Справа № 345/2352/25
Провадження № 22-ц/4808/1144/25
Головуючий у 1 інстанції Онушканич В. В.
Суддя-доповідач Девляшевський В.А.
31 липня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.,
суддів: Луганської В.М., Мальцевої Є.Є.,
секретаря Кузів А.В.
з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на ухвалу Калуського міськрайонного суду в складі судді Онушканича В.В., постановлену 11 червня 2025 року в м. Калуші Івано-Франківської області, повний текст якої виготовлено 13 червня 2025 року, у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вирастока Юрія Мирославовича,
встановив:
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з скаргою на дії державного виконавця.
В обгрунтування скарги зазначив, що заочним рішенням Калуського міськрайонного суду від 17.03.2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів задоволено, постановлено стягувати із ОСОБА_1 на користь сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму. Судовий наказ Калуського міськрайонного суду від 08.07.2020 року по справі №345/2084/20 за заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів відкликано. Скаржник зазначав, що розрахунок заборгованості зі сплати аліментів згідно судового наказу №345/2084/20 від 08.07.2020 року є незаконним, оскільки не враховував офіційні дані Державної служби статистики України щодо середньої зарплати по Івано-Франківській області. Так, у розрахунку заборгованості середня місячна заробітна плата працівника по Івано-Франківській області за 2020 рік вказана 77 373,00 грн замість 67 979,00 грн, за 2021 рік - 152 358,00 грн замість 143 891,00 грн, за 2022, 2023 та 2024 роки вказані 159 924,00 грн замість 141 924,00 грн, за 2025 рік - 47088,00 грн замість 41932,00 грн. Відповідно до наведених розрахунків сума коштів, яка підлягала стягненню, станом на 16.04.2025 року - 169 893,50 грн, а не 189 147,75 грн. У результаті таких розрахунків загальна сума заборгованості була необґрунтовано завищена: замість 97?774,15 грн зазначено 117?098,40 грн, при фактичній сплаті боржником 72?119,35 грн.
Також скаржник вважав незаконними постанови державного виконавця Вирасток Ю.М. про арешт коштів боржника від 03.09.2024 на суму 91?929,40 грн та від 29.01.2025 р. на суму 147?358,96 грн, оскільки загальний розмір арештованих коштів становить 239?288,36 грн, що суттєво перевищує фактичну суму заборгованості. При цьому посилався на пункт 80 Постанови НБУ №163, відповідно до якого арешт грошових коштів має здійснюватися виключно в межах суми, зазначеної в документі про арешт.
За наведених обставин просив:
визнати незаконним та скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів згідно судового наказу №345/2084/20 від 08.07.2020 року;
зобов'язати здійснити перерахунок заборгованості щодо аліментних платежів станом на 16.04.2025 у ВП №62529335 за період з 19.06.2020 по 16.04.2025;
визнати незаконною та скасувати постанову про арешт коштів боржника у ВП №62529335.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 11 червня 2025 року скаргу задоволено частково. Визнано незаконною та скасовано постанову про арешт коштів боржника від 29.01.2025 року у виконавчому провадженні №62529335, яка винесена головним державним виконавцем Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вирасток Ю.М. при примусовому виконанні судового наказу №345/2084/20, виданого 08.07.2020 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області. В задоволенні решти вимог скарги відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду в частині відмови в задоволенні вимог скарги щодо визнання незаконним та скасування розрахунку заборгованості зі сплати аліментів згідно судового наказу №345/2084/20 від 08.07.2020 року, зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості щодо аліментних платежів станом на 16.04.2025 у ВП №62529335 за період з 19.06.2020 по 16.04.2025 представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Вважає, що суд прийшов до необґрунтованого висновку, що оскільки місцем виконання судового наказу є Калуський район, який є окремою адміністративно-територіальною одиницею, відсутні підстави розраховувати заборгованість, виходячи із розміру середньої заробітної плати, встановленої в цілому по Івано-Франківській області.
На думку скаржника, саме Івано-Франківська область є місцем відкриття виконавчого провадження (виконавчим округом), а не Калуський район Івано-Франківської області. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. В даному випадку виконавче провадження відкрито за місцем проживання боржника - територія Калуського району Івано-Франківської області.
При цьому посилається на те, що відповідно до принципу правової визначеності у праві, рішення стягувача щодо вибору між приватним виконавцем та органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення про стягнення аліментів на території, не може впливати ні на порядок розрахунку аліментів, ні на їх обсяг у грошовому еквіваленті. Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Територіальна юрисдикція Відділів державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України законодавцем не визначені та встановлюється і змінюється внутрішніми наказами начальників міжрегіонального управління юстиції за поданням начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень в області. Вказує, що у законодавстві відсутнє визначення терміну «місце виконання рішення», але встановлено територіальні межі примусового виконання судових рішень і рішень інших органів відповідно до виконавчих округів.
Вважає, посилання в оскаржуваній ухвалі, на те що місцем виконання судового наказу є Калуський район, який є окремою адміністративно-територіальною одиницею, і відсутні підстави розраховувати заборгованість, виходячи із розміру середньої заробітної плати, встановленої в цілому по Івано-Франківській області, не ґрунтуються ні на нормах права, ні на правових позиціях Верховного суду. Крім того і село Завій, Калуського району, Івано-Франківської області, де зареєстроване місце проживання заявника, і Новицька об'єднана територіальна громада, у складі якої вказане село перебуває, також кожне є окремою адміністративно-територіальною одиницею, і це не є підставою розраховувати заборгованість, виходячи із розміру середньої заробітної плати у селі Завій або у Новицькій об'єднаній територіальній громаді.
За наведених обставин просив ухвалу в оскарженій частині скасувати та постановити нове рішення про задоволення скарги повністю.
Відзиву на апеляційну скаргу іншими учасниками справи не подано.
У засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та державний виконавець не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи. Враховуючи це а також скорочені строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, колегія суддів відповідно до статті 372 ЦПК України перешкод розглядові справи в зв'язку з неявкою учасників не вбачає.
Представник скаржника в судовому засіданні в режимі відеоконференції доводи апеляційної скарги підтримав з викладених у ній мотивів.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Ухвала суду оскаржується в частині відмови в задоволенні вимог скарги щодо визнання незаконним та скасування розрахунку заборгованості зі сплати аліментів згідно судового наказу №345/2084/20 від 08.07.2020 року, зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості щодо аліментних платежів станом на 16.04.2025 у ВП №62529335 за період з 19.06.2020 по 16.04.2025. В іншій частині рішення не оскаржено, тому судом апеляційної інстанції не переглядається.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Калуському відділі державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження ВП №62529335 з виконання судового наказу №345/2084/20 від 08.07.2020 року, виданого Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виконавче провадження відкрите згідно з постановою державного виконавця від 10.07.2020 року.
Із матеріалів справи вбачається, що визначення розміру аліментів згідно судового наказу № 345/2084/20 від 08.07.2020 року було здійснено державним виконавцем Калуського відділі державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області, виходячи із показників середньомісячної заробітної плати, які визначені Головним управлінням статистики в Івано-Франківській області для Калуського району.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця щодо здійсненого нарахування, суд першої інстанції вважав, що державний виконавець правомірно та обґрунтовано нарахував ОСОБА_1 заборгованість по сплаті аліментів, виходячи із розміру середньої заробітної плати працівника, оприлюдненої органом статистики, для даної місцевості, тобто Калуського району Івано-Франківської області, що відповідає вимогам ч.2 ст. 195 СК України. Посилання заявника на те, що розмір заборгованості повинен розраховуватися, виходячи із розміру середньої заробітної плати, встановленої Головним управлінням статистики в Івано-Франківській області саме в цілому по Івано-Франківській області, суд відхилив, оскільки місцем виконання судового наказу є Калуський район, який є окремою адміністративно-територіальною одиницею, а тому відсутні підстави розраховувати заборгованість, виходячи із розміру середньої заробітної плати, встановленої в цілому по Івано-Франківській області.
З вказаним висновком колегія погоджується.
За змістом частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення відповідає вказаним вимогам.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімально гарантованого розміру, передбаченого СК України.
За змістом ч.ч. 3-4 цієї статті Закону визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі:
-надходження виконавчого документа на виконання від стягувача;
-подання заяви стягувачем або боржником;
-надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи;
-надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;
-закінчення виконавчого провадження.
Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених ч. 4 цієї статті Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Поняття «середня заробітна плата для даної місцевості» є макроекономічним показником, який як і інші макроекономічні показники, збирається та складається Державною службою статистики України і використовується, у тому числі, при проведенні грошово-кредитної політики та аналізу фінансової стабільності. Макроекономічні показники розраховуються за допомогою системи національних рахунків як комплексу взаємопов'язаних балансових таблиць, показники яких призначені для визначення розміру доходу, споживання, накопичення і величини капітальних витрат.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 року у справі № 759/1727/16.
Середня заробітна плата для даної місцевості, як макроекономічний показник, обчислюється як середнє арифметичне значення заробітних плат певної групи працівників (наприклад, по підприємству, по галузі, по регіону). Розраховується, виходячи із фонду оплати праці працівників (включаючи оплату праці сумісників), премій, винагород за підсумками роботи за рік та одноразових заохочень. Сам розмір середньої заробітної плати як макроекономічний показник, який використовується, у тому числі, і в разі застосування ч. 2 ст. 195 СК України, обраховується органами статистики України на підставі Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713. Інструкція містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників (ухвала Верховного Суду від 02.06.2023 року у справі № 348/1513/20).
За правилами ч. 2 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Відповідно до Великого тлумачного словника української мови місцевість - у загальному значенні певна частина території, що характеризується спільністю ознак (природних, історичних тощо).
Регіон - певна територіальна одиниця (район, область, зона), що вирізняється з-поміж інших таких же одиниць специфічними рисами графічними, геологічними, етнографічними, економічними та ін.
Як вбачається з матеріалів справи, скаржник проживає в Калуському районі.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги з тих підстав, що державний виконавець обґрунтовано нарахував заборгованість по аліментам, виходячи із розміру середньої заробітної плати працівника для Калуського району, оприлюдненої органом статистики у 2020-2021 роках.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо помилковості обчислення заборгованості боржнику зі сплати аліментів, оскільки у державного виконавця не було підстав розраховувати таку заборгованість іншим чином.
Запропонований боржником розрахунок заборгованості не підтверджений належними та об'єктивними доказами і суперечить вимогам частини другої статті 195 СК.
До схожих висновків дійшов Верховний Суд в ухвалі від 02 квітня 2025 року у справі № 1515/1812/12.
Виходячи з того, що ухвала в оскарженій частині постановлена судом з додержанням норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду від 11 червня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: В.М. Луганська
Є.Є. Мальцева
Повний текст постанови виготовлено 01 серпня 2025 року