Справа № 199/7504/25
(2/199/3975/25)
іменем України
30.07.2025
м. Дніпро
справа №199/7504/25
провадження №2/199/3975/25
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Подорець О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
учасники справи:
позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»
відповідач ОСОБА_1
У травні 2025 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 25.05.2006 ОСОБА_1 та Закрите акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» уклали кредитний договір № DNL0GK03205906, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 36741,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 25.05.2021 зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у строки та у порядку, встановленому договором.
25.06.2006 в забезпечення виконання зобов'язань відповідача за вказаним кредитним договором, між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки.
Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, але відповідач всупереч договірним зобов'язанням, в установлені терміни не повернула належні грошові суми, у зв'язку з чим Банк був вимушений звернутись з позовною заявою про стягнення заборгованості до Амур- Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.08.2016 по справі №199/367/16-ц, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 13.12.2016 та ухвали про виправлення описки від 16.05.2017, позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено. Стягнуто солідарно з позичальника та поручителя заборгованість за кредитним договором № DNL0GK03205906 від 25.05.2006 у сумі 20073,33 доларів США, що відповідно до курсу НБУ складає 471321,79 грн.
Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 199/367/16-ц від 16.05.2017 визначено складові заборгованості, стягнутої вищевказаним рішенням суду від 08.08.2016. Стягнуто солідарно з позичальника та поручителя на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № DNL0GK03205906 від 25.05.2006 у сумі 20073,33 доларів США, що відповідно до курсу НБУ складає 471321,79 грн., яка складається із: 19656,56 доларів США - заборгованість за кредитом; 380,83 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 34,46 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 1,48 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором.
13.02.2020 Постановою Дніпровського апеляційного суду у справі №199/367/16-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.08.2016 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Відповідно до розрахунку заборгованості та виписок по рахункам обліку заборгованості за договором, станом на 13.05.2025 заборгованість відповідача за кредитним договором становить 58875,12 доларів США, з яких 19767,15 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 19229,81 доларів США - заборгованість з процентів за користування кредитом, 4153,16 доларів США - заборгованість з комісії, 15725,00 доларів США - заборгованість з пені.
На сьогоднішній день рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 199/367/16-ц від 08.08.2016 відповідачем не виконано.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № DNL0GK03205906 від 25.05.2006 у вигляді 3 відсотків річних за період з 13.02.2020 по 13.05.2025 у розмірі 3159,68 доларів США.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 30.05.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено її розгляд проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач ОСОБА_1 повідомлялася судом про наявність цивільної справи на розгляді у суді, стороною якої вона є, шляхом направлення поштової кореспонденції суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання.
16.06.2025 представником відповідача адвокатом Пашніною А.В. через систему «Електронний суд» надано відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки з 01.03.2023 до 12.02.2025 позивач не мав належного та чинного виконавчого листа, який би дозволив йому здійснити примусове стягнення боргу, що свідчить про відсутність вини відповідача у невиконанні рішення суду протягом періоду, коли виконавчий лист був визнаний таким, що не підлягає виконанню (або його дублікат був скасований/відсутній), а тому вимоги позивача про стягнення 3% річних є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, для тієї частини вимог про стягнення 3% річних, яка виникла до 29.05.2022, вже сплинув строк позовної давності.
Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 25.05.2006 між ОСОБА_4 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» було укладено кредитний договір № DNL0GK03205906, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 36741,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 25.05.2021 зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у строки та у порядку, встановленому договором.
25.06.2006 в забезпечення виконання зобов'язань відповідача за вказаним кредитним договором, між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.08.2016 по справі №199/367/16-ц, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 13.12.2016 та ухвали про виправлення описки від 16.05.2017, задоволено позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк». Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № DNL0GK03205906 від 25.05.2006 у сумі 20 073,33 доларів США, що відповідно до курсу НБУ складає 471 321,79 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13.02.2020 у справі №199/367/16-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.08.2016 залишено без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.08.2016 залишено без змін.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00044213773 від 25.03.2024.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № DNL0GK03205906 від 25.05.2006, станом на 13.05.2025 заборгованість відповідача за кредитним договором становить 58 875,12 доларів США, з яких 19 767,15 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 19 229,81 доларів США - заборгованість з процентів за користування кредитом, 4 153,16 доларів США - заборгованість з комісії, 15 725,00 доларів США - заборгованість за пенею.
За вимогами статей 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).
За змістом частини 2 статті 625 зазначеного Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
Результат правового аналізу положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором позики, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц (провадження N 14-254цс19).
Частиною 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вирішуючи пред'явлені позовні вимоги судом враховується правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 373/2054/16-ц від 16 січня 2019 року, відповідно до якої як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року в справі № 14-134цс18. Зазначеною постановою визначено, оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 6 червня 2012 року №6-49цс12, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої позиції.
У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Позивач просить стягнути з відповідача в порядку ч.2 ст.625 ЦК України 3 % річних у розмірі 3159,68 доларів США за період з 13 лютого 2020 року по 13 травня 2025 року. Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком, відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий.
При цьому відсутність або наявність відкритого виконавчого провадження з виконання вказаного судового рішення правового значення не мають, оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18).
Водночас, представником відповідача зроблено заяву щодо застосування строку позовної давності до пред'явлених позовних вимог.
Суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин. У подальшому, рядом постанов Кабінету Міністрів України карантин на території України продовжувався, у тому числі він діяв як на час закінчення строку у межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу до відповідача.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року N 540-IX доповнено пункт 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Зазначені законодавчі зміни набули чинності з моменту опублікування Закону №540-ІХ, тобто з 02 квітня 2020 року.
Отже, вказаною нормою права встановлено, що строки, визначені статтею 257 ЦК України на час дії карантину продовжуються автоматично.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі N 910/18489/20 (провадження № 12-46гс220 зазначено:
"Із 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку (пункт 1 постанови N 211 з наступними змінами).
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції Закону № 540-IX, який набрав чинності 2 квітня 2020 року).
Закон №540-IX доповнив розділ IX "Прикінцеві положення" ГК України пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232,269,322,324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". […] Спеціальна позовна давність в один рік, передбачена статтею 681 ЦК України для вимог щодо виявлення у господарських відносинах прихованих недоліків товару, на який встановлений гарантійний строк, та передбачена пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України для вимоги про стягнення штрафу мала би спливти 1 жовтня 2020 року. Однак з 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон №540-IX, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 258, 681 ЦК України продовжуються на строк його дії. Тому позовна давність за вказаними вимогами покупця, заявленими 24 листопада 2020 року, не спливла. Навіть якщо врахувати лист-відповідь постачальника покупцеві від 19 липня 2019 року (т.1, а.с.67- 68), в якому постачальник визнав недоліки переданого ним товару, то перебіг позовної давності мав би спливти 20 липня 2020 року, якщо б на той час не набрав чинності Закон №540-IX. З огляду на вказане відсутні підстави для відступу від висновку, який Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виклав у постанові від 1 грудня 2021 року у справі № 373/651/20 (№ у ЄДРСР 101808795; цей висновок стосувався спливу позовної давності до моменту набрання чинності Законом № 540-IX)".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2023 року у справі №938/632/20 (провадження №61-16716св21) зазначено: "Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
В постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження №61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року у справі № 728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що "у пункті 12 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.
Крім того, згідно із пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Розділ "Прикінцеві положення" ЦК України доповнено пункт 19 згідно з Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-IX від 15 березня 2022 року.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, термін дії якого продовжено наступними Указами Президента України до теперішнього часу.
Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України з урахуванням дії на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року строк позовної давності збільшено на увесь строк його дії.
Відповідачем та представником відповідача не спростовані розрахунки позивача, власних розрахунків суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не пропущена позовна давність на звернення до суду з вказаним позовом.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за 3% річних у розмірі 3159,68 доларів США.
Згідно ст. 141 ЦПК України, враховуючи результат розгляду справи з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість, яка виникла за період з 13 лютого 2020 року по 13 травня 2025 року та складається із заборгованості за 3% річних у розмірі 3159 (три тисячі сто п'ятдесят дев'ять) доларів США 68 (шістдесят вісім) центів.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.
Повний текст судового рішення складено 30 липня 2025 року.
позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження - вулиця Грушевського, 1-Д в м.Києві, 01001.
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 .
Суддя О.Б. Подорець