 2 000, 00 грн.
За таких обставин, позовні вимоги в цій частині є недоведеними, внаслідок чого суд відмовив у їх задоволенні.
3.Що стосується вимог про стягнення з відповідача-1 175, 00 грн. відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, суд зазначив наступне.
Наданий позивачем консультативний висновок лікаря-спеціаліста від 28.09.2021 виданий дружині позивача - ОСОБА_3 , а не позивачу.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що така шкода відшкодовується самій потерпілій особі, яка зазнала ушкодження здоров'я, у розмірі 5 відсотків від страхової виплати, а не одному з подружжя (вимог про відшкодування такої шкоди, в інтересах своєї дружини позивач не заявляв).
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 175, 00 грн. відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, суд вважав недоведеними та відмовляє у їх задоволенні.
4.Що стосується вимог про стягнення з відповідача-1 відшкодування оплати за професійну правничу допомогу у розмірі 16 500, 00 грн., суд зазначає наступне.
На підтвердження понесених витрат позивачем подано до суду лише договір про надання правової допомоги від 29.09.2021, укладений з Адвокатським об'єднанням «Ледаправо», з якого неможливо встановити ані обсяг виконаних адвокатом робіт, ані їх вартість.
Надана позивачем платіжна інструкція на суму 16 715, 00 грн. судом до уваги не була прийнята, оскільки вона не містить відомостей про отримувача цих коштів та відомостей про те, що ці кошти були сплачені позивачем адвокату за надані ним послуги.
5.Що стосується вимог про стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 у солідарному порядку моральної шкоди у розмірі 75 000, 00 грн., суд зазначив наступне.
У даному випадку між позивачем та відповідачем-2 склалися деліктні правовідносини щодо відшкодування суми завданої моральної шкоди, а між відповідачем-2 та відповідачем-1 існують договірні правовідносини, в яких страховик є зобов'язаним щодо потерпілого у зв'язку з наявністю такого договору (а не у зв'язку із завданням шкоди), тому правова природа зазначених правовідносин є різною і не передбачає можливості солідарної відповідальності.
Позивач просить стягнути моральну шкоду, яка не охоплюється страховим відшкодуванням, оскільки не стосується шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого та не належить до шкоди, заподіяної майну. Тому відповідальність за заподіяну позивачу моральну шкоду, яка полягає в його моральних стражданнях та інших немайнових втратах через спричинене з вини страхувальника ДТП, має бути співмірно компенсована останнім.
Внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача-2, транспортний засіб, належний позивачу зазнав механічних ушкоджень, позивач не мав можливості ним користуватись, що спричинило негативні зміни в його житті.
Відтак, оскільки участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до душевних страждань, а також враховуючи глибину душевних страждань позивача внаслідок пошкодження транспортного засобу, ступінь вини відповідача, тривалість порушення прав позивача, недобросовісну поведінку відповідача-2, виходячи із засад розумності, пропорційності, виваженості та справедливості, з урахуванням характеру заподіяння моральної шкоди, характеру і обсягу моральних страждань позивача суд дійшов висновку про стягнення з відповідача-2 на користь позивача моральної шкоди у розмірі 20 000, 00 грн.
6.Що стосується вимог про стягнення з відповідача-2 3 500, 00 грн. матеріальної шкоди, пов'язаної з витратами на лікування, а також стягнення з відповідача-2 21 800, 00 грн. у якості відшкодування витрат з оплати податків та ринкових зборів у період з 29.09.2021 року по 23.02.2022 року, та стягнення з відповідача-2 193 333, 33 грн. у якості втраченого доходу від неможливості зайняття підприємницькою діяльністю у період з 29.09.2021 року по 23.02.2022 року, суд зазначає наступне.
Всупереч вимог ст. 81 ЦПК України позивачем не було надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що внаслідок ДТП позивачу та його дружині були завдані тілесні ушкодження (численні синці, садна), а також стрес, внаслідок чого вони до кінця 2021 року проходили лікування у КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова», а потім ще тривалий час хворіли, ходили до медичних закладів, де зверталися до лікарів і консультувалися, проходили різноманітні обстеження, несли витрати на купівлю ліків та лікарські процедури, та загалом витратили понад 6 100, 00 грн. Також суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що безпосередньо на своє лікування позивач витратив 3 500, 00 грн.
Крім того, позивачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів про те, що саме внаслідок отриманих у ДТП ушкоджень здоров'я позивач замість того, щоб займатися підприємницькою діяльністю та заробляти кошти для своєї родини, в якій йому необхідно піклуватися про трьох хворих дітей та літню тещу, він був вимушений простоювати через відсутність автомобіля, внаслідок чого втратив можливість заробітку, оскільки без автомобіля здійснити закупівлю овочів на оптовому ринку приблизно за 25 кілометрів від місця здійснення торгівлі і доставити овочеву продукцію є неможливим.
При цьому, позивачем не надано доказів того, що він був вимушений саме внаслідок отриманих ушкоджень здоров'я сплачувати податок до пенсійного фонду у розмірі 1 950, 00 грн. щомісячно а також оплачувати своє торгівельне місце на ринку «Соллі» у розмірі 2 400, 00 грн. щомісячно не здійснюючи при цьому підприємницької діяльності.
Надана позивачем книга обліку доходів та квитанції про сплату торгівельного місця, за відсутності доказів того, що позивач не здійснював підприємницьку діяльність саме через те, що внаслідок ДТП він отримав ушкодження здоров'я, не є належними та достатніми доказами, які б підтверджували наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Враховуючи наведене, оскільки позивачем всупереч вимог ст. 81 ЦПК України не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок ДТП, яка трапилася з вини відповідача-2, позивачем було отримано ушкодження здоров'я, у зв'язку з чим він лікувався та протягом періоду часу з 29.09.2021 року по 23.02.2022 року втратив працездатність і, як наслідок, не міг займатися підприємницькою діяльністю, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача-2 на користь позивача 3 500, 00 грн. матеріальної шкоди, пов'язаної з витратами на лікування, а також стягнення з відповідача-2 21 800, 00 грн. у якості відшкодування витрат з оплати податків та ринкових зборів у період з 29.09.2021 року по 23.02.2022 року, та стягнення з відповідача-2 193 333, 33 грн. у якості втраченого доходу від неможливості зайняття підприємницькою діяльністю у період з 29.09.2021 року по 23.02.2022 року.
Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають у зв'язку з недоведеністю.
7.Що стосується вимог про стягнення з відповідача-2 матеріальної шкоди, завданої ушкодженням автомобіля «Renault Master» у розмірі 37 274, 86 грн., суд зазначає наступне.
На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав до суду висновок експерта № 44С за результатами проведення авто товарознавчого дослідження, відповідно до якого:
1) вартість відновлювального ремонту автомобіля «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 219 678, 68 грн. з урахуванням ПДВ та 189 259, 58 грн. без урахування ПДВ;
2) вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 91 918, 47 грн. з урахуванням ПДВ та 82 792, 74 грн. без урахування ПДВ;
3) вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , приймається такою, що дорівнює ринкової вартості КТЗ на момент пошкодження та складає 121 841, 45 грн.
Згідно з наданим позивачем висновком вартість ремонту пошкодженого автомобіля «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перевищує вартість цього автомобіля до ДТП.
Водночас, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження вартості автомобіля після ДТП.
У позовній заяві позивач зазначає, що у січні 2022 року він продав автомобіль третій особі, однак при цьому позивач не подав до суду належних та допустимих доказів, в якому стані автомобіль «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , був відчужений на користь третьої особи (пошкодженому чи відремонтованому).
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що оскільки автомобіль «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП вважається фізично знищеним, то позивач має право на відшкодування шкоди у вигляді різниці між вартістю цього автомобіля до та після ДТП (за вирахуванням сплаченого йому страхового відшкодування), водночас повинен був довести зазначені суми, проте він не виконав своїх процесуальних обов'язків, зокрема, не надав до суду належних та допустимих доказів вартості автомобіля після ДТП, що унеможливлює захист його порушених прав за матеріалами цієї справи.
8.Що стосується вимог відповідача-1 про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000, 00 грн., суд зазначає наступне.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000, 00 грн. відповідачем-1 надано:
- договір № 33604 від 21.07.2023 про надання професійної правничої допомоги, укладений між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (клієнт) та адвокатом Стецюрою Ольгою Вікторівною (адвокат) за умовами якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу щодо представництва інтересів клієнта в Московському районному суді м. Харкова у справі № 643/5853/23;
-акт прийому-передачі наданих послуг від 21.07.2023, відповідно до якого адвокатом виконані наступні послуги: ознайомлення з позовною заявою та додатками, їх аналізом - 1 000, 00 грн. (1 година); надання клієнту консультацій і роз'яснень з правових питань - 500, 00 грн. (0,5 години); підготовка відзиву на позовну заяву та інших процесуальних документів - 3 000, 00 грн. (3 години); друк, підписання та направлення всіх підготовлених документів позивачу та до суду через ДП «Укрпошта» - 500, 00 грн. (0,5 години), а всього 5 000, 00 грн.
З урахуванням викладеного, враховуючи категорію та складність справи, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, а також критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та з огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, виходячи з вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача-1 витрат на правову допомогу у розмірі 1 000, 00 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.09.2021 року о 04:30 год. на автодорозі Київ-Харків-Довжанський 505 км. ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Wolkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , допустив виїзд на зустрічну смугу руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , після чого залишив місце ДТП.
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 27.10.2021 у справі № 643/17746/21 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 122-4, 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована відповідачем-1 на підставі полісу ЕР № 201560522, відповідно до якого розмір франшизи складає 2 500, 00 грн., ліміт за шкоду життю та здоров'ю - 260 000, 00 грн., ліміт за шкоду майну - 130 000, 00 грн.
Згідно висновку експерта № 44С за результатами проведення авто товарознавчого дослідження вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , дорівнює ринковій вартості автомобіля на момент пошкодження і складає 121 841, 45 грн.
08.04.2022 року відповідач-1 виплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 83 566, 59 грн.
Щодо відшкодування матеріальної шкоди з відповідача-2 , завданої ушкодженням автомобіля «Renault Master» у розмірі 37 274, 86 грн..
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою, другою та п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема, з використанням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013р., розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
В статті 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Пунктом 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01 березня 2013 року, при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди. Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків). У разі якщо на час виконання рішення суду про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням суду кошти зросли ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких було присуджено відшкодування, потерпілий із цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після зростання цін і тарифів.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 25 листопада 2021 року в справі № 204/5314/18; від 22 лютого 2018 року в справі № 140/481/16-ц, від 30 січня 2019 року в справі № 753/21303/16-ц, від 14 липня 2020 року в справі № 525/1592/18, від 01 серпня 2018 року в справі №363/2222/16-ц, від 01 квітня 2020 року в справі №754/10777/15-ц.
Відповідно до висновку експерта №44С від 10 листопада 2021 року визначено
1) вартість відновлювального ремонту автомобіля «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 219 678, 68 грн. з урахуванням ПДВ та 189 259, 58 грн. без урахування ПДВ;
2) вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 91 918, 47 грн. з урахуванням ПДВ та 82 792, 74 грн. без урахування ПДВ;
3) вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , приймається такою, що дорівнює ринкової вартості КТЗ на момент пошкодження та складає 121 841, 45 грн.
В матеріалах справи відсутні відомості про вартість автомобіля після ДТП.
Також позивач зазначає, що у січні 2022 року він продав автомобіль третій особі, однак при цьому позивач не подав до суду належних та допустимих доказів, в якому стані автомобіль «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , був відчужений на користь третьої особи (пошкодженому чи відремонтованому).
Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що вартість ремонту пошкодженого, автомобіля «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перевищує вартість цього автобусу до дорожньо-транспортної пригоди, що з точки зору такої загальної засади цивільного судочинства як розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) означає економічну необґрунтованість його ремонту, а відтак, наділяє статусом «фізично знищеного транспортного засобу».
Разом з тим матеріали справи не містять та позивачем не надано доказів про вартість пошкодженого автомобіля «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 (або його залишків) після дорожньо-транспортної пригоди, що є необхідним для визначення розміру відшкодування у порядку статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відсутність наведених відомостей (доказів) унеможливлює виснувати про обґрунтованість чи необґрунтованість зазначеного позивачем розміру майнової шкоди.
Також, колегія суддів враховує те, що пошкоджений транспортний засіб фізично знищеним не визнано, що вбачається із висновку експерта № 44С за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження, складеного 10 листопада 2021 року.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц зазначено, що у випадку, якщо транспортний засіб є фізично знищеним, то його власнику відшкодовується виключно різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (пункти 46-48).
Верховний Суд в постановах від 09 лютого 2023 року у справі № 369/7115/20 (провадження № 61-4877св22), від 06 грудня 2021 року у справі № 757/22936/19-ц, від 20 жовтня 2021 року у справі № 205/1314/16-ц, від 11 листопада 2020 року у справі № 369/11812/18 зазначив, що у зв'язку з відсутністю відомостей про вартість пошкодженого автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди, необхідну для визначення розміру відшкодування згідно статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» неможливо зробити висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість зазначеного в позовній заяві розміру майнової шкоди, а тому суд вірно відмовив у задоволенні позову.
Оскільки автомобіль «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди наділений статусом «фізично знищеного», позивач мав право на відшкодування шкоди у вигляді різниці між вартістю цього автомобіля до та після дорожньо-транспортної пригоди (за вирахуванням сплаченого йому страхового відшкодування), водночас повинен був довести зазначені суми, однак він не виконав своїх процесуальних обов'язків, зокрема, не надав до суду належних та допустимих доказів вартості транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди, що унеможливлює захист його порушених прав за матеріалами цієї справи.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції, був позбавлений можливості визначити залишкову вартість пошкодженого транспортного засобу шляхом проведення відповідної судової експертизи, оскільки клопотань про призначення у справі відповідної судової експертизи ОСОБА_1 не заявляв ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції.
З огляду на викладені обставини справи, відсутність належних та допустимих доказів вартості пошкодженого автомобіля «Renault Master», реєстраційний номер НОМЕР_1 , після дорожньо-транспортної пригоди, що, відповідно, унеможливлює встановлення різниці між його вартістю до та після дорожньо-транспортної пригоди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.
Щодо вимог про стягнення з ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» 3% річних у розмірі 315, 95 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 760, 50 грн. (за березень 2022 року).
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення пені відповідно до п. 35.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та згідно ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат суд апеляційної інстанції правильно виходить з наступних підстав.
У пункті 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ» від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вказано, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Крім того, у пункті 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Отже, до спірних правовідносин може застосовуватись п. 35.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та згідно ст. 625 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що заява від позивача на виплату страхового відшкодування були отримана 03.12.2021 року, відтак виконати свій обов'язок з виплати позивачу страхового відшкодування відповідач повинен був у строк до 03.03.2022 року включно, а тому у відповідності до п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» мав би сплатити страхове відшкодування не пізніше 03 березня 2022 року (через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування), тому з 04.02.2022 року розпочався період прострочення по 07.04.2022 року і складає 35 днів, як правильно встановлено судом першої інстанції.
Щодо відшкодування моральної шкоди.
Згідно з положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (частина четверта статті 23 ЦК України).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Колегія суддів зазначає, що за змістом статей 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна..
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Стягуючи з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 20000 грн на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, правильно виходив з доведеності та обґрунтованості зазначених позовних вимог. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, і виходив із засад розумності та справедливості, а також глибині заподіяних позивачу моральних страждань.
Щодо вимог про стягнення з відповідача-1 2 000, 00 грн. в якості відшкодування вартості проведених експертних досліджень, суд зазначає наступне.
Матеріали с прави не містять доказів на підтвердження того, що позивачем були понесені витрати на проведення експертного дослідження.
Щодо вимог про стягнення з відповідача-1 175, 00 грн. відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, суд зазначає наступне.
Згідно із ст. 26-1 цього Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Позивач зазначає, що відшкодування шкоди повинно бути покладено на відповідача ТДВ «СГ «Оберіг» в розмірі обгрунтованих витрат, понесених на лікуванням потерпілого, що пов'язані з діагностикою, лікуванням, та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я та придбанням лікарських засобів, моральна шкода в розмірі не більше 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю; а на винну особу - моральна шкода в решті визначеної судом суми.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з дорогоцінних металів), придбання санаторно-курортних путівок, речей догляду за потерпілим визначаються на підставі рецептів лікарів, довідок або рахунків про їх вартість.
З наданого позивачем консультативного висновку лікаря-спеціаліста від 28.09.2021 виданий дружині позивача - ОСОБА_3 .
Матеріали справи не містять відомостей про стан здоров'я потерпілого ОСОБА_1 не додано до позову чеків з аптечних установ, рецептів лікарів, довідок або будь-яких інших доказів на підтвердження заявленої вимоги.
Щодо вимог про стягнення 2 3 500, 00 грн матеріальної шкоди, пов'язаної з витратами на лікування, а також стягнення з відповідача-2 21 800, 00 грн. у якості відшкодування витрат з оплати податків та ринкових зборів у період з 29.09.2021 року по 23.02.2022 року, та стягнення з відповідача-2 193 333, 33 грн. у якості втраченого доходу від неможливості зайняття підприємницькою діяльністю у період з 29.09.2021 року по 23.02.2022 року.
Положення ч. 1 ст. 1195 ЦК України пов'язують обов'язок здійснити відшкодування саме із фактом втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, не встановлюючи при цьому часових меж стосовно початку обчислення розміру такого відшкодування. Отже, момент, із яким пов'язується виникнення в позивача права на відшкодування, - це момент заподіяння шкоди. Оскільки між заподіянням шкоди та ДТП встановлено прямий причинно-наслідковий зв'язок, то момент ДТП є одночасно і моментом набуття позивачем права на відшкодування шкоди.
У ч. 1 ст. 1197 ЦК України, зокрема, встановлено, що розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Таким чином, для обрахунку суми відшкодування необхідно встановити ступінь втрати потерпілим професійної працездатності.
Водночас у ст. 1197 ЦК України зазначено, що розмір втраченого заробітку (доходу) визначається саме з урахуванням ступеня втрати професійної працездатності. Тобто закон не пов'язує виникнення відповідного права на відшкодування з моментом встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.
Це свідчить про те, що встановлення ступеня втрати професійної працездатності особи має значення для визначення розміру втраченого нею заробітку і не може бути визначальним фактом, від якого залежить відновлення порушеного права позивача. Визначальним є заподіяння шкоди в результаті ДТП.
Положеннями ст. 1198 ЦК України унормовано, що розмір доходу фізичної особи-підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, що підлягає відшкодуванню, визначається з її річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо ця особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців. Розмір доходу від підприємницької діяльності, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, визначається на підставі даних податкового органу. Розмір доходу, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, обчислюється виходячи з розміру доходу, який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, у сумах, нарахованих до вирахування податків. Розмір доходу, втраченого фізичною особою, яка самостійно забезпечує себе роботою (адвокатом, особою, зайнятою творчою діяльністю, та іншими), визначається у порядку, встановленому частинами першою - третьою цієї статті.
Одна, позивачем не було надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що внаслідок ДТП позивачу та його дружині були завдані тілесні ушкодження (численні синці, садна), а також стрес, внаслідок чого вони до кінця 2021 року проходили лікування у КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова», а потім ще тривалий час хворіли, ходили до медичних закладів, де зверталися до лікарів і консультувалися, проходили різноманітні обстеження, несли витрати на купівлю ліків та лікарські процедури, та загалом витратили понад 6 100, 00 грн. Також суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що безпосередньо на своє лікування позивач витратив 3 500, 00 грн.
Крім того, позивачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів про те, що саме внаслідок отриманих у ДТП ушкоджень здоров'я позивач замість того, щоб займатися підприємницькою діяльністю та заробляти кошти для своєї родини, в якій йому необхідно піклуватися про трьох хворих дітей та літню тещу, він був вимушений простоювати через відсутність автомобіля, внаслідок чого втратив можливість заробітку, оскільки без автомобіля здійснити закупівлю овочів на оптовому ринку приблизно за 25 кілометрів від місця здійснення торгівлі і доставити овочеву продукцію є неможливим.
При цьому, позивачем не надано доказів того, що він був вимушений саме внаслідок отриманих ушкоджень здоров'я сплачувати податок до пенсійного фонду у розмірі 1 950, 00 грн. щомісячно а також оплачувати своє торгівельне місце на ринку «Соллі» у розмірі 2 400, 00 грн. щомісячно не здійснюючи при цьому підприємницької діяльності.
Надана позивачем книга обліку доходів та квитанції про сплату торгівельного місця, за відсутності доказів того, що позивач не здійснював підприємницьку діяльність саме через те, що внаслідок ДТП він отримав ушкодження здоров'я, не є належними та достатніми доказами, які б підтверджували наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо вимог про стягнення з відповідача-1 відшкодування оплати за професійну правничу допомогу у розмірі 16 500, 00 грн.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України, визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За положенням ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов'язані з проведенням експертиз.
Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Зі змісту ст. 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно ст. 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4. ст. 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат ОСОБА_1 надав копію договору про надання правової допомоги від 29.09.2021, укладений з Адвокатським об'єднанням «Ледаправо».
Відповідно до п.3.1 договору за правову допомогу, передбачену в п.п.1.2 договору клієнт оплачує адвокатському об'єднанню винагороду в розмірі, визначеному додатком по окремому замовленню за цим договором.
Зазначеного додатку до позову позивачем не надано.
Надана позивачем платіжна інструкція на суму 16715 грн не містить відомостей про отримувача коштів та відомостей про те, що ці кошти були сплачені на виконання договору від 29.09.2021 року за надані адвокатом послуги.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складений 31 липня 2025 року.
Головуючий В.Б. Яцина
Судді Ю.М. Мальований
Н.П. Пилипчук.