Справа № 619/4831/23 Головуючий суддя І інстанції Болибок Є. А.
Провадження № 22-ц/818/2343/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: за заповітом
31 липня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Холод М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Краснікова Олександра Івановича на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 20 січня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Корнійчук Олена Валентинівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чернобровка Ірина Вікторівна, про визнання заповіту недійсним,-
27 вересня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому після його уточнення остаточно просили визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 , складений та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Корнійчук Оленою Валентинівною 08 грудня 2022 року, зареєстрований в реєстрі за № 3634.
В обґрунтування позову посилалися на те, що їх син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 40 років. На момент смерті син проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно медичної довідки про причину смерті, смерть настала від вибухової травми бойових дій, що підтверджується копіями свідоцтва про смерть, медичною довідкою. Після його смерті відкрилась спадщина на належну йому частку домоволодіння по АДРЕСА_1 . Зазначають, що померлий був не одружений, проживав з ними. 21.07.2023 під час подання заяв про прийняття спадщини їм стало відомо про наявність заповіту. За три місяця до смерті ОСОБА_2 склав заповіт на користь сторонньої особи ОСОБА_3 . Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Корнійчук О.В. 08 грудня 2022 року, зареєстрований в реєстре за №3634.
Вказують, що оспорюваний заповіт вважають недійсним, так як було відсутнє вільне волевиявлення на його складання та особистий підпис заповідача. На час складання заповіту ОСОБА_2 не мав можливості знаходитися у нотаріуса Корнійчук О.В. так як ОСОБА_2 , лейтенант, військовослужбовець за призовом під час мобілізації, на військовій службі та на посаді командира 2 механізованого взводу с 15 липня 2022 року військової частини НОМЕР_1 , та заходився в Луганській області, Сватовський район, с. Новоселівська. Лікарське свідоцтво про смерть №10-12/1021.ДМ/2 від 5.04.2023 підтверджує, що унеможливлювало встановити особу, яка складала та підписала заповіт. Відсутність паспорта ОСОБА_5 може бути підтверджений, що ОСОБА_5 як лейтенант, військовослужбовець за призовом під час мобілізації, на військовій службі та на посаді командира 2 механізованого взводу з 15 липня 2022 року військової частини НОМЕР_1 , на час складання заповіту знаходився в Луганській області, Сватовський район, с. Новоселівська. Факт виконання рукописного тексту в заповіті та підписання його не ОСОБА_5 , а іншої особою підтверджується вільними зразками почерку померлого, які зберігаються в справі в/ч НОМЕР_1 , матеріалах міграційної служби про отримання паспорта (Ф. №1), але і ці документи за діючим законодавством можуть бути витребувані тільки судом та правоохоронними органами.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача - адвокат Конопатський М.М. просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Посилався на те, що твердження позивачів є надуманими та безпідставними.
Зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 40 років помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Харкові, на момент смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 10-12/1021,1м/2 від 05 квітня 2023 року, смерть ОСОБА_2 настала внаслідок вибухової травми, спричиненої під час бойових дій. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належну йому частку домоволодіння по АДРЕСА_1 . Спадкова справа зареєстрована за № 19/2023. 21 липня 2023 року відповідач подала заяву про прийняття спадщини за заповітом, який зареєстрований в реєстрі за № 3634 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Корнійчук О.В. 08.12.2022, яка зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 42.
Звертає увагу, що з померлим відповідач познайомились в грудні 2020 року. З лютого 2021 року вони перебували у цивільному шлюбі та проживали разом однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідач і померлий ОСОБА_2 займали жиле приміщення на 2-му та 3-му поверхах вказаного домоволодіння. Водночас, на першому поверсі проживав брат померлого ОСОБА_6 разом зі своєю дівчиною ОСОБА_7 .
На території домоволодіння, на одній і тій же земельній ділянці, знаходиться ще один одноповерховий будинок, в якому на той час проживали і, напевно, й дотепер проживають батьки цивільного чоловіка відповідача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . 24 лютого 2022 року почалася повномасштабна війна в Україні. У зв'язку з чим, померлий з першого дня повномасштабного російського вторгнення на територію України пішов працювати волонтером. Згодом, приблизно з вересня 2022 року він вступив в лав Збройних Сил України, а ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув внаслідок вибухової травми.
В березні 2022 року відповідач разом зі своїм сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виїхала спочатку в Івано-Франківську область, а потім в квітні 2022 року в місто Штутгарт у Німеччині. В травні 2022 року у зв'язку з необхідністю забезпечення навчання дитини, враховуючи, що найбільш сприятливими умовами для навчання українських дітей надають ірландські освітні заклади, відповідач із сином переїхали в місто Кілкенні в Ірландії де й знаходяться по теперішній час.
Разом з тим, відповідач наголошує, що протягом всього цього періоду вона регулярно приїздила в Україну до свого цивільного чоловіка. В березні 2023 року, за два тижні до його загибелі, вона перебувала разом з ним на території України в їх помешканні.
З огляду на це, відповідач стверджує, що вона спільно проживала у цивільному шлюбі з померлим ОСОБА_2 , була пов'язана з ним спільним побутом і мала права та обов'язки. Більше того, документами і доказами того, що між відповідачем та померлим мали місце фактичні шлюбні стосунки є фотографії з місця проживання та відпочинку, а також оспорюваний позивачами заповіт № 3634 та заповіт № 1012 від 11.07.2022, з яких вбачається, що подружжя вважали себе чоловіком та дружиною та піклувалися одне про одного.
Відповідно, твердження позивачів щодо того, що «... ОСОБА_2 склав заповіт на користь сторонньої особи...» на її думку є абсурдним, безпідставним та не може братися до уваги судом.
Вимоги позивачів визнати вказаний заповіт недійсним на підставі ст. 1257 ЦК України, відповідач вважає неприйнятними з огляду на безпідставність та невідповідність реальним обставинам справи та вимогам чинного цивільного законодавства України. Адже, необхідно звертати увагу на стан заповідача не взагалі, а саме на момент складення заповіту. Жодних доказів на підтвердження тяжкого психічного стану померлого як загалом, так і зокрема в момент складення заповіту, який давав би підставу припустити, що він не розуміє значення своїх дій і (або) не міг керувати ними на момент складання заповіту, позивачами надано не було.
Також, відповідач звертає увагу, що померлим ОСОБА_2 раніше 11.07.2022 було складено перший заповіт теж на ім'я відповідача. Проте, у зв'язку з помилками в тексті заповіту, а саме неправильною вказівкою прізвища відповідачки « ОСОБА_9 » та року її народження «1989 рік», заповідач вимушений був повторно скласти і посвідчити новий заповіт, який наразі є предметом оскарження позивачами. Тобто, померлий двічі складав заповіти на ім'я саме відповідача, що безсумнівно підтверджує його вільне волевиявлення щодо обрання спадкоємиці свого нерухомого майна.
При цьому зауважує, що оспорюваний заповіт був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Корнійчук О.В. 08 грудня 2022 року та зареєстрований в реєстрі за № 3634.
Отже, приватний нотаріус не могла посвідчити спорюваний заповіт без визначення необхідного обсягу цивільної дієздатності померлого, що й було зроблено нею на підставі наданого заповідачем паспорта. Більше того, нотаріус, особисто спілкуючись із заповідачем, мала змогу спостерігати за його поведінкою та візуально оцінити його психічний стан, який був цілком і повністю задовільним. А якщо брати до уваги, що ОСОБА_2 був лейтенантом, військовослужбовцем за призовом під час мобілізації, та перебував на військовій службі на посаді командира 2 механізованого взводу військової частини НОМЕР_1 , то це апріорі виключає факт недієздатності останнього. Щодо посилання позивачів на факт виконання рукописного тексту в заповіті та підписання його не ОСОБА_5 , а іншою особою зазначає, що оспорюваний заповіт був підписаний у присутності нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Корнійчук РІ.В., яка керуючись профільним законодавством про нотаріат, в обов'язковому порядку перевірила справжність підпису померлого ОСОБА_2 , який звернувся за вчиненням даної нотаріальної дії. Тобто, обґрунтованих сумнівів щодо дійсності підпису заповідача, як і необхідності доведення його справжності немає, так як всі нотаріальні дії були виконані належним чином, відповідно до чинного законодавства України.
Рішенням Дергачівського районного суд м. Харкова від 20 січня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивачів - адвокат Красніков О.І. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оспорюваний заповіт слід вважати недійсним, оскільки було відсутнє вільне волевиявлення на його складання та особистий підпис заповідача. На час складання заповіту ОСОБА_2 не мав можливості знаходитися у нотаріуса Корнійчук О.В. так як ОСОБА_2 лейтенант, військовослужбовець за призовом під час мобілізації, на військовій службі та на посаді командира 2 механізованого взводу щ 15 липня 2022 року військової частини НОМЕР_1 , на час складання заповіту знаходився в Луганській області Сватовський район с.Новоселівка.
Вказує, що ОСОБА_2 знав, що він міг реалізувати своє право згідно з ч.4 ст.1252 ЦК України, він не міг самовільно порушити устав ВСУ, без дозволу командира в.ч. НОМЕР_1 покинути розташування з 20.10.2022 по 02.04.2023 року.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на момент складання заповідач ОСОБА_2 08.12.2022 перебував у Харкові.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - адвокат Конопатський М.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.
Вказує, що сам по собі факт, що заповідач є військовослужбовцем та відповідно до довідки командира військової частини №13/15/2363 у період з 15.07.2022 по 02.04.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з російською військовою агресією проти України, перебуваючи безпосередньо в районах бойових дій Сватівського району Луганської області жодним чином не свідчить про те, о він не міг перебувати за місцем складання заповіту у зазначений час, оскільки доказів на спростування цих обставин матеріали справи не містять.
Вважає, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б давали суду підстави вважати, що в момент складання та підписання оскаржуваного заповіту, станом на 08.12.2023 року, заповідач не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними.
Звертає увагу на те, що спірний заповіт складений у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання, посвідчений уповноваженою на це посадовою особою приватним нотаріусом Корнійчуком В.О., що повністю відповідає вимогам ч.1 ст.1251 ЦК України, а також підписаний особисто заповідачем, тобто з дотриманням всіх вимог щодо його форми та посвідчення. Обставини, з якими ч.1 ст.1257 ЦК України пов'язує нікчемність заповіту відсутні.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з'явилися у судове засідання, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду.
Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову суд зазначив наступне.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 на час складання заповіту не був визнаний судом недієздатним, його дієздатність не була обмежена, тому він за відсутності доказів про інше як фізична особа мав передбачене статтею 1234 ЦК України право на складання заповіту.
Заповідач може призначити своїм спадкоємцем особу незалежно від наявності у нього з цією особою сімейних, родинних відносин, а також заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом.
ОСОБА_2 , як заповідач призначив своїм спадкоємцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , заповітом охоплено права та обов'язки, які заповідачу належали на момент складення заповіту, що відповідає положенням частини 1 статті 1235, частини 1 статті 1236 ЦК України.
Позивачка не довела, що на час складання заповіту ОСОБА_2 не мав можливості знаходитися у нотаріуса ОСОБА_10 так як він лейтенант, військовослужбовець за призовом під час мобілізації, знаходився на військовій службі на посаді командира 2 механізованого взводу с 15 липня 2022 року військової частини НОМЕР_1 , та на день складання спірного заповіту заходився внаслідок цього за місцем проходження служби в Луганській області, Сватовський район, с. Новоселівська.
Разом з тим, суду не надано доказів того, що волевиявлення ОСОБА_2 на час складання заповіту на користь ОСОБА_3 не було вільним та не відповідало його внутрішній волі, та що підпис під спірним заповітом йому не належить.
Суд вказав, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б давали суду підстави вважати, що в момент складання та підписання оскаржуваного заповіту, тобто станом на 08.12.2023, ОСОБА_2 не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними.
За клопотанням позивача ОСОБА_1 ухвалою суду від 05 липня 2024 року по справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса. На розгляд та вирішення експертів поставити такі питання: 1.Чи виконаний рукописний текст у Заповіті від 08.12.2022, зареєстрованого в реєстрі за № 3634, у рядку Текст заповіту мною, заповідачем, прочитано вголос та відповідає моїй волі: «Текст цього заповіту мною вголос прочитано і власноручно мною підписаний», заповідачем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , чи іншою особою; 2.Чи виконаний підпис та рукописний текст у Заповіті від 08.12.2022, зареєстрованого в реєстрі за № 3634, у рядку ПІДПИС, заповідачем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , чи іншою особою. Витрати за проведення експертизи покладено на позивача ОСОБА_1
22 серпня 2024 року до суду надійшло клопотання ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи № 6268, а також надано копію рахунку вартості робіт по проведенню експертизи.
Позивачам було доведено до відома про необхідність оплати вартості робіт по проведенню експертизи та надання додаткових матеріалів.
30 жовтня 2024 року до суду надійшло повідомлення ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» про неможливість надання висновку експерта № 6268 у зв'язку з невиконанням клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, а також неоплатою рахунку за проведення експертизи.
Сам по собі факт того, що ОСОБА_2 , який був військовослужбовцем та відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_1 , яку додано позивачами до позову, у період з 15.07.2022 по 02.04.23 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи безпосередньо в районах бойових дій Сватівського району, Луганської області, жодним чином не свідчить про те, що він не міг перебувати за місцем складання заповіту у зазначений час, оскільки доказів на спростування цих обставин матеріали справи не містять.
За таких обставин суд дійшов висновку, що усі доводи позивачів в обґрунтування заявлених позовних вимог є недоведеними та ґрунтуються на її особистих припущеннях.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.
Судом встановлено, що Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , його батьками є: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_11 .
З огляду на свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 40 років, про що Малоданилівською селищною радою Харківського району Харківської області зроблено відповідний актовий запис за № 50.
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 10-12/1021 від 05.04.2023, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті: Вибухова травма.
Згідно з Довідкою командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_13 № 4/845 від 22.07.2023, про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з російською військовою агресією проти України, виданою лейтенанту ОСОБА_4 про те, що він дійсно в період з 15.07.2022 по 02.04.23 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з російською військовою агресією проти України, перебуваючи безпосередньо в районах бойових дій Сватівського району, Луганської області. Підстава: витяг з бойового розпорядження оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_7 » від 14.02.2022 № 21 т-оп: рапорт командира 1МБ: витяг з журналу ведення бойових дій НОМЕР_4 ОМБр інв № 383т від 01.05.2023.
Відповідно до листа приватного нотаріуса Чорнобровка І.В. на ім'я ОСОБА_1 від 27.07.2023, вих. № 98/01-16, приватним нотаріусом повідомлено, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Харкові, який на момент смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , відкрита спадкова справа № 19/2023, станом на 27 липня 2023 року подали заяви про прийняття спадщини: батько спадкодавця, ОСОБА_1 , на підставі заяви яка зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ 04 липня 2023 року за №39; ОСОБА_3 , на підставі заяви яка зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ 21 липня 2023 року за №42; мати спадкодавця, ОСОБА_2 , на підставі заяви яка зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ 24 липня 2023 року за №45. Інших заяв від спадкоємців про прийняття спадщини не надходило.
Відповідно до листа приватного нотаріуса Чорнобровка І.В. на ім'я ОСОБА_1 від 31.07.2023, вих. № 100/01-16, приватним нотаріусом повідомлено, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Харкові, який на момент смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , відкрита спадкова справа №19/2023, станом на 27 липня 2023 року подали заяви: про прийняття спадщини за законом, батько спадкодавця, ОСОБА_1 , на підставі заяви яка зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ 04 липня 2023 року за №39; про прийняття спадщини за заповітом, посвідченим Корнійчук О.В., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, 08 грудня 2022 року, зареєстрований в реєстрі за №3634, ОСОБА_3 , на підставі заяви яка зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ 21 липня 2023 року за №42; про прийняття спадщини за законом, мати спадкодавця, ОСОБА_2 , на підставі заяви яка зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ 24 липня 2023 року за № 45. Інших заяв від спадкоємців про прийняття спадщини не надходило.
ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав на момент смерті за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 70854117 від 08.12.2022.
За життя ОСОБА_4 склав заповіт від 08.12.2022, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Корнійчук О.В., за реєстровим № 3634, яким заповів усе своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, і взагалі все, що йому належатиме на день смерті і на що він за законом матиме право, заповідає ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Також, відповідно до заповіту від 11.07.2022, складеному за життя ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Корнійчук О.В., за реєстровим № 1012, ОСОБА_4 заповів усе своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, і взагалі все, що йому належатиме на день смерті на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до листа, наданого на адресу суду приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., приватний нотаріус зазначила про те, що до неї, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу, 11.07.2022 звернувся ОСОБА_4 з прохання посвідчити заповіт від його імені. З бесіди з ним вона дізналась, що він призваний до лав збройних сил та бажає зробити заповіт на особу з якою він проживає однією сім'єю, але шлюб в органах ДРАЦС вони не зареєстрували. Паспорта або копії паспорта особи на яку він збирався зробити заповіт у нього не було, оскільки дівчина на яку він хотів зробити заповіт через забобони йому не дала документ. Заповідач надав особистий паспорт та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера. Заповіт було складено зі слів заповідача де прізвище, ім'я, по- батькові та дата народження особи було записано як він сказав. Заповіт було власноручно підписано заповідачем, посвідчено о 13 год 25 хв та зареєстровано в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та у Спадковому реєстрі. В справах у неї залишився примірник заповіту, Витяг про реєстрацію у Спадковому реєстрі, копія паспорта та довідка про присвоєння ідентифікаційного номера. 08.12.2022 до неї друге звернувся ОСОБА_4 та сказав, що в заповіті, посвідченому 11.07.2022 було не правильно записано прізвище та рік народження особи на користь якої було складено заповіт. Заповідач надав особистий паспорт та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера. Заповіт було власноручно підписано заповідачем, посвідчено о 14 год 05 хв та зареєстровано в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та у Спадковому реєстрі. В справах у неї залишився примірник заповіту, Витяг про реєстрацію у Спадковому реєстрі, копія паспорта та довідка про присвоєння ідентифікаційного номера.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 ЦК України).
За змістом ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
Відповідно до ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Статтею 1233 ЦК України встановлено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому покликаний вирішувати значущі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування.
При цьому право дієздатності фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб'єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 та ст. 1234 ЦК України).
Право на заповіт може бути реалізоване протягом всього життя особи і включає як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і право на їх зміну, скасування. Усі наведені правомочності заповідача у сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є здійсненням свободи заповіту, яка є принципом спадкового права.
Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов'язковість її виконання. Здійснення права на заповіт не пов'язується законом з місцем проживання та перебування заповідача. Правова природа цього розпорядження визначається судовою практикою як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.
Відповідно до вимог статті 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
На заповіт, який є правочином, поширюються загальні положення про правочини, якщо у Книзі шостій Глави 68 ЦК України немає відповідного правила. Водночас загальні правила про правочин, у тому числі про їх недійсність, можуть бути поширені на заповіт у тому випадку, коли це не суперечить суті заповіту та природі спадкування.
Аналіз норм Книги шостої Глави 68 ЦК України свідчить, що її нормами визначені вимоги до особи заповідача (ст. 1234 ЦК України), змісту заповіту (статті 1236-1240, 1246 ЦК України), загальні вимоги до форми заповіту (ст. 1247 ЦК України), порядку його посвідчення нотаріусом (статті 1248, 1249, 1253 ЦК України), для яких законодавцем визначені і наслідки їх порушення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №522/9893/17).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У статті 1257 ЦК України зазначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Як встановлено, оспорюваний заповіт був складений у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання, посвідчений приватним нотаріусом Корнійчук В.О., Заповіт до підписання прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_2 і власноручно ним підписаний.
Приватним нотаріусом Корнійчук В.О. встановлено особу заповідача, перевірено його дієздатність, роз'яснено заповідачу зміст статей 1241, 1307 ЦК України, встановлено його дійсну волю на розпорядження майном на випадок його смерті та посвідчено особистий підпис на заповіті.
Докази про те, що волевиявлення спадкодавця ОСОБА_2 на момент складання заповіту від 08 грудня 2022 року не було вільним і не відповідало волі спадкодавця, у матеріалах справи відсутні.
Крім того, будь-яких обставин, які могли б свідчити про вплив на волевиявлення заповідача, як то: важка фізична або психічна хвороба, незнання української мови, невміння читати, вчинення заповіту внаслідок обману, під примусом, шляхом застосування фізичної сили і т.п., не встановлено.
Таким чином, враховуючи, що воля заповідача, виражена у формі заповіту є волевиявленням померлого ОСОБА_2 , що не викликає сумнівів у його правомірності, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання вказаного заповіту недійним є правильними.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Сам по собі факт того, що ОСОБА_2 , який був військовослужбовцем та відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_1 , яку додано позивачами до позову, у період з 15.07.2022 по 02.04.23 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи безпосередньо в районах бойових дій Сватівського району, Луганської області, жодним чином не свідчить про те, що він не міг перебувати за місцем складання заповіту у зазначений час, оскільки доказів на спростування цих обставин матеріали справи не містять.
Враховуючи зазначене вище, належними та достовірними доказами підтверджено, що заповіт складений та підписаний заповідачем ОСОБА_2 , підписаний ним, його волевиявлення відповідало внутрішній волі.
Заповіт посвідчений належною посадовою особою - приватним нотаріусом Корнійчук В.О., та за належним місцем, а саме у м. Харкові.
Доводи скарги знайшли своє підтвердження у матеріалах справи.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Краснікова Олександра Івановича залишити без задоволення.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 20 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення виготовлено 31 липня 2025 року.
Головуючий - В.Б. Яцина
Судді - Ю.М. Мальований
Н.П. Пилипчук.