Провадження № 22-ц/803/6589/25 Справа № 202/8757/24 Суддя у 1-й інстанції - Михальченко А. О. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
29 липня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.,
суддів: Єлізаренко І.А., Макарова М.О.,
за участю секретаря - Коляди Я.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлівщина»
на додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2025 року
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлівщина» до ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -
У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Орлівщина» (далі - ТОВ «Орлівщина») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ТОВ «Орлівщина» є власником вантажного автомобілю марки «ЗИЛ», модель 133ГЯ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому встановлено двигун внутрішнього згорання виробництва КАМАЗ, модель 740, заводський номер 963472, 1985 року виготовлення з зазначенням номеру на блоці циліндрів 7401002010, який вийшов з ладу.
ТОВ «Орлівщина» було прийнято рішення провести технічне обслуговування (ремонт) двигуна, який було доручено головному інженеру Товариства ОСОБА_3 , який здійснив моніторинг ринку суб'єктів господарювання, що надають послуги в сфері обслуговування та ремонту автомобільних двигунів, та знайшов найвигіднішу пропозицію, яку запропонував ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 була запропонована найвигідніша цінова пропозиція - безкоштовна діагностика двигуна, встановлення причин виходу його з ладу та складення кошторису для ремонтних робіт з урахуванням запасних частин.
Погодившись з пропозицією ОСОБА_1 , на початку лютого 2024 року ТОВ «Орлівщина» власними засобами доставило двигун до ремонтної майстерні ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та попереджено ОСОБА_1 про те, що діагностування двигуна жодним чином не повинно бути пов'язане з його повним або частковим розбиранням чи демонтажем з нього запасних частин.
06 лютого 2024 року на електронну пошту ТОВ «Орлівщина» від ОСОБА_1 надійшов кошторис на ремонт двигуна, вартість якого склала 138 027,00 грн.
ТОВ «Орлівщина» не влаштувала зазначена цінова пропозиція, у зв'язку з чим було прийнято рішення про його повернення для подальшого ремонту у іншого суб'єкта господарювання, але ОСОБА_1 відмовив в поверненні через те, що двигун знаходиться в розібраному стані, а вартість робіт з його розбирання становить 20 000,00 грн.
Тому позивач вважав, що ОСОБА_1 безпідставно утримує у себе двигун, оскільки ТОВ «Орлівщина» не несе жодних зобов'язань зі сплати не погоджених робіт з розборки двигуна.
Вважав, що ОСОБА_1 заздалегідь надав представнику ТОВ «Орлівщина» завідомо неправдиві відомості про справжню вартість послуг з ремонту двигуна взагалі без наміру проведення таких робіт, а виключно з метою заволодіння коштами Товариства в якості оплати робіт, які не замовлялись та не виконувались.
Жодних договірних відносин з ОСОБА_1 - ТОВ «Орлівщина» не укладало та не оформлювало ані усно ані письмово.
Також, позивач зазначав, що в досудовому порядку зверталися до ОСОБА_1 з вимогами повернути двигун, але вимоги залишились без відповіді. Крім того, ТОВ «Орлівщина» звернулося до поліції.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд витребувати з чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_1 двигун внутрішнього згорання виробництва КАМАЗ, модель 740, заводський номер 963472, 1985 року виготовлення з зазначенням номеру на блоці циліндрів 7401002010, який є власністю ТОВ «Орлівщина», зобов'язавши відповідача ОСОБА_1 повернути його ТОВ «Орлівщина», а також стягнути судові витрати.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Орлівщина» - відмовлено.
Додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2025 року - стягнуто з ТОВ «Орлівщина» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Стягнуто з ТОВ «Орлівщина» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
У поданій 07 травня 2025 року апеляційній скарзі ТОВ «Орлівщина», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що на підтвердження понесених витрат адвокатом відповідачів надано акти приймання-передачі виконаних послуг від 31 березня 2025 року, в яких визначні надані адвокатом послуги, але представником відповідачів не зазначено будь-якого обґрунтування необхідності надання відповідачам ідентичних послуг в межах однієї цивільної справи. Тому позивач вважає, що представником відповідачів на доведено об'єм наданих послуг кожному із відповідачів.
Учасники справи своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористалися та відзиву на апеляційну скаргу не подали.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підтвердження понесення відповідачем ОСОБА_1 витрат на правову допомогу суду надано: копі. договору про надання правової допомоги № 26/09/01-24 від 26 вересня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та АБ «Г.І.Б. «Юніверсал Протекшн» в особі керуючого бюро - адвоката Бойка Г.І., у пункті 4.1 якого сторони погодили фіксований розмір гонорару у суді першої інстанції - 10 000,00 грн.; копію рахунку № Счт-00026 від 31.03.2025 на загальну суму 10 000,00 грн.; копію акту прийняття-передачі послуг від 31.03.2025 відповідно до якого адвокатом були надані такі послуги: здійснено вивчення та аналіз фінансово-господарської діяльності замовника як фізичної особи за період діяльності з лютого 2024 року по березень 2024 року та по дату направлення позовної заяви позивачем по справі № 202/8757/24; підготовлено та направлено клопотання про ознайомлення з матеріалами позовної заяви та здійснено ознайомлення з самою позовною заявою та додатками; проведено аналіз підстав та обґрунтованості позовних вимог зазначених у позовній заяві; проведено аналіз чинної судової практики; підготовлено та направлено відзив на позов; прийняв участь семи судових засіданнях; копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 003 від 31 березня 2025 року на суму 10 000,00 грн.
На підтвердження понесення відповідачем ФОП ОСОБА_2 витрат на правову допомогу суду надано: копію договору про надання правової допомоги № 01/11/02-24 від 01 листопада 2024 року, укладеного між ОСОБА_2 та АБ «Г.І.Б. « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в особі керуючого бюро - адвоката Бойка Г.І., у пункті 4.1 якого сторони погодили фіксований розмір гонорару у суді першої інстанції - 10 000,00 грн.; копію рахунку № Счт-00025 від 31 березня 2025 року на загальну суму 10 000,00 грн.; копію акту прийняття-передачі послуг від 31.03.2025 відповідно до якого адвокатом були надані такі послуги: здійснено вивчення та аналіз фінансово-господарської діяльності замовника як фізичної особи-підприємця за період діяльності з лютого 2024 року по березень 2024 року та по дату направлення позовної заяви позивачем по справі № 202/8757/24; підготовлено та направлено клопотання про ознайомлення з матеріалами позовної заяви та здійснено ознайомлення з самою позовною заявою та додатками; проведено аналіз підстав та обґрунтованості позовних вимог зазначених у позовній заяві; проведено аналіз чинної судової практики; підготовлено та направлено відзив на позов; прийняв участь семи судових засіданнях; копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 001 від 31 березня 2025 року на суму 10 000,00 грн.
Вирішуючи питання про відшкодування відповідачам понесених ними судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції керувався тим, що у задоволенні позову відмовлено, а представник відповідачів надав належні докази (договір про надання правової допомоги, яким узгоджено фіксований розмір оплати адвокатських послуг; додаток до цього договору; акт приймання-передавання виконаних робіт та квитанцію про їх оплату) на підтвердження понесених витрат. При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд врахував обсяг наданих адвокатом Бойком Г.І. послуг та співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Згідно із частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
У відповідності до статті 452 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15, провадження № 14-280цс18).
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 вересня 2023 року у справі № 686/31892/19.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Враховуючи, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Орлівщина» відмовлено, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з ТОВ «Орлівщина» на користь ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. та 3 000,00 грн. відповідно.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлівщина» - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 29 липня 2025 року.
Повний текст судового рішення складено 01 серпня 2025 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: І.А. Єлізаренко
М.О. Макаров