Справа № 337/6033/24
Провадження № 22-з/4808/73/25
Головуючий у 1 інстанції
Суддя-доповідач Луганська
31 липня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Луганської В.М.,
суддів: Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є.,
позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк»
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Малетин Андрій Ярославович про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17 квітня 2025 року позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором №б/н від 26.04.2019 у розмірі 79 654, 73 грн та 1 235, 26 грн сплаченого судового збору. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Додатковим рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2025 року стягнуто з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2368, 40 грн.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 липня 2025 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишено без задоволення.
Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17 квітня 2025 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
23 липня 2025 року від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Малетин А.Я. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн. До вказаної заяви надано докази її надсилання АТ ««Універсал Банк» через підсистему «Електронний суд».
Відповідно до ч. 1, 3 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Як вбачається із змісту поданої заяви, заявником ставиться питання щодо вирішення стягнення на його користь судових витрат на професійну правничу допомогу, а тому зазначене питання вирішується без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому розгляд справи здійснюється без повідомлення сторін в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України.
Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно з вимогами частин першої, другої, п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс-19).
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначав, що він планує понести витрати на правничу допомогу, орієнтовний розмір яких становить 8 000 грн.
У судовому засіданні до закінчення судових дебатів представник відповідача зробив заяву про понесені витрати на професійну правничу допомогу.
Постанову Івано-Франківського апеляційного суду ухвалено 22 липня 2025 року, заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу представник позивача подав через систему «Електронний суд» 23 липня 2025 року, тобто в строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України. До заяви додано докази надсилання учасникам справи та докази понесених витрат на правничу допомогу.
Наявність договірних відносин між адвокатом Малетиним А.Я. та ОСОБА_1 підтверджуються договором №04/12/24 про надання професійної правничої допомоги від 04 грудня 2024 року, відповідно до умов якого за надання правничої допомоги клієнт має сплатити адвокату гонорар, виходячи з наступних тарифів на стадії апеляції: підготовка процесуальних документів 3 000 грн, участь у судовому засіданні, не залежно від форми участі та тривалості засідання 2500 грн.
Згідно акту про надання професійної правничої допомоги від 23 липня 2025 року адвокат надав в апеляційній інстанції наступну професійну правничу допомогу: підготовка відзиву на апеляційну скаргу 3000 грн, участь у судових засіданнях - 2500 грн, підготовка заяви про винесення додаткового рішення 500 грн.
Отже, ОСОБА_1 в інтересах якого діє Малетин А.Я. підтверджено належними й допустимими доказами витрати на правничу допомогу. Матеріалами справи підтверджується обсяг наданих адвокатом правничих послуг по справі.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268) (рішення від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України»).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Представником позивача подано заперечення щодо витрат на професійну правничу допомогу, в обґрунтування якого зазначає, що відсутність підтвердження фактичної оплати наданих послуг позбавляє суд можливості визнати такі витрати понесеними, а отже такими, що підлягають компенсації.
Вважає заявлений розмір витрат на правничу допомогу завищеним та неспівмірним з фактично наданими послугами.
Визначаючи суму відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів враховує, заперечення представника позивача щодо витрат на правничу допомогу, та вважає, що відзив ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Малетин А.Я. на апеляційну скаргу, містить аналогічні доводи та заперечення проти задоволення вимог АТ «Універсал Банк». Подаючи відзив на апеляційну скаргу, представник відповідача мав сформовану правову позицію, додаткове вивчення юридичної природи спірних правовідносин, доводів апеляційної скарги та опрацювання судової практики, на переконання колегії суддів, не потребувало тривалих затрат часу.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, враховуючи заяву позивача про зменшення судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 4500, 00 грн та стягнення з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 4500, 00 грн.
Колегія суддів відхиляє посилання представника АТ «Універсал Банк» на відсутність доказів фактичної оплати Мухіним С.О. витрат на правничу допомогу з огляду на таке.
У пункті 6.5 постанови від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 Верховний Суд зробив висновок, що «за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу)».
Керуючись ст. ст. 137,141,270, 382, 384 ЦПК України Івано-Франківський апеляційний суд,
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Малетин Андрій Ярославович, про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19 на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 4500, 00 грн.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст додаткової постанови складено 31 липня 2025 року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді: В.А. Девляшевського
Є.Є. Мальцева