Справа № 826/8695/15 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.
31 липня 2025 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлолюкс Плюс" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року,
ТОВ "Житлолюкс Плюс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві, в якому просило про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 17.12.2014 № 00018052205.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
На думку відповідача, позивач, наданими до перевірки первинними документами, не довів реальність спірних господарських операцій. Надані ж до суду першої інстанції банківські виписки не можуть бути взяті до уваги, так як не були досліджені контролюючим органом під час проведення відповідної перевірки.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Наказом ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві № 1799 від 19.11.2014 наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Житлолюкс Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Брокбудкепітал» за період з 01 по 28.02.2014.
За наслідками перевірки складено Акт перевірки від 27.11.2014 № 1713/26-59-22-05 у якому зафіксовано порушення ТОВ "Житлолюкс Плюс" вимог пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 142 333 грн в результаті безпідставного формування податкового кредиту за результатами задокументованих операцій з придбання послуг у ТОВ "Брокбудкепітал" у лютому 2014 року.
На підставі вказаного висновку перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 17.12.2014 № 00018052205, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 142 333 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 35 583 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення відповідача протиправними та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач правомірно відобразив у податковому обліку операції з придбання робіт у ТОВ "Брокбудкепітал" та сформував податковий кредит за рахунок податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості таких робіт.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
За приписами п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
Пункт 200.1 ст. 200 ПК України встановлює, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
На виконання п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
За визначенням, що міститься у пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За приписами п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пунктів 198.2 та 198.3 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
На виконання п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).
За визначенням, що міститься у ст. 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
За приписами частин 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Верховний Суд, розглядаючи спори щодо правомірності декларування сум від'ємного значення податку на додану вартість, сформував сталу судову практику, за змістом якої правові наслідки у вигляді виникнення в покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкових вигод.
Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 зазначила, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Самі по собі такі обставини, як-от: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів чи відсутність деяких із них - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Крім того, зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника податків право на податковий кредит, Велика Палата у вказаній постанові акцентувала увагу також на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду також зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, є підставною для врахування таких для одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду та з огляду на положення статті 90 КАС України обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з'ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.
Так, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про:
відсутність інформації щодо наявності у ТОВ "Брокбудкепітал" необхідних умов для здійснення господарських операцій (основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей);
не підтвердження поставки товарів (послуг) ТОВ "Брокбудкепітал" на адресу ТОВ "Житлолюкс Плюс" за результатами аналізу, діяльності ТОВ "Брокбудкепітал";
неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням реального часу та оперативності здійснення операцій, об'ємів задекларованих операцій, різноплановості проданих товарів, тощо.
Тобто, перевіркою не підтверджено реальність проведення господарських операцій між ТОВ "Житлолюкс Плюс" та ТОВ "Брокбудкепітал". Перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій у дійсності.
Як підтверджено матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Арсан-буд" (Замовник) та ТОВ "Житлолюкс Плюс" (Підрядник) було укладено договір підряду від 04.06.2013 № 04/06-Б5 та Додаткову угоду до такого Договору від 09.01.2014 №1 за умовами яких, Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується відповідно до умов цього Договору власними та залученими силами та засобами, виконати комплекс підрядних робіт по улаштуванню монолітного залізобетонного каркасу та монтажу збірних залізобетонних конструкцій на будівництві багатоквартирної житлової забудови території 3-го мікрорайону IV житлового району на земельній ділянці площею 5,0088 га (житловий будинок № 5) по вул. Київській, 243 в м. Бровари, Київської області.
Відповідно до пункту 2.4.1 Договору, Підрядник має право залучати до виконання робіт субпідрядників.
Також ТОВ "Арсан-Буд" (Замовник) та ТОВ "Житлолюкс Плюс" (Підрядник) уклали договір підряду від 23.01.2014 № 23/01-2014 та Додаткові угоди до такого Договору від 25.02.2014 №1 та від 22.04.2014 №3 за умовами яких, Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується відповідно до умов цього Договору власними та залученими силами та засобами, виконати комплекс підрядних робіт по улаштуванню монолітного залізобетонного каркасу та монтажу збірних залізобетонних конструкцій на будівництві багатоквартирної житлової забудови території 3-го мікрорайону IV житлового району по вул. Київській, 243 в м. Бровари, Київської області, будинок типу 1, секції № 1, № 2, № 3.
Відповідно до пункту 4.3.1 Договору, Підрядник має право залучати до виконання робіт субпідрядників.
ТОВ "Житлолюкс Плюс" (Замовник) та ТОВ "Брокбудкепітал" (Підрядник) уклали договір підряду від 03.02.2014 № 03/02-14П за умовами якого, Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується відповідно до умов цього Договору власними та залученими силами та засобами, виконати комплекс підрядних робіт по улаштуванню монолітного залізобетонного каркасу та монтажу збірних залізобетонних конструкцій на будівництві багатоквартирної житлової забудови території 3-го мікрорайону IV житлового району по вул. Київській, 243 в м. Бровари, Київської області. Перша черга будівництва.
На виконання вказаного договору ТОВ "Брокбудкепітал" виконало роботи на загальну суму 431 804,51 грн, у тому числі ПДВ - 71 967,42 грн, що підтверджується підписаними 28.02.2014 довідкою про вартість виконаних робіт за лютий 2014 року та актом № 1 приймання виконаних робіт за лютий 2014 року.
Згідно із випискою з банківського рахунку ТОВ "Житлолюкс Плюс" оплата за вказані роботи проведена ТОВ "Житлолюкс Плюс" у повному обсязі 07.03.2014.
ТОВ "Брокбудкепітал" складено податкову накладну від 28.02.2014 № 455 на загальну суму 431 804,51 грн, у тому числі ПДВ - 71 967,42 грн. Вказану суму ПДВ ТОВ "Житлолюкс Плюс" включено до складу податкового кредиту за лютий 2014 року.
ТОВ "Житлолюкс Плюс" (Замовник) та ТОВ "Брокбудкепітал" (Підрядник) уклали договір підряду від 30.01.2014 № 30/01-14П за умовами якого, Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується відповідно до умов цього Договору власними та залученими силами і засобами, виконати комплекс підрядних робіт по улаштуванню монолітного залізобетонного каркасу та монтажу збірних залізобетонних конструкцій на будівництві багатоквартирної житлової забудови території 3-го мікрорайону IV житлового району по вул. Київській, 243 в м. Бровари, Київської області. Перша черга будівництва.
На виконання вказаного договору ТОВ "Брокбудкепітал" виконало роботи на загальну суму 422 195,49 грн, у тому числі ПДВ - 70 365,91 грн, що підтверджується підписаними 28.02.2014 довідкою про вартість виконаних робіт за лютий 2014 року та актом № 1 приймання виконаних робіт за лютий 2014 року.
Згідно із випискою з банківського рахунку ТОВ "Житлолюкс Плюс" оплата за вказані роботи проведена ТОВ "Житлолюкс Плюс" у повному обсязі 07.03.2014 та 14.03.2014.
ТОВ "Брокбудкепітал" складено податкову накладну від 28.02.2014 № 456 на загальну суму 422 195,49 грн, у тому числі ПДВ - 70 365,91 грн. Вказану суму ПДВ ТОВ "Житлолюкс Плюс" включено до складу податкового кредиту за лютий 2014 року.
Як вказано вище, контролюючим органом зроблено висновок про неможливість надання послуг контрагентом позивача, проте, такі висновки не можуть бути покладені в основу притягнення до відповідальності позивача, оскільки лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.10.2022 у справі № 640/19561/18, від 03.11.2022 у справі № 640/22431/19, від 19.06.2023 у справі № 810/1577/17.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наявні у матеріалах справи документи підтверджують виконання відповідних робіт, прийняття та оплату таких робіт ТОВ "Житлолюкс Плюс". З огляду на те, що посилання відповідача на відсутність на момент перевірки документів щодо оплати за отримані послуги спростовуються даними із виписками з банківського рахунку ТОВ "Житлолюкс Плюс".
Так, у постановах від 24.02.2020 у справі № 440/4443/18, від 27.04.2022 у справі № 420/13197/20 Верховний Суд виклав висновок, що суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на визначені нормами ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі якщо рішення контролюючого органу вмотивоване саме не наданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.
Доводи відповідача про те, що позивачем не надано до перевірки видаткові накладні не узгоджуються із змістом спірних господарських операцій, тому що видаткові накладі складаються за фактами поставок товару, однак, у даному випадку ТОВ "Брокбудкепітал" виконувало роботи на замовлення ТОВ "Житлолюкс Плюс", а тому належними первинними документами для підтвердження виконання таких робіт є довідки про вартість виконаних робіт та акти приймання виконаних робіт, які надані позивачем.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо недоведеності позиції контролюючого органу про нереальність господарських операцій між ТОВ "Житлолюкс Плюс" та ТОВ "Брокбудкепітал" з огляду на відсутність інформації щодо наявності у ТОВ "Брокбудкепітал" основних фондів, а також складання ДПІ у Шевченківському районі акту про неможливість проведенні зустрічної звірки від 16.06.2014 № 1440/26-59-22-03/37450960 згідно якого встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ "Брокбудкепітал" за період вересень 2013, лютий 2014.
Так, вказане було предметом судового розгляду у справі № 826/9107/14, за результатом розгляду якої, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2014 у справі № 826/9107/14 зобов'язано ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Києва вилучити з АІС "Податковий блок" інформацію про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Брокбудкепітал" (код 37450960), результати якої оформлені актом № 1440/26-59-22-03/37450960 від 16.06.2014 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Брокбудкепіталз контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період вересень 2013р., лютий 2014року".
Крім того, з інформації Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається наявність постанов Верховного Суду, за змістом яких судами відхилені доводи контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивачів у відповідних справах з ТОВ "Брокбудкепітал" у 2014 році (постанови Верховного Суду від 06.07.2023 у справі № 826/27034/15, від 13.10.2020 у справі № 826/12583/15).
Враховуючи наявність достатнього документального підтвердження виконання ТОВ "Брокбудкепітал" робіт на замовлення ТОВ "Житлолюкс Плюс", оплати таких робіт ТОВ "Житлолюкс Плюс" та зв'язку таких робіт із господарською діяльністю ТОВ "Житлолюкс Плюс", суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач правомірно відобразив у податковому обліку операції з придбання вказаних робіт у ТОВ "Брокбудкепітал" та сформував податковий кредит за рахунок податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості таких робіт. Як наслідок, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.12.2014 № 00018052205 не відповідає приписам ч. 2 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню..
Доказів, які б відповідали вимогам статей 73 - 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.
Апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченнях на позовну заяву, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.
Згідно з п. 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлолюкс Плюс" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко