01 серпня 2025 року м. Харків Справа № 905/493/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін у судове засідання апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вх.№672Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 05.03.2025, ухвалене у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Шиловою О.М., повний текст рішення складено 10.03.2025, у справі №905/493/23
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро,
до Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", м. Покровськ Донецької області,
про стягнення 58 960, 00грн штрафу за неправильне зазначення маси вантажу
Акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпро, звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», м.Авдіївка Донецької області, про стягнення 58960,00грн штрафу за неправильне зазначення маси вантажу.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неправильне зазначення відповідачем маси вантажу в залізничній накладній №48097588 від 06.12.2022 (напіввагон №52713872), що тягне накладення штрафу.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.03.2025 у справі №905/493/23 позов залишено без задоволення .
Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в і ухвалити нове , яким задовольнити позов .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2025 , суддею - доповідачем у справі визначено суддю Здоровко Л. М. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Здоровко Л. М. , суддя Лакіза В. В ., суддя Білоусова Я.О .
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 ухвалено -
" 1. Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Донецької області від 05.03.2025 у справі №905/493/23.
2. Здійснити розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Донецької області від 05.03.2025 у справі №905/493/23 у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
3. Встановити учасникам справи строк до 21.04.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту.
4. Встановити учасникам справи строк до 21.04.2025 для подання заяв і клопотань.
5. Господарському суду Донецької області невідкладно надіслати до Східного апеляційного господарського суду справу №905/493/23. "
27.03.2025 справа надійшла до Східного апеляційного господарського суду.
28.03.2025 до Східного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції у даній справі - залишити без змін. Наводить аргументи на підтвердження своєї позиції у справі.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2025 , у зв'язку зі звільненням у відставку головуючої судді Здоровко Л. М. , для розгляду справи сформовано новий склад суду, а саме: головуючий суддя Склярук О. І., суддя Гетьман Р. А., суддя Россолов В. В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025, прийнято апеляційну скаргу Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вх.№672Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 05.03.2025 у справі №905/493/23 до провадження новим складом суду.
Також, судова колегія повідомляла , що відповідно до зміни складу суду з розгляду справи , поновлюється строк розгляду справи , також в Україні введено дію воєнного стану, а також особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду, що може привести до подовження процесуальних строків розгляду справи.
Перевіривши дотримання місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення норм процесуального права та правильність застосування норм матеріального права в межах вимог та доводів апеляційної скарги, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Як убачається з матеріалів справи та установлено місцевим господарським судом, Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» (далі - вантажовідправник або відправник, відповідач) листом №02-1а/22/234 від 18.04.2022 звернулось до начальника структурного підрозділу Станція Покровськ регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» з проханням надати дозвіл на проведення перевірки ваги вантажу на залізничних вагах станції Покровськ у зв'язку з відсутністю власних вагонних ваг та гарантувало оплату зборів за зважування (а.с.174, 195).
06.12.2022 відповідач зі станції відправлення Покровськ Донецької залізниці на станцію призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці за залізничною накладною №48097588 (а.с.7) відвантажив у чотирьох напіввагонах на адресу Приватного акціонерного товариства «Запоріжкокос» насипом концентрат вугільний, вугілля кам'яне марки К у вологому стані 10,5-11%.
У п.2 відомості вагонів до залізничної накладної №48097588 (а.с.7, зворотній бік) відповідач зазначив такі відомості про напіввагон №52713872: вантажопідйомність 69,5т, тара вагона 24100кг, маса вантажу 62250кг, провізна плата 11792,00грн.
Відповідно до граф 24, 26, 28 та 55 залізничної накладної вантажовідправник завантажив вантаж у вагони і визначив масу вантажу на вагонних вагах (150т) заводський №[номер не зазначено] станції Покровськ; правильність внесених до накладної відомостей підтвердила своїм підписом представник відправника.
У Книзі зважування вантажів на вагонних вагах станції Покровськ (форма ГУ-36, далі - Книга зважування) за 06.12.2022 агент комерційний ОСОБА_1 (особа, відповідальна за зважування вагонів на вагах станції Покровськ та ведення Книги зважування - а.с.172-173, 195 (зворотній бік)-197) зробила запис про зважування вагона №52713872: вантажопідйомність вагона - 69,5т, вага брутто - 86350кг, нетто - 62250кг, тара - 24100кг, різниця завантаження візків - 100, поперечне зміщення центру маси вантажу - 15 (а.с.71).
На підставі розділу 42 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності (затв. наказом «Укрзалізниці» №147-Ц від 04.06.2003, зі змінами; а.с.166-167, 170) та листа №02-1а/22/234 від 18.04.2022 Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (а.с.174, 195) у зважуванні вагону №52713872 брав участь представник вантажовідправника - заступник директора з виробництва (з транспорту) Кциненко Ю.С., чиї підписи містяться в Книзі зважування поряд із підписами представника залізниці - агента комерційного Соляник Н.В.
Збір в сумі 386,45грн за зважування на вагонних вагах залізниці вагона №52713872 стягнуто за накопичувальною карткою форми ФДУ-92 №07121473 від 07.12.2022, в якій вказано, що платником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг», а вантажовідправником - відповідач (а.с.171, 192). Суд зауважує, що за змістом накопичувальної картки договір на зважування із залізницею має бути саме у платника, а не у відповідача.
На підставі акту загальної форми №3224Т від 09.12.2022 на проміжній станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці під час проведення огляду поїзда вагон №52713872 відчеплений від групи на ваги (а.с.6).
На підтвердження наявності порушення (неправильне зазначення маси вантажу) позивач надав складені станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці акт загальної форми №130/Ваги від 09.12.2022 (а.с.5), акт загальної форми №1001 від 09.12.2022 (а.с.11) та комерційний акт №450003/335 від 09.12.2022 (а.с.9, 10), відповідно до яких маса нетто вантажу у вагоні №52713872 менше маси нетто, зазначеної в залізничній накладній №48097588, на 3750кг. Такі самі відомості щодо фактичної маси нетто вантажу у вагоні №52713872 містяться у виписці з Книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах станції Нижньодніпровськ-Вузол за 09.12.2022 (а.с.11).
В комерційному акті №450003/335 від 09.12.2022 також містяться відомості про те, що контрольне зважування проводилось у статичному режимі, з повною зупинкою та розчепленням на справних вагонних 150т електронно-тензометричних вагах заводський №032 станції Нижньодніпровськ-Вузол, що пройшли держповірку 27.09.2022. Навантаження вантажу нижче бортів на 0,2-1,0м не розрівняне, слабо марковано вапном; поглиблень немає, маркування не порушене; вагон бездвірний, розвантажувальні люки закриті; течі вантажу немає; в технічному відношенні вагон справний. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає.
Комерційний акт підписали заступник начальника станції, прийомоздавальник і агент з розшуку вантажів станції Нижньодніпровськ-Вузол. Врахувавши зміст наказу №76 від 07.02.2022 (а.с.14), службових документів позивача (а.с.15-20, 21-22, 23), суд встановив, що комерційний акт №450003/335 від 09.12.2022 підписаний належними особами відповідно до вимог п.10 Правил складання актів, затверджених наказом №334 від 28.05.2002 Міністерства транспорту України (з подальшими змінами).
В розділі «Є» комерційного акта міститься відмітка станції призначення про те, що 11.12.2022 при зважуванні вантажу різниці проти цього акта не виявлено (а.с.10, зворотній бік).
Згідно з даними технічного паспорта №14 засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці (власник - Дніпровська дирекція залізничних перевезень) дата прийняття тензометричних вагонних ваг заводський №032 в експлуатацію - 26.12.2012, встановлений виробником строк експлуатації - 15 років, міжповірочний інтервал ЗВВТ - 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 6 місяців; 26.09.2022 вагам проведено профілактично-технічне обслуговування; остання державна повірка ваг відбулась 27.09.2022, ваги придатні для застосування (а.с.12-13; повний текст паспорта ваг - а.с.136-143).
Судова колегія зауважує , що в накладній №48097588 відправник неправильно зазначив масу вантажу, відправленого у вагоні №52713872, та просить суд стягнути з відповідача 58960,00грн штрафу (п'ять провізних плат за перевезення у вказаному вагоні вантажу на відстань 299км). Відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних у накладних, несе саме вантажовідправник; Відповідальність за зазначення даних в залізничній накладній №48097588 покладається на відправника, позаяк відправник заповнив накладну (зокрема, графу 24), і представник відправника підтвердив своїм підписом правильність внесених відомостей, а зважування на вагах залізниці, оформлене станційною книгою форми ГУ-36, не знімає з відповідача відповідальності за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних у накладній.
Оформлення залізничної накладної відбулося раніше фіксації зважування спірного вагону, з чого робить висновок, що маса вантажу визначалась відправником, а не залізницею - але будь-яких доказів на підтвердження хронології подій у матеріалах справи не надано (у доданій до позову накладній відсутня інформація про час її підписання представником відправника).
Крім того , відповідач наполягав , що вніс до накладної дані про масу вантажу за показами ваг саме залізниці.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України підтверджується складанням транспортної накладної.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (ч.5 ст.307 ГК України).
У ст.6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
Згідно зі ст.23 Статуту відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
За приписами п.1.1. розділу 1 Правил оформлення перевізних документів (затв. наказом №644 від 21.11.2000 Міністерства транспорту України та зареєстр. в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, з подальшими змінами) на кожне відправлення вантажу відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною.
Пунктом 1.2. Правил оформлення перевізних документів передбачено, що заповнення накладної здійснюють відправник, залізниця, одержувач згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.
Відповідно до ч.ч.1, 7, 8 ст.37 Статуту під час здавання вантажів для перевезення відправник має зазначити у накладній їх масу; маса вантажів визначається відправником; спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Згідно з п.5 Правил приймання вантажів до перевезення (затв. наказом №644 від 21.11.2011 Міністерства транспорту України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) загальну масу вантажу визначає відправник зважуванням або розрахунковим способом; спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній.
За приписами ст.14 Статуту ваги і вагові прилади підлягають обов'язковій державній повірці і тавруванню в установленому порядку; зважування вантажів на несправних вагах, а також на вагах з простроченими термінами повірки і таврування не дозволяється; повірка, таврування ваг та вагових приладів провадяться під час установки ваг, після виходу їх із капітального та середнього ремонту та періодично у терміни, встановлені Держстандартом.
Усі зважувальні прилади, які використовуються для визначення маси вантажів, повинні мати справний технічний стан та повинні відповідати вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність (абз.5 п.17 Правил приймання вантажів до перевезення).
У графі 55 «Правильність внесених відомостей підтверджую» накладної представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі (п.2.3. Правил оформлення перевізних документів).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній; залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу; відповідно до ст.24 Статуту залізниця має право перевіряти правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Положеннями ст.122 Статуту та п.5.5. розділу 5 Правил оформлення перевізних документів закріплено: якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено, зокрема, неправильне зазначення у накладній маси вантажу, з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до ст.118 Статуту штраф підлягає стягненню у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
За визначенням ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).
Частинами 1, 2 ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій і держави та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За змістом ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (ч.1); відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч.2).
За приписами ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч.1); учасник господарських відносин відповідає за невиконання (неналежне виконання) господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч.2).
Відповідно до приписів п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та основними засадами зобов'язальних правовідносин (у тому числі засадами виконання зобов'язання) є справедливість, добросовісність та розумність.
Зміст принципів справедливості, добросовісності і розумності полягає в тому, що тексти законів, угод та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднанні створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. Добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім (об'єктивним), у сукупності зазначені принципи є оціночними категоріями цивільного права. Цивільне законодавство не дає визначення зазначених принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання. Тобто, укладаючи угоду, сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, дотримуватись правової поведінки, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної (див. п.6.26., п.6.27. постанови Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №914/2668/17).
Велика Палата Верховного Суду в п.п.75, 80 постанови від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 зазначила, що «неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.»
За змістом ч.1 ст.14, ч.1 ст.74, ч.2 ст.80, п.5 ч.3 ст.162, ч.2 ст.164 ГПК України подання суду доказів є обов'язком, а не правом позивача як особи, що висуває певні вимоги.
Судова колегія констатує , що позивач не надав документально підтверджених заперечень на аргумент відповідача щодо вини позивача у зазначенні в залізничній накладній №48097588 неправильної маси вантажу через його зважування на вагах, які є власністю залізниці і мають обслуговуватись саме залізницею (зважування на вагах залізниці оплачене).
Апеляційний суд погоджується із висновком місцевого господарського суду , що у даному випадку залізниця відповідає за виконання на станції відправлення вимог ст.14 Статуту, абз.5 п.17 Правил приймання вантажів до перевезення та розділу ІІ Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів (затв. наказом №193 від 08.02.2016 Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, введений в дію з 22.03.2016). Паспорт вагонних ваг станції Покровськ Донецької залізниці у матеріалах справи відсутній, справність ваг станції відправлення позивач не довів.
Апелянт посилається на те, що на станції відправлення вантаж прийнято до перевезення без перевірки маси вантажу, оскільки залізниця не зобов'язана перевіряти масу вантажу, завантаженого відправником.
З цього приводу апеляційний суд зазначає: у спірних правовідносинах контрольне зважування на станції відправлення позбавлене будь-якого сенсу, позаяк у випадку використання станцією відправлення свого права перевірити правильність відомостей про вантаж, вказаних у накладній №48097588, розходження маси вантажу з тією, що зазначив відправник, не могло бути виявлено, оскільки контрольне зважування мало відбутись на тих самих вагах (наявність у грудні 2022 року на станції Покровськ інших ваг, ніж ті, на яких зважено вагон №52713872, та їх справність позивач не довів).
З положень ст.122 Статуту випливає, що штраф підлягає стягненню за факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці збитків.
Тобто у даному випадку підставою цивільно-(господарсько-)правової відповідальності вантажовідправника є неповний (усічений) склад цивільного (господарського) правопорушення, до якого входять лише такі елементи як протиправність поведінки вантажовідправника і його вина.
З огляду на приписи ст.ст.74, 76, 77 ГПК України, ст.614 ЦК України, ст.218 ГК України та ст.122 Статуту позивач у цій справі має довести протиправність поведінки вантажовідправника як елемент складу правопорушення, що є підставою настання відповідальності у вигляді штрафу; вина вантажовідправника при цьому презюмується.
В свою чергу, на відповідача закон покладає обов'язок спростувати презумпцію - довести відсутність своєї вини.
Системний аналіз Статуту залізниць України свідчить, що ним передбачена відповідальність для обох учасників перевезення.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.
Зважаючи на викладене, Східний апеляційний господарський суд установив, що висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог є правомірним.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України»; вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип,пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Названий Суд також зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України).
Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. (ст. 276 ГПК України)
В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення по справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим, рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Судові витрати покладається на заявника апеляційної скарги.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд
1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вх.№672Д/2), на рішення Господарського суду Донецької області від 05.03.2025 у справі №905/493/23 - залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Донецької області від 05.03.2025 у справі №905/493/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.І. Склярук
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов