Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/564/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 404/6445/24 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
30.07.2025 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
із секретарем ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Кропивницький апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Фортечного районного суду м. Кропивницького від 22 липня 2025 року, якою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.5 ст.185, ч.3 ст.289КК України, продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто по 19.09.2025 включно, без визначення застави у кримінальному провадженні №12017120110000044 від 02.02.2017
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу районного суду щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого скасувати, та ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи тим, що ухвала суду є не мотивованою та не обґрунтованою. Так при продовженні строку дії запобіжного заходу судом не враховано те, що ні в клопотанні прокурора ні в оскаржуваній ухвалі не вказані обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою містить ті ж самі загальні доводи, що і попередні аналогічні клопотання без будь-яких конкретних фактів та доказів. Посилання прокурора на загальну складність справи та серйозність обвинувачень щодо обвинуваченого не може вважатися достатніми причинами для тримання обвинуваченого під вартою протягом більш ніж рік. Сама по собі тяжкість кримінальних правопорушень у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_8 не може бути підставою для тривалого тримання під вартою. Зазначає, що ОСОБА_8 виїхав за кордон України у 2018 році не з метою ухилення від суду, а з метою заробітку для утримання дочки та дружини, при цьому закордоном ОСОБА_8 був офіційно працевлаштований в Республіці Польща. З 2018 по 2025 роки обвинувачений не вчинив жодного злочину, а тому судження суду, що перебуваючи на волі, обвинувачений може продовжити злочинну діяльність взагалі не обґрунтовано. Вказує також на те, що жодних доказів вини у вчинені інкримінованих ОСОБА_8 злочинів взагалі не має, що свідчить про необґрунтованість підозри. При цьому, прокурором не надано достатніх доказів необхідності продовження Обвинуваченому запобіжний захід саме у виді тримання під вартою, а самі по собі вказані в клопотанні прокурора ризики, не можуть бути достатньою підставою для задоволення клопотання.
У провадженні Фортечного районного суду м. Кропивницького перебуває кримінальне провадження внесене 02.02.2017 за №12017120110000044 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.5 ст.185, ч.3 ст.289КК України.
22 липня 2025 року ухвалою Фортечного районного суду м. Кропивницького щодо обвинуваченого ОСОБА_8 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Рішення суду мотивовано тим, що стосовно ОСОБА_8 було обрано запобіжний захід - домашній арешт, який продовжувався судом до 16.05.2018. Разом з тим, обвинувачений в судові засіданні не з'являвся, а 15.08.2018 виїхав до Республіки Польща, будучи повідомленим про судовий розгляд на 21.09.2018. Тим самим, обвинувачений порушив обов'язок - з'явитися до суду. В подальшому, обвинуваченого було оголошено в міждержавний розшук та обрано запобіжний захід - тримання під вартою. На даний час, на переконання суду, існує обґрунтована підозра у вчинені інкримінованих злочинів. Інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення є умисними, тяжкими, за своєю суттю є корисливими, обвинувачений офіційно не працевлаштований, суспільно-корисною діяльністю не займається та особистих доходів для проживання не має, а тому у суду є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений може продовжити злочинну діяльність. Таким чином, суд приходить до переконання що ризики, передбачені ст. 177 КПК України існують, а інші запобіжні заходи не забезпечать виконання процесуальних обов'язків обвинуваченим.
Заслухавши доповідь судді, в дебатах захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , який підтримав подану апеляційну скаргу, прокурора, який просив ухвалу суду залишити без зміни, дослідивши матеріали клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1,ч.2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.331 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 177, 178, 183 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд першої інстанції повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону місцевим судом дотримані в повному обсязі.
Так, судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження №12017120110000044 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.5 ст.185, ч.3 ст.289КК України, постановлено ухвалу про продовження останньому строку тримання під вартою на 60 днів.
Виходячи з даних матеріалів контрольного провадження, є правильним висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором та які знайшли обґрунтуванням місцевим судом, є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 на більш м'який.
Колегія суддів погоджується з висновками суду, що у даній конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Ймовірність настання негативних наслідків, продовжують існувати, вони не зменшились та більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою є недостатнім для запобігання вказаним ризикам, суд прийшов до обґрунтованого висновку доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою та неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
З матеріалів вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні корисливих умисних особливо тяжких злочинів, серед яких: кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 289 КК України, що карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 185 КК України, що карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 187 КК України, що карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна, тому усвідомлення тяжкості можливого покарання у разі доведення його вини, вказує на цілком ймовірну можливість переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
При цьому, апеляційний суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений (підозрюваний) може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїда проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
В той же час, колегією суддів встановлено, що у серпні 2018 року ОСОБА_8 залишив територію України та виїхав до Польщі.
За повідомленням компетентних органів Республіки Польща обвинувачений ОСОБА_8 був затриманий 24.11.2023 р. правоохоронними органами Республіки Польща, щодо нього застосований екстрадиційний арешт.
Фактична передача ОСОБА_8 запланована в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Корчова-Краківець» Львівська область 04.04.2024, після чого заплановане доставляння обвинуваченого і поміщення його до ДУ «Дрогобицька виправна колонія №40» Львівської області.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05.04.2024 стосовно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Отже, у разі застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою (особисте зобов'язання чи домашній арешт), вказане не забезпечить у подальшому належного виконання останнім його процесуальних обов'язків, так як перебуваючи на свободі, та усвідомлюючи кримінальне правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути до нього застосована, може переховуватись від суду. Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України», зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Також під час апеляційного розгляду провадження встановлено, що обвинувачений до затримання був офіційно не працевлаштований, законних джерел прибутку не мав, не одружений, що свідчить про недостатність міцності його соціальних зв'язків.
Крім того, апеляційним судом ураховується і те, що останній неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, та 07.07.2017 до Компаніївського районного суду Кіровоградської області було направлено обвинувальний акт стосовно ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 121 КК України. У межах цього кримінального провадження ухвалою суду першої інстанції 27.09.2018 постановлено здійснити привід обвинуваченого через його неявку, а 27.11.2018 - оголошено його розшук.
Отже, з огляду на кримінальну історію минулого обвинуваченого ОСОБА_8 , наявність щодо нього іншого обвинувачення, - існує ризик вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення.
Водночас, як під час розгляду справи місцевим судом, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_8 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи заявлене клопотання, взяв до уваги, крім даних, передбачених ст.177 КПК України, особу обвинуваченого, характер вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, їх тяжкість, наслідки вчинення протиправних діянь та дійшов до обґрунтованого висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам та є правові підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Що ж стосується доводів про те, що судом безпідставно встановлено ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, то колегія суддів зазначає, що місцевий суд при розгляді клопотання прийшов до висновку, що заявлені прокурором згадані вище ризики доведені.
Посилання захисника на наявність у обвинуваченого ОСОБА_8 стійких соціальних зав'язків, постійного місця проживання, колегія суддів бере до уваги, однак, у світлі інкримінованих обставин справи, зазначене не є настільки переконливим, що могло б знизити встановлені ризики до маловірогідних чи до їх виключення, а тому вони не можуть бути беззаперечною підставою для скасування запобіжного заходу. Крім того, зазначені обставини існували на час інкримінованих обвинуваченому дій, однак, згідно з обвинуваченням, вони не стали для нього стримуючим фактором.
У рішенні від 26 січня 1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Отже, беручи до уваги те, що продовжують існувати ризики, які були враховані судом під час продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дані про особу обвинуваченого,а також серйозність пред'явленого обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, колегія суддів не знаходить підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 тримання під вартою, як про це просить захисник.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника.
Доводи, які викладені в апеляційній скарзі не зменшують доведених стороною обвинувачення ризиків, і не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора, як про це просить останній.
Доводи сторони захисту, що відносяться до джерел доказів у справі, їх належності й допустимості, а також того питання, чи доводять ці докази вину ОСОБА_8 - колегією суддів не можуть оцінюватись на даній стадії провадження, оскільки триває судове слідство у суді першої інстанції, який і має надати належної юридичної оцінки сукупності доказів у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначив розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки вчинено злочин із застосуванням насильства.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, та задоволення апеляційної скарги захисника.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 183, 193, 194, 376 ч.2, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Фортечного районного суду м. Кіровограда від 22 липня 2025 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: