Справа № 320/29593/24
31 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів головуючого судді: Кобаля М.І., суддів: Оксененка О.М., Черпака Ю.К., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року по справі за позовом Головного управління Державної податкової служби в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкор К» про скасування державної реєстрації юридичної особи,-
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 року апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків, з дати отримання копії даної ухвали.
На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025, від апелянта 23.07.2025 року надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги для сплати судового збору.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказане клопотання скаржника від 23.07.2025 року не підлягає задоволенню, оскільки судом апеляційної інстанції надано скаржнику достатньо часу для сплати судового збору, а останнім не надано належних доказів неможливості його сплати у встановлений судом строк.
В частині поновлення строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначив в апеляційній скарзі, що має право скористався своїм законним правом повторного звернення з апеляційною скаргою, тобто в розумні строки, а тому строк має бути поновлено.
Натомість, після залишення апеляційної скарги без руху, ГУ ДПС в Одеській області не надано суду апеляційної інстанції належних доказів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, починаючи з моменту отримання копії оскаржуваного рішення.
Окрім того, апелянт наголошує, що строк має бути поновлено, оскільки апелянт має право скористався своїм законним правом повторного звернення з апеляційною скаргою, відповідно до ст. 299 КАС України, у максимально стислі строки, з моменту повернення попередньо поданої апеляційної скарги.
Однак, ч. 2 ст. 49 КАС України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06.10.2015 року Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою потворного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Європейський суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Так, поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
На переконання суду, обґрунтовуючи своє клопотання, скаржник не зазначив поважних причин, які б вказували на наявність обґрунтованих та суттєвих підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.
Апелянт не був позбавлений можливості вчасно підготувати та подати апеляційну скаргу.
Разом з тим, апелянтом не надано суду апеляційної інстанції належних доказів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження.
У свою чергу, поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
У свою чергу, судом апеляційної інстанції для апелянта були забезпечені умови, за яких відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не тільки мав можливість, а й процесуальний обов'язок вжити всі можливі заходи задля доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.10.2022 року по справі № 640/16836/21.
Отже, посилання апелянта на поважність причин пропуску строку подачі апеляційної скарги, на які посилається скаржник, є неповажними, що виключає можливість поновлення вказаного строку.
Окрім того, під час повторної подачі апеляційної скарги, та станом на момент постановлення даної ухвали, апелянтом не усунуто недоліки в частині сплати судового збору.
Дослідивши обставини справи та клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка міститься в матеріалах справи, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що останнім не було виконано вимоги ухвали судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 року в частині пропуску строку на апеляційне оскарження та не було усунуто недоліки апеляційної скарги, а саме: не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними, оскільки це є лише недоліками роботи в організації представництва інтересів останнього у судах, що не може бути поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційного оскарження визнані судом неповажними.
Станом на 31.07.2025 року від апелянта додаткові докази підтвердження пропуску строку на апеляційне оскарження не надходили.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 299, 321, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів -
У задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про продовження строку для усунення недоліків в частині сплати судового збору - відмовити.
У задоволенні заяви Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року по справі за позовом Головного управління Державної податкової служби в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкор К» про скасування державної реєстрації юридичної особи - відмовити.
Надіслати учасникам справи копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Копію апеляційної скарги залишити в суді апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. 329 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: О.М. Оксененко
Ю.К. Черпак