Справа № 580/7848/24 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ
31 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Штульман І.В.
суддів: Оксененка О.М.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигазінвест", Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигазінвест" до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії, -
08 серпня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Черкасигазінвест" (далі - позивач) звернулося в Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС (далі - ГУ ДПС) у Черкаській області (далі - відповідач) про:
- визнання протиправним та скасування розпорядження (витяг) від 11 липня 2024 року №903-рл;
- зобов'язання видати ТОВ "Черкасигазінвест" ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за заявою (вх. №14235/АП від 26 червня 2024 року) за адресою: Черкаська область, Звенигородський район, смт. Вільшана, вул. Шевченка, буд. 258.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року адміністративний позов ТОВ "Черкасигазінвест" задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження (витяг) ГУ ДПС у Черкаській області від 11 липня 2024 року №903-рл «Про відмову у видачі ліцензії» щодо відмови у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ "Черкасигазінвест" за адресою місця роздрібної торгівлі пальним: Черкаська область, Звенигородський р-н, смт. Вільшана, вул. Шевченка, буд. 258. Зобов'язано ГУ ДПС у Черкаській області повторно розглянути заяву ТОВ "Черкасигазінвест" від 26 червня 2024 року (вх. №14235/АП від 26 червня 2024 року) про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Звенигородський р-н, смт. Вільшана, вул. Шевченка, буд. 258 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у рішенні суду першої інстанції. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Черкаській на користь ТОВ "Черкасигазінвест" витрати зі сплати судового збору в сумі 1514,00 грн.
Приймаючи рішення про задоволення позову в частині, суд першої інстанції виходив з того, що модульний автозаправник газу з резервуаром для зрідженого газу V=12,284 м3, заводський номер 44, 1996 року випуску - є модульного типу, виконаний як цілісний заводський виріб, та для його установлення не передбачено виконання будь-яких будівельних робіт, тобто стаціонарний заправник газу не є об'єктом будівництва, а отже законодавство не вимагає прийняття його в експлуатацію як об'єкта будівництва, а відтак оспорюване розпорядження є протиправним та підлягає скасуванню. Дана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 серпня 2022 року по справі №580/2513/21.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що до повноважень контролюючого органу належить право прийняття рішення щодо видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ "Черкасигазінвест", а суд не має права перебирати на себе такі повноваження, отже належним способом захистом порушених прав позивача буде зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву та подані документи щодо видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ "Черкасигазінвест".
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ГУ ДПС у Черкаській області (далі - апелянт-1) подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року в частині задоволення позовних вимог і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апелянт-1 вважає, що судом не враховано того факту, що основою причиною відмови ТОВ "Черкасигазінвест" в видачі ліцензії є відсутність завіреної копії акту вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства за адресою місця роздрібної торгівлі пальним: Черкаська обл., Звенигородський р-н, смт. Вільшана, вул. Шевченка, буд. 258. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до пункту 3 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20 грудня 1997 року використання пересувних АЗС дозволяється лише для реалізації населенню пічного палива, а також для реалізації палива на місці розташування стаціонарних АЗС у разі проведення їх ремонту або чистки резервуарів, що не враховано судом першої інстанції, оскільки об'єкт роздрібної торгівлі за адресою: Черкаська обл., Звенигородський р-н., смт. Вільшана, вул. Шевченка, буд. 258 є пересувним АГЗП на базі автомобіля ЗІЛ 441510, сідловий номер НОМЕР_1 обладнаний паливно-роздавальною колонкою, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ "Черкасигазінвест" (далі - апелянт-2) подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року в частині відмови у задоволенні позову і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі. Апелянт-2 зазначає, що належним захистом порушених прав позивача ТОВ "Черкасигазінвест" є саме зобов'язання ГУ ДПС у Черкаській області видати відповідну ліцензію, а не повторно розглядати подані документи.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Черкаській області в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції від 14 жовтня 2024 року в частині задоволення позовних вимог слід залишити без змін, а в частині зобов'язання повторно розглянути подані ТОВ "Черкасигазінвест" документи скасувати, і в цій частині позову прийняти нове про задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання ГУ ДПС у Черкаській області видати ліцензію на право роздрібної торгівлі паливом.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу позивача до суду не надав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла до висновку про залишення апеляційних скарг відповідача та позивача без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року - без змін, мотивуючи це слідуючим.
З матеріалів справи вбачається, і це правильно встановлено судом першої інстанції, що ТОВ "Черкасигазінвест" зареєстроване як юридична особа, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності товариства за КВЕД є (46.71) оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, а також (47.30) роздрібна торгівля пальним.
26 червня 2024 року ТОВ "Черкасигазінвест" звернулося до ГУ ДПС у Черкаській області із заявою про видачу товариству ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним (вх. №14235/АП від 26 червня 2024 року) за адресою розташування автозаправної станції: Черкаська область, Звенигородський р-н, смт. Вільшана, вул. Шевченка, буд. 258.
До заяви ТОВ "Черкасигазінвест" додав наступні документи: дозвіл №122.19.71; дозвіл №123.19.71; платіжне доручення від 26 червня 2024 року №4964; державний акт на право постійного користування землею; Постанова від 24 лютого 2022 року №357; паспорт посудини зав. №44; договір про спільну діяльність від 01 січня 2018 року №02/01/18; договір-купівлі продажу обладнання від 23 вересня 2009 року №23.
Розпорядженням (витяг) ГУ ДПС у Черкаській області від 11 липня 2024 року №903-рл "Про відмову у видачі ліцензії" вирішено відмовити у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ "Черкасигазінвест" за адресою місця роздрібної торгівлі пальним: Черкаська область, Звенигородський р-н, смт. Вільшана, вул. Шевченка, буд. 258, у зв'язку з відсутності документів, що необхідних для отримання ліцензії згідно зі статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР).
Контролюючий орган своїм листом від 12 липня 2024 року №15254/6/23-00-09-03-21 додатково повідомив позивача про те, що розпорядженням від 11 липня 2024 року №903-рл "Про відмову у видачі ліцензії" ТОВ "Черкасигазінвест" відмовлено у видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним за місцем розташування автозаправної станції у зв'язку з відсутністю акту вводу в експлуатацію об'єкта або акту готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів або інших документів, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, на автозаправну станцію (АЗС), а також вказав, що позивачем не підтверджено відповідність адреси земельної ділянки Державному акту на право користування землею серія ІІ-ЧР №000123 та розташування на ній об'єкта роздрібної торгівлі пальним.
Вважаючи оспорюване рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, ТОВ "Черкасигазінвест" звернулося в суд з цим позовом.
Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце оптової торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування; оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам.
Згідно частини першої статті 15 Закону №481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Згідно з частинами тридцять четвертою та тридцять п'ятою статті 15 Закону №481/95-ВР ліцензія видається за поданою нарочно, поштою або в електронному вигляді заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (крім ліцензії на оптову торгівлю пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібну торгівлю пальним, зберігання пального з метою подальшої його реалізації іншим споживачам).
У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (частина тридцять дев'ята статті 15 Закону №481/95-ВР).
Отже, для здійснення господарської діяльності, суб'єкт господарювання має отримати ліцензію на здійснення такої діяльності. Вичерпний перелік документів, що подається разом із заявою про отримання ліцензії, визначений статтею 15 Закону №481/95-ВР. У цьому переліку, крім іншого, визначено акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі №240/8544/20, від 22 липня 2021 року у справі №640/19955/19, від 08 червня 2022 року у справі №340/3135/20 та від 09 серпня 2022 року у справі №580/2513/21.
Судом першої інстанції встановлено, і це є правильним, що 26 червня 2024 року позивач ТОВ "Черкасигазінвест" звернувся до ГУ ДПС у Черкаській області із заявою про видачу йому ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним (вх. №14235/АП від 26 червня 2024 року) за адресою розташування автозаправної станції: Черкаська область, Звенигородський р-н, смт. Вільшана, вул. Шевченка, буд. 258.
За результатами розгляду заяви позивача, ГУ ДПС у Черкаській області відмовило у видачі ліцензії у зв'язку з відсутністю акту вводу в експлуатацію об'єкта або акту готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів або інших документів, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, на автозаправну станцію (АЗС), вказавши, що позивачем ТОВ "Черкасигазінвест" не підтверджено відповідність адреси земельної ділянки згідно Державного акту на право користування землею серія ІІ-ЧР №000123 та розташування на ній об'єкта роздрібної торгівлі пальним.
Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2022 року у справі №580/2513/21 зазначив, що для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним суб'єкт господарювання зобов'язаний подати до ліцензійного органу акт вводу в експлуатацію об'єкта, акт готовності об'єкта до експлуатації або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта щодо виконаного цілісним заводським виробом стаціонарного АЗС, проте такий обов'язок не виникає, якщо АЗС розміщено на бетонному майданчику як цілісний заводський виріб і для його установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема, улаштування фундаменту.
Отже, для визначення того чи відноситься автомобільна газозаправочна станція, що належить позивачу, до об'єкту будівництва у розумінні містобудівного законодавства та чи потребує введення в експлуатацію.
Так, для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії акту вводу в експлуатацію об'єкта або акту готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального (частина тридцять вісім статті 15 Закону України №481/95-ВР).
Згідно із частиною першою статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Відповідно до частини другої статті 39 Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Акт готовності об'єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об'єкт застрахований).
Відповідно до пункту 2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20 грудня 1997 року (далі - Правила №1442), роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.
Відповідно до пункту 3 цих Правил №1442 АЗС поділяються на стаціонарні, пересувні та контейнерні. Стаціонарні АЗС комплекс споруд для приймання та відпуску нафтопродуктів з наземним або підземним розміщенням резервуарів і з не зблокованими з ними паливо-, масло- та газороздавальними колонками. На стаціонарних АЗС можуть розташовуватися пункти продажу товарів та надання побутових послуг. Пересувні АЗС комплексна установка технологічного обладнання, змонтованого на автомобільному шасі або причепі, для транспортування та відпуску нафтопродуктів. Контейнерні АЗС установка для відпуску нафтопродуктів, яка складається з резервуара і паливороздавальної колонки, зблокованих в єдиному контейнері. Стаціонарні АЗС розташовуються у населених пунктах, а також на автомобільних дорогах.
Використання пересувних АЗС дозволяється лише для реалізації населенню пічного палива, а також для реалізації палива на місці розташування стаціонарних АЗС у разі проведення їх ремонту або чистки резервуарів. Використання контейнерних АЗС дозволяється лише в автогосподарствах, на промислових і сільськогосподарських підприємствах, платних стоянках автомобілів, моторних човнів і катерів, пристанях, в гаражних кооперативах та сільській місцевості, де відсутні стаціонарні АЗС.
Згідно ДБН В.1.1-7 "Автозаправні станції основи проектування та будівництва" АЗС класифікуються за потужністю та технологічними рішеннями, зокрема, АГЗС Автозаправна станція зріджених вуглеводневих газів пропан-бутан з резервуарами від 20 м до 100 куб. м. АГЗП автогазозаправний пункт зріджених газів з надземними резервуарами до 10 куб. м або з підземними до 20 куб. м.
Відповідно до ДБН В.2.5-20-2001 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди. Газопостачання" до складу систем газопостачання входять, у тому числі: газонаповнювальні станції (далі - ГНС) і пункти (далі - ГНП), проміжні склади балонів (далі - ПСБ),стаціонарні автомобільні газозаправочні станції (далі - АГЗС) і пункти (далі - АГЗП), резервуарні установки, групові та індивідуальні газобалонні установки (далі - ГБУ ІГБУ), випарні та змішувальні установки ЗВГ. АГЗС та АГЗП призначені для прийому, зберігання ЗВГ та заправки газобалонних автомобілів. АГЗП підрозділяються на стаціонарні та тимчасові. У складі стаціонарного АГЗП передбачаються: резервуари для ЗВГ ємкістю до 10 куб. м, що установлюються надземно (без обвалування); резервуари для ЗВГ ємкістю до 20 куб. м, що установлюються підземко; приймальні та заправні колонки; обладнання для перекачування газу; операторну, туалет; засоби пожежогасіння; навіс із негорючих матеріалів над технологічним обладнанням; систему електропостачання, КВП і А та захист від блискавки; сітчасту огорожу із негорючих матеріалів. У складі тимчасового АГЗП, що працює від автоцистерни з резервуаром, що не перевищує 10 куб. м, передбачають об'єкти аналогічні для стаціонарних АГЗП, замінивши стаціонарні резервуари для ЗВГ на автоцистерну з резервуаром до 10 куб. м. Дозволяється встановлювати на АГЗП стаціонарні заправники газу заводського виготовлення, укомплектовані: резервуарами для газу загальним корисним об'ємом до 10 куб. м, насосами для перекачування газу, заправною колонкою, відповідними газопроводами та КВП. Транспортна цистерна, що привозить газ від ГНС, повинна установлюватися від стаціонарної цистерни не ближче 5 м.
Відповідно до глави 2.6 Методичного посібнику "Деякі особливості визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва", затвердженого рішенням Науково-технічної ради Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 10 грудня 2015 року №88, зазначено, що контейнерні АЗС, виготовлені як цілісний заводський виріб відповідно до затверджених у встановленому порядку технічних умов з обов'язковим забезпеченням системами блискавкозахисту, очищення стоків тощо та розміщені на ділянці, забезпеченій інженерною інфраструктурою, що дає можливість підключення та функціонування АЗС без виконання будівельних робіт, не є об'єктом будівництва. Водночас контейнерні АЗС не можуть бути віднесені до тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, оскільки вони є об'єктами підвищеної небезпеки та екологічно небезпечними об'єктами.
Судом першої інстанції встановлено, і це є правильним, що до заяви про видачу ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ "Черкасигазінвест" подано до ГУ ДПС у Черкаській області: свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №683, виданого ДП "Черкаський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації"; градувальну таблицю на сталевий горизонтальний циліндричний резервуар №44 тип РГС-12.5, затвердженої ДП "Черкасистандартметрологія" 21 квітня 2020 року; журнал нагляду (Паспорт) обладнання, що працює під тиском більше 0,5 бар (арк.42).
З аналізу поданих документів позивачем, судом першої інстанції встановлено, що вищезазначений модульний автозаправник газу з резервуаром для зрідженого газу V=12,45 куб. м, заводський номер 44, 1996 року випуску - є модульного типу, виконаний як цілісний заводський виріб, та для його установлення не передбачено виконання будь-яких будівельних робіт, тобто стаціонарний заправник газу не є об'єктом будівництва, а отже законодавство не вимагає прийняття його в експлуатацію як об'єкта будівництва (арк.30-42).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах справи міститься копія дозволу Управління Держпраці у Черкаській області на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки №123.19.71 з терміном дії з 11 квітня 2019 року по 11 квітня 2024 року, в якому чітко зазначено резервуар для зрідженого газу V=12,284 м3, заводський номер 44, 1996 року.
Щодо посилання апелянта-1 на те, що листом Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 29 липня 2024 року №Ц/1/24457 - повідомлено ГУ ДПС у Черкаській області про не продовження строку дії дозволів №122.19.71 від 11 квітня 2019 року та №123.19.71 від 11 квітня 2019 року, які були надані ТОВ «Черкасигазінвест» разом з заявою щодо отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Представником позивача до відзиву на апеляційну скаргу відповідача надано листи Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 17 липня 2024 року №Ц-3530/1/10.2-24-а, якими повідомлено ТОВ «Черкасигазінвест» про прийняття рішення про скасування повністю адміністративного акту - рішення Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, оформленого листом від 05 червня 2024 року №Ц/1/18362-24 щодо відмови у продовженні строку дії дозволів на експлуатацію машин, механізмів, устаткування від 11 квітня 2019 року №122.19.71 та №123.19.71 та повторно розглянути Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці справи щодо продовження строку дій вказаних дозволів ТОВ «Черкасигазінвест» (арк.100-105).
Щодо посилання апелянта-1 на те, що об'єкт роздрібної торгівлі за адресою: Черкаська обл., Звенигородський р-н., смт. Вільшана, вул. Шевченка, буд. 258 є пересувним АГЗП на базі автомобіля «ЗІЛ 441510», сідловий номер НОМЕР_1 обладнаний паливно-роздавальною колонкою, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду звертає увагу, що в розпорядженні (витяг) від 11 липня 2024 року відповідачем не зазначено про те, що АГЗП є пересувним АГЗП на базі автомобіля марки «ЗІЛ 441510», отже дані твердження не були підставою для відмови у наданні відповідної ліцензії.
Враховуючи норми та характеристики резервуарів для зберігання пального, а саме: що він виготовлений у заводських умовах відповідно до вимог технічних умов і технічної документації, погодженої і затвердженої у встановленому законом порядку, встановлюються з наземним розташуванням єдиним виробом, без проведення будівельних робіт, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача обов'язку забезпечити прийняття в експлуатацію зазначеного об'єкта в розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а отже позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування розпорядження (витяг) ГУ ДПС у Черкаській області від 11 липня 2024 року №903-рл є обґрунтованими.
Щодо твердження позивача про те, що належним чином відновлення його порушеного права є зобов'язання відповідача видати ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ "Черкасигазінвест" (код ЄДРПОУ 22801367) за адресою місця роздрібної торгівлі пальним: Черкаська область, Звенигородський р-н, смт. Вільшана, вул. Шевченка, буд. 258, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає слідуюче.
Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24 квітня 2017 року №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У рішенні Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15, суд вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16 травня 2019 року по справі №826/17220/17 та від 11 лютого 2020 року у справі №0940/2394/18.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», №40450/04, пункт 64).
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), №41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (VanOosterwijck v Belgium), № 7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
В рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «HasanandChaush v. Bulgaria» №30985/96).
Суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, який частково задовольнив позовні вимоги, зокрема, шляхом зобов'язання ГУ ДПС у Черкаській області повторно розглянути заяву ТОВ "Черкасигазінвест" від 26 червня 2024 року (вх. №14235/АП від 26 червня 2024 року) про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Звенигородський р-н, смт. Вільшана, вул. Шевченка, буд. 258 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки суду.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційних скаргах доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Судовою колегією враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигазінвест" та Головного управління ДПС у Черкаській області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у справі №580/7848/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: О.М. Оксененко
Ю.К. Черпак