Справа № 172/1844/25
Провадження №2/172/802/25
про залишення позовної заяви без руху
"01" серпня 2025 р. суддя Васильківського районного суду Дніпропетровської області Філіппов Є.Є., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного Управління Національної Поліції в Дніпропетровській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
29 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Васильківського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Головного Управління Національної Поліції в Дніпропетровській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ознайомившись із позовною заявою, приходжу до висновку вказана позовна заява не відповідає вимогам п.п. 3, 4, 5 ч. 3 ст. 175, ч. 1 ст. 176, ч. 4 ст. 177 ЦПК України:
- позивачеві слід уточнити позовні вимоги шляхом зазначення обґрунтованого розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу та додати довідку про розмір середньоденної (середньомісячної) заробітної плати, вказавши ціну позову;
- позивачеві за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід сплатити судовийзбір відповідно до розміру судового збору, встановленого абз. 3 п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з урахуванням вимог ч. 3 ст. 4 цього Закону, виходячи ціни позову;
Судом не приймається до уваги посилання позивача на п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», оскільки відповідно до зазначеної норми ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Враховуючи викладене, позивачі звільнені від сплати судового збору за подання даного позову в частині вимог про поновлення на роботі та стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, а не за стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до постанови Верховного Суду в справі № 728/2955/18 від 10 січня 2019 року, починаючи з 01 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
А згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
В той же час, відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці», середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників (Постанова об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18 (провадження № 61-9664сво19).
Отже, відповідно до ЗУ «Про судовий збір» позивач не звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивач у позовних вимогах просить суд визнати незаконними і скасувати накази про звільнення, поновити його на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Тобто, позивач звільнений від сплати судового збору в частині позовних вимог про поновлення його на посаді, в частині інших позовних вимог йому слід сплатити судовий збір, визначений раніше в даній ухвалі, або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви не поданою та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.
З урахуванням зазначених обставин, позовна заява не відповідає вимогам п.п. 3, 4, 5 ч. 3 ст. 175, ч. 1 ст. 176, ч. 4 ст. 177 ЦПК України, а тому відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 185 ЦПК України позов підлягає залишенню без руху з наданням позивачеві строку для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного Управління Національної Поліції в Дніпропетровській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю п'ять днів з дня отримання ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є.Є. Філіппов