Справа № 320/6325/24 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.
31 липня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Штульман І.В.
суддів: Кобаля М.І.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м.Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
30 жовтня 2023 року Головне управління ДПС (далі - ГУ ДПС) у м.Києві (далі - позивач) звернулося в Київський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення податкового боргу у сумі 976169,71 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року відмовлено ГУ ДПС у місті Києві у задоволенні позовних вимог.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у наданому ГУ ДПС у місті Києві детальному розрахунку податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2015 року №623-17 на суму 593555,18 грн не зазначене, а жодних інших доказів чи пояснень стосовно нарахування відповідачу суми податкового боргу у розмірі 544857,38 грн, згідно з податковим повідомленням-рішенням форми Ф №1913/26-15-33-13-13, яка є предметом позову в межах заявлених позовних вимог, ГУ ДПС у місті Києві не надано, а тому позивачем не підтверджено заявлену до стягнення суму податкового боргу у загальному розмірі 976169,71 грн, з яких: 544857,38 грн - за основним платежем; 431312,33 грн - пеня.
Не погоджуючись із рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року, ГУ ДПС у м.Києві (далі - апелянт) подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апелянт зазначає, що через технологічне порушення функціонування пісистеми Інформаційно-комунікаційної системи (далі - ІКС) «Податковий блок», відбулася описка в детальному розрахунку податкового боргу 18010700 (земельний податок з фізичних осіб), а саме: невірно зазначений номер податкового повідомлення-рішення №1913/26-15-33-13-13, натомість вірним є податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2015 року №623-17.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу до суду не надав.
Відповідно до частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Разом з тим, протягом визначеного частиною першою статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України шістдесятиденного строку суд не має можливості розглянути наявний спір з огляду на необхідність з'ясування додаткових обставин та дослідження матеріалів справи.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла до висновку про залишення апеляційної скарги позивача ГУ ДПС у м.Києві без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін, мотивуючи це слідуючим.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в органах Державної податкової служби України.
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, контролюючий орган зазначає, що ОСОБА_1 не було своєчасно та у повному обсязі сплачено до бюджету земельний податок з фізичних осіб, що призвело до утворення заборгованості на загальну суму 976169,71 грн, яка підлягає примусовому стягненню.
Позивач ГУ ДПС у місті Києві зазначає, що станом на день звернення до суду першої інстанції сума заборгованості в розмірі 976169,71 грн є узгодженою та непогашеною відповідачем самостійно.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом (далі - ПК) України.
У відповідності до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з положеннями статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Пунктом 56.1 статті 56 ПК України визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Судом першої інстанції встановлено, що податковий борг ОСОБА_1 виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2015 року №623-17, згідно з яким позивачем ГУ ДПС у місті Києві визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб у розмірі 593555,18 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року, у справі №826/25591/15 адміністративного позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та нечинним з моменту прийняття податкового повідомлення-рішення - задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 28 квітня 2015 року №623-17.
Постановою Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі №826/25591/15 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у справі №826/25591/15 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
З 15 січня 2019 року грошове зобов'язання на суму 593555,18 грн, визначене податковим повідомленням-рішенням від 28 квітня 2015 року №623-17, набуло статусу узгодженого зобов'язання, а у платника податків виник обов'язок самостійно погасити узгоджену суму, а також штрафні санкції за їх наявності, протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до детального розрахунку податкового боргу по ОСОБА_1 , наданого ГУ ДПС у місті Києві до позовної заяви, вказаний борг виник внаслідок несплати земельного податку з фізичних осіб у розмірі 544857,38 грн, згідно з податковим повідомленням-рішенням форми Ф №1913/26-15-33-13-13 (а.с.13, 18).
Суд першої інстанції звернув увагу, що позивачем долучено до матеріалів справи копію податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2015 року №623-17 на суму 593555,18 грн, грошове зобов'язання в якому набуло статусу узгодженого після касаційного оскарження та доказів його направлення на адресу відповідача.
Оскільки у наданому позивачем ГУ ДПС у місті Києві детальному розрахунку податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2015 року №623-17 на суму 593555,18 грн не зазначене, а жодних інших доказів чи пояснень стосовно нарахування відповідачу ОСОБА_1 суми податкового боргу у розмірі 544857,38 грн, згідно з податковим повідомленням-рішенням форми Ф №1913/26-15-33-13-13, яка є предметом позову в межах заявлених позовних вимог, контролюючим органом не надано, судом першої інстанції правомірно зроблено висновок, що позивачем не підтверджено заявлену до стягнення суму податкового боргу у загальному розмірі 976169,71 грн, з яких: 544857,38 грн - за основним платежем; 431312,33 грн - пеня.
Матеріали справи містять також копію корінця податкової вимоги від 11 лютого 2020 року №9060-10, виставлену ОСОБА_1 , відповідно до якої станом на 10 лютого 2020 року сума боргу становить 976169,71 грн, у тому числі за основним платежем 544857,38 грн та пенею 431312,33 грн, а також докази її направлення на адресу відповідача.
Враховуючи невідповідність заявлених у межах даного позову сум податкового боргу із земельного податку з фізичних осіб та не підтвердження його походження, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги ГУ ДПС у місті Києві не підтверджуються документально матеріалами справи, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Щодо посилання ГУ ДПС у м.Києві про наявність технологічного порушення функціонування пісистеми ІКС «Податковий блок», внаслідок чого відбулася описка в детальному розрахунку податкового боргу 18010700 (земельний податок з фізичних осіб), а саме: невірно зазначений номер податкового повідомлення-рішення №1913/26-15-33-13-13, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду звертає увагу, що надаючи новий детальний розрахунок та відмості з ІКП контролюючий орган вніс виправлення за податковим повідомленням-рішенням від 28 квітня 2015 року №623-17 (виправлено номер та дату), а в сумі виправлення не містяться, як і не міститься інформація на підставі чого відбулося зменшення штрафних санкцій на суму 48697,80 грн (593555,18 - 544857,38) за податковим повідомленням-рішенням від 28 квітня 2015 року №623-17.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ГУ ДПС у м.Києві. Як під час розгляду справи в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, контролюючим органом не надано доказів на підставі чого виникла сума заборгованості в розмірі 544857,38 грн, а тому апеляційна скарга позивача є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Судовою колегією враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі №320/6325/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: М.І. Кобаль
Ю.К. Черпак