вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.07.2025м. ДніпроСправа № 904/1854/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. за участю секретаря судового засідання Сидорової Є.О. розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют Фінанс" (49000, м. Дніпро, вул. Вокзальна, буд. 5; ідентифікаційний код 39027213)
про стягнення 494 468 грн. 67 коп.
Представники:
від позивача: Остапенко П.В. - представник (самопредставництво);
від відповідача: представник не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Позивач - Дніпровська міська рада звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№1780/25 від 17.04.2025) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют Фінанс" 494 468 грн. 67 коп. - коштів, набутих без достатньої правової підстави, внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.
Також просить судові витрати по веденню справи покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, яке відбудеться 06.05.2025 о 16:00 год.
До позовної заяви позивачем було додано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить: - накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют Фінанс" (код ЄДРПОУ: 39027213), а саме: нежитлову будівлю банку літ. Б-2, загальною площею 630,6 кв.м. (РНОНМ 51051112101), розташовану за адресою: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 71, в межах суми стягнення в розмірі 494 468 грн. 67 коп., до набрання рішенням по справі законної сили; - накласти арешт на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют Фінанс" (код ЄДРПОУ: 39027213), в межах суми стягнення в розмірі 494 468 грн. 67 коп., до набрання рішенням по справі законної сили.
Вказана заява обґрунтована тим, що:
- Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності за адресою: просп. Дмитра Яворницького в районі буд. 71 в М.Дніпрі (кадастровий номер 1210100000:02:413:0070) (далі - Земельна ділянка), за результатами якого 09.05.2024 року складено акт обстеження земельної ділянки (далі - Акт);
- цим Актом встановлено, що на вказаній земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля банку літ. Б-2, загальною площею 630,6 кв.м. (РНОНМ 51051112101), яка належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Абсолют Фінанс" (код ЄДРПОУ 39027213);
- відповідно до листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 29.05.2024 року № 25330/5/04-36-04-02-11, право власності на Земельну ділянку належить Територіальній громаді м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради. Інформація щодо надання права власності або права користування Земельною ділянкою до ГУ ДПС у Дніпропетровській області не надходила. Інформація стосовно укладених між Дніпровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Абсолют Фінанс" договорів оренди землі відсутня; на 2021-2024 роки податкові декларації з плати на землю Товариством з обмеженою відповідальністю "Абсолют Фінанс" не надавались, орендна плата та земельний податок не декларувались та не сплачувались;
- згідно з листом Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради від 19.11.2024 року № 9/13-267, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют Фінанс" грошові кошти за користування земельною ділянкою не надходили;
- звертаємо увагу, що відповідач по теперішній час користується земельною ділянкою, на якій знаходяться належні йому на праві власності об'єкти, без достатньої правової підстави;
- в свою чергу відповідач, з метою затягування розгляду справи, шляхом збільшення кола її учасників може відчужити, передати в іпотеку будівлі і споруди, або вчинити інші дії, у вигляді укладення договорів, зокрема суборенди в короткий проміжок часу та вивести кошти, що знаходяться на відкритих рахунках; тим самим вжити заходів, які в подальшому унеможливлюють виконання рішення суду;
- існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення по справі та не виключається, що для відновлення його прав та інтересів необхідно буде докласти значних зусиль та витрат;
- в свою чергу, можливість відповідача розпоряджатись своїм майном та коштами є беззаперечною; такий факт є очевидним та не потребує доказування зі сторони позивача;
- Дніпровською міською радою встановлено, що відповідач, безпідставно користується земельною ділянкою за кадастровим номером: 1210100000:02:413:0070, розташованою за адресою: просп. Дмитра Яворницького в районі буд. 71 в м. Дніпрі. Отже, останнім безпідставно збережено кошти у розмірі орендної плати за використання вказаної земельної ділянки;
- предметом позову є вимога Дніпровської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют Фінанс" коштів набутих без достатньої правової підстави, внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою;
- за відсутності вжиття заходів забезпечення позову, об'єкти, розміщені на земельній ділянці можуть бути відчужені на користь третіх осіб, або відповідач може укласти договори оренди, або інші договори. Метою таких дій може бути, зокрема штучне збільшення кола учасників судового процесу, що зумовить затягування розгляду справи. Більше того, з урахуванням висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №755/3782/17, можливо вчинення перешкод в подальшому виконанні судового рішення шляхом зміни власника будівель та споруд;
- в свою чергу, грошові кошти можуть бути виведені з рахунків відповідача, що в подальшому, за умови задоволення позовної заяви, може ускладнити виконання рішення суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2025 заяву Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514) про забезпечення позову - задоволено; постановлено накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют Фінанс" (49000, м. Дніпро, вул. Вокзальна, буд. 5; ідентифікаційний код 39027213), а саме: нежитлову будівлю банку літ. Б-2, загальною площею 630,6 кв.м. (РНОНМ 51051112101), розташовану за адресою: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 71, в межах суми стягнення в розмірі 494 468 (чотириста дев'яносто чотири тисячі чотириста шістдесят вісім) грн. 67 коп., до набрання рішенням у справі законної сили; накласти арешт на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют Фінанс" (49000, м. Дніпро, вул. Вокзальна, буд. 5; ідентифікаційний код 39027213), в межах суми стягнення в розмірі 494 468 (чотириста дев'яносто чотири тисячі чотириста шістдесят вісім) грн. 67 коп., до набрання рішенням у справі законної сили.
У судове засідання 06.05.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2025 продовжено підготовче провадження в межах розумного строку та відкладено підготовче засідання (загальне позовне провадження) на 11.06.2025 о 15:00 год.
Відповідач у клопотанні (вх.№19657/25 від 08.05.2025) про ознайомлення із матеріалами справи та надання додаткового строку для складання відзиву просить надати дозвіл на ознайомлення із матеріалами справи №904/1854/25, а також надати додатковий строк на підготовку відзиву на позовну заяву.
Крім того, відповідач у клопотанні (вх.№19659/25 від 08.05.2025) про скасування заходів забезпечення позову просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2025 у справі № 904/1854/25, у відповідності до якої: 1) задоволено заяву ДМР про забезпечення позову; 2) накладено арешт на нерухоме майно ТОВ "Абсолют Фінанс", а саме: нежитлову будівлю банку літ. Б-2, загальною площею 630,6 кв.м. (РНОНМ 51051112101), розташовану за адресою: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 71, в межах суми стягнення в розмірі 494 468 (чотириста дев'яносто чотири тисячі чотириста шістдесят вісім) грн. 67 коп., до набрання рішенням у справі законної сили; 3) накладено арешт на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках ТОВ "Абсолют Фінанс" в межах суми стягнення в розмірі 494 468 (чотириста дев'яносто чотири тисячі чотириста шістдесят вісім) грн. 67 коп., до набрання рішенням у справі законної сили
Клопотання обґрунтовано тим, що:
- предметом позовних вимог у справі є стягнення грошових коштів, водночас позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача, яке не є спірним; тобто в цьому випадку відсутній зв'язок між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги у справі, оскільки накладення арешту на майно має стосуватися майна, яке належить до предмета спору;
- позивачем не подано доказів на підтвердження відсутності грошових коштів на банківських рахунках відповідача станом на момент звернення із заявою про забезпечення позову;
- з метою накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках відповідача в межах суми стягнення, судом має бути перевірено суму стягнення, а не безапеляційно її використано для накладення в межах цих сум забезпечення, з метою не нашкодення праву власності відповідача;
- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про накладення арешту і на грошові кошти в межах спірної суми стягнення, і на майно відповідача у такому ж обсязі, тобто фактично арештував грошові кошти і майно на загальну суму, що удвічі перевищує ціну позову.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.05.2025 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют Фінанс" про ознайомлення із матеріалами справи та надання додаткового строку для складання відзиву, продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "Абсолют Фінанс" строк для подання відзиву на позовну заяву до 23.05.2025 включно.
Крім того, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.05.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют Фінанс" (вх.№19659/25 від 08.05.2025) про скасування заходів забезпечення позову прийнято до розгляду та призначено його розгляд у судовому засіданні на 03.06.2025 о 16:30 год.
У судове засідання 03.06.2025 представники сторін не з'явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют Фінанс" (вх.№19659/25 від 08.05.2025) про скасування заходів забезпечення позову.
Відповідач у повторному клопотанні (вх.№24927/25 від 09.06.2025) про ознайомлення із матеріалами справи та надання додаткового строку для складання відзиву повторно просить надати дозвіл на ознайомлення з матеріалами справи №904/1854/25 в електронному вигляді з наданням доступу до електронної справи, надати додатковий строк на підготування відзиву на позовну заяву.
У судове засідання 11.06.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 відмовлено в задоволенні повторного клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют Фінанс" (вх.№24927/25 від 09.06.2025) в частині надання додаткового строку для складання відзиву, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (загальне позовне провадження) на 16.07.2025 о 15:00 год.
Відповідач у заяві (вх.№29158/25 від 07.07.2025) про розгляд справи без участі представника просить розгляд справи №904/1854/25 (тобто всі судові засідання) проводити без участі відповідача та його представника, в задоволені позову Дніпровської міської ради у цій справі відмовити у повному обсязі.
У судове засідання 16.07.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2025 оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду справи по суті (загальне позовне провадження) на 22.07.2025 о 15:30 год.
У судове засідання 22.07.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є 49000, м. Дніпро, вул. Вокзальна, буд. 5, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду відповідачу (а.с. 98).
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що 18.10.2023 набрав чинності Закон України від 29.06.2023 №3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (надалі - Закон від 29.06.2023 №3200-IX).
Частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону від 29.06.2023 № 3200-IX) визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Як вбачається, позивач у позовній заяві зазначив про відсутність у відповідача зареєстрованого Електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
При цьому, судом встановлено, що відповідно до інформації програмного забезпечення Діловодство спеціалізованого суду (ДСС) відповідач не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Отже, відповідачем не виконано вимог закону щодо реєстрації Електронного кабінету в системі Електронний суд.
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Враховуючи викладене, кореспонденція Господарського суду Дніпропетровської області надсилалася відповідачеві в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день вручення судового рішення під розписку.
З наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення вбачається, що:
- ухвала суду від 21.04.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі та ухвала суду від 21.04.2025 про забезпечення позову були вручені відповідачеві 29.04.2025, що підтверджується відповідною відміткою та підписом уповноваженої особи відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 109).
Також, господарським судом на офіційному вебпорталі Судова влада України 22.04.2025 було оприлюднено оголошення до уваги відповідача щодо прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі та призначення підготовчого засідання, яке відбудеться 06.05.2025 о 16:00 год. (а.с. 107).
Крім іншого, про обізнаність відповідача про відкриття провадження у справі та вжиття судом заходів забезпечення позову свідчать:
- подання відповідачем клопотання (вх.№19659/25 від 08.05.2025) про скасування заходів забезпечення позову;
- ухвала суду від 06.05.2025 була вручена відповідачеві 16.05.2025, що підтверджується відповідною відміткою та підписом уповноваженої особи відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 136);
- ухвала суду від 09.05.2025 була вручена відповідачеві 16.05.2025, що підтверджується відповідною відміткою та підписом уповноваженої особи відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 135).
Суд зауважує, що ухвалою від 09.05.2025 про продовження процесуальних строків, судом було задоволено клопотання відповідача та продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву до 23.05.2025 включно.
Проте, відзив на позовну заяву відповідачем не надано.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, ухвалою суду від 21.04.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 22.07.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.
Отже, матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, земельна ділянка площею 0,0492 га з кадастровим номером 1210100000:02:413:0070, яка розташована за адресою: м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 71, є сформованою. Цільове призначення земельної ділянки: 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Абсолют Фінанс" 21.02.2017 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю банку літ. Б-2, загальною площею 630,6 кв.м. за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, проспект Яворницького Дмитра, будинок 71 (Інформаційна довідка від 30.07.2024 №388830960) (а.с. 14-16).
09.05.2024 Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради проведено обстеження земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 71 (кадастровий номер 1210100000:02:413:0070), загальною площею 0,0492 га, цільове призначення: 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки від 09.05.2024 №09/05/24-З-2 (а.с. 17-21).
З вказаного акта вбачається, що:
- інформація щодо загальних відомостей щодо землевласника (землекористувача) згідно з даними з державних реєстрів - відсутня;
- інформація про нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці згідно з даними з державних реєстрів: нежитлова будівля банку літ. Б-2, загальною площею 630,6 кв. м.; наявність документів, що підтверджують державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: договір купівлі-продажу, серія та номер: 242, виданий 21.02.2017, видавник Дерев'янко В.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу;
- загальні відомості щодо власника нерухомого майна - Товариство з обмеженою відповідальністю "Абсолют Фінанс", ідентифікаційний код 39027213, розмір частки: 1, адреса: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Вокзальна, буд. 5.
- під час обстеження встановлено, що доступ до земельної ділянки частково обмежений. На земельній ділянці розташовано триповерхову будівлю, фасади якої виготовлені з цегли. Доступ до будівлі здійснюється зі сторони проспекту Дмитра Яворницького. На момент обстеження у приміщеннях будівлі не було виявлено ознак ведення господарської діяльності. Покриття земельної ділянки - асфальт. Площа обстежуваної земельної ділянки становить 0,0492 га.
У листі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 29.05.2024 №25330/5/04-36-04-02-11 відповідно зазначено, що отриманих від Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради переліків діючих договорів оренди за 2021 - 2024 роки, інформація стосовно укладених між міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Абсолют Фінанс" договорів оренди землі відсутня. Згідно з наявною інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 71 право власності на земельну ділянку належить Територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради. Інформація щодо надання права власності або права користування земельною ділянкою до ГУ ДПС у Дніпропетровській області не надходила. На 2021 - 2024 роки податкові декларації з плати за землю Товариством з обмеженою відповідальністю "Абсолют Фінанс" (ідентифікаційний код 39027213) не надавалися, орендна плата та земельний податок не декларувались та не сплачувались. Інформація щодо подання до Державних податкових інспекцій м. Дніпра податкової звітності за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:02:413:0070 на 2023 - 2024 рік відсутня (а.с. 22-23).
Згідно з листом Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради від 19.11.2024 №2/13-267 "Про надання інформації" у 2024 році станом на 15.11.2024 кошти, зокрема, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют Фінанс" (ідентифікаційний код 39027213) на розрахунковий рахунок UA118999980314060611000004569 по коду бюджетної класифікації доходів 24062200 "Кошти за шкоду, що заподіяна на земельних ділянках державної та комунальної власності, які не надані у користування та не передані у власність, внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу; відшкодування збитків за погіршення якості ґрунтового покриву тощо та за неодержання доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок" не надходили (а.с. 24).
Позивач зазначає, що сума безпідставно збережених відповідачем коштів за використання земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:413:0070 за період з 01.01.2021 по 21.10.2024 складає 494 468 грн. 67 коп., що підтверджується, зокрема, розрахунком, який затверджений протоколом Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власниками землі та землекористувачами при використанні земельних ділянок від 21.10.2024 №9 (надалі - Протокол) (а.с. 54-67).
Так, відповідно до вказаного Протоколу Комісією, зокрема, розглянуто наявні матеріали щодо суми кошів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, а саме власник майна - Товариство з обмеженою відповідальністю "Абсолют Фінанс" щодо земельної ділянки за адресою: просп. Дмитра Яворницького, 71 (кадастровий номер 1210100000:02:413:0070) та вирішено затвердити розрахунки суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, сума якого складає 494 468 грн. 67 коп.
В подальшому позивачем на адресу відповідача було скеровано вимогу від 04.11.2024 №1/5-320 щодо сплати коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави (а.с. 68-72).
Позивач зазначає, що відповідач по теперішній час користується земельною ділянкою, на якій знаходяться належні йому на праві власності об'єкти, внаслідок чого позивач з метою захисту свого порушеного права звертається до суду про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:413:0070 за період з 01.01.2021 по 21.10.2024 в розмірі 494 468 грн. 67 коп.; вказане стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Частиною 4 статті 173 Земельного кодексу України визначено, що землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
За умовами частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частиною першою статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України, тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.
Водночас згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статті 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі".
Плата за землю відповідно до пункту 10.1 Податкового кодексу України належить до місцевих податків, які згідно зі статтею 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.
Згідно зі статтею 63 Бюджетного кодексу України місцевий бюджет містить надходження і витрати на виконання повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.
Отже, в порушення вимог статті 206 Земельного кодексу України, безоплатне землекористування призводить до втрат місцевого бюджету міської ради.
Водночас Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду.
Відповідно до частин першої та другої статті 120 цього Земельного кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на об'єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.
Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.
Як вбачається з матеріалів справи (відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) за відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Абсолют Фінанс" 21.02.2017 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю банку літ. Б-2, загальною площею 630,6 кв.м. за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, проспект Яворницького Дмитра, будинок 71 (Інформаційна довідка від 30.07.2024 №388830960).
З матеріалів справи також вбачається, що у спірний період: з 01.01.2021 по 24.10.2024 між Дніпровською міською радою та відповідачем не існувало договірних правовідносин щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:413:0070, відповідачем зазначеного не спростовано.
Отже, відповідач, як власник об'єкту нерухомого майна, у спірний період користувався земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи за користування нею кошти.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив таку правову позицію, що у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20).
Як зазначалось судом, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:413:0070 за адресою: м. Дніпро, пр. Карла Маркса, 71 - 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку.
Отже, Дніпровська міська рада, як власник сформованої земельної ділянки, якій присвоєно окремий кадастровий номер внаслідок користування відповідачем, без оформлення договору такою земельною ділянкою, має право на компенсацію недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.
У пункті 289.1 статті 289 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на якій індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основною для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
Статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативно - правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково (статті 13 цього Закону); нормативно - грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").
Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Частиною другою статті 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Згідно з частиною третьою статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин.
Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів №489 (зі змінами та доповненнями, який діяв у відповідний період). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель (пункт 1 розділу II Порядку №489).
Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн=(В*Нп) : Нк * Кф * Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6%); Нк - норма капіталізації (3%); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 ПК (пункт 3 розділу II Порядку № 489). Крім того, зазначений Порядок передбачає можливість розрахунку середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, вартість одного квадратного метра земель населених пунктів за економіко-планувальними зонами, вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання, які визначаються за іншими формулами та не пов'язані з нормативною грошовою оцінкою, яка застосовується для визначення розміру орендних платежів (пункти 7, 9, 10 Порядку №489).
Грошова оцінка загальної площі земельної ділянки визначається шляхом множення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра зазначеної ділянки на її загальну площу.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213 (зі змінами). За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються за заявою зацікавленої особи як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 1 розділу III Порядку № 489). Порядком затверджена форма заяви (додаток 8) на витяг та сама форма витягу (додаток 9), у якій, зокрема вказано: "Витяг сформовано" із зазначенням дати його формування.
Таким чином, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку №489.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів Закону України "Про адміністративні послуги" та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 №835 "Деякі питання надання Державною службою геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг", що не позбавляє його надати власнику (органу місцевого самоврядування) більш повну інформацію про зміни в нормативній грошовій оцінці конкретної земельної ділянки за попередній період, виходячи з технічної документації на таку земельну ділянку, яка зберігається в даних Державного земельного кадастру, оформивши відповідну довідку.
Так, згідно з підпунктами 8, 14, 15 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, до Державного земельного кадастру вносяться, зокрема відомості про нормативну грошову оцінку (значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативно грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель), а також інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (назва та дата розроблення документації із землеустрою, відомості про її розробників; назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, найменування органу, що його прийняв, електронні копії відповідних документів), інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативно грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входить земельна ділянка, згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку. Отже, за наявності збережених попередніх відомостей у системі Державного земельного кадастру про проведену нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначеної конкретним кадастровим номером, власник такої ділянки не може бути обмеженим у праві на отримання такої інформації, якщо вона необхідна йому для захисту своїх земель.
Пунктом 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у такій формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюють під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.
Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативно грошову оцінку земель.
Відповідно до пункту 179 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надають органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.
Отже, така довідка, поряд з витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, може бути належним доказом на обґрунтування її нормативної грошової оцінки.
Технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", також є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.
Отже, власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об'єкта цивільних прав.
Згідно з пунктом 286.2 статті 286 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Таким чином, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку.
З огляду на те, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 25.07.2024 №НВ-9944539522024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:413:0070 складає 5 036 088,24 грн. (а.с. 39).
Як було встановлено судом, 09.05.2024 Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:02:413:0070, за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки від 09.05.2024 №09/05/24-З-2 (а.с. 17-21).
Відповідно до зазначеного акту Інформація про нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці згідно з державними реєстрами: нежитлова будівля банку літ. Б-2, загальною площею 630,6 кв.м.; наявність документів, що підтверджують державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: договір купівлі-продажу, серія та номер 242, виданий 21.02.2017, видавник: Дерев'янко В.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; загальні відомості щодо власника нерухомого майна: Товариство з обмеженою відповідальністю "Абсолют Фінанс", ідентифікаційний код 39027213, адреса: Україна, 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Вокзальна, буд. 5.
Під час обстеження встановлено, що доступ до земельної ділянки частково обмежений. На земельній ділянці розташовано триповерхову будівлю, фасади якої виготовлені з цегли. Доступ до будівлі здійснюється зі сторони проспекту Дмитра Яворницького. На момент обстеження у приміщеннях будівлі не було виявлено ознак ведення господарської діяльності. Покриття земельної ділянки - асфальт. Площа обстежуваної земельної ділянки становить 0,0492 га.
Як зазначає позивач, отримана з офіційних джерел інформація та акт перевірки Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель від 09.05.2024 №09/05/24-З-2 стали підставою для звернення до Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок (надалі - Комісія) при використанні земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:413:0070.
За результатами звернення, Комісія розглянула наявні матеріали щодо суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї земельної внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, а саме власник майна - Товариство з обмеженою відповідальністю "Абсолют Фінанс" щодо земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 71 (кадастровий номер 1210100000:02:413:0070).
В протоколі Комісії від 24.10.2024 №9 (питання 4) (а.с. 54-67) зазначено, що запрошення на дане засідання Комісії було направлено землекористувачу листом від 10.10.2024 №1/5-278, а також на минуле засідання листом від 09.09.2024 №1/5-251. Відтак повідомлення про розгляд Комісією матеріалів здійснено належним чином. Враховуючи це та можливість проведення засідання Комісії без явки землекористувача згідно з Положенням про Комісію, засідання було проведено за відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют Фінанс". Враховуючи наявні матеріали, Комісія вирішила затвердити розрахунки суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, сума якого складає 494 468 грн. 67 коп.
З долученого до позовної заяви розрахунку Комісії суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника внаслідок користування земельною ділянкою, площею 492 кв.м. розташованої за адресою: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 71 кадастровий номер 1210100000:02:413:0070, без достатньої правової підстави (а.с. 46) вбачається, що сума безпідставно збережених коштів складає:
- за період з 01.01.2021 по 24.10.2024, загальна сума коштів складає 494 468 грн. 67 коп., з якої 110 388 грн. 12 коп. за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, 121 426 грн. 93 коп. за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, 139 640 грн. 97 коп. за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 та 123 012 грн. 65 коп. за період з 01.01.2024 по 24.10.2024.
Позивач також зазначив, що з урахуванням відсутності можливості отримати витяги про нормативну грошову оцінку на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:02:413:0070 за 2021-2023 роки, з незалежних від позивача обставин, розрахунок за цей період було зроблено на підставі даних, наданих Комунальним підприємством "Муніципальний землевпорядний офіс" (а.с. 42-45).
Перевіривши вказані розрахунки, враховуючи, що в процесі розгляду справи, відповідачем не було спростовано належними та допустимими доказами їх невірність, господарський суд вважає, що розрахунок, затверджений протоколом Комісії №9 від 24.10.2024, щодо суми коштів, збережених без достатньої правової підстави відповідачем здійснений вірно.
Отже, загальна сума коштів, збережених відповідачем без достатньої правової підстави за період з 01.01.2021 по 24.10.2024 складає 494 468 грн. 67 коп.
Суд вважає за необхідне зазначити, що розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач у спірний період, був затверджені рішенням Комісії, оформленим протоколом від 24.10.2024 №9, яке є діючим і в судовому порядку не визнавалось недійсним. Відповідач мав можливість надати свої заперечення Комісії щодо розрахунку, однак будучи повідомленим про розгляд Комісією матеріалів, не приймав участі в засіданні та не скористався своїм правом.
При цьому відповідачам не спростовано належними та допустимими доказами, визначений Комунальним підприємством "Муніципальний землевпорядний офіс" розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:413:0070 за 2021, 2022 та 2023 роки (а.с. 42-45), а також визначений Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:413:0070 (а.с. 40-41).
Слід також зазначити, що відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами першою та третьою статті 74, частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
З приводу правової позиції позивача, наданих ним доказів, а також за результатами їх оцінки судом, слід зазначити також наступне.
Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд відзначає, що у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
При цьому, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд доходить висновку, що докази на підтвердження правомірності вимог позивача щодо стягнення сум грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою у період з 01.01.2021 по 24.10.2024 в сумі 494 468 грн. 67 коп. є достатньо вірогідними, тоді як, відповідачем доказів на їх спростування не надано.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на рішення суду від 03.04.2025, ухваленого у справі №904/5212/24 судом не приймається, відхиляється з огляду на те, що у правовідносини у справі №904/5212/24 склалися з приводу ставок земельного податку та розміру орендної плати за землю для земель з кодом 02.10 для будівництва багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, тоді як у справі, що розглядається спір стосується земельної ділянки з кодом 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку.
Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень судом до уваги не береться, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо судового збору
Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7 417 грн. 03 коп. - витрат на сплату судового збору за подання позову.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют Фінанс" (49000, м. Дніпро, вул. Вокзальна, буд. 5; ідентифікаційний код 39027213) про стягнення 494 468 грн. 67 коп. - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсолют Фінанс" (49000, м. Дніпро, вул. Вокзальна, буд. 5; ідентифікаційний код 39027213) на користь Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514) 494 468 (чотириста дев'яносто чотири тисячі чотириста шістдесят вісім) грн. 67 коп. - коштів, набутих без достатньої правової підстави та 7 417 (сім тисяч чотириста сімнадцять) грн. 03 коп. - витрат на сплату судового збору.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
01.08.2025