Справа № 502/1284/25
01 серпня 2025 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області
у складі:
головуючого - судді Балан М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Урсул Г.К.,
розглянувши справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до
Ізмаїльського районного відділу поліції
Головного управління Національної поліції в Одеській області
про
скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до Ізмаїльського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови серії ЕНА № 5072062 від 26.06.2025 року за якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП.
В позові позивач зазначив, що 26.06.2025 року поліцейським сектору реагування патрульної поліції Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Гросу Олексієм Вікторовичем було винесено постанову серії ЕНА № 5072062, відповідно до якої вбачається, що 26.06.2025 року о 08 годині 02 хвилини в м. Кілія Одеської області по вул. Дунайській, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керував транспортним засобом, що не пройшов обов'язкового технічного контролю, чим порушив п. 31.3 б Правил дорожнього руху України. На підставі вказаного протоколу, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.
Позивач вважає, що зазначена постанова є противоправною, протирічить діючому законодавству, винесена з порушення інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, виходячи з наступного.
26.06.2025 року, позивач був зупинений працівником поліції, який не пояснив причин зупинки та попросив надати документи, які надають право керувати транспортним засобом та документи на сам транспортний засіб. Після перевірки вказаних документів, посадова особа, яка зупинила вказаний транспортний засіб відійшла та замість нього підійшов ОСОБА_2 , поліцейський сектору реагування патрульної поліції Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, який не роз'яснивши позивачу права, передбачені ст. 268 КУпАП, та не надавши змогу скористуватися правом на захист та можливістю звернутися за правовою допомогою, виніс постанову серії ЕНА № 5072062 за ч. 3 ст. 121 КУпАП. Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка стосується керування транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, полягає у безпосередньому керуванні таким транспортним засобом. Суб'єкт правопорушення - Водій транспортного засобу. Об'єкт правопорушення - Безпека дорожнього руху. Об'єктивна сторона - Вчинення дії, яка полягає в керуванні транспортним засобом, що має проходити обов'язковий технічний контроль, але не пройшов його в установлений термін. Між тим, для відповідної належної правової кваліфікації вчинення адміністративного правопорушення, необхідно встановити транспортний засіб, оскільки він є предметом вчинення правопорушення та чи підлягає він обов'язковому технічному огляду. Однак, посадова особа, яка склала протокол взагалі не зазначила транспортний засіб, яким керував позивач та не обґрунтував на прохання позивача, докази наявності адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП.
Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
Згідно п.31.3.б ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Положеннями ч.3 ст.121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов. Відповідно до ч. 2 ст. 35 вказаного Закону, обов'язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років; 3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України». Аналогічні норми містяться у п. 1 Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137. Тобто, із вказаних норм вбачається, що легкові автомобілі підлягають обов'язковому технічному контролю лише у випадку, якщо вони використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку та мають строк експлуатації понад два роки, а вантажні автомобілі вантажопідйомністю до 3,5 тонни - лише у випадку, якщо вони мають строк експлуатації понад два роки.
Доказів того, що позивач використовував вказаний транспортний засіб для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, інспектором не надано.
Оспорювана постанова виготовлена в електронній формі у вигляді стрічки і не містить як і пояснень позивача так і відмітки про те, що він відмовився їх надати або, що письмові пояснення містяться на окремому аркуші. Також, при винесенні постанови, співробітник поліції не пропонував позивачу надати докази відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП.
Згідно з постановою Верховного Суду від 08.07.2020 р. у справі № 731/186/17, колегія суддів здійснивши аналіз положень статті 35 Закону України «Про дорожній рух» дає підстави для висновку про те, що обов'язковому технічному контролю підлягають автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.
Відповідно до п.п. 15 пункту 2 Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137 (далі - Порядок) транспортний засіб, що використовується з метою отримання прибутку - транспортний засіб, що експлуатується юридичними, фізичними особами - підприємцями під час провадження господарської діяльності з метою отримання прибутку, фізичними особами під час виконання цивільно-правових угод з метою отримання прибутку.
Автомобіль, яким керував позивач, є службовим автомобілем, а тому його не слід вважати автомобілем, що здійснює перевезення пасажирів з метою отримання прибутку. Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 17 жовтня 2019 року у справі № 678/483/17.
Окрім того, відповідно до наказу ТОВ «Південь Агро Холдинг» № 22 від 02.11.2020 року вбачається, що у зв'язку зі службовою необхідністю вирішено придбати автомобіль «Renault Duster», для службових поїздок працівників підприємства. Також, відповідно до наказу ТОВ «Південь Агро Холдинг» № 24 від 11.12.2020 року, автомобіль «Renault Duster», державний номерний знак « НОМЕР_1 », закріплено за директором підприємства для використання виключно із виробничою необхідністю.
На підставі вищевикладеного, позивач просить суд:
-постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5072062 від 26.06.2025 року, складену відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за даною постановою щодо ОСОБА_1 , в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою судді Кілійського районного суду Одеської області від 10.07.2025 року за відповідним позовом відкрито провадження, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
22.07.2025 року від представника відповідача надійшов супровідний лист з додатком - DVD диском.
Представник відповідача, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду адміністративної справи, в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття в судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи у суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд справи проводиться за відсутності учасників справи у порядку письмового провадження, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши подані сторонами заяви по суті справи і надані докази про справі, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини:
26.06.2025 року поліцейським сектору реагування патрульної поліції Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області Гросу Олексієм Вікторовичем було винесено постанову серії ЕНА № 5072062, відповідно до якої вбачається, що 26.06.2025 року о 08 годині 02 хвилини в м. Кілія Одеської області по вул. Дунайській, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керував транспортним засобом, що не пройшов обов'язкового технічного контролю, чим порушив п. 31.3 б Правил дорожнього руху України. На підставі вказаного протоколу, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.
При ухваленні рішення судом були застосовані наступні правові норми:
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Судом встановлено, що позивач отримав корінець постанови 26.06.2025 року, а до суду з адміністративним позовом про її скасування звернувся 04.07.2024 року. Отже, ним дотриманий встановлений законодавством строк звернення до адміністративного суду.
Таким чином суд переходить до детального аналізу дотримання суб'єктом владних повноважень релевантних норм законодавства під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови.
За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Статтею 16 Закону № 3353-XII визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
Відповідно до п.31.3.б ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Положеннями ч.3 ст.121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 вказаного Закону, обов'язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років; 3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України». Аналогічні норми містяться у п. 1 Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137.
Тобто, із вказаних норм вбачається, що легкові автомобілі підлягають обов'язковому технічному контролю лише у випадку, якщо вони використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку та мають строк експлуатації понад два роки, а вантажні автомобілі вантажопідйомністю до 3,5 тонни - лише у випадку, якщо вони мають строк експлуатації понад два роки.
Відповідно до абз. 5, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно; автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів. Аналогічне визначення міститься і в п. 1.10 Правил дорожнього руху України.
Згідно з п. 2.13 ПДР України, транспортні засоби належать до таких категорій: В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми, состав транспортних засобів з тягачем категорії В та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів. Згідно ДСТУ 3649-97 «Засоби транспортні дорожні» транспортні засоби вагою до 3500 кг і кількістю сидячих місць, крім сидіння водія, не більше восьми, відносяться до категорії «В», тобто до легкових автомобілів.
Відповідно до статті 32 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський має право вимагати пред'явлення документів, що посвідчують особу, та документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: 1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи, або самовільно залишила місце для утримання військовополонених; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; 4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання, перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо; 5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; 6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.
Згідно з частиною 1 статті 35 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування, розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Відповідно до частини 3 статті 35 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Згідно до наказу ТОВ «Південь Агро Холдинг» № 22 від 02.11.2020 року вбачається, що у зв'язку зі службовою необхідністю вирішено придбати автомобіль «Renault Duster», для службових поїздок працівників підприємства.
Також, відповідно до наказу ТОВ «Південь Агро Холдинг» № 24 від 11.12.2020 року, автомобіль «Renault Duster», державний номерний знак « НОМЕР_1 », закріплено за директором підприємства для використання виключно із виробничою необхідністю.
Згідно з постановою Верховного Суду від 08.07.2020 р. у справі № 731/186/17, колегія суддів здійснивши аналіз положень статті 35 Закону України «Про дорожній рух» дає підстави для висновку про те, що обов'язковому технічному контролю підлягають автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.
Відповідно до п.п. 15 пункту 2 Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137 (далі - Порядок) транспортний засіб, що використовується з метою отримання прибутку - транспортний засіб, що експлуатується юридичними, фізичними особами - підприємцями під час провадження господарської діяльності з метою отримання прибутку, фізичними особами під час виконання цивільно-правових угод з метою отримання прибутку.
Як вбачається з матеріалів справи та не оспорено відповідачем, автомобіль, яким керував позивач, є службовим автомобілем, а тому його не слід вважати автомобілем, що здійснює перевезення пасажирів, або з метою отримання прибутку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст. ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
До матеріалів справи доданий відеозапис, який починається з того, що посадова особа зачитує складено постанову про притягнення позивача за ч. 3 ст. 121 КУпАП, що позбавляє суд з'ясувати - яка передбачена ст. 32 Закону України «Про національну поліцію» підстава надавала, на переконання поліцейського, йому право вимагати в позивача пред'явлення ним відповідних документів.
За встановлених по справі обставин, враховуючи, що відповідачем не надано належних правових підстав для зупинки транспортного засобу, виходить з того, що транспортний засіб під керуванням позивача був зупинений відповідним поліцейським без належних правових підстав.
Окрім того, з наведених письмових доказів, наданих позивачем, а саме наказів ТОВ «Південь Агро Холдинг», вбачається, що вказаний транспортний засіб не підлягає обов'язковому технічному контролю, а є службовим автомобілем, а тому його не слід вважати автомобілем, що здійснює перевезення пасажирів з метою отримання прибутку.
Положеннями частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За встановлених обставин суд з урахуванням відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України висновку щодо застосування релевантних норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі № 731/186/17, дійшов висновку, що оскаржувана постанова, тобто рішення суб'єкта владних повноважень підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню повністю.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на вищевказане, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 77, 90, 139, 241-246, 268, 269, 286 КАС України, ст.ст. 126, 251, 283, 287, 288 КУпАП, суд
Позов- задовольнити повністю.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5072062 від 26.06.2025 року, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області (юридична адреса: 68600, Україна, Одеська обл., місто Ізмаїл, вулиця Михайлівська, будинок, 27, код ЄДРПОУ: 41411420) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 - 605, 60 гривень судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан