Провадження № 11-кп/803/2453/25 Справа № 185/4654/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
29 липня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_5 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2025 року у кримінальному провадженні №12025046370000041 від 08 лютого 2025 року ухваленого на підставі угоди про примирення щодо:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Павлограді Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, працюючого водієм ПП «Ткач», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_9
За вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2025 року затвердженого угоду про примирення, укладену 19 травня 2025 року між потерпілими ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та обвинуваченим ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, що внесено в ЄРДР за №12025046370000041 від 08 лютого 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України.
Оскаржуваним вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, та призначено узгоджене учасниками кримінального провадження покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, та покладено на нього обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
За цим вироком ОСОБА_6 визнаний винним за наступних обставин.
18 січня 2025 року близько 00:45 год. ОСОБА_6 разом з особою, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, знаходилися на території АЗК «ОККО», яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд.159, де особа, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства в частині забезпечення спокійних умов роботи персоналу та відпочинку гостей АЗК «ОККО», що виразилося у бажанні продемонструвати своє зневажливе ставлення до існуючих правил та норм поведінки в суспільстві, керуючись нікчемним приводом щодо потерпілого ОСОБА_12 , який на той час знаходився на території вказаного АЗК разом зі своєю матір'ю потерпілою ОСОБА_11 , діючи умисно, безпричинно, усвідомлюючи що перебуває у громадському місці, демонструючи свою зверхність над іншими відвідувачами АЗК, почав чіплятися до потерпілого ОСОБА_12 , висловлюючись нецензурною лайкою на його адресу, намагаючись таким чином самоствердитись за рахунок приниженнням потерпілого ОСОБА_12 .
Після того, покинувши територію АЗК обвинувачений ОСОБА_6 разом з особою, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, на автомобілі марки «ВАЗ 21099», держаний номерний знак НОМЕР_1 продовжуючи діяти безпричинно, із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства почали переслідувати автомобіль, в якому рухалися від АЗК додому потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_11 . Рухаючись поблизу будинку №2 по вул. Марусі Чурай м. Павлограда Дніпропетровської області обвинувачений ОСОБА_6 разом з особою, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, діючи умисно, групою осіб, безпричинно, усвідомлюючи, що перебувають у громадському місці, використовуючи вищевказаний автомобіль заблокували рух потерпілим ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , після чого особа, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, продовжуючи діяти безпричинно, із хуліганських спонукань, умисно штовхнув руками потерпілого ОСОБА_12 в область грудей, а обвинувачений ОСОБА_6 , продовжуючи хуліганські дії особи, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, за мовчазної згоди у групі з цією особою, продовжуючи діяти безпричинно, із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, умисно наніс потерпілому ОСОБА_12 один удар кулаком правої руки в область обличчя зліва та лівого вуха, чим заподіяв останньому фізичний біль.
В подальшому, будучи свідком хуліганських дій особи, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, та обвинуваченого ОСОБА_6 відносно потерпілого ОСОБА_12 , його мати, потерпіла ОСОБА_11 , підбігла до обвинуваченого ОСОБА_6 , вимагаючи від останнього припинення протиправної поведінки.
Після того обвинувачений ОСОБА_6 , не припиняючи свої хуліганські дії, діючи з особливою зухвалістю, умисно наніс один удар кулаком правої руки по голові зліва потерпілій ОСОБА_11 , чим заподіяв останній фізичний біль. В подальшому, на місце події прийшов потерпілий ОСОБА_10 , який будучи свідком хуліганських дій особи, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, та обвинуваченого ОСОБА_6 відносно ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , підійшов до особи, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, та обвинуваченого ОСОБА_6 з вимогою припинення протиправної поведінки.
Після того, не припиняючи свої хуліганські дії, діючи умисно, групою осіб, обвинувачений ОСОБА_6 , вчиняючи опір потерпілому ОСОБА_10 , який припиняв хуліганські дії особи, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, та обвинуваченого ОСОБА_6 відносно потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , наніс один удар ногою в область обличчя потерпілого ОСОБА_10 .
Далі, особа, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, та обвинувачений ОСОБА_6 , діючи у групі, вчинили опір потерпілому ОСОБА_10 , який припиняв їх хуліганські дії відносно потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_11 . При цьому особа, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, умисно обхопивши руками та стискаючи шию потерпілого ОСОБА_10 , утримував його на місці, не даючи змогу припинити вчинені ними хуліганські дії, а обвинувачений ОСОБА_6 в той час умисно наніс не менше 10 ударів кулаками та ногами по голові, обличчю, тулубу, грудній клітині, ногам потерпілого ОСОБА_10
В результаті умисних хуліганських дій особи, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, та обвинуваченого ОСОБА_6 потерпіломим ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 кожному окремо були заподіяні легкі тілесні ушкодження.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковані судом за ч. 3 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, пов'язані з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії.
В апеляції:
- прокурор просить вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2025 року скасувати та направити кримінальне провадження до суду першої інстанції для проведення судового провадження у загальному порядку.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про істотне порушення кримінального процесуального закону, оскільки місцевим судом не виконано вимоги статей 469 та 474 КПК України та не перевірено угоду на відповідність вимогам закону. Прокурор зауважує на тому, що судом першої інстанції не враховано, що інкримінований ОСОБА_6 злочин за ст. 296 КК України посягає на два об'єкти у виді громадської безпеки та життя і здоров'я, затвердження угоди з урахуванням об'єкту злочинного посягання у виді громадської безпеки є неприпустимим та судове провадження повинне здійснюватись у загальному порядку.
В запереченнях на апеляційну скаргу захисник ОСОБА_9 просить оскаржуваний вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Обґрунтовуючи свої вимоги захисник зазначив, що жодної заборони на укладання угоди про примирення кримінально процесуальним законом не передбачено, а тому оскаржуваний вирок є законним та обґрунтованим.
Звертає увагу, що обвинуваченого притягнуто до кримінальної відповідальності та призначене справедливе та необхідне покарання.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, яка підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги, просила оскаржуваний вирок суду скасувати та направити кримінальне провадження до суду першої інстанції, для здійснення судового провадження, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили залишити вирок суду без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим. Законним є рішення, постановлене компетентним судом згідно норм матеріального права із дотриманням вимог кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За вимогами ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили ухвалити суду законне та обґрунтоване судове рішення.
У відповідності до ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Згідно роз'яснень, які містяться у п. 19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 11 грудня 2015 року № 13 “Про практику розгляду судами кримінального провадження на підставі угоди», приймаючи рішення щодо затвердження укладеної між сторонами кримінального провадження угоди, суд, крім зазначеного вище, має враховувати, що у кримінальних правопорушеннях, де основним безпосереднім об'єктом виступають публічні інтереси (зокрема немайнові), а спричинена конкретним фізичним чи юридичним особам шкода є лише проявом посягання на основний об'єкт, укладення угоди про примирення не допускається.
Так, інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 296 КК України, хоча і є нетяжким у розумінні статті 12 КК України, однак об'єктом злочинного посягання цього кримінального правопорушення є громадська безпека та життя і здоров'я потерпілих.
Зі змісту статті 296 КК України та судової практики Верховного Суду (постанова Великої Палати від 03 липня 2019 року провадження №288/1158/16-к, №13-28кс19), вбачається, що кримінально каране хуліганство з об'єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється в людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
Слід зазначити, що хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок, а тому з огляду на зміст встановлених судом фактичних обставин та пред'явлене обвинувачення, ОСОБА_6 , знаходячись в громадському місці на території АЗК “Окко», порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства в частині забезпечення спокійних умов роботи персоналу заправочної станції, що виразилось у демонстрації зневажливого ставлення до існуючих правил та норм поведінки в суспільстві, а також нікчемним приводом щодо конфлікту з потерпілими.
Таким, чином слід зазначити, що ОСОБА_6 своїми неправомірними хуліганськими діями не тільки завдав шкоди та тілесні ушкодження потерпілим, а і порушив громадський порядок та належні умови роботи персоналу заправочної станції, оскільки дії ОСОБА_6 супроводжувались особливою зухвалістю, неповагою до норм поведінки у суспільстві.
За наведеного, суд першої інстанції, в порушення наведених вище вимог, не перевірив угоду про примирення на відповідність вимогам КПК України, не відмовив у її затвердженні та ухвалив вирок на підставі угоди, який не відповідає вимогам ч. 3 ст. 475 КК України та підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду на підставі угоди суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок і направити кримінальне провадження: 1) до суду першої інстанції для проведення судового провадження у загальному порядку, якщо угода була укладена під час судового провадження; 2) до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була укладена під час досудового розслідування.
Таким чином, оскільки угода про примирення між потерпілими та обвинуваченим була укладена під час судового провадження, то кримінальне провадження підлягає направленню саме до суду першої інстанції для проведення судового провадження у загальному порядку.
На підставі викладеного та керуючись положеннями статей 404, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_5 , - задовольнити.
Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2025 року у кримінальному провадженні №12025046370000041 від 08 лютого 2025 року, ухваленого на підставі угоди про примирення щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4