Справа 932/2641/25
Провадження № 1-кс/932/2910/25
28 липня 2025 року слідча суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , представника власника майна адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро Дніпропетровської області клопотання про арешт майна, поданого у межах кримінального провадження № 62025050010006168 від 10.02.2025,
Прокурор першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про арешт майна, в обґрунтування якого вказав, що слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, під процесуальним керівництвом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 62025050010006168 від 10.02.2025 за ч. 5 ст. 426-1 та ч. 5 ст. 191 КК України за фактом протиправних дій з боку військових службових осіб військової частини НОМЕР_1 (яка виконує бойові завдання на території Донецької області), які діючи у складі організованої групи, до якої, також, входять службові особи суб'єктів господарювання ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2», здійснюють заволодіння бюджетними коштами під час здійснення закупівель товарно-матеріальних цінностей, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3.
Після перерахування військовою частиною НОМЕР_1 грошових коштів на банківські рахунки ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2» за, начебто, поставлені цими товариствами ІНФОРМАЦІЯ_4, вказані товариства одразу ж перераховували дані грошові кошти на банківські рахунки товариств з ознаками фіктивності, в тому числі на рахунки ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_5», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_7», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_8», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_10», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_11», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_12», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_13», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_14», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_15», ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_16» за, начебто, поставлені цими товариствами вказаних дронів і коліматорів у ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2», але фактично дрони не поставлялися, а коліматори поставлені не оригінальні - з ознаками підробки та низькоякісні.
11.07.2025 у межах цього кримінального провадження проведений обшук квартири за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено мобільний телефон «Iphone 13 Pro Max» сірого кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , з сім-картою № НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_4 , був поміщений до сейф-пакету № 2005065, вилучену під час обшуку річ постановою слідчого від 11.07.2025 визнано речовими доказами, на який прокурор просить накласти арешт, оскільки вказана річ містить листування, документи та іншу інформацію, яка має значення для кримінального провадження і може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, що має значення для повного та всебічного досудового розслідування у ньому, являються речовими доказами.
Прокурор в судовому засіданні підтримав вимоги клопотання, надав пояснення аналогічні доводам, викладеним у клопотанні.
Власник майна ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомив, що майно у нього вилучене у незаконний спосіб. В ухвалі був наданий дозвіл на проведення обшуку квартири за конкретною адресою, але телефон вилучили до входу у приміщення. Його мобільний телефон вилучили, коли він дістав телефон з кармана і хотів знімати на телефон обшук, який проводився, але йому не дозволили знімати. На прохання повернути, телефон не повернули, вилучили, бо він не надав пін код до телефону. На той час копію ухвали йому надали, аудіозйомка і відеозапис обшуку вже проводилася. Питання про заяви, клопотання задавалося, але він був розгублений і нічого не заявив. Слідчий задавав питання із проханням надати пін-код. Він не проживав у квартирі, яка належала його батькам. Про обшук він дізнався, рухаючись на автомобілі в районі Решетилівки. Йому зателефонувала мати і повідомила, що мають проводити обшук. Він взяв номер телефону слідчого, зателефонував адвокатові. Перетелефонував слідчому, попросив слідчого не ламати двері. Десь через 2,5-3 год. приїхав особисто. Вилучили у нього телефон 13 Про мах. Цей телефон знаходився при ньому, це його особистий телефон, він не знаходився у квартирі. Він приїхав, відкрив двері після того, як йому довели ухвалу суду, представилися. Зайшла група, він за ними, на порозі квартири, особа, яка назвалася начальником відділу, на порозі квартири сказав, щоб він здав телефон, сказав, що не треба вмикати телефон і висмикнув телефон у нього з рук. У нього пізніше не було можливості зателефонувати, навіть, у справі, якою він тоді займався. Протокол обшуку для ознайомлення йому надавали, але він трохи розгубився. Копію протоколу не надавали. Відношення ніякого телефон до квартири не має.
Представник власника майна ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні клопотання, наголошуючи на тому, що майно, належне ОСОБА_4 вилучене у незаконний спосіб особисто у ОСОБА_4 , а не у квартирі, дозвіл на обшук в якій надавався слідчим суддею.
Дослідивши долучені до клопотання матеріали, слідча суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до витягу з кримінального провадження № 62025050010006168 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.02.2025 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, а 17.02.2025 - за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у межах якого подане це клопотання.
11.07.2025 у період часу з 14 год. 18 хв. до 14 год. 49 хв. слідчим Першого слідчого відділу (з дислокацію у м. Краматорськ) ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорськ, ОСОБА_6 проведений обшук квартири за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .
В ході обшуку виявлений та вилучений мобільний телефон марки «Iphone 13 Pro Max» сірого кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , з сім-картою № НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_4 .
Постановою від 11.07.2025 вказаний телефон визнано у кримінальному провадженні №62025050010006168 речовими доказами.
Арештом майна, згідно положень статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно пункту 1 частини другої статті 170 та частини третьої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України арешт майна допускається, зокрема з метою забезпечення збереження речових доказів. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до статті 98 Кримінального процесуального кодексу України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Вилучене майно відповідає вимогам статті 98 Кримінального процесуального кодексу України.
Сукупність встановлених обставин дає підстави вважати обґрунтованими доводи прокурора у клопотанні щодо накладення арешту на вилучене майно з метою його збереження.
При цьому слідча суддя не може погодитися із твердженням власника майна ОСОБА_4 та його представника про порушення вимог закону під час вилучення належного ОСОБА_4 майна.
За змістом статті 236 КПК України процедура обшуку розпочинається з пред'явлення ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку та вручення копії цієї ухвали особі, яка володіє житлом чи іншим володінням, а за її відсутності - іншій присутній особі. Далі всі дії регламентуються нормами кримінального процесуального законодавства, визначеними для проведення слідчої дії - обшуку.
Частиною п'ятою статті 236 КПК України передбачено, що обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку. За рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження.
Тобто обшук особи фактично не є окремою слідчою дією, а проводиться під час обшуку житла та іншого володіння з дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 і ч. 5 ст. 236 КПК України.
Посилання власника майна на відсутність можливості скористатися правовою допомогою під час обшуку, спростовується показами самого ОСОБА_4 , який розказав, що про намір провести обшук у квартирі, його повідомила телефоном мати ще за декілька годин до самого обшуку. ОСОБА_4 зателефонував адвокатові, потім слідчому і попросив слідчого не виламувати двері, а дочекатися його прибуття. Працівники правоохоронного органу декілька годин чекали прибуття ОСОБА_4 і вже після цього почали процедуру обшуку в його присутності. Тобто ОСОБА_4 не тільки не був позбавлений можливості звернутися за правовою допомогою, а і скористався таким правом, зателефонувавши адвокатові до початку обшуку. Ще мав до прибуття до місця проведення обшуку декілька годин часу і можливість звернутися за наданням правової допомоги.
Стаття 236 КПК України не містить обов'язку слідчого, прокурора чи іншої службової особи про забезпечення присутності під час проведення обшуку захисника чи адвоката. Натомість закон передбачає лише те, що «слідчий, прокурор не має права заборонити учасникам обшуку користуватися правовою допомогою адвоката або представника. Слідчий, прокурор зобов'язаний допустити такого адвоката або представника до обшуку на будь-якому етапі його проведення».
Отже, хоча законодавець створює умови для участі осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені, а також захисника чи адвоката під час проведення обшуку, він не передбачає, що така участь є суворо обов'язковою з огляду на специфіку цієї слідчої дії.
У випадку проведеного 11.07.2025 обшуку, в тому числі, під час вилучення безпосередньо у ОСОБА_4 належного йому мобільного телефону «Iphone 13 Pro Max», порушень норм кримінального процесуального законодавства слідчою суддею не встановлено. Обшук проведений в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку і дозволеного в ухвалі слідчого судді.
Твердження сторони власника майна підлягають відхиленню, а вимоги клопотання - задоволенню.
Керуючись ст. 170-173, 309 ч. 1 п. 9, 395 ч. 2 п. 3 КПК України, слідча суддя
Клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 задовольнити.
Накласти арешт на речі, які належать ОСОБА_4 , вилучені у ході обшуку 11.07.2025, проведеного за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон марки «Iphone 13 Pro Max» сірого кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , з сім-картою № НОМЕР_4 .
Заборонити відчуження, користування і розпорядження вказаним майном.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення ухвали судді.
Повний текст ухвали проголошений о 16:00 годині 31.07.2025 року.
Слідча суддя ОСОБА_1