Справа №953/9201/24 Головуючий 1 інстанції: Бородіна Н.М.
Провадження №33/818/918/25 Доповідач: Люшня А.І.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
23 липня 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Люшні А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові клопотання захисника Мікуліна Д.М. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м.Харкова від 11 квітня 2025 року,-
Цією постановою на ОСОБА_1 накладено за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Також стягнено з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605, 60 грн.
На зазначену постанову суду 25 квітня 2025 року захисник Мікулін Д.М. подав апеляційну скаргу, в якій міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи його тим, що справу про адміністративне правопорушення розглянуто за відсутності ОСОБА_1 , копію оскаржуваної постанови суду вона отримала лише 18 квітня 2025 року. Вказав, що станом на 25 квітня 2025 року дитина ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в ДУ «Лікарня охорони здоров'я дітей та підлітків».
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, вважаю, що підстави для задоволення клопотання відсутні, виходячи з наступного.
Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та захисник Мікулін Д.М., будучи повідомленими належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки не повідомили, заяв та клопотань про відкладення розгляду заяви не подавали, а тому розгляд клопотання відбувся за їх відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративні правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Отже, закон пов'язує строк внесення апеляції на постанову судді у справі про адміністративне правопорушення не з датою отримання постанови суду, а лише з датою ухвалення судового рішення.
З матеріалів провадження вбачається, що особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 була присутня у судовому засіданні 11 квітня 2025 року, надавала пояснення (а.с.42-44).
18 квітня 2025 року ОСОБА_1 отримала копію оскаржуваної постанови, тобто в межах строку на апеляційне оскарження (а.с.45).
Звернувшись 25 квітня 2024 року з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м.Харкова від 11 квітня 2025 року, захисник Мікулін Д.М. пропустив десятиденний строк на апеляційне оскарження.
Посилання захисника Мікуліна Д.М. на розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та на дату отримання копії оскаржуваної постанови як на підставу вважати поважним пропуск строку на апеляційне оскарження, є необґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 приймала участь у розгляді справи, в межах строку апеляційного оскарження отримала копію оскаржуваної постановита не була позбавлена можливості звернутися з апеляційною скаргою, будь яким процесуальним способом, у передбачений законом строк та в подальшому доповнити її.
Крім того, документів на підтвердження перебування дитини ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні, суду апеляційної інстанції Раєвою О.В.та захисником Мікуліним Д.М. не надано, і матеріали справи їх не містять.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Мельник проти України", норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" п.27, рішення від 26 квітня 2007 року).
Подаючи апеляційну скаргу після пропуску строку на апеляційне оскарження, сторона справи повинна навести достатні поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, які б об'єктивно перешкоджали звернутися до суду у визначений КУпАП строк, а отже вплинули на право сторони реалізувати конституційні засади, які визначають право на оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини у п.41 зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.
Крім того, відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, заява №23436/03).
Таким чином, твердження захисника Мікуліна Д.М. про те, що строк на апеляційне оскарження пропущено із поважних причин, не підтверджено відповідними обставинами та належними доказами, клопотання не містить посилання на обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто такими, які не залежать від волевиявлення апелянта, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Відповідно до ч.2 ст. 294 КУпАП, апеляційна скарга, подана після закінчення строку апеляційного оскарження, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
За вищенаведених обставин підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції - відсутні, оскільки відсутні поважні причини його пропуску.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Відмовити захиснику Мікуліну Д.М. в поновленні процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м.Харкова від 11 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 , а апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Харківського
апеляційного суду А.І. Люшня