Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/3816/24
Номер провадження: 1-кп/511/123/25
31.07.2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
голвуючого судді - ОСОБА_1
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 (дистанційно),
захисника - ОСОБА_5 (дистанційно),
захисника - ОСОБА_6 (дистанційно),
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області клопотання прокурора Роздільнянської окружної прокуратури про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12024160000000199 від 13.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.307, ч.3 ст.311, ч.3 ст.313, ч.2 ст.317 КК України, відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дмитрівка Татарбунарського району Одеської області, громадянина України, одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України раніше не судимого,
обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.307, ч.3 ст.311, ч.3 ст.313, ч.2 ст.317 КК України,
31.07.2025 року до суду надійшло клопотання прокурора про продовження дії раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у виді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_10 згідно обвинувального акту є лідером організованої групи, раніше встановлені ризики, передбачені п.п.1, 3,5 ч.1 ст.1787 КПК України не відпали, та не зменшились. Крім того, ОСОБА_7 повідомлено про підозру 28.02.2025 року у кримінальному провадженні №12025162470000217 від 01.02.2025 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163 КК України, яке мало місце 06.02.2025 року, тобто вже під час судового розгляду даного кримінального провадження, що цілком підтверджує ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Захисник обвинуваченого заперечувала проти задоволення клопотання, заявленого прокурором, мотивуючи тим, що клопотання не відповідає вимогам КПК, не містить додатків, відтворює поперднє клопотання, ає описки, подано передчасно, ОСОБА_10 має міцні соціальні зв'язки. Просила змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт .
Обвинувачений ОСОБА_7 погодився з думкою захисника.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та захисника, суд прийшов до наступного.
Відповідно до статей 3, 4 та 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно до ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи питання продовження запобіжного заходу, суд може зважати на попередню оцінку окремих фактичних обставин, здійснену ним при вирішенні попередніх клопотань у цьому кримінальному провадженні на підставі відповідних матеріалів і не здійснювати надмірного витребування матеріалів у сторін кримінального провадження.
Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").
Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів - це діяння, які створюють загрозу заподіяння шкоди або заподіюють фактичну шкоду здоров'ю невизначеного кола осіб від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів.
Суспільна небезпека злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів визначається, насамперед, поширенням та згубним впливом наркоманії і токсикоманії на свідомість психічно нестійких людей, їх мораль і спосіб життя, що призводить до поступового занепаду, деградації особистості. Наркоманія та незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів належать до глобальних проблем сучасності. Цим явищам притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для здоров'я конкретної особи, а й для здоров'я населення, економіки та суспільства в цілому. Між наркоманією і злочинністю існує тісний взаємозв'язок. Він характеризується вчиненням наркоманами та іншими особами "наркотичних" злочинів з метою заволодіння цими засобами і речовинами для їх вживання та/або розповсюдження, вчиненням значної кількості злочинів під безпосереднім впливом наркотиків і психотропних речовин на психіку і волю їхніх споживачів (у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, абстиненції), віктимним характером поведінки наркоманів (часом вони самі стають жертвами злочинів).
Наркологічна ситуація в Україні є надзвичайно складною, щороку погіршується і, зрештою, становить реальну загрозу генофонду нації, забезпеченню правопорядку, національній безпеці України.
Родовий об'єкт злочинів цієї категорії - здоров'я населення.
Найголовнішим об'єднуючим началом цих злочинів в одну групу посягань на здоров'я населення є їх здатність завдавати однорідну шкоду (чи створювати небезпеку заподіяння такої шкоди) у вигляді поширення наркоманії і токсикоманії серед невизначеного кола осіб шляхом незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.
Отже, злочини, у вчинення яких обвинувачується ОСОБА_7 мають підвищений суспільний інтерес.
Суд зазначає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою не є покаранням за злочин, а його мета - дійсно забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої особи.
Незалежно від законодавчих змін та особливостей періоду, процедура застосування до особи запобіжних заходів завжди має відповідати правовим принципам, які є універсальними і підлягають до застосування у будь-якій демократичній країні, де панує верховенство права, а саме: презумпція невинуватості; презумпція свободи та імператив поваги до людської гідності.
Водночас слід звернути увагу, що ЄСПЛ неодноразово наголошував, що має існувати пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують та метою, яку прагнуть досягти, бо не буде відповідного балансу, якщо на особу покладено надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Єпорронг та Льон рот проти Швеції»).
Таким чином, слід вважати, що запобіжний захід має бути обрано/продовжено із врахуванням всіх обставин кримінального правопорушення, встановлених ризиків та конкретної особи, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненому.
З урахуванням вищенаведеного, суд вбачає необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого, з застосуванням альтернативного запобіжного заходу у виді застави, оскільки менш суворі запобіжні заходи можуть виявитися нездатними для забезпечення належної поведінки обвинуваченого та виконання покладених на нього обов'язків.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати спроби протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується/продовжується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Обраний відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості низки кримінальних правопорушення, що йому інкримінується, та не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, що відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких та за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, з урахуванням воєнного стану в Україні, суд вважає, що є достатні підстави вважати, що особа може переховуватись від суду шляхом втечі за кордон або на тимчасово окуповані території. ОСОБА_7 за місцем реєстрації не проживає, а проживає в смт.Лиманське безпосередньо на кордоні з Республікою Молдова (невизнана ПМР). Докази перебування на утриманні дітей його дружини відсутні, так як ОСОБА_7 до затримання не працював.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З урахуванням наведеного, посилання сторони захисту на відсутність ризику переховування обвинуваченого, суд визнає неспроможними, оскільки ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення, зокрема у низці тяжких та особливо тяжкого злочину, за які може бути призначене покарання, у разі визнання винуватою особо, понад 10 років позбавлення волі, а тому ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та інших учасників процесу у кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК), суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та іншими учасниками процесу кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК, враховуючи той факт, що свідки по кримінальному провадженню не допитувались взагалі, дослідження доказів не розпочалось, обвинувачені показання не надавали.
Суд вважає неспроможними доводи сторони захисту щодо відсутності ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків та інших учасників процесу, оскільки покази учасників процесу, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, перебуваючи на свободі, обвинувачений може здійснювати незаконний вплив на учасників, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Згідно рішення ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка особи дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи.
Продовжує існувати ризик вчиненні іншого кримінального правопорушення, з урахуванням обставин кримінального провадження та з огляду на обставини вчинення інкримінованих обвинуваченому злочинів.
ОСОБА_7 , хоча і вважається не судимим, однак обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочину, може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, пов'язані з незаконним обігом психотропних речовин, оскільки офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела доходу, сім'ї не вистачає грошей, він має багато утриманців, а тому не виключаються спроби продовження вчинення ним вказаних корисливих кримінальних правопорушень, та є достатні підстави вважати, що він, будучи на свободі, може вчинити інше кримінальне правопорушення, підтвердженням чого є надане до клопотання прокурором повідомлення про підозру від 28.02.2025 року у кримінальному провадженні №12025162470000217 від 01.02.2025 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, яке мало місце 06.02.2025 року, тобто навіть під час перебування особи під вартою в умовах ізоляції. (п.5 ч.1 ст.177 КПК України).
Суд вважає, що дані ризики не відпали та існують на теперішній час, тому на даній стадії процесу саме запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому і зокрема під час слухання справи у суді не надасть можливості перешкоджати обвинуваченому інтересам правосуддя шляхом ухилення від явки до суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, вчинення впливу на свідків.
При цьому, достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого судом не встановлено.
Враховуючи існування зазначених ризиків та з метою їх запобігання, а також забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та оцінюючи сукупність наведених обставин, введення на території України воєнного стану, застосування більш м'якого запобіжного заходу є неможливим.
Згідно медичної довідки Одеської міської медичної частини №21 убачається, що ОСОБА_7 неодноразово оглядався лікарями та йому надавалася медична допомога та призначалося лікування, ОСОБА_7 знаходиться в стаціонарному відділенні Одеської міської медичної частини №21, загальний стан компенсований, отримує паліативне (симптоматичне, патогенетичне) лікування та перебуває під постійним наглядом лікаря фтизіатра та чергового медичного персоналу.
Отже, обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які могли бути перешкодою для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Доводи захисника про наявність у ОСОБА_7 на утриманні цивільної дружини та дітей, суд вже прийняв до уваги, однак вважає відсутніми підстави стверджувати, що вказані особи знаходяться на утриманні ОСОБА_7 з огляду на те, що останній до затримання офіційно не був працевлаштований.
Разом з тим, на думку суду, зазначені соціальні фактори не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.
За наведених вище обставин, доводи захисника про наявність підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому на домашній арешт, суд визнає необґрунтованими.
За сукупності таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та його належну поведінку.
Враховуючи вищевикладене, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Згідно практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
При розгляді можливості застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, врахувавши позицію сторін, особу обвинуваченого, встановлені ризики, суд прийшов до висновку, що прокурором доведено про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, а ніж тримання під вартою з одночасним визначенням розміру застави, яку суд, враховуючи доводи захисника щодо непомірності розміру застави вважає за можливе зменшити до мінімального розміру - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням обов'язків, передбачених статтею 194 КПК України.
Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, то клопотання захисника про зменшення розміру застави нижче встановеного мінімуму задоволенню не підлягає.
Крім того, суд не має можливості розпочати дослідження письмових доказів, оскільки судові засідання неодноразово відкладалися за клопотаннями захисників ОСОБА_11 та ОСОБА_5 у зв'язку з хворобою або занятістю у інших процесах, які захисники вибрали для себе більш пріоритетними, а також у зв'язку з заміною захисника ОСОБА_7 . Участь захисників у даному кримінальному провадженні є обов'язковою.
За таких обставин, доводи захисника про наявність підстав для застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою є необґрунтованими, та наявні правові підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 .
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.307, ч.3 ст.311, ч.3 ст.313, ч.2 ст.317 КК України запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» на строк 60 (шістдесят) діб до 28.09.2025 року включно.
Розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 242 240,00 гривень та покладені обов'язки в разі внесення застави - залишити незмінними.
Ухвала підлягає негайному виконанню в частині запобіжного заходу у виді тримання під вартою після її проголошення. Копію ухвали вручити обвинуваченому. Копію ухвали направити Державній установі "Одеський слідчий ізолятор"- для виконання.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1