Справа № 320/2138/23 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.
31 липня 2025 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської міської ради про:
- зобов'язання відповідача відновити та надати копію проекту землеустрою, технічної документації з кадастровим номером на земельну ділянку прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 , яка повинна була бути використана при проектуванні місця для підземного контейнера, яка є складовою при розрахунку тарифу на прибирання території, а також яка фактично прибирається виконавцем послуг та яка буде передана співвласникам будинку № 16/1 при переході на самоуправління в т.ч. реєстрації ОСББ;
- зобов'язання відповідача надати копії наявних рішень Київської міської ради, виконавчого комітету, якими відводилася, затверджувалася землевпорядна, технічна документація щодо земельної ділянки по будинку АДРЕСА_1 .
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та задовольнити позовні вимоги.
Доводи апелянта обґрунтовані, зокрема, тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права під час розгляду даної справи, а саме: не врахував зміну позовних вимог, які серед іншого спрямовані і до другого відповідача - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва».
Позивач зазначає, що даною позовною заявою захищає своє право на майно, як співвласник майна багатоквартирного будинку, а також право отримувати щоденні комунальні послуги у будинку АДРЕСА_1 де є власником квартири АДРЕСА_2 .
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315, статті 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач є власником квартири АДРЕСА_3 .
Позивач звернувся до відповідача із запитом від 25.12.2022, яким просив надати йому копії:
проекту землеустрою з кадастровим номером чи технічної документації на земельну ділянку прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 , яка повинна була бути використана при проектуванні місця для підземного контейнера, яка є складовою при розрахунку тарифу на прибирання території, а також, яка фактично прибирається зараз виконавцем послуг та, яка буде передана співвласникам будинку для вивчення при переході на самоуправління чи ОСББ;
будь-яких наявних рішень ради, виконавчого комітету, якими відводилася, затверджувалася землевпорядна, технічна, люба інша документація щодо земельної ділянки до будинку АДРЕСА_1 .
Листом від 27.12.2022 № 0570202/3-15467 відповідач надав позивачу відповідь на запит від 25.12.2022, якою повідомив, що будинок розташований в межах земельної ділянки з кодом 66:124:0023, що обліковується як «землі не надані у власність чи користування». Вказана земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва згідно із Законом України від 06.09.2012 № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності». Київська міська рада не приймала рішень щодо передачі будь-якій фізичній чи юридичній особі зазначеної земельної ділянки у власність чи користування.
Також відповідач повідомив, що Комунальним підприємством «Київський інститут земельних відносин» (далі - КП КІЗВ) виконуються роботи по інвентаризації земель міста Києва в рамках виконання Міської цільової програми використання та охорони земель м. Києва на 2019-2021 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 04.12.2018 № 229/6280 та Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва на 2022-2025 роки, затвердженої рішенням Київської міської ради від 07.10.2021 № 2727/2768. Відповідно до вищезазначеного, КП КІЗВ виконувалися роботи з інвентаризації земель у Дніпровському районі міста Києва, в тому числі кадастрового кварталу 66:124. Земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:66:124:0008) площею 5,9373 га зареєстрована в Державному земельному кадастрі на підставі розробленої у встановленому порядку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель кадастрового кварталу 66:124. Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель на території кадастрового кварталу 66:124 для підготовки відповідного проекту рішення Київської міської ради не надходила.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не створював технічну документацію/проект землеустрою відповідної земельної ділянки та не приймав рішення щодо її затвердження. Отже, відповідач прав позивача на інформацію (отримання копій документів) у спірних правовідносинах не порушував. Також, суд першої інстанції прийшов до висновку, що зібрані та досліджені матеріали справи не підтверджують та не обґрунтовують порушення прав, свобод чи інтересів позивача й не засвідчують можливість поновлення будь-яких його прав внаслідок вирішення цієї справи у заявлений ним спосіб, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення норм процесуального права судом першої інстанції, а саме: не врахування нової редакції позовної заяви, колегія судді зазначає наступне.
Як підтверджено матеріалами справи, позивач 30.12.2022 через систему «Електронний суд» подав позовну заяву до Київської міської ради про:
зобов'язання відповідача відновити та надати копію проекту землеустрою, технічної документації з кадастровим номером на земельну ділянку прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 , яка повинна була бути використана при проектуванні місця для підземного контейнера, яка є складовою при розрахунку тарифу на прибирання території, а також яка фактично прибирається виконавцем послуг та яка буде передана співвласникам будинку № 16/1 при переході на самоуправління в т.ч. реєстрації ОСББ;
зобов'язання відповідача надати копії наявних рішень Київської міської ради, виконавчого комітету, якими відводилася, затверджувалася землевпорядна, технічна документація щодо земельної ділянки по будинку АДРЕСА_1 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 позовну заяву залишено без руху з підстав несплати судового збору.
На виконання вимог вказаної ухвали, позивач 11.02.2023 через систему «Електронний суд» подав до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків де клопотав про звільнення від сплати судового збору та прийняття уточненої позовної заяви.
Після уточнення позовних вимог, звернутих вже до двох відповідачів (Київська міська рада (Київська міська державна адміністрація) та Комунальне Підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва») позивач просив:
зобов'язати відповідачів відновити та надати копію проекту землеустрою, технічної документації з кадастровим номером на земельну ділянку прибудинкової території до будинку № 16/1 по вул. Азербайджанська в м. Київ, яка використовувалася при проектуванні місця для підземного контейнера зазначеного під № 243 відповідно до розпорядження відповідача № 1315 від 13.10.2017, яка є складовою при розрахунку тарифу на прибирання прибудинкової території, яка фактично прибирається виконавцем послуг та яка повинна буде передана співвласникам будинку № 16/1 при переході на самоуправління в т.ч. реєстрації ОСББ;
зобов'язати відповідача надати копії наявних рішень Київської міської ради, виконавчого комітету, яким відводилась, затверджувалася землевпорядна технічна документація з кадастровим номером, щодо земельної ділянки до будинку АДРЕСА_1 , яка фактично прибирається балансоутримувачем (виконавцем послуг).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2023 відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії.
Як вбачається з оскаржуваного рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2024, суд першої інстанції розглянув позов ОСОБА_1 в первинній редакції до уточнення ним позовних вимог.
За визначеннями, що містяться у пунктах 8 та 9 ч. 1 ст. 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Відповідно до абз 1 ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
За правилами ч. 8 ст. 48 КАС України заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Керуючись частинами 1 та 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч. 1 ст. 168 КАС України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Відповідно до частин 1 та 8 ст. 47 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
У разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та копій доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач змынив позовні вимоги шляхом подання заяви та примірника нової редакції позовної заяви. Ухвали про повернення заявнику такої заяви з підстав зазначених в ч. 8 ст. 47 КАС України, матеріали справи не містять. Ухвали про залишення позовної заяви, поданої 11.02.2023 з підстав наявності її недоліків, матеріали справи не містять. Натомість суд першої інстанції відповідною ухвалою відкрив провадження у справі за позовною заявою, поданою вперше 30.12.2022.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Відповідно до частин 1-3 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо:
1) справу розглянуто неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;
4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі;
5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні;
6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;
7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Проаналізувавши встановлені обставини, колегія суддів погоджується з позивачем, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, не надавши оцінку заяві про зміну позовних вимог. В той же час, таке процесуальне порушення не входить до вичерпного переліку випадків, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду. Окрім того, в силу приписів ч. 8 ст. 48 КАС України, суд апеляційної інстанції не має процесуальних можливостей залучити до розгляду справи другого відповідача - Комунальне Підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» на стадії апеляційного провадження.
Щодо суті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.
За визначеннями, що містяться у ст. 1 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон № 858-IV) документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо;
проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом;
технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.
За приписами ст. 55 Закону № 858-IV технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.
На виконання ст. 42 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.
Як встановлено вище, Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу КМР (КМДА) в листі від 27.12.2022 № 0570202/3-15467 зазначив, що будинок АДРЕСА_1 за данимии Міського земельного кадастру, розташований в межах земельної ділянки з кодом 66:124:0023, що обліковується як «землі не надані у власність чи користування». Вказана земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва. Земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:66:124:0008) площею 5,9373 га зареєстрована в Державному земельному кадастрі на підставі розробленої у встановленому порядку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель кадастрового кварталу 66:124. Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель на території кадастрового кварталу 66:124 для підготовки відповідного проекту рішення Київської міської ради не надходила.
Тобто відповідач у вказаному листі стверджує, що Земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:66:124:0008) площею 5,9373 га зареєстрована в Державному земельному кадастрі на підставі розробленої у встановленому порядку технічної документації із землеустрою. Втім, він такої технічної документації не має.
Інформації щодо наявності чи відсутності, можливості чи неможливості надання на запит позивача, землевпорядної документації, проекту землеустрою, а також документації щодо встановлення підземного контейнера для побутових відходів № 243 біля будинку № 16/1 по вул. Азербайджанська в м. Київ лист відповідача не містить.
Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України від 02.10.1992 № 2657-XII «Про інформацію» (далі - Закон № 2657-XII).
Відповідно до ст. 5 Закону № 2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
За приписами ст. 20 Закону № 2657-XIІ за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.
Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI).
За визначенням, що міститься у ст. 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частинами 1-3 ст. 19, ч. 1 ст. 20 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до частин 1-3 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів вважає, що відповідач надав не повну відповідь на запит позивача. Зокрема, взагалі не надано інформації щодо наявності чи відсутності, можливості чи неможливості надання на запит позивача, землевпорядної документації, проекту землеустрою, а також документації щодо встановлення підземного контейнера для побутових відходів № 243 біля будинку № 16/1 по вул. Азербайджанська в м. Київ. Неповно надано інформацію щодо технічної документації із землеустрою вказаної земельної ділянки, а саме: з відповіді відповідача вбачається, що така наявна, втім в нього така не зберігається. В той же час, не зазначено хто є розпорядником інформації щодо технічної документації із землеустрою земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:66:124:0008) площею 5,9373 га.
Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово в своїх постановах, застосовуючи частину 1 статті 1 Закону № 2939-VI, зазначала про такі обов'язкові ознаки публічної інформації, як документованість, створення (отримання) інформації суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх повноважень або знаходження у володінні цього суб'єкта з інших підстав. Розпорядник публічної інформації зобов'язаний надати ту публічну інформацію, якою він володіє і яка певним чином задокументована (відображена на матеріальних носіях) (близькі за змістом висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.02. у справі № 9901/22/20, від 19.10.2023 № 9901/337/21, від 15.02.2024 у справі № 990/222/23). Тобто розпорядник може та повинен надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, знаходиться поза площиною правового регулювання доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов'язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації.
У спірному ж випадку з листа відповідача на запит про інформацію не вбачається відповіді щодо частини поставлених у запиті питань.
Як вказано вище, Закон № 2939-VI вимагає, щоб запитувана інформація надавалася в чіткий, повний і зрозумілий спосіб, в той же час, надана відповідачем відповідь не містить всіх відомостей з приводу порушених заявником питань, або мотивованої відмови у наданні такої відповіді.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що позов належить задовольнити частково, водночас керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, обрати найбільш ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути інформаційний запит позивача від 25.12.2022 та надати повну інформацію на вказаний запит з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.
У зв'язку з цим рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 підлягає скасуванню.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, призвели до помилкового вирішення справи та відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а тому у відповідності до ст. 317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням новою постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року - скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради, що полягає у наданні неповної відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 від 25 грудня 2022 року.
Зобов'язати Київську міську раду повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 25 грудня 2022 року та надати повну інформацію на вказаний запит з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко