Справа № 344/3388/23
Провадження № 11-кп/4808/402/25
Категорія ст.197 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
31 липня 2025 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано - Франківського апеляційного суду в складі :
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Івано - Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 липня 2025 року про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 ,-
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 вважає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та такою, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження.
Зазначає, що суд першої інстанції при постановленні ухвали не врахував, що у клопотанні сторони обвинувачення в порушення п.6 ч.1 ст. 184 КПК України, не зазначеного будь - якого обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, наведеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Вказує, що ризики зазначенні стороною обвинувачення відсутні, оскільки ОСОБА_8 немає наміру переховуватися від суду, по даному кримінальному провадженню допитано свідків та експертів, більше двох років суд досліджує матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, окрім цього обвинувачений має постійне місце проживання, тому вважає, що до нього можна застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Просить ухвалу Івано - Франківського міського суду від 16.07.2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Ухвалою Івано - Франківського міського суду від 16 липня 2025 року клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_8 задоволено. Застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_8 у виді тримання під вартою продовжено до 13 вересня 2025 року включно.
Під час апеляційного розгляду:
- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 , підтримали вимоги апеляційної скарги просили її задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати;
- прокурор з приводу поданої апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 заперечив, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції від 16.07.2025 року без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали контрольного провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції, слід залишити без змін, з наступних підстав.
Статтею 199 КПК України, передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 дотримався вимог кримінального процесуального закону.
В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 фактично вказує на відсутність правових підстав для продовження відносно його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При вирішенні питання про законність рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою, колегія суддів приймає до уваги, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, що обумовлює наявність певних особливостей та істотно відрізняє порядок перевірки судового рішення від аналогічних рішень суду, які ухвалені на стадії досудового розгляду кримінального провадження.
Так, відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що на стадії судового розгляду кримінального провадження, такий стандарт доказування як «обґрунтована підозра» втрачає свою актуальність і при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Однак, цей критерій може бути застосований тільки під час ухвалення остаточного судового рішення, яким буде розглянуто по суті та вирішено питання про визнання особи винною у вчинені злочину та призначення їй покарання.
Намагання надати оцінку доказам, які були досліджені в результаті судового розгляду кримінального провадження до ухвалення остаточного судового рішення, може бути визнано сторонами як ознака упередженості суду та визнана правовою підставою для відводу складу суду.
Ухвалою Івано - Франківського міського суду від 16 липня 2025 року продовжено строк тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 до 13.09.2025 року включно.
Колегія суддів звертає увагу на те, що саме вказане рішення суду є предметом апеляційного оскарження, у зв'язку з чим апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку судовим рішенням, які вже набули законної сили та виконані у повному обсязі, які пов'язані з необхідністю оцінки досліджених судом доказів.
Апеляційний суд приймає до уваги, що на стадії судового розгляду кримінального провадження суд самостійно вирішує питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, яка дозволить розглянути кримінальне провадження у розумні строки.
Відповідно до наявних матеріалів провадження ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 307 ч.3, ст. 255-1 ч.2 КК України.
Згідно з вимогами ч. ч. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснювати дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Колегія суддів звертає увагу на те, що при обрані запобіжного заходу, у відповідності до вимог ст.ст. 193, 194 КПК України, судом об'єктивно взято до уваги дані про особу обвинуваченого, який звинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст.307 ч.3, ст. 255-1 ч.2 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема те, що обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватися від суду, оскільки усвідомлює неминучість призначення покарання, пов'язаного з позбавленням волі, за вчиненні ним злочини, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Таким чином, основною метою продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії судового розгляду фактично є забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Зі змісту ухвали суду про продовження строків тримання під вартою вбачається, що суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників судового розгляду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Таким чином, при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції врахував як обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та необхідність забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого і наявність відповідного суспільного інтересу щодо розгляду вищевказаного кримінального провадження.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що більш м'який запобіжний захід про який зазначає в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 враховуючи особу обвинуваченого тяжкість висунутого обвинувачення та наявність ризиків, які передбачені ст.177 КПК України, не зможе забезпечити його необхідну процесуальну поведінку.
Таким чином, тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу щодо обвинуваченого, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону, та винесене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
Ухвалу Івано - Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 липня 2025 року про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5