Справа № 947/26818/25
Провадження № 1-кс/947/10799/25
30.07.2025 м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю представника заявника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши матеріали за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи ГУНП в Одеській області, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення,
18.07.2025 до Київського районного суду м.Одеси надійшла скарга заявника ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи ГУНП в Одеській області, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
У скарзі заявник просить слідчого суддю зобов'язати уповноваженого слідчого ГУНП в Одеській області внести відомості до ЄРДР за ст.127 КК України за фактом системного, тривалого та триваючого завдання їй глибоких психологічних страждань з боку групи осіб, зазначених у заяві про злочин, які ухвалювали на системній основі судові, процесуальні та інші правові рішення, в яких вони стверджували, що інженер-інспектор Регістру судноплавства ОСОБА_5 , який помер у липні 2007 року, міг 15 листопада 2015 року зустрічатися з ОСОБА_6 , спілкуватися з ним, проводити технічний нагляд, так званого порому «Кислицький», підписувати Акт технічного нагляду та вручати вказаний Акт ОСОБА_7 особисто в руки.
Крім того, заявник в інших пунктах прохальної частини скарги просить не вбивати її, не катувати її більше, ніж ті особи, що зазначені в заяві про злочин, та взяти до уваги, що всю відповідальність за її передчасну смерть вона повністю покладає на осіб, вказаних у заяві про злочин, а також на слідчого суддю.
У скарзі також зазначено, що заявник перебуває у стані тотального і повного фізичного та емоційного виснаження та втрати життя, зумовленого систематичним організованим цькуванням її упродовж останніх 8 років групою осіб, вказаних у заяві про злочин, на користь злочинної організації ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , що виготовили підроблені документи на ім'я ОСОБА_6 на, так званий пором «Кислицький» і, як наслідок, позбавили ОСОБА_3 та її родину належного їм майна, а відтак - засобів до існування.
Вказані булінг і цькування, що тривають й понині, на думку заявника, є формою катування, адже страждання, що завдавалися і продовжують завдаватися їй вказаними в її заяві особами, більш ніж перевищили мінімальний поріг жорстокості у розумінні статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та поставили її життя під реальну загрозу.
Як зазначає ОСОБА_3 в своїй скарзі, у вересні 2017 року у приміщенні Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області групою осіб ( ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та інші особи) було виготовлено підроблені документи на ім'я ОСОБА_6 на належне їй майно - пором ВИЛ-0224-К.
Згодом саме з використанням підроблених документів названими особами було здійснено перереєстрацію на ОСОБА_6 належного їй майна - порому ВИЛ-0224-К.
29.10.2017 група осіб, включаючи ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , здійснила озброєний насильницький напад на паром ВИЛ-0224-К та заволоділа вказаним поромом, який з 29.10.2017 і до цього часу перебуває під злочинним контролем вказаних в заяві осіб та використовується під назвою пором «Кислицький». І
У зв'язку з чим вона була вимушена постійно протягом останніх 8 років звертатися до судів та органів правопорядку з метою захисту її прав і повернення їй її власності, де наголошувала, що реєстрація порому «Кислицький» мала місце на підставі підроблених документів, у тому числі на підставі підробленого документу - Акту технічного нагляду судна від 15.11.2015 на ім'я ОСОБА_6 , підписаний інженером-інспектором Регістру судноплавства України ОСОБА_5 .
Проте, інженер-інспектор Регістру судноплавства України ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть ОСОБА_5 серії НОМЕР_1 від 11 липня 2007 року
Проте, зазначені в заяві про злочин особи, на думку заявника, стверджують, що Акт технічного нагляду судна від 15.11.2015, начебто, складений та підписаний інженер-інспектором Регістру судноплавства України ОСОБА_5 , не є підробленим документом, переслідуючи мету цинічного знущання з неї та, як наслідок, завдання їй глибоких психологічних страждань, які набули системного характеру та, як наслідок - відкритого цькування та булінгу її.
На думку заявника це означає, що посадові та інші особи, зазначені в заяві ОСОБА_3 , почали ухвалювати судові та процесуальні рішення, що інженер-інспектор Регістру судноплавства ОСОБА_5 , який помер у липні 2007 року, міг, як на думку вказаних вище осіб, 15.11.2015 року міг зустрічатися з ОСОБА_6 , спілкуватися з ним, проводити технічний нагляд порому, підписувати Акт та вручати його ОСОБА_6 особисто в руки.
Вказані умисні дії відповідних посадових та інших осіб, зазначених в заяві про злочин, на думку заявника, являли собою скоординовану державну політику, що застосовувалися для вселення заявнику страху за своє життя та життя членів її родини, для здійснення перманентного фізичного і психологічного тиску на неї, а також для зламу її психологічної цілісності та приниження її не лише у власних очах, а й в очах оточуючих.
Заявник ОСОБА_3 , будучи належним чином сповіщена про судове засідання, в судове засідання не прибула, але просила розглянути скаргу без неї через погіршення стану її здоров'я за участю її представника - адвоката ОСОБА_4 .
Представник заявника ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 , приймаючи участь в судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в скарзі, стисло виклав аналогічні підстави звернення ОСОБА_3 до правоохоронних органів із заявою про злочин, просив розгляду скарги проводити за відсутності ОСОБА_3 , яка перебуває на стаціонарному лікуванні, а скаргу задовольнити.
Від ГУНП в Одеській області до слідчого судді представник не прибув. Адресат напередодні був належним чином сповіщений про судове засідання. Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України відсутність прокурора чи слідчого не є перешкодою в розгляді скарги.
Разом з тим, від ГУНП в Одеській області надійшли копії відповідей на адресу ОСОБА_3 , згідно яких уповноважена особа ГУНП в Одеській області листом №110246-2025 від 25.07.2025 повідомила заявнику, що заява ОСОБА_3 від 15.07.2025 щодо скоєння неправомірних діянь працівниками низки правоохоронних органів та органів системи правосуддя надійшла до слідчого управління ГУНП в Одеській області 17.07.2025 і зареєстрована за вх.№С-19141.
За результатами розгляду заяви, на підставі ст.216 КПК України, вказане звернення ОСОБА_3 для організації розгляду та прийняття рішення, передбаченого чинним законодавством України, 21.07.2025 за вих. № 110085-2025 було скеровано до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, про що заявницю поінформовано листом від 21.07.2025 за №109842-2025.
Вивчивши скаргу заявника, вислухавши пояснення представника заявника, дослідивши надані докази в обґрунтування позиції, слідчий суддя дійшов висновку про те, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні заявником може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно ч.1 ст.214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Проте, така спрощена процедура не означає, що критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР взагалі відсутні. Її спрощеність полягає у тому, що для перевірки наявності вказаних вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, натомість, необхідно лише перевірити зміст самої заяви.
Отже, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони кримінального правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи причетні до його скоєння, тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України).
Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №761/20985/18 та від 30.09.2021 у справі №556/450/18, зокрема про те, що КПК України дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
Положення ст.214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч.1 ст.2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Особливою частиною КК України, саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення за КК України мають бути критерієм внесення відомостей до ЄРДР.
Відповідно до п.4 ч.5 ст.214 КПК України, зокрема, до ЄРДР вноситься короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Виходячи з наведеного, реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про його вчинення. Внесення до ЄРДР короткого викладу обставин, які вказують на наявні в діянні ознаки складу злочину, з одного боку, підтверджує обґрунтованість початку досудового розслідування, а з іншого - захищає особу від необґрунтованого кримінального переслідування (ухвала Вищого антикорупційного суду від 18.03.2024 у справі №991/1065/24).
Відтак, за наявності у заяві чи повідомленні об'єктивних даних (а не суто гіпотетичних чи уявних), які вказують на можливий факт вчинення певного діяння, яке має ознаки кримінального правопорушення, вони повинні бути внесені до ЄРДР.
Водночас, якщо заявник таких даних не наводить, його заява не може вважатися такою, що підлягає обов'язковій реєстрації в ЄРДР. Тобто, навіть якщо заявник стверджує про наявність ознак злочину та певну його кваліфікацію, це не означає, що подія злочину мала місце насправді та що склад кримінального правопорушення наявний, оскільки заявник може помилятися в юридичній оцінці відповідних фактів.
Саме такий підхід є гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Завданнями кримінального провадження, згідно положень ст.2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Отже, законодавець передбачив необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Дійсно, у особи, яка подає заяву, відсутній обов'язок наводити в ній всі фактичні обставини певного злочину, оскільки забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінальних правопорушень, зокрема доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, покладено саме на органи досудового розслідування та є одним із завдань кримінального провадження.
Водночас, до ЄРДР вносяться відомості про конкретне кримінальне правопорушення, а не про будь-які дії, які очевидно не містять таких ознак.
Аналіз наявної в матеріалах справи заяви ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.127 КК України, з боку певних посадових осіб, зазначених в заяві, свідчить про те, що заявник, всупереч вимогам п.4 ч.5 ст.214 КПК України в своїй заяві взагалі не наводить жодних конкретних обставин у кримінально-правовому порозумінні, які б свідчили про вчинення посадовими особами, зазначеними в заяві, будь-якого кримінального правопорушення.
Викладені в заяві ОСОБА_3 посилання щодо вчинення злочину, передбаченого ст.127 КК України, є загальними, гіпотетичними та уявними, не містять конкретних фактів, не уточнені, у зв'язку із чим викликають обґрунтовані сумніви, на підставі чого слідчий суддя вважає такі дії заявника схожими на незгоду із прийнятим зазначеним в заяві посадовими особами рішеннями, вчиненими ними діями чи допущеної бездіяльності, та виглядають як спроба їх поза процесуального оскарження.
Такі припущення та незгода з діями посадових осіб правоохоронних органів і судових органів зазначених в заяві, не може бути підставою для початку досудового розслідування, оскільки не містять вагомих обставин, які б свідчили про дійсне вчинення вказаного у заяві злочину.
Так, ст.127 КК України передбачає відповідальність за катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб.
Під мученням слід розуміти дії, що заподіяли потерпілому страждання шляхом тривалого позбавлення їжі, пиття, тепла, залишення його у шкідливих для здоров'я умовах та інші подібні дії.
Інші насильницькі дії можуть мати вираження у мордуванні, тобто діях, пов'язаних із багаторазовим або тривалим спричиненням болю (щипання, шмагання, нанесення численних, але невеликих ушкоджень тупими чи гостроколючими предметами, застосування термічних факторів тощо), посяганні на статеву недоторканість, заподіянні тілесних ушкоджень тощо.
Злочин вважається закінченим із моменту настання наслідків у вигляді заподіяння потерпілому сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання, а також причинного зв'язку між вказаними діяннями і наслідками.
Із суб'єктивної сторони злочин характеризується умисною формою вини та наявністю спеціальної мети - примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать її волі, у тому числі отримати від потерпілого або іншої особи відомості чи визнання, покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюються, або залякування чи дискримінація його або інших осіб.
Суб'єктом катування є осудна особа, яка досягла 16-річного віку.
Обставинами, що обтяжують кримінальну відповідальність за катування, є: вчинення таких діянь повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості (ч.2 ст.127 КК).
Зокрема, заявник у поданій до ГУНП в Одеській області заяві лише описує свої моральні страждання, які, на думку заявника, через довготривалий, на протязі восьми років, булінг і цькування, призвели до зайвих переживань за минуле, теперішнє і майбутнє, до погіршення стану здоров'я, необхідності тривалого лікування у медичних закладах, що у розумінні статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є формою катування, адже страждання, що завдавалися і продовжують завдаватися їй вказаними в її заяві особами, більш ніж перевищили мінімальний поріг жорстокості.
Наведені обставини заподіяння заявнику моральних страждань можна віднести до однієї з форм об'єктивної сторони диспозиції ст.127 КК України.
Разом з тим фактичні обставини щодо гіпотез названої норми закону про кримінальну відповідальність, заявником не названі. Так, заявник не привела фактичних обставин того, що заподіяння їй морального страждання відбулося шляхом нанесення їй побоїв, або застосуванням до неї мучення, тортур або інших насильницьких дій. При цьому заявник не привела також обставин того, що особи, вказані нею в заяві про злочин, примушували її чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі; або вимагали від неї або іншої особи відомості чи визнання; або таки дії ті особи вчиняли з метою покарати її чи іншу особу за дії, скоєні нею або іншою особою чи у скоєнні яких вона або інша особа підозрюється; що таки дії вчинялися з метою залякування чи дискримінації її або інших осіб.
Представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні, в цій частині пояснив, що дії з метою примусити ОСОБА_3 чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від неї або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарання її чи іншої особи за дії, скоєні нею або іншою особою чи у скоєнні яких вона або інша особа підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації її або інших осіб, посадові особи правоохоронних органів чи органів суду не вчиняли і таку мету не демонстрували.
При цьому слід наголосити на тому, що процесуальні рішення правоохоронних органів, судові рішення є обов'язковими до виконання, та вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Оскарження у будь-який спосіб процесуальних рішень правоохоронних органів, судових рішень, діяльності цих органів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається.
Крім того, що стосується професійної діяльності судді та прийнятих судових рішень, то відповідно до положень статей 126, 129 Конституції України, статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
За висновками Пленуму Верховного Суду України у постанові №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд, згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим законом порядком у справі не допускається.
Крім того, згідно з п.п.66-68 Рекомендації СМ/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості. Лише держава може домагатися цивільної відповідальності судді, подавши скаргу до суду у разі, коли цей суддя повинен був присудити компенсацію. Тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності.
Перевіривши оскаржувану заявником бездіяльність уповноваженої особи ГУНП в Одеській області, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність будь-яких порушень щодо порядку прийняття, реєстрації та строків розгляду заяви про кримінальне правопорушення та наступного інформування заявника про вчинену дію.
Подальше скерування заяви ОСОБА_3 за підвідомчістю до ТУ ДБР, розташованого у м.Миколаєві, не впливає на висновки слідчого судді щодо відсутності підстав для внесення відомостей про злочин до ЄРДР за поданою нею заявою.
Керуючись ст.ст.303 - 309 КПК України, слідчий суддя
Відмовити в задоволені скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи ГУНП в Одеській області, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення від 17.07.2025, зареєстрованої за вхідним номером С-19141.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м.Одеси протягом п'яти діб з дня отримання копії судового рішення.
Учаснику судового засідання, який не був присутнім у судовому засіданні копію ухвали направити не пізніше наступного дня після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1