Справа № 947/33675/23
Провадження № 1-кп/947/419/25
31.07.2025 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023160000000317 від 14.08.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 109, ч. 3 ст. 109, ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 161 КК України, -
В провадженні Київського районного суду м. Одеси перебуває вищезазначене кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у виді тримання під вартою строком на 60 днів, з триманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
В обгрунтування клопотання прокурор, посилаючись на доводи, викладені у письмовому клопотанні, зазначив, що судом продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , строк дії якого спливає.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів та у разі визнання його винним, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років.
Прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України можливості обвинуваченого переховуватися від суду, в тому числі і за межами України. Необхідність врахування даного фактору зумовлена тим, що залежно від тяжкості залежить покарання, яке обвинувачений зобов'язаний буде понести (у разі визнання його винним); п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, у тому числі на осіб, обізнаних про обставини вчинення кримінального правопорушення, які входять до кола найближчого оточення ОСОБА_5 , що зумовлене тяжкістю покарання, яке передбачене санкціями інкримінованих статей; п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України можливості перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_5 демонструє зневажливе відношення до встановленого правового порядку у державі, і як наслідок, може перешкоджати подальшому судовому розгляду. Іншим чином нівелювати вказані ризики, забезпечити охорону загальносуспільних прав та інтересів ніж шляхом обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на думку сторони обвинувачення, не вбачається за можливе; п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України можливості продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, що на думку прокурора, підтверджується невизнанням ОСОБА_5 своєї винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, а також тим, що ОСОБА_5 не змінив своєї політичної та соціальної позиції та продовжує демонструвати зневажливе відношення до подій в Україні, продовжує принижувати честь та гідність громадян, у тому числі шляхом здійснення трансляцій своїх судових виступів в мережі «Інтернет». Крім того, ОСОБА_5 внесений до бази центру дослідження ознак злочинів проти національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку як провокатор, антисеміт, учасник заходів дестабілізуючих суспільне життя в Україні.
На думку сторони обвинувачення, перебуваючи на свободі, обвинувачений ОСОБА_5 , побоюючись покарання, яке йому загрожує, матиме можливість впливати на свідків, переховуватись від суду, тобто буде перешкоджати виконанню покладених на нього процесуальних обов'язків, та може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, у яких він обвинувачується.
Прокурор просить задовольнити клопотання та продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави.
Обвинувачений ОСОБА_5 ухвалою суду від 30.12.2024 року видалений із зали судового засідання на весь час судового розгляду кримінального провадження у зв'зку з систематичним порушенням порядку та дисципліни в судовому засіданні.
Водночас, обвинуваченим ОСОБА_5 подане письмове клопотання про негайне звільнення з під варти, в якому він просить суд розглянути вищезазначене клопотання за його участі в судовому засіданні, надати докази існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, на які посилався та продовжує посилатися прокурор як на підставу для продовження відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою та за наслідками розгляду поданого обвинуваченим клопотання звільнити його негайно з-під варти в залі суду.
В обґрунтування клопотання обвинувачений ОСОБА_5 , посилаючись на ст.ст. 1, 3, 5, 6, 7, 8, 10, 13, 14 та 53 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з протоколами до неї, ст.ст. 1, 3, 8, 9, 19, 21, 22, 27, 32, 34, 40, 55, 59, 62, 63, 64, 68, 92, 129,129-1 чинної Конституції України та нормами діючого КПК України, зазначив, що початком застосованого до нього строку запобіжного заходу тримання під вартою є 12.05.2023 року. Тому, ухвала Київського районного суду м. Одеси у справі № 947/33675/23, провадження № 1-кп/947/326/24 від 13.05.2024 року, якою у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 і захисника про скасування запобіжного заходу відмовлено, на думку обвинуваченого, є незаконною, та як наслідок, всі наступні ухвали Київського районного суду м. Одеси у справі № 947/33675/23, на думку обвинуваченого є незаконними в зв'язку із завершенням сукупного дванадцятимісячного строку його тримання під вартою. Також у клопотанні викладені доводи обвинуваченого щодо його незгоди з ухвалами апеляційної інстанції за наслідками поданих ним апеляційних скарг на ухвали суду першої інстанції.
Обвинувачений також зазначає, що в жодній з ухвал слідчого судді та суду не міститься посилання на докази наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, на його думку у справі № 947/33675/23 прокурором не доведено обставин, передбачених ст.177 КПК України.
Захисник ОСОБА_4 , підтримавши в повному обсязі клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 , заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях, зазначила, що до клопотання прокурора не додано жодного доказу, посилання на матеріали, що підтверджують зазначені ним ризики, ризики формально перелічені прокурором.
Захисник, посилаючись на практику ЄСПЛ, а також приписи ст. 183 КПК України, просить суд у разі продовження щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначити розмір застави 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Дослідивши клопотання прокурора, вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років або ж до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Відповідно до ст. 331 КПК україни під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Крім того, ч. 2 ст. 184 КПК України передбачено, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 109, ч. 3 ст. 109, ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 161 КК України, за які законом передбачено покарання, зокрема ч. 3 ст. 436-2 КК України у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
Згідно ч. 6 ст. 176 КПК під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України.
Суд вважає, що тяжкість пред'явленого обвинувачення ОСОБА_5 , а також існування ризиків переховування від суду, здійснення незаконного впливу на свідка, перешкоджання кримінальному провадженню та можливість продовження кримінального правопорушення, які доведені прокурором, виправдовують продовження строку дії найсуворішого запобіжного заходу та дають підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та свідчать про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, з огляду на продовження існування та доведення ризиків, оскільки обвинувачений не може не розуміти тяжкість можливого суворого покарання, у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження.
Зазначені обставини в достатній мірі підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд враховує правову позицію, викладену у рішенні Другого сенату Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2024 від 19 червня 2024 року, відповідно до якої КСУ дійшов висновку, що частина шоста статті 176 Кримінального процесуального кодексу України не суперечить статтям 3, 8, частинам першій, другій статті 29, частині першій статті 55, частині першій статті 62, частині першій статті 64 Конституції України.
Крім того, Конституційний Суд України вбачає правомірною мету, з якою законодавець доповнив частиною шостою статтю 176 КПК, маючи намір посилити захист суверенітету територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України за рахунок установлення вказаною нормою Кодексу тимчасово (на період дії воєнного стану) особливого порядку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до осіб, яких підозрюють або обвинувачують у вчиненні злочинів, які за тяжкістю й характером є наднебезпечними в умовах воєнного стану та зазначив, що під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч. 6 статті 176 КПК у суду є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177 та 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м'який запобіжний захід.
Викладене свідчить про те, що застосування застави як більш м'якого запобіжного заходу є правом, а не обов'язком суду.
Відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи відомості про особу обвинуваченого, той факт, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої, суд дійшов висновку про існування зазначених прокурором та передбачених ст.177 КПК України ризиків, які у теперішній час не відпали та не зменшились і про те, що суспільний інтерес щодо тримання обвинуваченого під вартою переважає над його особистими інтересами і жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може забезпечити належної поведінки обвинуваченого та запобігти зазначеним ризикам, а тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора щодо продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд зазначає, що застосування застави як більш м'якого запобіжного заходу є правом, а не обов'язком суду.
Враховуючи, викладені обставини, суд вважає необхідним при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
Дослідивши клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про скасування запобіжного заходу, а саме звільнення з під варти, яке розглядається в судовому засіданні без участі обвинуваченого ОСОБА_6 на підставі ухвали суду від 30.12.2024 року видалений із зали судового засідання на весь час судового розгляду кримінального провадження у зв'зку з систематичним порушенням порядку та дисципліни в судовому засіданні відповідно до 1 ст. 330 КПК України, вислухавши думки учасників провадження, суд дійшов висновку про те, що клопотання задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
За змістом ст. 201 КПК України підставою для зміни запобіжного заходу є, зокрема, наявність нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу, зміна обставин провадження, зменшення встановлених ризиків.
В обґрунтування клопотання про скасування запобіжного заходу обвинувачений посилається на те, що відповідно до ст. 197, ст. 331 КПК Украни строк тримання під вартою не може перевищувати 12 місяців, ризики, які зазначені в ухвалах суду про продовження запобіжного заходу не доведені та є припущеннями.
Разом з тим, обвинувачений у тексті клопотання не зазначає будь-яких доводів щодо зміни обставин чи існуючих в провадженні ризиків.
Фактично клопотання обвинуваченого про скасування запобіжного заходу ґрунтується на позиції про неправильність висновків суду, викладених в ухвалах про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто невдоволенням обвинуваченого судовими рішеннями, ухваленими судами першої та другої інстанції щодо запобіжного заходу відносно нього, що по суті можуть бути доводами апеляційної скарги на судове рішення, а не обґрунтуванням клопотання про скасування запобіжного заходу.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: 1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; 2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Частиною 3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Наведені обвинуваченим аргументи, на переконання суду, не свідчать про порушення норм діючого КПК України та обставини, які були враховані судом при вирішенні питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу, об'єктивно змінилися настільки суттєво, що це обумовлює необхідність скасування обвинуваченому запобіжного заходу.
Враховуючи встановлені обставини суд вважає, що клопотання обвинуваченого і захисника про скасування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.31, 177-178, 183, 184, 194, 196, 197, 201, 331, 369-372 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про скасування запобіжного заходу, а саме звільнення з під варти - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 29.09.2025 року.
Ухвала суду щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити в ДУ "Одеський слідчий ізолятор" (для виконання).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів до Одеського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1