Справа № 580/1647/25 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ
31 липня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Штульман І.В.,
суддів - Оксененка О.М.,
- Черпака Ю.К.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Семенчук Юлії Миколаївни на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про поновлення строку звернення в суд та повернення позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
10 лютого 2025 року адвокат Семенчук Юлія Миколаївна,- представник позивача ОСОБА_1 звернулася в Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про: визнання поважною причину пропуску процесуальних строків та поновлення строку на звернення з цим позовом до суду; визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди із розрахунку 100000 грн за місяць, що встановлено постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 (далі - Постанова №168) у розмірі 100000,00 грн щомісячно за увесь період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, одержаним 26 вересня 2022 року у періоди: з 27 вересня 2022 року до 04 жовтня 2022 року, з 17 жовтня 2022 року до 21 жовтня 2022 року, з 21 жовтня 2022 року до 07 листопада 2022 року, з 07 листопада 2022 року до 22 листопада 2022 року; зобов'язання донарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, установлену Постановою №168 у розмірі 100000,00 грн щомісячно за увесь період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, одержаним 26 вересня 2022 року у періоди: з 27 вересня 2022 року до 04 жовтня 2022 року, з 17 жовтня 2022 року до 21 жовтня 2022 року, з 21 жовтня 2022 року до 07 листопада 2022 року, з 07 листопада 2022 року до 22 листопада 2022 року; визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди із розрахунку 100000 грн за місяць, що встановлено Постановою №168 у розмірі 100000,00 грн щорічно за увесь період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, одержаним 10 березня 2023 року, у періоди: з 02 квітня 2023 року до 01 травня 2023 року, з 08 травня 2023 року до 05 червня 2023 року, з 10 червня 2023 року до 08 вересня 2023 року; зобов'язання донарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, установлену Постановою №168 у розмірі 100000,00 грн щорічно за увесь період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, одержаним 10 березня 2023 року, у періоди: з 02 квітня 2023 року до 01 травня 2023 року, з 08 травня 2023 року до 05 червня 2023 року, з 10 червня 2023 року до 08 вересня 2023 року; визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди із розрахунку 100000 грн за місяць, що встановлено Постановою №168 у розмірі 100000,00 грн щомісячно за увесь період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, одержаним 10 березня 2023 року, у періоди: з 10 березня 2023 року до 11 березня 2023 року, з 12 березня 2023 року до 22 березня 2023 року, з 27 березня 2023 року до 11 квітня 2023 року, з 19 червня 2023 року до 27 липня 2023 року, з 04 вересня 2023 року до 26 вересня 2023 року, з 19 січня 2024 року до 12 лютого 2024 року, з 12 лютого 2024 року до 06 березня 2024 року; зобов'язання донарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, установлену Постановою №168 у розмірі 100000,00 грн щомісячно за увесь період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, одержаним 10 березня 2023 року, у періоди: з 10 березня 2023 року до 11 березня 2023 року, з 12 березня 2023 року до 22 березня 2023 року, з 27 березня 2023 року до 11 квітня 2023 року, з 19 червня 2023 року до 27 липня 2023 року, з 04 вересня 2023 року до 26 вересня 2023 року, з 19 січня 2024 року до 12 лютого 2024 року, з 12 лютого 2024 року до 06 березня 2024 року; визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 20100 грн у розрахунку за кожний місяць перебування у розпорядженні командира, що встановлено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260; зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 20100 грн у розрахунку за кожний місяць перебування у розпорядженні командира, що встановлено вказаним вище Порядком з урахуванням проведених виплат; визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 за період з 09 березня 2022 року до 22 квітня 2024 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704 (далі - Постанова №704); зобов'язання провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 09 березня 2022 року до 22 квітня 2024 року з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись із ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Семенчук Ю.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свою позицію адвокат Семенчук Ю.М. обґрунтовує тим, що позивач ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій та є інвалідом ІІІ групи, а отже відносно нього не підлягають застосуванню скорочені терміни для звернення до суду з даним позовом.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.
За приписами частини першої статті 309 Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 КАС України виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу представника позивача необхідно задовольнити, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року - скасувати, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 просить здійснити донарахання та виплату неотриманої додаткової винагороди, грошове забезпечення за період з 09 березня 2022 року до 22 квітня 2024 року з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, 2023 року.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 був призваний до лав Збройних Сил України на підставі Указу Президента України №69/22 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» та проходив службу до 09 липня 2024 року.
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Семенчук Ю.М. звернувся у листопаді, грудні 2024 року до військової частини НОМЕР_1 з адвокатськими запитами про надання інформації про виплачені його довірителю суми грошового забезпечення та інші належні виплаті у визначеному законодавством України розмірі.
Не погоджуючись зі здійсненими нарахуванням та виплатами грошових сум, адвокат Семенчук Ю.М., яка представляє інтереси позивача ОСОБА_1 , звернулася в Черкаський окружний адміністративний суд з цим позовом.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали, шляхом подання заяви до суду першої інстанції про поновлення пропущеного строку з викладенням об'єктивних обставин і фактів, що перешкоджали ОСОБА_1 своєчасно звернутися до суду, надавши підтверджуючі докази їх існування. Копію ухвали представник позивача отримала 19 лютого 2025 року.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 05 березня 2025 року заяв щодо усунення недоліків позову та продовження процесуальних строків на їх усунення до суду першої інстанції не надходило.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року позовну заяву повернуто заявнику, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Приймаючи оскаржувану ухвалу Черкаський окружний адміністративний суд 05 березня 2025 року дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 не виконав ухвалу суду від 18 лютого 2025 року щодо подання клопотання про поновлення строку на звернення до суду, оскільки частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Приписи частини четвертої статті 169 КАС України визначають, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (пункт 9).
Відповідно до частин першої та другої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, підставою для повернення позовної заяви відповідно до пунктів 1, 9 частини четвертої статті 169 КАС України є не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, неподання особою в зазначений строк заяви або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними.
Частиною першою статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Правовий інститут строків звернення до суду, не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв визначення поважності причин їх пропуску. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду звертає увагу, що позивач є військовослужбовцем, який був призваний на військову службу під час дії воєнного стану, який був уведений з 24 лютого 2024 року Указом Президента України від 24 лютого 2024 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2024 року №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, і заявлені вимоги стосуються прав позивача, що пов'язані з проходження такої служби.
Суд ураховує позицію Конституційного Суду України, викладену у Рішенні від 06 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022, згідно з якою, Конституційний Суд України зважає на реалії, пов'язані зі збройною агресією Російської Федерації проти України, роль Збройних Сил України та інших військових формувань в обороні Української держави, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності. Відповідні конституційні принципи є осердям конституційного ладу України, тож від їх захисту залежить його втілення загалом, зокрема й гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до частини другої статті 17 Основного Закону України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Здійснюючи конституційний контроль щодо законодавчого регулювання соціального захисту військовослужбовців, Конституційний Суд України спирається на свої попередні юридичні позиції щодо розуміння частини п'ятої статті 17 Конституції України. Виходячи зі змісту приписів статей 17, 65 Основного Закону України Конституційний Суд України вважає, що громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати додаткові гарантії соціального захисту відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018).
З урахуванням встановленого Конституцією України функціонального призначення Збройних Сил України, в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв'язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п'ятої статті 17 Основного Закону України.
Військовослужбовці, інші громадяни, які залучені до виконання обов'язків оборони держави, виконують обов'язок щодо захисту Вітчизни у Збройних Силах України та інших військових формуваннях не заради отримання спеціальних статусів, зокрема привілеїв, пільг чи компенсацій. Водночас припис частини п'ятої статті 17 Конституції України чітко покладає на державу конституційний обов'язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки військовослужбовців і членів їхніх сімей, що поширюється не тільки на спеціальні пенсії та допомогу для них, а й підтримку у сфері охорони здоров'я, освіти, а також наданні житла та спеціальних підтримчих заходів під час їх переходу до цивільного життя.
Виконання державою конституційного обов'язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов'язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності.
Беручи до уваги, що врегулювання відповідних питань належить до розсуду Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та інших органів державної влади в межах їх конституційних повноважень, Конституційний Суд України також наголошує на тому, що заходи в сфері оборони держави мають бути своєчасними, послідовними та комплексними, оскільки від їх ефективного запровадження залежить стан обороноздатності України.
Підтримання високого рівня обороноздатності є найвищим державним інтересом і однією з найбільш захищених конституційних цінностей України. Захист суверенітету та територіальної цілісності України є «найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу» (частина перша статті 17 Основного Закону України).
Конституційний Суд України наголошує, що приписи частини п'ятої статті 17, частини першої статті 46 Конституції України перебувають у системному взаємозв'язку з приписами частини першої статті 3 Конституції України та, зокрема, втілюють ідею про те, що людина, її життя і здоров'я є найвищою цінністю.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду звертає увагу, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі №816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі №640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 у справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Семенчук Ю.М. в обґрунтування заяви про поновлення строку на звернення до суду з даною позовною заявою зазначила, що про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізнався 09 січня 2025 року, - з дати отримання відповіді від військової частини НОМЕР_1 , а отже шестимісячний термін звернення до суду має, відраховуватися саме з дати отримання відповіді на запит, оскільки в даному випадку має місце триваюче правопорушення, яке виникло ще з березня 2022 року.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду звертає увагу, що повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції не був позбавлений можливості витребувати вподальшому від військової частини НОМЕР_1 дані коли саме нараховано і в яких розмірах виплачено ОСОБА_1 кошти за спірний період, оскільки саме у відповідача знаходиться дана інформація, а не у позивача.
Доводи представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Семенчук Ю.М. про отримання 09 січня 2025 року інформації від військової частини НОМЕР_1 матеріалами справи не спростовується, а тому, враховуючи вищевикладене, дане питання підлягає з'ясуванню під час розгляду справи по суті.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року постановлена передчасно, що призвело до необґрунтованого повернення позовної заяви ОСОБА_1 , а тому ухвалу суду першої інстанції належить скасувати, а справу направити до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Апеляційна скарга адвоката Семенчук Юлії Миколаївни,- представника позивача ОСОБА_1 підлягає задоволенню, ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.
Керуючись статтями 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу адвоката Семенчук Юлії Миколаївни,- представника позивача ОСОБА_1 , - задовольнити.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у справі №580/1647/25 про відмову у задоволенні заяви про поновлення строку звернення в суд та повернення позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, - скасувати, а справу направити до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді О.М. Оксененко
Ю.К. Черпак