Справа № 946/5509/23
Провадження № 6/946/82/25
Іменем України
16 травня 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Смокіної Г.І.,
за участю секретаря судового засідання - Тащі Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі подання головного державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про оголошення приводу боржника ОСОБА_1 ,
06.05.2025 головний державний виконавець Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бирка І.О. звернулася до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з поданням про привід боржника ОСОБА_1 .
В поданні про привід боржника ОСОБА_2 зазначено, що на примусовому виконанні в Ізмаїльському відділі державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавчий лист № 946/5509/23, виданий 18.03.2024 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , не сплачує аліментів на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, а саме до заборгованості у 6 місяців, що еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 54710,01 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості по аліментам, який складено державним виконавцем від 05.05.2025 станом на 30.04.2025, за що передбачено адміністративну відповідальність статтею 183-4 КУпАП. 18.03.2025 державний виконавець спрямував на домашню адресу боржника письмову вимогу, якою зобов'язав його з'явитися 30.04.2025 до відділу державної виконавчої служби для складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно з повідомленням Укрпошти, рекомендований лист повернувся за закінчення строку зберігання. Боржник проігнорував законні вимоги державного виконавця та до відділу державної виконавчої служби не з'явився.
Вивчивши матеріали подання, суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 438 ЦПК України, розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.
За змістом ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 14 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.
Пунктом 26 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку під час примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), а також вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю державних виконавців, приватних виконавців та інших осіб, які беруть участь у вчиненні виконавчих дій, здійснює привід у виконавчому провадженні.
Привід за своєю правовою природою є заходом процесуального примусу, що полягає у затриманні і примусовому доставлені особи задля забезпечення її участі у провадженні у випадках, якщо цю особу було належним чином викликано, але вона не з'явилася без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття.
Про привід суд постановляє ухвалу, в якій зазначає ім'я фізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживання (перебування), роботи, служби чи навчання, підстави застосування приводу, час, коли необхідно особу доставити і місце доставки особи, суб'єкт, якому доручається здійснити привід.
За приписами ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Вирішуючи питання про задоволення чи відмову у задоволенні подання виконавця, суд має перевірити вчинення державним, приватним виконавцем при примусовому виконанні судового рішення всіх можливих виконавчих дій та з'ясувати наявність доказів, які б свідчили, що боржник умисно ухиляється від виконання рішення суду.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде встановлено протилежне. Наявність умислу та обставин, які є предметом посилання суб'єкта подання про привід боржника як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Звертаючись до суду із поданням про привід боржника, державний виконавець обґрунтував звернення до суду тим, що у порядку примусового виконання виконавчого провадження державним виконавцем проводяться заходи щодо забезпечення виконання рішення суду, надавши на підтвердження своїх вимог розрахунок заборгованості станом на 30.04.2025, виклик боржника, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення із зазначенням причини невручення «за закінченням терміну зберігання».
Однак суду не надано доказів на підтвердження обізнаності боржника про наявність виконавчого провадження, в тому числі про отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, а також відповідного виклику про зобов'язання явки до державного виконавця, а тому висновок про умисні дії боржника щодо ухилення від виконання судового рішення є передчасним з огляду на надані суду письмові докази.
Крім того, державним виконавцем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".
Враховуючи викладене, суд вважає подання головного державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про примусовий привід боржника ОСОБА_5 необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 438 ЦПК України, суд,
У задоволенні подання головного державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про оголошення приводу боржника ОСОБА_1 - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Г.І.Смокіна