Справа № 640/30310/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
30 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
за участі секретаря судового засідання Михайлової І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Генерального прокурора України, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокуратури, Генерального прокурора України, Офісу Генерального прокурора, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Першої кадрової комісії з добору на вакантні та тимчасово вакантні посади прокурорів в окружних прокуратурах і спеціалізованих прокуратурах у військовій та оборонній сфері (на правах окружних) щодо неприйняття рішення про визначення ОСОБА_1 , як кандидата, який успішно пройшов добір на посаду прокурора у відповідному органі прокуратури;
- зобов'язати Генерального прокурора України прийняти рішення про визначення ОСОБА_1 , кандидатом, який успішно пройшов добір на посаду прокурора у відповідному органі прокуратури.
Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що він пройшов всі етапи кваліфікаційного оцінювання у процедурі добору на посаду прокурора, під час співбесіди члени комісії більшістю проголосували «за» прийняття пропозиції щодо визначення позивача кандидатом. Натомість, кадрова комісія без мотивування причин та зазначення підстав вирішила не приймати рішення про проходження апелянтом добору. На переконання ОСОБА_1 , кадрова комісія була зобов'язана прийняти позитивне рішення, що мало б наслідком визначення його кандидатом, який успішно пройшов добір на посаду прокурора.
Офіс Генерального прокурора проти задоволення позову заперечував, у відзиві на позовну заяву зазначив про відсутність обов'язку комісії приймати рішення за результатом голосування. Згідно позиції представника Офісу Генерального прокурора, комісія наділена дискреційними повноваженнями щодо прийняття або неприйняття рішень за результатами співбесіди, натомість, не ухвалення позитивного рішення відбулось в межах визначених за комісією функцій.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2022 адміністративний позов ОСОБА_1 до Першої кадрової комісії, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задоволено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022 апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора - задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2022 року - змінено, виклавши абзац перший, другий і третій резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Адміністративний позов ОСОБА_1 до Першої кадрової комісії, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Першої кадрової комісії щодо неприйняття рішення за результатами проведення добору на зайняття ОСОБА_1 як кандидатом вакантної посади прокурора у відповідному органі прокуратури; зобов'язано Офіс Генерального прокурора прийняти рішення за результатами проведення добору на зайняття ОСОБА_1 як кандидатом вакантної посади прокурора у відповідному органі прокуратури». В іншій частині - рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2022 року залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 11.05.2023, касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року в частині позовних вимог про зобов'язання Генерального прокурора України прийняти рішення про визначення ОСОБА_1 , кандидатом, який успішно пройшов добір на посаду прокурора у відповідному органі прокуратури скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції - Київського окружного адміністративного суду. В решті позовних вимог рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року у цій справі залишено без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
У постанові Верховний суд підтримав висновки судів про визнання протиправною бездіяльності щодо прийняття рішення про визначення ОСОБА_1 , кандидатом, який успішно пройшов добір на посаду прокурора у відповідному органі прокуратури.
У той же час, Верховний Суд, скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції, у своїй постанові від 11.05.2023 звертав увагу на неправильне визначення належного відповідача, який має прийняти відповідне рішення за результатами проведення добору на зайняття Михалевичем Володимиром Романовичем, як кандидатом вакантної посади прокурора у відповідному органі прокуратури.
За результатом автоматизованого розподілу, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 року (суддя Шевченко А.В.) справу прийнято до провадження судді та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Також, вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі як співвідповідача - Генерального прокурора України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 справу прийнято до провадження судді Лисенко В.І. та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, а також залучено до участі у справі, як співвідповідача - Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокуратури (код ЄДРПОУ - 41356563, вул.Юрія Іллєнка, 81Б, м. Київ, 04050).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 замінено Першу кадрову комісію з добору на вакантні та тимчасово вакантні посади в окружних прокуратурах і спеціалізованих прокуратурах у військовій та оборонній сфері (на правах окружних) - відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, та визнати його відповідачем у справі.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов'язано Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокуратури прийняти рішення за результатами проведення добору на зайняття ОСОБА_1 як кандидатом вакантної посади прокурора у відповідному органі прокуратури.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.06.2025.
18.06.2025 за клопотанням сторони по справі, розгляд апеляційної скарги відкладено на 30.07.2025.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала, просила їх задовольнити.
Представник Офісу Генерального прокурора вимоги апеляційної скарги також підтримав.
Інші учасники справи у судове засідання не зґявилися, будучи належним чином повідмоленими про дату та час апеляційного розгляду.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.05.2021 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Кадрової комісії з добору при Офісі Генерального прокурора про участь у доборі на зайняття вакантної посади окружної прокуратури.
Рішенням Першої та Другої кадрових комісії від 20.07.2021 ОСОБА_1 допущено до участі в доборі.
Перший та другий етапи добору ОСОБА_1 успішно пройшов 28.07.2021 та 09.08.2021 відповідно, 19.08.2021 останнього допущено до третього етапу - проведення співбесіди.
Зі змісту протоколу засідання Комісії № 5 від 10.09.2021 вбачається, що за пропозицію щодо визначення ОСОБА_1 як кандидата, який успішно пройшов добір проголосувало 3 члени «за», 2 «проти», за результатами голосування рішення не прийнято.
ОСОБА_1 не погодившись із правомірністю бездіяльності Першої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в окружних прокуратурах і спеціалізованих прокуратурах у військовій та оборонній сфері (на правах окружних), Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора Українни щодо неприйняття рішення, звернувся до суду за захистом порушених прав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, врахував висновки рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2022, постанови Шостого апелційного адміністративного суду від 20.09.2022, постанови Верховного Суду від 11.05.2023 в частині визнання протиправною бездіяльності щодо прийняття рішення про визначення ОСОБА_1 , кандидатом, який успішно пройшов добір на посаду прокурора у відповідному органі прокуратури.
Щодо публічного правонаступництва суд першої інстанції зазначив, що з 01 вересня 2021 року у спірних правовідносинах відбулось компетенційне публічне правонаступництво, тобто перехід функцій щодо здійснення добору на посади прокурорів від кадрових комісій, функції яких припинено, до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження.
Суд першої інстанції у рішенні від 12.02.2025 посилався на пункти 21, 22 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення», 35 пункту 21 розділу І Закону № 113 ІХ та наказ Генерального прокурора від 17 листопада 2021 року № 362, Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення добору та підготовки прокурорів» № 2203-IX.
Щодо зобов'язання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокуратури визначити ОСОБА_1 кандидатом, який успішно пройшов добір, то суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з неприйняттям відповідачем жодного рішення за результатами проведення добору на зайняття ОСОБА_1 , як кандидатом вакантної посади прокурора у відповідному органі прокуратури - або про успішне або неуспішне проходження такого добору, суд позбавлений можливості зобов'язати прийняти рішення про визначення ОСОБА_1 , кандидатом, який успішно пройшов добір на посаду прокурора у відповідному органі прокуратури.
Ураховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку зобов'язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокуратури, як належний, у даному випадку, орган вчинити дії щодо поновлення порушених прав позивача, шляхом прийняття рішення за результатами проведення добору на зайняття ОСОБА_1 , як кандидатом вакантної посади прокурора у відповідному органі прокуратури.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду необґрунтованими та помилковими, оскільки:
- рішенням суду обов'язок його виконання покладено на Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокуратури, проте відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону № 1697-VII, органом що здійснює дисциплінарне провадження є Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів. Згідно з витягу з ЄДРПОУ також визначено назву органу - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів;
- Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокуратури не було ознайомлено та повідомлено належним чином щодо розгляду справи, щодо винесення ухвали про залучення як співвідповідача, у зв'язку з чим Комісія була позбавлена можливості реалізації права на судовий захист;
- Перша кадрова комісія з добору на зайняття вакантних та тимчасово вакантних посад прокурорів в окружних прокуратурах і спеціалізованих прокуратурах у військовій та оборонній сфері (на правах окружних) припинила свою діяльність, а добір, з метою провадження якого цю комісію було створено, відповідно завершився. Також змінено орган, який наразі проводить добір, та процедуру його проведення;
- КДКП не є правонаступником кадрових комісій з добору на зайняття вакантних посад прокурорів в окружних прокуратурах і спеціалізованих прокуратурах у військовій та оборонній сфері (на правах окружних);
- Порядок добору кандидатів на посаду прокурора, який був врегульований нормами закону № 113-IX та на теперішній час регулюється нормами Закону № 1697-VII, є різними процедурами та здійснюються різними суб'єктами владних повноважень, мають різні правові наслідки, не підміняють та не суперечать одне одному.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон №1697-VII).
Відповідно до частини першої статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року (справа № 524/4478/17) та від 20 лютого 2019 року (справа № 826/16659/15).
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, з висновками суду першої інстанції про те, що правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) іншому або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
У такому разі, також відбувається вибуття суб'єкта владних повноважень із публічних правовідносин.
Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов'язків, що відбувається із суб'єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.
Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб'єкта владних повноважень, припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб'єктом, коли права та обов'язки суб'єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб'єкта владних повноважень, а також можливість суб'єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.
При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.
У разі ж відсутності правонаступників, суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.
Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб'єктом владних повноважень.
Щодо твердження апелянта, про те, що Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокуратури не було ознайомлено та повідомлено належним чином щодо розгляду справи, щодо винесення ухвали про залучення як співвідповідача, то за результатом автоматизованого розподілу, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Шевченко А.В.) від 07.08.2023 року справу прийнято до провадження судді та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Також, вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі як співвідповідача - Генерального прокурора України.
Згідно із частиною першою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею, повинна бути розглянута цим самим суддею, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.
У силу вимог частини дев'ятої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду, було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи з підстав, зазначених у ньому.
Внаслідок автоматизованого розподілу матеріали справи були передані для розгляду судді Лисенко В.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 постановлено розгляд справи № 640/30310/21 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, а також залучено до участі у справі як співвідповідача - Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокуратури (код ЄДРПОУ - 41356563, вул. Юрія Іллєнка, 81Б, м. Київ, 04050).
Щодо твердження апелянта, про те, що Перша кадрова комісія з добору на зайняття вакантних та тимчасово вакантних посад прокурорів в окружних прокуратурах і спеціалізованих прокуратурах у військовій та оборонній сфері (на правах окружних) припинила свою діяльність, а добір, з метою провадження якого цю комісію було створено, відповідно завершився, змінено орган, який наразі проводить добір, та процедуру його проведення, КДКП не є правонаступником кадрових комісій з добору на зайняття вакантних посад прокурорів в окружних прокуратурах і спеціалізованих прокуратурах у військовій та оборонній сфері (на правах окружних), на переконання колегії суддів апеляційної інстанції суд першої інстанції, дійшов цілком обґрунтованого та правильного висновку про те, що Першу кадрову комісію, відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ було створено тимчасово, до 01 вересня 2021 року, зокрема для забезпечення здійснення добору на посади прокурорів.
Згідно з наказом Генерального прокурора від 17 листопада 2021 року № 362, наказ Генерального прокурора від 30 квітня 2021 року № 134 про створення Першої кадрової комісії втратив чинність.
Починаючи з 01 вересня 2021 року, з урахуванням приписів пунктів 21, 22 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення», 35 пункту 21 розділу І Закону № 113 ІХ та наказу Генерального прокурора від 17 листопада 2021 року № 362, у спірних правовідносинах відбулось компетенційне публічне правонаступництво, тобто перехід функцій щодо здійснення добору на посади прокурорів від кадрових комісій, функції яких припинено, до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження.
15 березня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення добору та підготовки прокурорів» № 2203-ІХ, який прийнятий 14 квітня 2022 року та підписаний Президентом України 13 березня 2023 року.
Цим Законом, поміж інших внесених змін, відповідно до частини першої статті 73 Закону України «Про прокуратуру», органом, що здійснює дисциплінарне провадження, визначено Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів.
На підставі вказаного, перейменовано юридичну особу «Відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження» на «Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів» без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Щодо твердження апелянта про те, що Порядок добору кандидатів на посаду прокурора, який був врегульований нормами Закону № 113-IX та на теперішній час регулюється нормами Закону № 1697-VII, є різними процедурами та здійснюються різними суб'єктами владних повноважень, мають різні правові наслідки, не підміняють та не суперечать одне одному, то колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що Першу кадрову комісію, відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX було створено тимчасово, до 01 вересня 2021 року, зокрема для забезпечення здійснення добору на посади прокурорів.
Згідно з наказом Генерального прокурора від 17 листопада 2021 року № 362, наказ Генерального прокурора від 30 квітня 2021 року № 134 про створення Першої кадрової комісії втратив чинність.
Отже, станом на момент розгляду справи Перша кадрова комісія припинила свою діяльність, а добір, з метою проведення якого ця комісія була створена, відповідно завершився.
У той же час, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що з 01 вересня 2021 року відновили свою дію положення статті 28, 29, пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про прокуратуру», щодо статусу та повноважень відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження.
Згідно з положеннями пункту 2 частини першої статті 77 Закону № 1697-VII, до повноважень відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, серед іншого віднесено проведення добору кандидатів на посаду прокурора в установленому цим Законом порядку.
Рішення Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження від 26 жовтня 2021 року № 16зп-21 встановлено, що днем початку діяльності відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, є 03 листопада 2021 року.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що саме Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокуратури є належним у даному випадку органом вчинення дій щодо поновлення порушених прав ОСОБА_1 , шляхом прийняття рішення за результатами проведення добору на зайняття ОСОБА_1 , як кандидатом вакантної посади прокурора у відповідному органі прокуратури.
Отже, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а її вимоги не підлягають задоволенню.
Частиною 2 ст. 2 КАС України, визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко
Повний текст постанови складено 30.07.2025.