Провадження № 11-сс/803/1433/25 Справа № 202/6110/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
29 липня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 07 липня 2025 року у кримінальному провадженні № 42025041110000343 від 03 червня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, працюючого на посаді начальника відділення військового обліку та бронювання Соборного району у м. Дніпро ТЦК та СП, військовослужбовця ЗСУ, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 362 КК України,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_8
в режимі відеоконференції
прокурора ОСОБА_9
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 07 липня 2025 року задоволено клопотання слідчого та застосовано відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 362 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 04 вересня 2025 року, без визначення застави.
Слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 362 КК України, а також про існування ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; а також ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.
Під час прийняття рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя також дійшов висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 статтею 177 цього Кодексу.
В апеляційній скарзі:
- захисник ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування вказує, що додані до клопотання докази жодним чином не вказують на наявність в діях ОСОБА_6 складу інкримінованих йому злочинів.
Зазначає, що в клопотанні не наведено жодних аргументованих ризиків, а наведено лише припущення прокурора та шаблонні фрази загального характеру.
Окрім цього звертає увагу, що під час розгляду клопотання не було враховано стан здоров'я ОСОБА_6 , який з 24 червня 2025 року до часу затримання знаходився на стаціонарному лікуванні в ДУ “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності», однак був виписаний з порушенням лікувального режиму, який було порушено внаслідок затримання на підставі оскарженої ухвали.
Таким чином, за ствердженням захисника, враховуючи наявні в матеріалах справи медичні документи щодо стану здоров'я ОСОБА_6 , слідує, що в умовах слідчого ізолятора останній, з урахуванням тяжкості та характеру наявних в нього хвороб, не зможе отримати кваліфіковану медичну допомогу, що унеможливлює його подальше тримання під вартою.
Заслухавши сторони кримінального провадження, захисника ОСОБА_8 та підозрюваного, які просили задовольнити апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги захисника, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За вимогами ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З матеріалів справи слідує, що 03 червня 2025 року до ЄРДР за № 42025041110000343 внесені відомості за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
03 липня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, як перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період, за попередньою змовою групою осіб та за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 362 КК України, як несанкціоновані зміни інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах, вчинене особою, яка має право доступу до неї, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування запобіжного заходу, апеляційний суд зважає на відсутність законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри» та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення. Зокрема, як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 362 КК України, що підтверджується, зокрема: протоколом допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 від 06 червня 2025 року; протоколом огляду від 11 червня 2025 року, які в достатній мірі свідчать про причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих йому злочинів.
При цьому, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.
Зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Тому, з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, у слідчого судді суду першої інстанції були всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Розглядаючи питання наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме особа підозрюваного ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, що свідчить про існування ризиків того, що підозрюваний, з метою уникнення відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; а також незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.
Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, апеляційний суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Отже, обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є таким, що в повній мірі відповідає наведеним вище нормам закону, правовим позиціям Європейського Суду з прав людини та обставинам цього кримінального провадження і на даному етапі досудового розслідування зможе запобігти визначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
При цьому, під час розгляду клопотання, також були враховані положення ч. 4 ст. 183 КПК України, відповідно до яких, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого в тому числі ст. 114-1 КК України.
Таким чином, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, врахувавши особу підозрюваного, зокрема, вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, слідчий суддя, в межах своїх дискреційних повноважень, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визначення підозрюваному ОСОБА_6 застави, що в повній мірі узгоджується із вимогами ч. 4 ст. 183 КПК України.
З таким висновком слідчого судді погоджується і колегія суддів, оскільки з урахуванням обставин кримінального провадження та його стадії, альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в повній мірі не забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_6 його процесуальних обов'язків.
Також не є переконливими доводи апеляційної скарги захисника щодо не врахування стану здоров'я ОСОБА_6 , який з 24 червня 2025 року до часу затримання знаходився на стаціонарному лікуванні в ДУ “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності», однак був виписаний з порушенням лікувального режиму, оскільки наявні в матеріалах клопотання медичні документи не містять застережень щодо неможливості перебування останнього в умовах тримання під вартою за станом здоров'я. Таких медичних документів також не було надано і захисником.
Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді не встановлено, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_12 відповідає вимогам ст. ст. 177, 178, 194 КПК України, є законною, обґрунтованою, вмотивованою та такою, що не підлягає скасуванню, а тому, апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 07 липня 2025 року у кримінальному провадженні № 42025041110000343 від 03 червня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 362 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4