Справа № 320/23625/24 Головуючий у 1 інстанції - Парненко В.С.
Суддя-доповідач - Василенко Я.М.
31 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Біворкінг» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -
ТОВ «Біворкінг» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у місті Києві №18/26-15-04-16-12 від 17.01.2024 про виключення з реєстру платників єдиного податку;
- зобов'язати Головне управління ДПС у місті Києві поновити реєстрацію ТОВ «Біворкінг» як платника єдиного податку та включити до реєстру платників єдиного податку.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Біворкінг» (код ЄДРПОУ 42675027) зареєстровано 06.07.2022, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві (ДПІ у Подільському районі м.Києва).
Основним видом діяльності за КВЕД є: 08.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
17.01.2024 Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві прийнято рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку ТОВ «Біворкінг».
Підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку є перевищення протягом календарного року, встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи (абзац 3 п. 299.10 ст. 299 ПК України або абзац 3 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України).
У висновку рішення зазначено про перевищення протягом календарного року, встановленого обсягу доходу.
Згідно податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) та звітний (податковий) період ІІІ квартали 2023 року (подана 20.10.2023 №9278337637) сума доходу ТОВ «Біворкінг» склала 3 472 281, 47 грн.
Вказано, що платник єдиного податку виключений з Реєстру платників єдиного податку з 01.10.2023.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем проведено невірний розрахунок, виходячи з 5 календарних місяців поточного року, виключаючи з розрахунку січень-липень 2023 року. Оскільки позивач сплачував податок за ставкою 5% доходу у період: січень, лютий, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 року, тобто 7 місяців, а не 5, як вказує у розрахунку відповідач, то, виходячи з розрахунку граничного обсягу доходу для позивача на 7 місяців до кінця 2023 року: (7 818 900 грн./12 місяців) х 7 місяців, його розмір складає 4 561 025 грн.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також правової оцінки обставин у справі.
Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України визначено юридичних осіб, які можуть бути платником єдиного податку третьої групи, а саме юридичні особи-суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (в 2023 році 7 818 900 грн.).
Разом з тим, Законом України від 30.06.2023 №3219-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» внесено зміни з 01.08.2023, зокрема, до підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, який доповнено новим п. 9-1 щодо особливостей переходу суб'єктів господарювання, які використовували особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
Платники податків, які станом на 31.07.2023 використовували особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, та не відмовилися від їх використання самостійно, і до переходу на такі особливості були платниками єдиного податку, з 01.08.2023 автоматично вважаються платниками єдиного податку тієї групи єдиного податку, на якій вони перебували до моменту переходу на застосування особливостей третьої групи, встановлених пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (підпунктом 9-1.4.1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України).
Пунктом 91.4.3 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України встановлено, що у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу.
Підпунктом 9-1.4.3 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначено, що у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений підпунктом 291.4 ПК України, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені підпунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
Отже, граничний обсяг доходу суб'єктів господарювання, які перебувають на 3 групі спрощеної системи оподаткування у 2023 році визначається за наступною формулою:
(7 818 900 грн. / 12 м.) х «кількість місяців на ставці 5%» = «граничний обсяг доходу».
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 01.07.2019 ТОВ «Біворкінг» перебувало на 3 групі єдиного податку та сплачувало податок за ставкою 5% доходу.
Разом з цим, у період з 01.03.2023 по 31.07.2023 ТОВ «Біворкінг» використовувало особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, подавало щомісячну звітність та сплачувало податок за ставкою 2% доходу.
Протягом інших 7 місяців 2023 року (січень, лютий, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень) ТОВ «Біворкінг» сплачувало податок за ставкою 5% доходу.
За період 01.01.2023-28.02.2023 подано податкову декларацію за 1 квартал 2023 року.
За період 01.08.2023-30.09.2023 подано податкову декларацію за три квартали 2023 року, з якої вбачається, що загальна сума доходу за податковий період становить 3 472 281,47 грн.
Як зазначив суд першої інстанції, у відповідь на адвокатський запит від 08.03.2024 позивачем отримано довідку (акт) від 17.01.2024 №18/26-15-04-16 про результати перевірки щодо перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу та рішення № 18/26-15-04-16-12 від 17.01.2024 про виключення з реєстру платників єдиного податку.
Колегія суддів зазначає, що ТОВ «Біворкінг» протягом 7 місяців 2023 року (січень, лютий, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень) не застосовувало особливості оподаткування, встановлені підпунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
Отже, розрахунок граничного обсягу доходу для позивача на 7 місяців до кінця 2023 року: (7 818 900 грн. / 12 місяців) х 7 місяців = 4 561 025 грн.
Між цим, станом на 30.09.2023 обсяг доходу позивача становив 3 472 281, 47 грн.
Більше того, зі змісту довідки (акту) від 17.01.2024 №18/26-15-04-16 про результати перевірки щодо перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу та рішення від 18/26-15-04-16-12 від 17.01.2024 про виключення з реєстру платників єдиного податку підставою анулювання було те, що обсяг доходу позивача станом на 30.09.2023 становив 3 472 281, 47 грн.
Апелянт у своїй скарзі навів власний розрахунок, відповідно до якого розмір граничного обсягу доходу до кінця 2023 року за п'ять місяців для ТОВ «Біворкінг» (за винятком січня-липня 2023 року, коли платником застосовувались особливості оподаткування) складає 3 257 875 грн. (651 575 грн. х 5 місяців).
Однак, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем проведено невірний розрахунок, виходячи з 5 календарних місяців поточного року, виключаючи з розрахунку січень-липень 2023 року, оскільки позивач сплачував податок за ставкою 5% доходу у період: січень, лютий, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 року, тобто 7 місяців.
Отже, виходячи з розрахунку граничного обсягу доходу для позивача на 7 місяців до кінця 2023 року: (7 818 900 грн. / 12 місяців) х 7 місяців, його розмір складає 4 561 025 грн.
Відтак, на переконання колегії суддів, позивачем не допущено перевищення встановленого обсягу доходу, а тому Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві проведено невірний розрахунок.
Як наслідок, оскаржуване рішення №18/26-15-04-16-12 від 17.01.2024 про виключення з реєстру платників єдиного податку є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Між цим, колегія суддів зазначає, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів вважає, що відповідач не довів наявності обґрунтованих визначених законом підстав для розрахунку розміру граничного обсягу доходу до кінця 2023 року за 5 місяців, що складає 3 257 875 грн.
Отже, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог. Також, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.