Справа № 496/2383/25
Провадження № 1-кс/496/1260/25
18 липня 2025 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка клопотання слідчого СВ ОРУП №2 ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Чорноморської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна, за матеріалами кримінального провадження № 12025162250000061 від 21.01.2025 року, за ознаками ч. 4 ст. 190 КК України,
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про арешт майна та свої вимоги мотивує тим, що в ході досудового розслідування встановлено, що спочатку повномасштабного вторгнення на територію України, група осіб, діючи між собою за попередньою змовою, розробила та реалізувала злочинний план, вчиняючи поетапно ряд дій щодо незаконного відчуження об'єктів нерухомості розташованих на території селища Таїрова Одеського району Одеської області, власником яких є особи, які с початку повномасштабного вторгнення покинули територію України. Кінцевим результатом є збагачення та розподілення грошових коштів між усіма учасниками схеми, внаслідок продажу об'єктів нерухомості. В ході проведення обшуку 16 липня 2025 р. за адресою АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено мобільний телефон, який підлягає арешту з метою збереження речових доказів.
Прокурор та слідчий в судове засідання не з'явились, проте прохальна частина клопотання містить заяву щодо розгляду справи без їх участі.
Власник майна до суду не прибув, виклик до суду направлено на вказаний в матеріалах клопотання номер телефону.
У відповідності ч. 1 ст. 172 ЦПК України неприбуття слідчого, прокурора та власника майна у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється, згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного.
Вивчивши матеріали, додані до клопотання, слідчий суддя вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до п.7 ч.2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Згідно з п.1 ч.3 ст.170 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, в ч.1 ст. 98 КПК України вказано, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
17.07.2025 р. слідчим винесено постанову про те, що вищевказаний предмет являється речовим доказом та містить відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та згідно ст. 98 КПК України має значення речових доказів по кримінальному провадженню.
Вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку, що вище вказане майно відповідає вимогам ст. 98 КПК України, є речовим доказом, тому підлягає збереженню до завершення кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно.
За змістом ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен, в тому числі, враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу) (збереження речових доказів); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Крім того, відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Враховуючи, що у кримінальному провадженні проведенні слідчі дії, в тому числі проведено огляд вилученого мобільного телефону, виготовленні скрін-шоти переписок, то виходячи з положень ч.4 ст. 173 КПК України, слідчий суддя вважає за доцільне застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, а саме заборону відчуження та розпорядження на майно, з метою збереження речового доказу до завершення кримінального провадження та не перешкоджання власнику майна, використовувати його.
Відповідно ч. 3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Зазначений захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які, в свою чергу, чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України. Поряд з цим, власник або інший володілець майна, відповідно до вимог ст. 174 КПК України, має право звернутися із клопотанням про скасування накладеного арешту.
Керуючись ст. ст. 98, 170-173 КПК України, -
Клопотання про арешт майна - задовольнити частково.
Накласти арешт із забороною розпорядження та відчуження, без заборони користування на майно, яке 16.07.2025 року за адресою: АДРЕСА_2 , в ході обшуку виявлено та вилучено а саме: - мобільний телефон марки «REDMI NOTE 14 PRO» фіолетового кольору, у чохлі чорного кольору, імеі 1: НОМЕР_1 , 2: НОМЕР_2 , моб. тел. НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , до прийняття остаточного рішення по кримінальному провадженню.
Негайно повернути майно власнику.
Ухвалу допустити до негайного виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1