Справа №498/321/25
Провадження по справі №2/498/293/25
25 червня 2025 року сел. Велика Михайлівка Одеської області
Великомихайлівський районний суд Одеської області в складі:
головуючої судді - Чернецької Н.С.,
за участю секретаря судового засідання - Гонтаренко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України в залі суду сел. Велика Михайлівка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача Боднар Юлія Миколаївна до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про розірвання шлюбу , залишення проживання дитини з матір'ю та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини матір'ю,
27 лютого 2025 року адвокат Бондар Юлія Миколаївна, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: служба у справах дітей Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та встановлення факту, що має юридичне значення мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 28 лютого 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Чугинською сільською радою Станично-Луганського району Луганської області було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 28 лютого 2011 року виконавчим комітетом Чугинської сільської ради Статично - Луганського району Луганської області, актовий запис № 01. Шлюб у позивача з відповідачем був перший. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину- доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 03.11.2011 відділом ДРАЦС Новопсковського районного управління юстиції у Луганській області, актовий запис № 76. Спільне життя з відповідачем не склалося. Причиною розірвання шлюбу стало те, що сторони мають протилежні погляди на життя, шлюб та сім'ю, між ними відсутнє взаєморозуміння, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Сторони втратили почуття любові один до одного, тому, на думку позивача, збереження сімейних відносин неможливе. Останнім часом між ними часто виникали сварки та скандали, свідком чого ставала їх донька, що має негативний вплив на її ментальне здоров'я та перешкоджає формуванню здорової моделі сім'ї. З жовтня 2024 року, сторони проживають окремо, спільне господарство не ведеться, шлюб існує лише формально.Позивач вважає, що подальше перебування у шлюбі суперечить її інтересам та інтересам їх спільної дитини. Спір щодо поділу спільного майна подружжя відсутній. Крім того, позивач вважає, що примирення між ними неможливе, тому вона заперечує проти надання строку на примирення. Як було зазначено вище, сторони з жовтня 2024 року проживають окремо. Їх спільна неповнолітня дитина- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене підтверджується довідкою вих.. № 172/02-16 від 03.02.2025 про фактичне місце проживання, а також довідкою № 1650/2-16 від 03.02.2025 року про склад сім'ї виданими виконавчим комітетом Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області. В той же час, сторони не досягли згоди щодо того з ким має проживати донька після розірвання шлюбу, за словами відповідача він буде належним чином утримувати дитину та займатись її вихованням, тільки, якщо вона буде жити з ним, тому позивач змушена звернутися до суду з наданим позовом. Сама дитина бажає залишитися жити з матір'ю, так як у них склалися дуже близькі та теплі відносини. За словами позивача, відповідач хоч і любить доньку, але в силу своєї безвідповідальності не може забезпечити якнайкращий розвиток і виховання дитини. Тим більше, що на даний час він не працює, звільнений з військової служби, тому не може матеріально утримувати доньку, а в даному віці вона потребує значних коштів на сезонний одяг, харчування, дозвілля, лікування.04.02.2025 року комісією служби у справах дітей Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області було складено акт обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 де проживають ОСОБА_1 , та її донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно зазначеного акту для виховання та розвитку дитини матір'ю створено всі необхідні умови, стосунки у сім'ї добрі, побутові на взаєморозумінні. Мама приділяє належну увагу навчанню та вихованню дитин, забезпечує її всім необхідним для всебічного розвитку.Враховуючи, що позивач самостійно займається вихованням та утриманням доньки, піклується про неї, має всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, із урахуванням віку дівчинки та стосунків з матір'ю, вважає, що на даний час проживання неповнолітньої ОСОБА_4 саме з матір'ю, буде відповідати інтересам дитини, яка потребує піклування та турботи й позитивно сприятиме її розвитку як психологічному так і фізичному. Так як сторони прийняли рішення розірвати шлюб, враховуючи конфліктний характер їх взаємовідносин, позивач просить визначити місце проживання дитини разом з нею та встановити факт самостійного виховання та утримання нею дитини. Дитина повністю перебуває на утриманні матері, яка має стабільний заробіток - перебуває на військовій службі в Державній прикордонній службі України, що підтверджується витягом з наказу начальника НОМЕР_3 прикордоного загону Державної прикордонної служби України від 02.09.2022 № 226-ОС, довідкою військової частини НОМЕР_4 Державної прикордонної служби України від 17.05.2024 року № 681 та забезпечує доньку і себе всім необхідним, батько не надає жодної матеріальної допомоги, що підтверджується довідкою вих. № 181/02-13 від 05.02.2025 року виданою виконавчим комітетом Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області. Вона змушена самостійно забезпечувати доньку повноцінним харчуванням, сезонним одягом та взуття, шкільним приладдям та технікою, засобами гігєни, оплачувати лікування у разі потреби, а також нести інші витрати , пов'язані з розвитком дитини. Тому вона просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 зареєстрований 28 лютого 2011 року, Чугинською сільською радою Станично -Луганського району Луганської області, актовий запис № 01.Після розірвання шлюбу залишити за позивачем призвіще « ОСОБА_5 ». Визначити місце проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 . Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач представник позивача в судове засідання не з'явились, через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява в якій вона просить суд розглядати справу у їзх відсутність, позивні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, причин неявки до суду не повідомив.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Сторони перебувають в шлюбі, зареєстрованому 28 лютого 2011 року Чугинською сільською радою Станично-Луганського району Луганської області, актовий запис №01, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданим 28 лютого 2011 року виконавчим комітетом Чугинської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області.
Від спільного життя мають неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новопсковського районного управління юстиції у Луганській області 03 листопада 2011року.
На підставі ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони припинили подружні відносини, і однією сім'єю не проживають.
Відповідно до ч.1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
При таких обставинах, суд вважає, що сформовані в родині відносини виключають спільне проживання чоловіка й жінки й роблять їхнє спільне життя надалі неможливим, тому що, збереження родини суперечило б інтересам сторін, адже позивач категорично налаштована на розірвання шлюбу, на примирення не згодна, а оскільки шлюб ґрунтується на вільній згоді сторін, то ніхто не вправі примусити чоловіка та жінку до шлюбу.
Таким чином, з огляду на вказані обставини, подальше застосування будь-яких заходів щодо примирення подружжя, як це передбачає ст. 111 Сімейного кодексу України, є недоцільним та неефективним і суперечить моральним засадам суспільства.
Спір стосовно поділу майна подружжя відсутній.
Згідно ст. 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Після розірвання шлюбу позивач бажає залишити шлюбне прізвище « ОСОБА_5 », що підтверджується її заявою.
Крім того, з наявної в матеріалах справи довідки № 172/02-16 від 03.02.2025 року, вбачається, що ОСОБА_1 проживає разом з дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава - акт про фактичне місце проживання від 03.02.2025 року № 16.
Крім того, з наявної в матеріалах справи довідки № 165/02-16 від 03.02.2025 року, вбачається, що до складу сім'ї ОСОБА_1 входить дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також в матеріалах справи наявний акт обстеження умов проживання від 04.02.2025 року сім'ї ОСОБА_1 , з якого вбачається, що для виховання та розвитку дитини створено такі умови в дитини є окрема кімната де наявні всі необхідні меблі та побутова техніка. Дитина забезпечена одягом , засобами особистої гігєни. Стосунки, традиції сім'ї добрі, побудовані на взаєморозумінні. Мама приділяє належну увагу навчанню та вихованню дитини, забезпечує її всім необхідним для всебічного розвитку. Матір попереджено про відповідальність за життя та здоров'я дитини.
В матеріалах справи наявна довідка вих.. № 181/02-13 від 05.02.2025 року, з якої вбачається, що на утриманні ОСОБА_1 знаходиться малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, в матеріалах справи наявна довідка № 681 від 17.05.2024 року видана військовою частиною НОМЕР_4 від 17.05.2024 року, з якої вбачається, що старший сержант ОСОБА_1 дійсно є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_4 з 02 вересня 2022 року по цей час.
Частинами 2, 8, 9 статті 7 СК України передбачено, що сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 ЗУ "Про охорону дитинства").
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держави - учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави - учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно частиною 4 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Відповідно до статті 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначають за згодою батьків.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
За загальним правилом, за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу (постанова Верховного Суду від 15.01.2020 року в справі № 200/952/18).
При визначенні місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , суд бере до уваги наведені вище норми Закону та те, що дитині якій виповнилося тринадцять років, проживає з матір'ю ОСОБА_1 , відповідач заперечень щодо визначення місця проживання доньки ОСОБА_6 з матір'ю не подав, тобто під час розгляду справи про розірвання шлюбу, спору щодо місця проживання малолітньої дитини не встановлено, як і те, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, а також враховуючи найкращі інтереси дитини, приходить до думки про можливість задоволення заяви в цій частині.
Суд звертає увагу сторін, що згідно статті 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь в її вихованні й має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі й на рівне виховання батьками.
Щодо встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини матір'ю суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині за необґрунтованістю.
Частина 3 ст. 115 Сімейного кодексу України регламентує, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
В порядкуст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2422,40 грн. на користь ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 12, 13, 81, 142, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про розірвання шлюбу , залишення проживання дитини з матір'ю та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини матір'ю - задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , зареєстрований 28 лютого 2011 року Чугинською сільською радою Станично-Луганського району Луганської області, актовий запис №01 - розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 надалі іменувати прізвищем « ОСОБА_5 ».
Визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з матір'ю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2422,40 грн. на користь ОСОБА_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати Великомихайлівському районному відділу ДРАЦС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставляння відмітки в актовому записі про шлюб.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 04 липня 2025 року.
Суддя Н.С. Чернецька