Дата документу 01.08.2025
Справа № 521/2594/25
2/501/1144/25
01 серпня 2025 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Петрюченко М.І.,
за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за
позовом ОСОБА_1
до
відповідача: ОСОБА_2
предмет та підстави позову: про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дітей
ухвалив рішення про наступне та
І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 звернулася до Малиновського районного суду м.Одеси із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів на утримання дітей, згідно якого просить суд:
- розірвати шлюб укладений 03.09.2014 між сторонами;
- стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі, яка складає 8000,00 грн. на кожну дитину щомісячно з подальшою індексацією аліментів відповідно до закону, починаючи з дня подання позову до суду та до досягнення дітьми повноліття.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що 03.09.2014 між позивачем та відповідачем укладено шлюб
Від шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З причини втрати взаєморозуміння між ними, їх взаємини як подружжя вичерпали себе в повній мірі і подальше спільне життя у них не складається. Кожен з них має різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства. Сторони не проживають разом, спільне господарство не ведуть. За таких обставин позивач вважає, що збереження сім'ї є неможливим.
Відповідач надав до суду відзив на позов (а.с.117-121), просить суд задовольнити вимоги в частині розірвання шлюбу та врахувати його позицію щодо розміру аліментів на кожну дитину щомісячно відповідно до закону у сумі 2500,00 грн.
Суд розглядає дану справу без участі сторін на підставі доказів, наявних в матеріалах даної цивільної справи з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ст.ст.13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки.
Якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які не з'явились до судового засідання.
Крім того, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
ІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Малиновського районного суду м.Одеси Мурзенко М.В. від 12.03.2025 передано цивільну справу на розгляд до Іллічівського міського суду Одеської області (а.с.51-52).
Протоколом автоматичного розподілу від 15.04.2025 матеріали позову розподілено на розгляд судді Петрюченко М.І. (а.с.57)
Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області від 21.04.2025 позов залишено без руху (а.с.24).
Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області від 05.05.2025 позовну заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Савіна С.О. до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей - визнано неподаною та повернуто позивачу (а.с.70).
Ухвалою суду від 05.05.2025 відкрито провадження у справі за вимогами про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей (а.с.71-72).
Ухвалою суду від 23.06.2025 зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з додатками повернуто позивачу (а.с.173).
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 03.09.2014 між позивачем та відповідачем укладено шлюб (а.с.7).
Від шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8-10).
ІV. Оцінка Суду.
Щодо розірвання шлюбу.
Згідно із частиною першою статті 110 Сімейного кодексуУкраїни (далі СК) позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Частиною другою статті 112 СК передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
В свою чергу відповідно до статті 51 Конституції України, частини першої статті 24 СК шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу не допускається.
Як вбачається з матеріалів справи, спільне подружнє життя у сторін не склалося, вони припинили шлюбні стосунки і поновлювати їх не мають наміру, примирення і збереження сім'ї є неможливим.
За таких обставин, враховуючи фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, беручи до уваги інші обставини життя подружжя, Суд знаходить підстави для розірвання шлюбу, оскільки його збереження суперечило б інтересам сторін
Щодо стягнення аліментів на утримання дітей.
У відповідності до статті 3 «Конвенції про права дитини» від 20 листопада 1989 року (далі Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно із статтею 180 Сімейного кодексу України (далі СК) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Виходячи із змісту статті 181 СК за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя).
Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача Суд відповідно до статті 182 СК, враховує:
- стан здоров'я та матеріальне становище дітей;
- стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
- наявність у платника аліментів інших дітей,
- доказів про наявність у нього непрацездатних чоловіка, дружини, батьків;
- доказів про наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
- доказів про витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, тощо;
- інші обставини, що мають істотне значення.
Суд звертає увагу, що стаття 182 СК закріплює положення про те, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надані позивачем докази, Суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітніх дітей.
Разом з тим, при визначенні розміру аліментів суд виходить з наступного.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (другий абзац ч.2 ст.182 СК України).
Прожитковий мінімум це показник, який використовується у розрахунках різних соціальних виплат, наприклад пенсій, допомоги по безробіттю, аліментів. Одночасно це вартісна оцінка споживчого кошика, що містить мінімальні набори продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг, необхідних для збереження здоров'я людини і забезпечення їі життєдіяльності. Чінні положення, що визначають порядок формування споживчого кошика і використання прожиткового мінімуму, встановлені Законом України "Про прожитковий мінімум" №966-XIV від15.07.1999.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум на дітей від 6 до 18 років, на момент винесення рішення встановлений у розмірі 3196,00 гривні.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі в розмірі по 8000,00 грн. на кожну дитину щомісячно.
Разом з тим, матеріалами справи не доведено дійсний дохід обох батьків, які, згідно норм діючого законодавства, повинні рівноправно утримувати та доглядати дітей, у зв'язку з чим розмір аліментів у сумі 8 000,00 грн. на кожну дитину, який просить позивач стягнути з відповідача на утримання дітей щомісячно до досягнення дітьми повноліття, може стати надмірним тягарем для відповідача.
При цьому, доводи позивача щодо розміру аліментів у сумі 8 000,00 грн. на кожну дитину, зводяться до потреби щомісячного утримання дітей у додаткових витратах, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дітей, тощо), що не позбавляє позивача у праві звертатись разово, періодично або постійно до відповідача у порядку ст.185 СК України.
Разом з тим, в даних правовідносинах, розмір аліментів в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей необхідно визначити в твердій грошовій сумі, оскільки відповідну заяву подано одержувачем аліментів.
На підставі викладеного, суд вважає, що з урахуванням принципу співмірності, достатніх потреб дітей, розміру прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, дійсної участі батька в утриманні дитини, стягненню підлягають аліменти з відповідача на користь позивача на утримання дітей в розмірі по 3000,00 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи стягнення з дня звернення позивача до суду і до досягнення дітьми повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з урахуванням індексації.
Отже, з огляду на викладене, у позов підлягає частковому задоволенню.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, у зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ст.5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір за вимогу про стягнення аліментів на користь держави компенсується за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 158, 258-259, 263 Цивільного-процесуального кодексу України, Суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дітей - задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 03.09.2014 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис №1657.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 3000,00 грн. на кожну дитину щомісячно з подальшою індексацією аліментів відповідно до закону, починаючи з дня подання позову до суду з 18.02.2025 та до досягнення дітьми повноліття.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення суми платежу за один місяць, відповідно до вимог ст.430 ч.1 п.1 ЦПК України.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Іллічівського міського суду
Одеської області М.І.Петрюченко