Справа № 951/504/24
Провадження №2/951/17/2025
22 липня 2025 року
Козівський районний суд Тернопільської області
у складі головуючої судді Гриновець О. Б.
з участю секретаря судового засідання Галаса В. І.
позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2
представника Козівської селищної ради Тернопільської області Куйбіди Н. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Козівська селищна рада Тернопільської області про усунення перешкод у користуванні майном
установив:
короткий зміст позовних вимог.
02.07.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Козівська селищна рада Тернопільської області в якій просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0, 12 га з кадастровим номером 6123081700:03:001:0338, що на АДРЕСА_1 шляхом звільнення самовільно зайнятої ОСОБА_3 частини земельної ділянки площею 0, 02 га.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням зборів уповноважених колгоспників колгоспу «Здобуток жовтня» села Вибудів від 13.03.1970 задоволено заяву ОСОБА_4 про виділення площі під будівництво хати на присадибній ділянці. Згідно з матеріалів справи № 1357 «Про відведення в натурі земельної ділянки і погодження проектної документації на будівництво жилого будинку» Технічного бюро при районному архітекторові Козівського району площа земельної ділянки на будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 становила 0, 12 га.
Житловий будинок за вищевказаною адресою належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 згідно з свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок від 23.07.1990, спадкоємцем якої був її син ОСОБА_6 , котрий спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 позивач, як його дружина, успадкувала згаданий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.
Так рішенням Вибудівської сільської ради Козівського району Тернопільської області № 76 від 07.05.2012 вирішено вилучити земельні ділянки, зокрема, земельну ділянку площею 0, 10 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, надані в постійне користування ОСОБА_6 у зв?язку з його смертю та передати дані земельні ділянки у власність ОСОБА_1 .
30.10.2019 ОСОБА_1 звернулася до Вибудівської сільської ради Козівського району Тернопільської області із заявою про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки площею 1 200 кв. м. для обслуговування житлового будинку, господарський будівель та споруд й сільською радою було винесено рішення № 374 від 27.11.2019 про надання позивачу дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлених меж земельних ділянок в натурі для безоплатної передачі у власність.
Однак рішенням Вибудівської сільської ради Козівського району Тернопільської області № 525 від 24.09.2020 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі та передано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0, 10 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови з кадастровим номером 6123081700:03:001:0338 на АДРЕСА_1 .
Заразом 24.01.2024 позивачем було подано до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області заяву про визначення межових знаків земельної ділянки площею 1 200 кв. м. для обслуговування житлового будинку, господарський будівель та споруд.
Отож зазначає, що чоловіку ОСОБА_1 - ОСОБА_6 у постійне користування було надано земельну ділянку площею 0, 12 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, однак після його смерті позивачу як спадкоємцю було надано лише частину вищевказаної земельної ділянки, а саме 0, 10 га.
Стверджує, що на даний час іншою частиною вказаної земельної ділянки в розмірі 0, 02 га користується сусід позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується копією листа Козівської селищної ради Тернопільської області від 21.12.2023. Водночас у листі Козівської селищної ради Тернопільської області від 19.02.2024 вказано, що зазначена земельна ділянка площею 0, 02 га не формувалась та не передавалась у користування ОСОБА_3 .
З погляду на що, керуючись статтею 391 ЦК України, статтями 4, 5, 19, 23, 175 ЦПК України, 142, 153, 155 ЗК України просить позов задовольнити.
Процесуальні дії, рішення у справі.
Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області Гриновець О. Б. від 19.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду й відкрито провадження у справі.
Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 25.02.2025 закрито підготовче провадження й справу призначено до судового розгляду по суті.
Ухвалою судового засідання від 06.05.2025 витребувано у Козівської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 ; у Першої тернопільської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи № 344/2009, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 .
Короткий зміст інших заяв по суті справи.
13.05.2025 представник Козівської селищної ради Тернопільської області - Добалюк С. подав до суду пояснення третьої особи щодо позову, яке мотивує тим, що ОСОБА_4 у 1970 році відведено в натурі присадибну земельну ділянку в розмірі 1 200 кв. м. для будівництва індивідуального житлового будинку.
Однак відповідно до рішення Вибудівської сільської ради народних депутатів двадцять другого скликання № 44 «Про інвентаризацію та приватизацію земель розміщених на території сільської ради» від 01.04.1997 ОСОБА_5 (дружині ОСОБА_4 , матері ОСОБА_6 ) передано у користування земельну ділянку в розмірі 0, 10 га. Прийняте рішення не оскаржувалося сім'єю ОСОБА_7 з моменту його прийняття до моменту подання позовної заяви про усунення перешкод у користуванні майном. Окрім цього, згідно з книги погосподарського обліку за ОСОБА_5 значилось в особистому користуванні, зокрема, 0, 10 га землі. Про розміри земельних ділянок останній було відомо, про що свідчать її підписи у погосподарській книзі з 1991 по 1995 роки.
Також рішенням Вибудівської сільської ради № 76 «Про вилучення земельної ділянки та надання земельної ділянки у власність» від 07.05.2012 згідно з заяви ОСОБА_1 вилучено земельні ділянки, надані в постійне користування ОСОБА_6 , зокрема, в розмірі 0, 10 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у зв?язку із його смертю та надано їх у власність гр. ОСОБА_1 , яке скасоване або змінене у встановленому законом порядку не було. Під час прийняття такого рішення Вибудівська сільська рада керувалась записами з погосподарської книги та рішенням № 44 від 01.04.1997.
30.10.2019 ОСОБА_1 звернулася до Вибудівської сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлених меж земельних ділянок в натурі для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0, 12 га.
Тому 27.11.2019 Вибудівською сільською радою прийнято рішення № 374 гідно з якого ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для безоплатної передачі у власність орієнтовно площею 0, 10 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за вищевказаною адресою. При прийнятті такого рішення сільська рада керувалась вищезгаданими документами - погосподарською книгою, рішеннями Вибудівської сільської ради 1997, 2012 років, які прийнятті законно, а також не були оскаржені позивачем.
24.09.2020 Вибудівською сільською радою прийнято рішення № 525 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передачу їх у власність», відповідно до якого ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 0, 10 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови з кадастровим номером 6123081700:03:001:0338 на АДРЕСА_1 .
Отож, виготовивши технічну документацію на земельну ділянку площею 0, 10 га позивач погодилась із визначеними межами та площею; жодних заперечень та скарг під час виготовлення технічної документації щодо земельної ділянки площею 0, 10 га від останньої не надходило.
Що стосується інформації про земельні ділянки відповідача ОСОБА_3 представник третьої особи зазначає наступне.
Згідно з додатку до рішення № 44 «Про інвентаризацію та приватизацію земель розміщених на території сільської ради» від 01.04.1997 за ОСОБА_8 рахувалась земельна ділянка площею 0, 87 га, в тому числі для будівництва, обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд 0, 19 га. На даний час спадкоємцем останнього - ОСОБА_9 приватизовано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Земельна ділянка під житловим будинком, яка відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови обліковується за відповідачем ОСОБА_9 , як надана в користування.
На сьогодні в житловому будинку ніхто не проживає. Земельна ділянка біля житлового будинку землекористувачем ОСОБА_3 не використовується за призначенням і знаходиться в занедбаному стані. Зі слів сусідів, ОСОБА_10 проживає в Дніпропетровській області. Наміри та подальші дії стосовно земельної ділянки не встановлені. В такому ж занедбаному стані знаходиться земельна ділянка 0, 02 га, з приводу якої звертається у своїй позовній заяві ОСОБА_1 . Окрім того зазначає, що земельна ділянка площею 0, 02 га з цільовим призначенням для городництва не формувалася.
Тож Козівська селищна рада Тернопільської області при вирішення справи по суті покладається на думку суду.
02.06.2025 ОСОБА_1 подала до суду письмові пояснення у справі, в яких зазначає, що земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок є невіддільною від самого об?єкта нерухомості. Це зумовлено як природою правового зв?язку між земельною ділянкою та будівлею, так і правовими принципами, закріпленими в судовій практиці - єдності юридичної долі земельної ділянки та об?єкта, що на ній знаходиться.
Позивач, як власник житлового будинку, набуває законного права користування відповідною земельною ділянкою в обсязі, необхідному для обслуговування об?єкта нерухомості. Будь-які спроби сторонніх осіб обмежити таке користування, змінити межі або зменшити площу земельної ділянки суперечать не лише положенням земельного законодавства, а й порушують її права, як власника. Тож порушення меж земельної ділянки позивача чи встановлення інших обмежень, які перешкоджають їй користуватися земельною ділянкою під житловим будинком є безпідставними, незаконними й прямо суперечать принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розміщеної на ній нерухомості.
Зазначає, що згідно з матеріалів справи № 1357 площа ділянки, на якій здійснювалося будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 становить 0, 12 га. Такий розмір земельної ділянки у 0, 12 га є встановленим, обгрунтованим технічною документацією та погодженим у встановленому порядку, а тому не підлягає зменшенню до 0, 10 га чи будь-якого іншого розміру. Спроба зменшення такої площі порушує вимоги чинного законодавства, зокрема, ст. 121 ЗК України, а також є неправомірним обмеженням права на користування землею.
Козівська селищна рада Тернопільської області у своїх письмових поясненнях чітко зазначила, що земельна ділянка, яку самовільно зайняв ОСОБА_10 фактично ним не використовується; така перебуває у занедбаному, недоглянутому стані; на ній не здійснюється жодної господарської діяльності чи будь-якого іншого цільового використання.
Фактична бездіяльність у користуванні землею є вагомим аргументом проти правомірності самовільного зайняття земельної ділянки, тим більше - проти обмеження у зв?язку з цим прав законного власника суміжного житлового будинку. У такій ситуації захист прав власника, який має законне право користування відповідною частиною ділянки, є не лише обгрунтованим, а й необхідним для відновлення справедливості й дотримання законодавства.
Крім того, як зазначено у поясненнях третьої особи частина земельної ділянки, яку самовільно зайняв ОСОБА_10 йому жодним чином не виділялася - ані у власність, ані в користування. Відсутні будь-які правові підстави чи документи, які б підтверджували його право на цю земельну ділянку. Тож ОСОБА_10 не є ані власником, ані правомірним користувачем спірної землі, що виключає будь-яку можливість законного володіння чи розпорядження нею з його боку. Тож просить позов задовольнити.
Позиції сторін та їх представників в судовому засіданні.
ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги й просили задовольнити такі в повному обсязі.
Представник Козівської селищної ради Тернопільської області Куйбіда Н. О. щодо задоволення позовних вимог покладаються на думку суду.
Відповідач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, заяв чи клопотань не подавав.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги й заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі статей 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
У 1944-1946 роках на підставі угоди між Урядом УРСР і Польським комітетом Національного визволення від 09.09.1944 було проведено переселення громадян із Польщі на територію УРСР. В посімейних списках переселенців із Польщі на територію УРСР по селу Ліщовате Лісківського району рахується сім'я ОСОБА_11 у складі, зокрема, дочки ОСОБА_12 , 1928 року народження, що підтверджується копією довідки № 01-ЕС/35-8740, виданої 06.11.1997 Міністерством праці та соціальної політики України, копією архівної довідки № Т-4693/п, виданої 04.11.1999 Державним архівом Львівської області Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України /а. с. 23, 24/.
Відповідно до копії протоколу № 2 Зборів уповноважених колгоспників колгоспу «Здобуток жовтня» с. Вибудів від 13.03.1970 рішенням зборів було задоволено заяву ОСОБА_4 про виділення площі під будівництво хати на присадибній ділянці ОСОБА_13 , а громадянин ОСОБА_13 виділено огород на присадибній ділянці ОСОБА_4 /а. с. 16-19/.
Площа присадибної земельної ділянки в с. Вимислівка Козівського району, виділеної гр. ОСОБА_4 становила 1 200 кв. м., що підтверджується копією плану забудови садиби від 30.04.1970, копією акту про відведення в натурі присадибної земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку від 30.04.1970, копією свідоцтва про забудову індивідуальної садиби виконкому Козівської районної ради депутатів трудящих Тернопільської області 1970 року /а. с. 20-22/.
01.04.1997 рішенням Вибудівської сільської ради народних депутатів двадцять другого скликання № 44 «Про інвентаризацію та приватизацію земель розміщених на території сільської ради» вирішено передати ОСОБА_5 (дружині ОСОБА_4 , матері ОСОБА_6 ) у приватну власність безоплатно земельну ділянку в розмірі 0, 10 га /а. с. 135, 136/.
Жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 належав на праві особистої власності колгоспному двору, що складається з 1-го члена, головою якого була ОСОБА_5 згідно з копії свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок, виданого 23.07.1990 на підставі рішення виконкому Козівської районної Ради народних депутатів № 112 від 17.07.1990, копії витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Козівського районного бюро технічної інвентаризації № 32240233 від 29.11.2011 /а. с. 178, 179/.
Відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.03.2011 у цивільній справі № 2-о-62/2011 встановлено факт приналежності правовстановлюючого документа, а саме свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, посвідчений 23.07.1990 виконкомом Козівської районної Ради народних депутатів Тернопільської області УРСР - громадянці ОСОБА_5 /а. с. 177/.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що повторно видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 31.01.2010 /а. с. 174 зворот/.
Із змісту заповіту від 03.06.2002, посвідченого Мельником Григорієм Миколайовичем, секретарем Вибудівської сільської ради й зареєстрованого в реєстрі за № 72 видно, що ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження, яким все належне їй майно, в тому числі житловий будинок з надвірними будівлями в селі Вимислівка заповіла ОСОБА_6 /а. с. 11, 12/.
З матеріалів спадкової справи № 344/2009 видно, що ОСОБА_1 16.03.2010 звернулася до Першої тернопільської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6 /а. с. 174/.
07.12.2011 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6 й зареєстровано право власності на таке. Спадщина складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконкомом Козівської районної ради народних депутатів Тернопільської області 23.07.1990, право власності зареєстровано 23.07.1990 Бережанським міжрайонним бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 1 за реєстровим № 15, реєсаційний номер майна 35299535, спадкоємцем якої був її син ОСОБА_6 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав. /а. с. 9, 10, 13/.
Згідно з рішення Вибудівської сільської ради Козівського району Тернопільської області № 76 від 07.05.2012 «Про вилучення земельної ділянки та надання земельної ділянки у власність» на підставі заяви гр. ОСОБА_1 вирішено вилучити земельні ділянки площею 0, 81 га, в тому числі земельну ділянку площею 0, 10 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та площею 0, 71 га для ведення особистого селянського господарства надані в постійне користування ОСОБА_6 у зв?язку з його смертю та передати дані земельні ділянки у власність ОСОБА_1 /а. с. 25/.
Вибудівською сільською радою Козівського району Тернопільської області було винесено рішення № 374 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлених меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для передачі у власність земельних ділянок» від 27.11.2019 згідно з яким ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для безоплатної передачі у власність згідно з поданої заяви, зокрема, орієнтованою площею 0, 10 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 за рахунок земель житлової та господарської забудови /а. с. 14/.
Згідно з виписки з рішення Вибудівської сільської ради Козівського району Тернопільської області № 525 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлених меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передачу їх у власність гр. ОСОБА_1 » від 24.09.2020 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), зокрема, площею 0, 1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови з кадастровим номером 6123081700:03:001:0338 на АДРЕСА_1 /а. с. 15/.
З відповіді Козівської селищної ради Тернопільської області № 01-2135/3-09 від 21.12.2023 видно, що земельна ділянка площею 0, 02 га перебуває в користуванні ОСОБА_3 /а. с. 26/.
Згідно з відповіді Козівської селищної ради Тернопільської області № 01-420/3-09 від 19.02.2024 на адвокатський запит земельна ділянка площею 0, 02 га з цільовим призначенням для городництва не формувалась /а. с. 27/.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 276935909 від 28.09.2021 за ОСОБА_1 зареєстровано 23.09.2021 право власності на земельну ділянку площею 0, 1 га з кадастровим номером 6123081700:03:001:0338, що на АДРЕСА_1 /а. с. 40/.
Позивачем до матеріалів справи також долучено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 2020 року; викопіювання з плану землекористування с. Вимислівка з нанесенням земельної ділянки гр. ОСОБА_1 визначеної для ведення особистого селянського господарства за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с. Вимислівка; заяву ОСОБА_1 від 30.10.2019 про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки площею 1 200 кв. м.; опис меж земельних ділянок з кадастровим номером 6123081700:03:001:0338, 6123081700:03:001:0361; витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 34104301 від 07.12.2011 /а. с. 28-39, 41, 42, 45, 46/.
Допитана в судовому засідання 12.03.2025 свідок ОСОБА_14 показала, що покійна Ганна мала 12 соток городу; коли молодь йшла через її земельну ділянку до клубу, завжди їх виганяла; хто користується земельною ділянкою їй не відомо.
Застосоване судом законодавство та висновки суду.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).
Згідно з статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відповідно до статей 321, 391 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.
Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Звертаючись з даним позовом до суду, ОСОБА_1 просить усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0, 12 га з кадастровим номером 6123081700:03:001:0338, що на АДРЕСА_1 шляхом звільнення самовільно зайнятої ОСОБА_3 частини земельної ділянки площею 0, 02 га.
Позивач стверджує, що її чоловіку ОСОБА_6 у постійне користування було надано земельну ділянку площею 0, 12 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, однак після його смерті позивачу як спадкоємцю було надано лише частину вищевказаної земельної ділянки - 0, 10 га.
На даний час земельною ділянкою в розмірі 0, 02 га користується сусід позивача - ОСОБА_3 . Водночас така земля не формувалась та не передавалась у користування останньому.
Згідно з ч. 2 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.
Так судом встановлено, що у 1970 році ОСОБА_4 відведено в натурі присадибну земельну ділянку в розмірі 1 200 кв. м. для будівництва індивідуального житлового будинку.
Згодом відповідно до рішення Вибудівської сільської ради народних депутатів двадцять другого скликання № 44 від 01.04.1997 ОСОБА_5 (дружині ОСОБА_4 , матері ОСОБА_6 ) передано у користування земельну ділянку в розмірі 0, 10 га. Таке рішення не оскаржувалося сім'єю ОСОБА_7 з моменту його прийняття до моменту подання позовної заяви про усунення перешкод у користуванні майном.
Спадкоємцем ОСОБА_5 був її син ОСОБА_6 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.
Згідно з ч. 5 ст. ст. 7 ЗК України 1990 року у постійне користування земля надавалася Радами народних депутатів із земель, що перебували у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства .
Відповідно до ч. 1 ст. 50 ЗК України 1990 року громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.
Водночас право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі , зокрема, припинення діяльності селянського (фермерського) господарства (п. 3 ч. 1 ст. 27 ЗК України 1990 року).
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 179/1043/16-ц від 23.06.2020 статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.
07.05.2012 рішенням Вибудівської сільської ради № 76 згідно з заяви ОСОБА_1 вилучено земельні ділянки, надані в постійне користування ОСОБА_6 , зокрема, в розмірі 0, 10 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у зв?язку із його смертю та надано їх у власність гр. ОСОБА_1 .
Під час прийняття такого рішення Вибудівська сільська рада керувалась записами з погосподарської книги та рішенням № 44 від 01.04.1997. Таке рішення скасоване або змінене у встановленому законом порядку не було.
30.10.2019 ОСОБА_1 звернулася до Вибудівської сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлених меж земельних ділянок в натурі для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0, 12 га.
27.11.2019 Вибудівською сільською радою прийнято рішення № 374 згідно з якого ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для безоплатної передачі у власність орієнтовно площею 0, 10 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за вищевказаною адресою.
Відповідно до рішення Вибудівської сільської ради № 525 від 24.09.2020 ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 0, 10 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови з кадастровим номером 6123081700:03:001:0338 на АДРЕСА_1 .
Отож, виготовивши технічну документацію на земельну ділянку площею 0, 10 га позивач погодилась із визначеними межами та площею; жодних заперечень та скарг під час виготовлення такої щодо земельної ділянки площею 0, 10 га від останньої не надходило.
Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Згідно з ст. 123 ЗК України розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування.
Статтею 38 ЗК України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм (ст. 39 ЗК України).
Відповідно до ст. 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 211 ЗК України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.
Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Стаття 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною 2 статті 90 ЗК України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17).
Під способами захисту суб'єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року y справі № 925/1265/16).
Виходячи з вимог ч. 1 ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування, юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності (абзац третій п. 2.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» № 6 від 17.05.2011).
Отож відповідно до вимог наведеного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (ст. 212 ЗК України).
Пункт 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року № 7 наголошує, що відповідно до статей 90, 95, 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки мають бути повернуті їх власникам або землекористувачам.
Як видно з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 0, 1 га з кадастровим номером 6123081700:03:001:0338, що на АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано 23.09.2021.
Однак позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження належності їй на праві власності, чи у постійному користуванні земельної ділянки площею 0, 2 га, за якою звертається у своїй позовній заяві.
Заразом суд критично відноситься до твердження ОСОБА_1 про те, що саме відповідачем ОСОБА_3 порушуються її права на земельну ділянку площею 0, 02 га шляхом самовільного зайняття останнім такої, оскільки до позовної заяви не додано жодних доказів щодо підтвердження таких обставин.
Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, що "у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право позивача порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста".
Тож оцінюючи всі перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог позивачем, оскільки останньою не надано належних, достатніх й достовірних доказів порушення її права на земельну ділянку та створення перешкод відповідачем ОСОБА_3 у її користуванні, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові на позивача.
Так як судом відмовлено у задоволенні позовних вимог судові витрати у справі слід залишити за позивачами.
Керуючись ст. ст. 10, 12-13, 76-81, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України
ухвалив:
відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Козівська селищна рада Тернопільської області про усунення перешкод у користуванні майном.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дата складення повного рішення суду 01.08.2025.
Відомості щодо учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; дані паспорта: серія НОМЕР_3 , виданий Тернопільським МУ УМВС України в Тернопільській області 28.10.1998;
відповідач: ОСОБА_3 ; остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: дані відсутні; дані паспорта: відсутні.
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Козівська селищна рада Тернопільської області; місцезнаходження: вул. Грушевського, 38, с-ще Козова, Тернопільський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ: 04525573.
Суддя О. Б. Гриновець