Справа № 320/18814/23
29 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Василенка Я.М., Кобаля М.І.,
за участі секретаря судового засідання Григор'єва С.О.,
представника позивача адвоката Бондара О.В.,
представників відповідача Найди Т.І., Яковенко А.В.,
представника третьої особи Кокодинського В.О.,
розглянувши у закритому судовому засіданні заяву адвоката Бондара Олега Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_1 , про зупинення провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство «Банк Авангард» про визнання протиправним та скасування рішення,
У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національного банку України (далі - відповідач/апелянт/НБУ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство «Банк Авангард» (далі - третя особа/АТ «Банк Авангард» з вимогами визнати протиправним та скасувати рішення № 20/806-рк від 01 травня 2023 року «Про невідповідність ОСОБА_1 , Голови Наглядової ради Акціонерного товариства «Банк Авангард», кваліфікаційним вимогам щодо професійної придатності».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення НБУ № 20/806-рк від 01 травня 2023 року «Про невідповідність ОСОБА_1 , Голови Наглядової ради Акціонерного товариства «Банк Авангард», кваліфікаційним вимогам щодо професійної придатності».
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань НБУ на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 1 073, 60 (одна тисяча сімдесят три шістдесят копійок).
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у рішенні № 20/806-рк від 01 травня 2023 року не навів об'єктивних, конкретних і належно підтверджених фактами підстав для встановлення невідповідності ОСОБА_1 кваліфікаційним вимогам щодо професійної придатності. Спірне рішення носить формальний характер, позбавлене мотивування та не містить конкретного аналізу обставин, які б свідчили про відсутність у позивача відповідного рівня знань, досвіду або професійної компетентності, необхідної для виконання повноважень Голови Наглядової ради банку. Суд також звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що дії або поведінка ОСОБА_1 могли зашкодити інтересам вкладників чи інших клієнтів банку або вплинути на стабільність банківської системи. Навпаки, кандидатура ОСОБА_1 уже була погоджена НБУ, а відтак сам факт його попереднього погодження органом регулювання, на думку суду, свідчить про визнання НБУ наявності у нього професійної придатності. Щодо висновку НБУ про наявний конфлікт інтересів у позивача у зв'язку з отриманням ним винагороди як члена Наглядової ради, то такий відсутній, оскільки законодавство не містить заборони на отримання винагороди членами наглядових рад банків, а здійснення контролю за реалізацією політики винагороди входить до функціоналу колегіального органу, а не особисто його голови. Відповідач помилково ототожнив участь у голосуванні за колегіальне рішення з персональним конфліктом інтересів, що не відповідає вимогам Закону України «Про запобігання корупції» та Закону України «Про банки і банківську діяльність». Крім того, відповідач не дотримався принципів прозорості та об'єктивності під час ухвалення рішення, оскільки не врахував пояснень, наданих позивачем та АТ «Банк Авангард», не здійснив всебічного аналізу ситуації, не з'ясував усіх обставин, які мають значення для справи.
В апеляційній скарзі НБУ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що судом першої інстанції було неправильно застосовано положення законодавства, які регламентують порядок встановлення відповідності особи кваліфікаційним вимогам. Висновки суду щодо відсутності належного обґрунтування у спірному рішенні є необґрунтованими, оскільки НБУ у своєму рішенні врахував усі релевантні обставини та дотримався вимог внутрішніх нормативно-правових актів. Конфлікт інтересів ОСОБА_1 полягав у тому, що він, як Голова Наглядової ради, мав повноваження щодо затвердження політики винагороди, а також одночасно був отримувачем коштів, що створювало потенційну загрозу незалежності та об'єктивності. Суд першої інстанції не врахував специфіку банківського регулювання, яка передбачає підвищені вимоги до прозорості та відсутності навіть потенційного конфлікту інтересів. Окрім того, суд вийшов за межі повноважень, здійснивши оцінку професійних якостей позивача замість компетентного органу, що суперечить принципу дискреційності регулятора в межах законодавства. Апелянтом наведено також доводи на спростування висновку суду першої інстанції щодо необґрунтованості тверджень НБУ про здійснення виплати ОСОБА_1 змінної винагороди за рахунок доходів, отриманих від користування належних Державі Україна коштами.
У процесі апеляційного розгляду справи представником позивача - адвокатом Бондарем О.В. заявлено клопотання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі № 910/18918/23 за позовом Держави України Держави України в особі Кабінету Міністрів України до АТ «БАНК АВАНГАРД», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНА», у якій третіми особами залучено, зокрема, Національний банк України. У зазначеній справі предметом розгляду є питання правомірності використання Банком АВАНГАРД коштів, отриманих у результаті операцій з ОВДП, та виплати частини отриманого доходу на користь позивача у цій адміністративній справі. Таким чином, встановлені в межах справи № 910/18918/23 обставини можуть мати преюдиційне значення для правильного вирішення цієї адміністративної справи, що свідчить про об'єктивну неможливість її розгляду до завершення розгляду зазначеної господарської справи. Тому від вирішення зазначеної господарської справи залежить вирішення даної адміністративної справи.
НБУ в письмовому поясненні висловився проти зупинення провадження у справі, оскільки вважає, що відсутні передбачені пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України підстави для її зупинення. Зазначає, що у справі №?910/18918/23, на яку посилається позивач, розглядається зовсім інший предмет спору - вимоги про стягнення коштів, тоді як у цій адміністративній справі оскаржується рішення про невідповідність позивача кваліфікаційним вимогам щодо професійної придатності. Жодне з рішень у справі №?910/18918/23 не матиме преюдиційного значення у цій справі, а адміністративний суд має об'єктивну можливість самостійно встановити всі необхідні обставини, не чекаючи на результати іншого провадження. Крім того, клопотання про зупинення провадження подано після закінчення підготовчого провадження, попри те, що позивач знав про наявність справи №?910/18918/23 ще до цієї процесуальної стадії, що суперечить пункту 2 частини третьої статті 236 КАС України.
Заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, перевіривши доводи клопотання та заперечення на нього, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстави для зупинення провадження в даній справі за пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України, згідно з яким суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Визначаючи наявність підстав, передбачених статтею 236 КАС України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, необхідно враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 3 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення по ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
В господарській справі № 910/18918/23, що перебуває на розгляді у Північному апеляційному господарському суді за апеляційною скаргою Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, вирішується питання правомірності використання АТ «Банк Авангард» коштів, отриманих у результаті операцій з облігаціями внутрішньої державної позики (далі - ОВДП), які були вилучені на користь держави. Держава в особі Кабінету Міністрів України стверджує, що вказані кошти втратили статус приватних і стали державними активами, а отже їх використання банком "Авангард" для отримання доходу, зокрема у вигляді вкладень у депозитні сертифікати НБУ, а також подальше спрямування частини такого доходу на виплату винагороди членам наглядової ради, у тому числі позивачу, є безпідставним і неправомірним. Саме ці обставини стали предметом позову у господарській справі та підлягають безпосередньому дослідженню і правовій оцінці в межах її розгляду.
Водночас у цій адміністративній справі оскаржується рішення Національного банку України №?20/806-рк від 01 травня 2023 року, в якому Національний банк України, обґрунтовуючи висновок про невідповідність ОСОБА_1 кваліфікаційним вимогам, послався, зокрема, на безпідставне отримання ним винагороди за рахунок коштів, які, за твердженням НБУ, не належали банку "Авангард", а були державними.
У спірному рішенні НБУ зазначено, що комітет дійшов висновку про неналежне виконання підрозділом комплаєнс Банку покладених на нього функцій та недостатньої ефективності створеної Наглядовою радою Банку системи управління ризиками. Зокрема, Наглядова рада Банку під головуванням пана ОСОБА_3 не вжила заходів для виявлення та усунення комплаєнс-ризику, пов'язаного із використанням для виплати винагороди членам Наглядової ради коштів, які за встановленою законодавством процедурою були передані у власність України. Це стосується також ризику кваліфікації виплати винагороди, як недотримання Банком обмежень Національного банку щодо виплати дивідендів акціонерам, встановлених Постановою № 23. Як висновок вказано, що за професійним судженням Комітету, отримання ОСОБА_1 зазначеної змінної винагороди, виплаченої без дотримання Банком вимог законодавства та Положення Банку, нездійснення ним як Головою Наглядової ради Банку покладеної законодавством функції контролю за реалізацією політики винагороди в Банку, в сукупності з іншими наведеними обставинами свідчать про невідповідність ОСОБА_1 вимогам щодо професійної придатності, встановленим законодавством України.
Таким чином, питання про правову природу коштів, їх джерело та підстави для нарахування винагороди є спільними для обох справ і мають певне значення для вирішення спору в адміністративному провадженні.
Разом з тим, адміністративний суд не наділений повноваженнями самостійно вирішувати спір про правовий режим спірних коштів, їх належність або про характер взаємовідносин між державою, банком і третіми особами щодо активів, вилучених в межах спеціального режиму санкцій. Такі питання належать до юрисдикції господарського судочинства, в якому й триває розгляд справи №?910/18918/23, де встановлюються фактичні обставини та дається оцінка правомірності використання доходу від ОВДП і спрямування його на виплату винагороди членам наглядової ради банку «Авангард».
Враховуючи, що висновки НБУ у спірному рішенні безпосередньо ґрунтуються на одному з аргументів про порушення банківського законодавства внаслідок неправомірного використання державних коштів, без встановлення юридично значущих фактів у межах господарської справи №?910/18918/23, є неможливим повне та правильне вирішення спору у даній адміністративній справі.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що наявна об'єктивна неможливість розгляду справи до завершення розгляду пов'язаної з нею господарської справи, у якій вирішуються питання, що мають істотне значення для оцінки обґрунтованості оскаржуваного адміністративного рішення. Обставини, які досліджуються у справі №?910/18918/23, можуть набути преюдиційного значення, а відтак наявні підстави для зупинення провадження у справі №?320/18814/23 відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України.
Доводи відповідача про те, що обставини, пов'язані з правовим статусом коштів, отриманих АТ «Банк Авангард» у результаті операцій з ОВДП, є малозначущими для вирішення спору у цій адміністративній справі, є безпідставними, оскільки питання про другорядність, значимість чи вирішальну роль тих чи інших обставин та доказів може бути оцінено судом виключно під час ухвалення судового рішення за результатами повного та всебічного розгляду справи по суті.
Оскільки у спірному рішенні НБУ прямо посилається на неправомірне за участю позивача використання державних коштів, які є предметом дослідження у господарській справі №?910/18918/23, суд позбавлений можливості дати їм належну оцінку до вирішення цих питань компетентним судом за належною юрисдикціє у справі, де приймають участь ці самі особи.
Отже, у зв'язку з тим, що у справі №?910/18918/23 встановлюються обставини щодо правової природи та правомірності використання коштів, отриманих АТ «Банк Авангард» з ОВДП, які покладено також в основу рішення НБУ №?20/806-рк, адміністративний суд не може самостійно їх визначити через межі своєї юрисдикції.
Тому провадження у цій справі підлягає зупиненню до вирішення зазначеної господарської справи.
Посилання відповідача на те, що зупинення провадження у справі можливе лише за клопотанням, поданим до завершення підготовчого провадження, стосується розгляду справи в суді першої інстанції та не відноситься до стадії апеляційного провадження.
Керуючись пунктом 3 частини першої статті 236, статтями 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву адвоката Бондара Олега Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Зупинити провадження у адміністративній справі № 320/18814/23 за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство «Банк Авангард» про визнання протиправним та скасування рішення до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі № 910/18918/23 за позовом Держави України в особі Кабінету Міністрів України до акціонерного товариства «БАНК АВАНГАРД», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ Україна», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, акціонерне товариство «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» про стягнення коштів.
Зобов'язати учасників справи після усунення обставин, які стали підставою для зупинення провадження у справі, повідомити про це суд апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Василенко Я.М.
Кобаль М.І.
Повний текст ухвали виготовлено 31.07.2025.