Справа № 204/3401/25
Провадження № 3/204/1047/25
29 липня 2025 року суддя Чечелівського районного суду міста Дніпра Некрасов О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, -
за участі: законного представника потерпілого - ОСОБА_2 , адвокатів: Ткачука В.А., Бойка Ю.О.,
10 лютого 2025 року о 08 годині 40 хвилин за адресою АДРЕСА_2 , на території Дніпровського ліцею № 12 «Інтелект», ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дитини, а саме у присутності дитини ОСОБА_3 говорив образливі лихослів'я, відносно матері ОСОБА_2 . Відповідно до наданої копії консультації клінічного психолога, це завдало психологічної шкоди здоров'ю дитини, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
21 квітня 2025 року на адресу Чечелівського районного суду міста Дніпра від ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення. Відповідно до яких, з ОСОБА_1 вона перебувала у шлюбі з 27 жовтня 2012 року до 21 травня 2024 року. Від вказаного шлюбу має сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Їх сімейне життя не склалося через тиранський, деспотичний та дуже ревнивий характер її колишнього чоловіка, який, особливо останні роки їхнього сумісного проживання, почав все частіше і частіше підіймати на неї руку, спричиняючи їй тілесні ушкодження. Навіть після офіційного розлучення ОСОБА_1 не заспокоївся, а продовжує майже весь час переслідувати і їхнього спільного сина ОСОБА_4 за адресою його навчання в Дніпровському ліцеї № 12 «Інтелект». Її колишній чоловік ОСОБА_1 являється домашнім насильником та зухвалим тираном як по відношенню до неї, так і по відношенню до їх спільного сина. Після спілкування із ОСОБА_1 син кожного разу плаче, після чого вона вимушена займатися реабілітацією психологічного здоров'я сина, бо колишній чоловік, з метою «насолити» їй, здійснює на нього психологічний тиск, щоб змусити сина проживати разом з ним за адресою його батьків, чого син категорично не хоче. Також зауважує і акцентує увагу, що ОСОБА_1 особисто їй неодноразово говорив, що якщо син добровільно не захоче жити з ним, то він силою забере його до своїх батьків, де син буде навчатися у місцевій школі. 03 квітня 2024 року в 13 годині 00 хвилин за адресою АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, здійснював на неї психологічний тиск та завдав їй тілесних ушкоджень у вигляді садна лівої ступні, два синця лівого стегна, у зв'язку з чим відносно ОСОБА_1 відкрито та до теперішнього часу здійснюється кримінальне провадження № 12024046030000327 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. 28 жовтня 2024 року за протиправні дії по відношенню до неї відносно ОСОБА_1 відкрито друге кримінальне провадження № 12024042110000096 за ст. 126-1 КК України. 14 листопада 2024 року постановою Дніпровського апеляційного суду за протиправні дії по відношенню до неї ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Також, у зв'язку з неадекватною поведінкою ОСОБА_1 по відношенню до неї було складено термінові заборонні приписи.
12 травня 2025 року на адресу Чечелівського районного суду міста Дніпра від представника ОСОБА_1 - адвоката Бойка Ю.О. надійшло клопотання про закриття справи. В обґрунтування свого клопотання зазначив, що його клієнта ОСОБА_1 10 лютого 2025 року в м. Дніпро не було і не могло бути, а тому події адміністративного правопорушення, яке йому ставиться у вину поліцейським ОСОБА_5 , з об'єктивних причин не могло статися. 10 лютого 2025 року його клієнт всю добу перебував у свого батька в АДРЕСА_4 , який переніс лікування тяжкої хвороби і цей день відзначав свій День народження разом з рідними йому людьми. Такі обставини викликають необхідність допиту ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Поліцейський ОСОБА_5 істотно порушив приписи, склавши протокол про адміністративне правопорушення 27 березня 2025 року щодо неіснуючої події, визначивши її дату 10 лютого 2025 року за заявою ОСОБА_2 від 21 березня 2025 року, що вказує на очевидну недопустимість такого протоколу як доказу по справі. Поліцейський Фомічов О.Ю. склав протокол про адміністративне правопорушення 27 березня 2025 року за відсутності ОСОБА_1 , без роз'яснення прав, передбачених ст. 268 КУпАП, без вручення (направлення) його копії особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Поліцейський вніс до протоколу відомості про те, що ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу, про складання якого не знав, та відмовився від отримання копії протоколу, чого йому ніхто не пропонував. Копія протоколу міститься в матеріалах справи. Таке теж вказує на очевидну недопустимість такого протоколу, як доказу по справі. Зазначені обставини викликають необхідність допиту ОСОБА_5 . Відсутні будь-які докази наявності факту завдання 10 лютого 2025 року, будь-ким шкоди фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого, як суспільно-шкідливого наслідку, передбаченого законом, що виключає існування ознак об'єктивної сторони правпорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Відсутні будь-які відеоматеріали, аудіо матеріали або показання свідків чи самої особи потерпілого про вчинення діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, визначених у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, 10 лютого 2025 року як то: застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо. У своїх поясненнях, відібраних поліцейським, семирічний ОСОБА_3 , плутається в датах і подіях, про які його запитували, а саме пояснення датовані 27 березня 2024 року, а потім були виправлені на 2025 року. Дитиною згадується бабуся ОСОБА_7 . Посилання на ці пояснення, як додаток, протокол про адміністративне правопорушення не містить. Порядок опитування неповнолітньої особи не був дотриманий. Матеріали справи містять документи, яких поліцейський Фомічов О.Ю. не збирав і процесуально не оформляв, що вказує на незаконний шлях їх одержання, однак вони присутні в цих матеріалах, що очевидно вказує на висунення обвинувачення виключно на припущеннях, що згідно стю 62 Конституції України є недопустимим. Через наявність в матеріалах справи документів за підписами поліцейських, що займають відповідні посади в ДРУП № 1, змушений клопотати про залучення до участі у справі як свідків поліцейських ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області. ОСОБА_8 неправомірно називає себе у правовідносинах з поліцейськими і Чечелівським районним судом міста Дніпра ОСОБА_2 за недійсним паспортом. Вона змінила прізвище на дошлюбне згідно рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2024 року і протягом місяця, і навіть до цього часу, не поміняла паспорт громадянина України. У зв'язку з відсутністю будь-яких належних і допустимих доказів про існування обставин, які б вказували на можливість перебування ОСОБА_1 10 лютого 2025 року в м. Дніпро взагалі, а також можливість його знаходження біля гімназії № 12 о 08 годині 40 хвилин та виконання ознак об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП про адміністративні правопорушення. просив закрити провадження по справі.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Статтею 268 КУпАП визначений перелік статей, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП не входить до вищевказаного переліку, а тому суддя на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП України розглядає адміністративний матеріал за відсутністю особи, відносно якої складено адміністративний протокол.
В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що 10 лютого 2025 року вона відвела сина до ліцею. Дитину зі школи забрала її мати, оскільки вона працює. Вона прийшла ввечері після роботи додому та її мати на словах сказала, що дитина дуже пригнічена, емоційно не такий, як завжди. Ввечері дитини вчинила істерику, повідомила, що сьогодні до школи приходив його батько після першого уроку. Зі слів дитини, коли він йшов до їдальні, вчителька взяла його за руку та відвела до прохідної, пояснивши, що прийшов батько. Син замість їдальні залишився спілкуватись із батьком. Зі слів дитини, батько йому сказав, що йому не потрібно навчатись, оскільки все рівно у його батьків він буде ходити до сільської школи. Потім, почав погрожувати, що якщо хтось дізнається про цю розмову, то син більше не побачить її. Дитина після цієї розмови була в істериці, він кричав, що не хоче жити із батьком. Істерика була на протязі 4-5 годин. Вранці вона зателефонувала до школи та пояснила ситуацію, зазначила, що дитини не буде у школі в цей день. Класний керівник сина повідомила, що ОСОБА_1 10 лютого 2025 року в школі не було, однак після підтвердження дитини про те, що батько все ж таки приходив, класний керівник підтвердила вказане. Після розмови із класним керівником вона зателефонувала сімейному лікарю та пояснила ситуацію, яка склалася. Однак у сімейного лікаря 11 лютого 2025 року не було прийому у зв'язку із чим лікар надала рекомендації щодо прийому заспокійливих. Потім, вона записала дитину на прийом до сімейного лікаря на 12 лютого 2025 року. Коли вона прийшла із дитиною до сімейного лікаря, лікар оглянула дитину та поспілкувалась із ним, повідомила, що дитина отримала емоційний стрес після спілкування. Того ж дня у дитини виявилось нетримання сечі. Після огляду дитини лікарем були надані рекомендації щодо відвідування дитячого невролога для призначення терапії та лікування. Також лікар надала електронне направлення. Потім вона звернулася до неврології, де дитина була оглянута та були надані рекомендації щодо госпіталізації дитини на стаціонарне лікування. Вподальшому дитину було госпіталізовано, були проведені певні дослідження. Крім цього, дитина була оглянута неврологом, яка після огляду чітко з'ясувала, що у дитини має місце гостра стресова ситуація після спілкування із батьком. Дитина знаходилась в стані стресу, залякування. Дитині був встановлений діагноз та направлено до відділу реабілітації. Вподальшому дитина отримала курс реабілітації, було проведено курс спілкування із психологом, однак стан дитини не покращувався. У дитини продовжувалось нетримання сечі до декількох днів на тиждень, у зв'язку із чим їй було рекомендовано звернутись до уролога з метою з'ясування причин нетримання сечі. Потім дитину було госпіталізовано до відділення урології та після обстеження не було виявлено жодних патологій. Після цього, дитина знову була обстежена неврологом та їй надали направлення для проходження огляду. Після проведеного огляду у дитини були виявлені зміни, які виникли на фоні дуже великого стресу, перенесеного і дитині був встановлений відповідний діагноз. Лікар невролог надала терапію, зазначивши про необхідність виключення травмуючого фактору, а саме спілкування із батьком. На даний час дитина отримує терапію. Через 1,5 місяці дитина була виписана та виконала відповідні рекомендації. Після цього дитина пішла до школи. Перебуваючи у відпустці, вона кожного дня ходила із дитиною до школи та сиділа там до закінчення уроків, а потім ходила її мати, яка перенесла дві тяжкі операції. Це все було зроблено задля надання дитині можливості навчатись. На даний час дитина ходить до школи у памперсі. Дійсно, всі питання, які виникали між нею та ОСОБА_1 вирішувались в Кіровському районному суді. Так, підтверджує факт подання позовної заяви до ОСОБА_1 про позбавлення його батьківських прав.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що 10 лютого 2025 року його син не міг бути у м. Дніпро, оскільки у ОСОБА_6 був день народження. Вранці того дня вони разом займались господарськими справами в с. Китайгород. Потім, ввечері сіли, повечеряли та лягли спати. 10 лютого 2025 року ОСОБА_1 весь час перебував вдома. Він дійсно знаходився на лікуванні у санаторію, однак у зв'язку із тим, що йому стало погано, він перервав курс лікування в Полтавській області і 09 лютого 2025 року повернувся додому. Є багато свідків, а саме сусідів, які бачили, що вони перебували вдома. ОСОБА_1 станом на 10 лютого 2025 року практично проживав в селі, а по справам їздив у м. Дніпро. 10 лютого 2025 року ОСОБА_1 не виїжджав за межі села. Він бачив ОСОБА_1 з 07 години ранку до 21 години вечора. Дійсно, ОСОБА_1 міг виїхати із села, однак по справам, до друзів. Він не цікавився справами ОСОБА_1 . Дійсно, у ОСОБА_1 є автомобіль. Він вважає, що ОСОБА_1 не займається діяльністю із надання послуг таксі, оскільки він постійно знаходиться вдома. До 10 лютого 2025 року чи приїжджав ОСОБА_1 до онука, йому не відомо. ОСОБА_2 не дає онука на побачення із ОСОБА_1 , а тому ОСОБА_1 останнім часом і не їздив до міста. ОСОБА_1 подавав до суду позов, оскільки ОСОБА_2 забороняє спілкуватись із сином, однак детально він із ОСОБА_1 цього не обговорював. ОСОБА_1 йому разів 2-3 говорив, що йому не дають спілкуватись із сином. Десь о 19 годині вечора 10 лютого 2025 року вони сім'єю сіли вечеряти. Він 10 лютого 2025 року їздив по справах, а ОСОБА_1 був вдома. Того дня його привітали, поснідали та він поїхав до Царичанки. Можливо він виїхав із дому близько 08 години 30 хвилин, в цей час ОСОБА_1 залишався вдома із матір'ю. Близько 13 години 00 хвилин він повернувся додому. Об 13 годині, коли він повернувся ОСОБА_1 був вдома. 09 лютого 2025 року він повернувся додому із санаторію приблизно під вечір. До санаторію їздив на власному автомобілі.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона працювала із дитиною, потерпілим хлопчиком семи років, це є кризовим періодом. У хлопчика був високий рівень тривожності. Вона із хлопчиком під час бесіди говорили про сімейні стосунки. При розповіді, хлопчик застосовував психологічні захисні механізми, заперечення, відволікання, які призводять до систематичних проявів. Вона із хлопчиком працювала тиждень задля того щоб хоча б трішки налагодити його стан, однак такий період є замалим. Після цього, хлопчик став спокійнішим, тривожність трішки зменшилась. Впроваджені заходи були спрямовані на зміну ставлення до батьків. Події, які призвели до такого стану не є короткочасними, тобто вони відбувались не раніше ніж за шість місяців до цього випадку. Вона від матері хлопчика дізналась про стан дитини. При спілкуванні із дитиною, виявилось, що батько наполягає на стосунках, які для дитини є неприємними, а саме дитина говорила, що він боїться, що батько його забере від мами і він буде виховуватись бабусею та дідусем. ОСОБА_10 повідомляв про те, що він дуже турбується за свою маму. Хлопчик нічого не повідомляв їй про місце проживання. Дитина повідомляла її, що батько із ними вже тривалий час не проживає, однак він хоче щоб вони мешкали разом. Хлопчик говорив, що батько приходив до школи та він боявся, що його забере батько. Для цього порушення, яке було наявним, є необхідним щоб певний вплив здійснювався протягом не менше ніж шести місяців. Щодо вказаної ситуації, вона зрозуміла, що були порушені відношення між дитиною та батьками. Тобто, дитина є свідком подій між матір'ю та батьком і таким чином переносить це на себе. Сім'я це є найперша ситуація і тому виникають певні емоційні реакції. На психічний стан дитини, який наявний, розумові навантаження, навчання, перевантаження, не впливають, однак на цей стан впливають сімейні відносини. Вся невротична ситуація могла бути спровокована певною подією, а саме страху, що його заберуть. Якщо б дитина повідомила їй про застосування відносно нього насильства, вона б обов'язково про це зазначила у висновку.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що 11 лютого 2025 року їй зателефонувала мама хлопчика та повідомила, що останній дуже в скрутному стані після того, як 10 лютого 2025 року дитину в школі відвідав батько та між ними виникла розмова. Дитина плакала, була істерика та ніч хлопчик не спав. Оскільки 11 лютого 2025 року вона була вихідною, а працювала 12 лютого 2025 року, рекомендувала заспокійливі препарати. Коли 12 лютого 2025 року дитина разом із мамою прийшли на прийом, вона помітила, що дитина була стурбована, очі були червоні та видно було, що дитина плакала. Хлопчик повідомив їй, що батько 10 лютого 2025 року говорив погані слова про маму. Потім, вона рекомендувала матері звернутися до лікаря невролога. Вона ОСОБА_2 знає із дитинства та була у неї також дитячим лікарем, а потім і у її дитини. Стосунки між нею та ОСОБА_2 виключно, як у лікаря та матері пацієнта. Зі слів ОСОБА_2 їй стало відомо про зустріч із батьком. Дитина розповідала про все емоційно. Про події їй розповідав хлопчик у кабінеті на прийомі. Хлопчик їй розповів під час бесіди, що батько говорив погані слова про маму. До проведення спілкування із хлопчиком, вона спілкувалась із його мамою 11 лютого 2025 року. Без наявності відповідного направлення не є можливим відвідування лікаря невролога. Ситуація, яка трапилася із хлопчиком, може бути триваючою або ж спонтанною. Вона може сказати про те, що хлопчик цей є активною дитиною, завжди чимось цікавиться, задає питань, однак, коли він прийшов із мамою на прийом, то дитина була стурбована. До 12 лютого 2025 року дитину вона бачила у листопаді 2024 року, із ним тоді все було добре та він ні нащо не скаржився. Вона є лікарем педіатром зі стажем роботи близько сорока років. Більшість пацієнтів із такими ж симптомами звертаються у зв'язку із воєнними діями. У даному випадку ОСОБА_2 було надано направлена до лікаря невролога, а тим в свою чергу до психолога. У зв'язку із таким станом дитини, вона направила його до невролога.
Відповідно до абз. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч. 3 ст. 8 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 279-4 цього Кодексу.
Таким чином, суддя, розглядаючи справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене відповідною статтею КУпАП, чи порушені норми законодавства даною особою, якщо форма статті є бланкетною, чи винна особа, що притягається до особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Не зважаючи на невизнання своєї вини ОСОБА_1 його вина у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується дослідженими доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 404814 від 27 березня 2025 року; рапортом ДОП СДОП ВП ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції Фомічова О. від 27 березня 2025 року; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 21 березня 2025 року; заявою ОСОБА_2 від 21 березня 2025 року; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 21 березня 2025 року; випискою консультації психолога від 25 лютого 2025 року, відповідно до якого дитина розвивається як невротична особистість; висновком обстеження від 12 лютого 2025 року наданого ТОВ «Медікал Кеар», відповідно до якого було встановлено діагноз відчуття тривоги/нервування/напруженості. Було проведено часткове медичне обстеження, відповідно до якого встановлено, що після візиту батька до школи та спілкуванням з дитиною, хлопчик знервований, не хоче спілкуватися, на питання що сталося не відповідає, плаче. Видано направлення до дитячого невролога; випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 1829, відділення виписки: Дитяче неврологічне відділення, відповідно до якої дата надходження у відділення 18 лютого 2025 року. Встановлений діагноз: інші уточнені ураження центральної нервової системи. Астено-невротичний синдром. Анамнез хвороби: хворіє з раннього віку. Знаходиться під наглядом невролога, періодично проходить обстеження та лікування. Лікувались амбулаторно та стаціонарно. Відмічалось покращення стану. Стан погіршився після емоційного стресу, після спілкування з батьком; випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 5235. Відділення виписки: відділення урології та реконструктивної хірургії від 17 березня 2025 року, відповідно до якої заключний діагноз: інша нервово-м'язова дисфункція сечового міхура. Скарги на нетримання сечі. Анамнез хвороби: хворіє протягом 1 місяця. Скарги з'явилися на фоні емоційного стресу після спілкування з батьком; постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та на підставі ст. 247 КУпАП закрито провадження у справі у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП; довідкою старшого слідчого СВ ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції Реу О. від 24 лютого 2025 року, відповідно до якої у провадженні слідчого відділу ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали об'єднаного кримінального провадження № 12024042110000096, відомості про яке до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені 28 жовтня 2024 року, за фактом домашнього насильства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно колишньої дружини ОСОБА_2 та їх спільного неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 2017 року народження, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КУпАП; довідкою ДОП СДОП ВП ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції Фомічова О. від 27 березня 2025 року, відповідно до якого відповідно до звернення громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області щодо вчинення домашнього насильства психологічного характеру з боку її чоловіка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно їхньої спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , провів опитування дитини у присутності матері. Під час опитування та усної бесіди з ОСОБА_3 встановлено: дитина мешкає спільно з матір'ю ОСОБА_2 та бабусею ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батько ОСОБА_1 не проживає з родиною з 2024 року. Під час розмови про батька дитина зазначила, що він завдав шкоди здоров'ю матері, застосував фізичне насильство, ображав її, а також висловлював образливі висловлювання як на адресу матері, так і щодо нього самого; письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 27 березня 2025 року, відповідно до яких 10 лютого 2025 року близько 08 години 40 хвилин він знаходився в школі № 12, в цей час прийшов батько ОСОБА_13 , який поспілкувався із ним та наговорив багато годостей на його маму ОСОБА_14 , після чого він хотів його забрати жити до себе, до ОСОБА_15 на, що він не погодився та взагалі не хоче, щоб його батько туди відвозив, оскільки бабуся ОСОБА_7 його із мамою раніше вигнала з будинку у присутності його батька ОСОБА_16 . Загалом матір він любить та обожнює, однак з батьком він не хоче спілкуватись, оскільки він говорить на маму образи та нарікає, що він не рідна дитина та не з під неї (з дитячого будинку), йому дуже образливо, що батько на нього та маму так говорить; формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 27 березня 2025 року; постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2024 року; талонами-повідомлення єдиного обліку; довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Медікал Кеар» № 147 наданої ОСОБА_17 , 7 років, у тому, що дитина хворіла з 11 лютого 2025 року по 17 лютого 2025 року, діагноз Р01 з подальшим стаціонарним лікуванням. На теперішній час дитина здорова. Дитячий колектив відвідувати може. В контакті з інфекційними хворими по квартирі за останній 21 день не був. Короста і педикульоз не виявлені; інформацією щодо дитини ОСОБА_3 виданої Дніпровським ліцеєм № 12 «Інтелект» відповідно до якої, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у Ліцеї № 12 з першого вересня 2023 року. Форма навчання у дитини - змішана (очна форма у поєднанні з дистанційною). З 11 лютого 2025 року по 23 березня 2025 року не відвідував дитячий колектив Ліцею № 12 за станом здоров'я згідно наданих матусею ОСОБА_18 довідок.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
В свою чергу адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП настає за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 25 травня 2017 року, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Дніпро, Дніпропетровської області. Батьками зазначені: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 .
Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Крім того, згідно з Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Стамбульська конвенція визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
Крім того, домашнє насильство розуміється, як певний спосіб поведінки, якою одна особа намагається утвердити або підтримати контроль над іншою особою, що відноситься до певної вразливої групи і знаходиться у вразливій ситуації.
З системного аналізу вище наведеного вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 2 ст.173-2 КпАП України, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, у тому числі й шляхом словесних образ, погроз, у тому числі щодо третіх осіб, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи..
До основних напрямів реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству відноситься, зокрема, належне розслідування фактів домашнього насильства, притягнення кривдників до передбаченої законом відповідальності та зміна їхньої поведінки (п. 4. ч. 2 ст. 5 Закону), а суд є суб'єктом, на якого покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Так, під час судового розгляду було встановлено, що 10 лютого 2025 року о 08 годині 40 хвилин за адресою АДРЕСА_2 , на території Дніпровського ліцею № 12 «Інтелект», ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дитини, а саме у присутності дитини ОСОБА_3 говорив образливі слова, лихослів'я відносно матері ОСОБА_2 , що завдало психологічної шкоди здоров'ю дитини.
Вчинення підтверджується дослідженими під час судового розгляду матеріалами, які були долучені до протоколу про адміністративне правопорушення в їх сукупності, зокрема, поясненнями законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_2 , яка пояснила, що 10 лютого 2025 року, коли вона повернулась додому із роботи її мати повідомила про те, що її дитина в пригніченому стані. Коли вона підійшла до сина, той почав їй розповідати про те, що 10 лютого 2025 року вранці до нього в школу прийшов його батько ОСОБА_1 та говорив погані слова щодо неї. Вподальшому ОСОБА_1 сказав сину, що йому не потрібно тут навчатись, оскільки він його забере та він буде ходити до сільської школи. Крім цього, повідомив, щоб дитина про цю розмову нікому не говорив, оскільки якщо він розповість комусь то більше ніколи не побачить свою маму. Після цієї розповіді у дитини сталася істерика, та вона не могла заспокоїти дитину 4-5 годин. У зв'язку із таким психологічним станом дитини у останнього розпочався енурез у зв'язку із чим вона була вимушена звернутися за медичною допомогою для сина та проведення стаціонарного лікування сина.
Також, вказане підтверджується й поясненнями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , які надавали медичну допомогу малолітньому ОСОБА_3 , а саме те, що у дитини такий емоційний та психологічний стан трапився у зв'язку із поганими відносинами батьків, які в свою чергу він бачить на власні очі. Цей стан тривалий та виник протягом строку не менше ніж шість місяців. Між тим, саме 10 лютого 2025 року цей стан погіршився внаслідок спілкування дитини з батьком, наслідком чого стало лікування дитини в закладах охорони здоров'я.
Надаючи оцінку позиції захисту стосовно відсутності ОСОБА_1 10 лютого 2025 року у м. Дніпро, суддя зазначає наступне.
Так, в судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_6 , який пояснив, що 10 лютого 2025 року його син ОСОБА_1 не міг перебувати у м. Дніпро, оскільки того дня він перебував разом із ним та його дружиною у с. Китайгород у зв'язку із тим, що у нього було день народження. Їх день розпочався із того, що вони зробили домашні справи, поснідали, а потім він близько 08 години 30 хвилин поїхав по справах у Царичанку, додому він повернувся близько 13 години 00 хвилин. Коли він повернувся додому ОСОБА_1 був вдома. Також зазначив, що у ОСОБА_1 є автомобіль та він в разі необхідності їздить на ньому у м. Дніпро по справам або ж до друзів.
Однак, суддею не можуть бути прийняті до уваги посилання сторони захисту на відсутність ОСОБА_1 10 лютого 2025 року у м. Дніпро, з огляду на те, що фактично свідок ОСОБА_6 не міг пояснити про перебування останнього вдома в період часу з 08 години 30 хвилин по 13 годину 00 хвилин, бо як підтвердив свідок, він був відсутнім вдома, оскільки їздив до Царичанки по справам. Крім того, з пояснень вбачається, що час свідком зазначений приблизно та не відображає повної та точної хронології подій.
Також, до пояснень свідка ОСОБА_6 суддя ставиться критично, оскільки його пояснення спростовуються іншими доказами дослідженими в судовому засіданні, а він є рідним батьком ОСОБА_1 та його пояснення спрямовані виключно на створення умов задля можливого уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Посилання сторони захисту на порушення терміну складання протоколу про адміністративне правопорушення, суддею не береться до уваги, оскільки порушення такого терміну не може впливати на його законність.
Крім цього, посилання сторони захисту на те, що відповідальною посадовою особою протокол про адміністративне правопорушення було складено за відсутності ОСОБА_1 , у зв'язку із чим йому не було роз'яснені права, передбачені ст. 263 КУпАП, та не було вручено копію протоколу, суддею не беруться до уваги, оскільки під час розгляду вказаної справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був забезпечений захисником, та був завчасно та в повному обсязі ознайомлений зі всіма матеріалами справи, які перебувають у розпорядженні суду, чим дотримано право на захист.
Що ж стосується клопотання сторони захисту про допит в судовому засіданні малолітнього потерпілого ОСОБА_3 , суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 12 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Враховуючи, що дитина забезпечена законним представником, який, з метою дотримання прав дитини та уникнення або мінімізації можливої психологічної травматизації дитини, охорони психічного здоров'я малолітнього в справі про адміністративне правопорушення, просила не допитувати її в судовому засіданні, суддя, з урахуванням усіх обставин справи, вважає можливим не проводити безпосередній допит дитини у судовому засіданні з огляду на той факт, що такі безпосередні пояснення не мають вирішального значення у справі, оскільки письмові пояснення, надані дитиною представнику правоохоронного органу у присутності законного представника підлягають перевірці та оцінці у сукупності з іншими доказами по справі, які суд безпосередньо дослідив у судовому засіданні.
Що стосується неможливості допиту свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , суддя зазначає наступне.
Суддя, дотримуючись принципу змагальності, сприяв у повному обсязі учасникам справи у здійсненні їх прав. У тому числі й у забезпеченні участі у судовому засіданні свідків за клопотанням захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності шляхом неодноразового направлення відповідних викликів в судове засідання.
В свою чергу, неявка в судове засідання свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 жодним чином не перешкоджає розгляду справи.
Слід зазначити, що неможливість допиту зазначених свідків у судовому засіданні не призводить до неповноти судового розгляду з огляду на наявність в матеріалах справи відповідних доказів (виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 1829; виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 5235), яким суддею надається відповідна оцінка у сукупності з іншим, наявними у справі доказами та отриманими доказами в процесі розгляду справи.
Приймаючи до уваги викладене, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення в їх сукупності, пояснення законного представника малолітнього потерпілого, свідків, суддя робить висновок, про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Таким чином, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП. судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Тому, оскільки ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушенні та притягнуто до адміністративної відповідальності, вважаю необхідним стягнути з нього на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40-1, ч. 2 ст. 173-2, 280, 283, 284, 294, ч. 1 ст. 303 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 60 (шестидесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Роз'яснити ОСОБА_1 вимоги ч. 1 ст. 307 КУпАП про те, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Попередити ОСОБА_1 , що у разі несплати ним штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд міста Дніпра.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 місяці з дня її винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 КУпАП перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Суддя О.О. Некрасов