Справа № 496/6886/24
Провадження № 2/496/258/25
17 липня 2025 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючої - судді Портної О.П.,
за участю:
секретаря - Рябової А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», код ЄДРПОУ 43453613, місцезнаходження: індекс 04112, м. Київ вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, до
відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,
вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором,
представник позивача - повідомлена належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з'явилася, але в прохальній частині позовної заяви просила про розгляд справи у її відсутність,
відповідач - повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з'явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив, -
І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
1. 23.10.2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс»(далі - позивач та/або ТОВ «Цикл Фінанс») в особі представника, звернулося з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач та/або позичальник) з вимогами про стягнення суми заборгованості у розмірі 34529,01 гривень за Кредитними договором № 22033000091630 від 22.10.2018 року, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту становить - 23436,01 гривень; простроченої заборгованість по відсоткам - 3466,41 гривень; простроченої заборгованість по комісії - 6662,52 гривень; збитків від інфляції - 829.24 гривень; 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України - 134.84 гривні, суму судових витрат зі сплати витрат на професійну правничу допомогу та сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 гривні.
2. Свої вимоги мотивує тим, що 22.10.2018 року між відповідачем та АТ «Банк Кредит Дніпро» був укладений Кредитний договір № 22033000091630, згідно умов якого відповідач отримав кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування ними зі строком кредитування до 22.10.2020 року. АТ «Банк Кредит Дніпро» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі. 15.12.2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» був укладений Договір факторингу № 15/12/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право Нового кредитора до відповідача за Кредитним договором. Сума заборгованості відповідача, станом на дату звернення до суду, становить 33564,94 гривень, з яких: сума боргу по тілу кредиту - 23436,01 гривень; сума боргу по відсоткам - 3466,41 гривень; борг по комісії - 6662,52 гривні. На момент подання позовної заяви зобов'язання з приводу повернення кредитних коштів за Кредитним договором відповідачем не виконано. В зв'язку з вищевикладеним 3% річних за Кредитним договором за період з 15.12.2021 року по 23.02.2022 року становить 134,84 гривні. Окрім того, інфляційні втрати за період з 15.12.2021 року по 23.02.2022 року становлять 829,24 гривень. У зв'язку з вищевикладеним позивач, в особі представника, звернувся до суду з вказаним позовом.
3. Відповідач відзив на позов не надав.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
4. Представник позивача, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, але в прохальній частині позовної заяви виклав клопотання про розгляд справи у відсутність сторони позивача, не заперечував проти ухвалення заочного рішення. (зворотній а.с. 4, а.с. 27)
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
5. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2024 року цивільна справа № 496/6886/24 була передана на розгляд головуючій судді Портній О.П. (а.с. 8)
6. Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
7. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 08.11.2024 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 11-13)
8. Відповідач, в установлені ч. 7 ст. 178 ЦПК України, строки не подав до суду відзив на позовну заяву, будучи повідомленим належним чином про наявність ухвали про відкриття провадження та необхідністю подання відзиву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
9. Оскільки відповідач був належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання відповідно до ст. 128 Цивільно-процесуального кодексу України - шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення з повідомленням про вручення, яке повернулося на адресу суду (а.с. 137), в судове засідання не з'явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив, а представник позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи, Судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст.ст. 280-281 ЦПК України.
10. Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
11. Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 13.05.2024 року у справі № 755/4829/23, останній зазначив, що суд зробив правильний висновок, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України).
12. Верховний Суд у своїй Постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
13. Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.
14. Судом встановлено, що 22.10.2018 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Банк Кредит Дніпро» з метою отримання банківських послуг в зв'язку з чим підписав Кредитний договір № 22033000091630, відповідно до умов якого мав намір отримати кредит в розмірі 37200,00 гривень строком на 24 місяців. Кінцева дата повернення кредиту: 22.10.2020 року. Цільове призначення: на споживчі потреби. Щомісячна комісія за обслуговування кредиту: 1,99% від суми кредиту. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом - 0,001% річних; на прострочену заборгованість за кредитом - 56,0% річних. Кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта - НОМЕР_2 , відкритий у АТ «Банк Кредит Дніпро». (а.с. 30)
15. З виписки по особовому рахунку за період з 22.10.2018 року по 14.12.2021 року, вбачається, що відповідач отримав грошові кошти, користувався ними та частково погашав заборгованість. (а.с. 57-134)
16. З розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 22033000091630 від 22.10.2018 року вбачається, що загальний розмір заборгованості відповідача станом на 14.12.2021 року становить 33564,94 гривні, яка складається з: залишку простроченого кредиту - 23436,01 гривень; залишку прострочених відсотків - 3466,41 гривень; залишку простроченої комісії - 6662,52 гривні. Загальний залишок заборгованості - 33564,94 гривні. (а.с. 53-56)
17. 15.12.2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» (Клієнт) та ТОВ «Цикл Фінанс» (Фактор) укладено Договір факторингу № 15/12/21, відповідно до умов якого Фактор передає грошові кошти в розпорядження (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (права вимоги) до Боржників за Кредитними договорами (Портфель заборгованості). (а.с. 31-34)
18. Згідно копії Акту приймання-передачі прав вимог за Договором факторингу № 15/12/21 від 15.12.2021 року, від 15.12.2021 року, що є Додатком № 3 до Договору факторингу № 15/12/21 від 15.12.2021 року (а.с. 36) та Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 15/12/21 від 15.12.2021 року, що є Додатком № 1 (а.с. 35), до ТОВ «Цикл Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , кредитний договір № 22033000091630 від 22.10.2018 року, дата закінчення договору - 22.10.2022 року, прострочена заборгованість по тілу - 23436,01 гривень, прострочена заборгованість за відсотками - 3466,41 гривень, прострочена заборгованість по комісії - 6662,52 гривні, загальна сума заборгованості - 33564,94 гривні.
19. Факт укладення Договору факторингу № 15/12/21 від 15.12.2021 року підтверджується також копією платіжної інструкції № 3251 від 15.12.2021 року. (а.с. 37)
20. Копії довідки, виданої 08.10.2024 року ТОВ «Цикл Фінанс», заборгованість відповідача за Кредитним договором № 22033000091630 від 22.10.2018 року станом на 08.10.2024 року становить 33564,94 гривні. (а.с. 38)
V. Оцінка Суду.
21. В ч. 1 ст. 14 ЦК України закріплено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
22. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а ч. 2 вказаної статті передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
23. Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
24. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
25. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а в статті 530 ЦК України вказується, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін). Цивільно-правове зобов'язання - це правовідношення, в якому одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші та ін.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. З цього визначення випливає, що цивільно-правове зобов'язання - це таке правовідношення, в якому управомочна особа діє як кредитор, а зобов'язана особа - як боржник.
26. Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним чином боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
27. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
28. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
29. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
30. Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.
31. У ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
32. Згідно ч. 2 ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
33. Відповідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
34. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
35. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
36. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
37. За змістом ч. 2 ст. 10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
38. Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
39. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
40. Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
41. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
42. Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
43. Обґрунтовуючи право на стягнення заборгованості, позивач надав суду копії Кредитного договору № 22033000091630 від 22.10.2018 року, Договору факторингу № 15/12/21 від 15.12.2021 року з додатками та виписку за Кредитним договором.
44. З наданих позивачем документів вбачається, що первісний кредитор свої зобов'язання виконав в повному обсязі. Натомість, в порушення вимог Закону, відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов'язань, в установлені строки заборговані суми не повернув.
45. Враховуючи наведене, Суд вважає, що позовні вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсоткам за користування кредитними коштами, є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
46. Щодо стягнення заборгованості за комісією суд дійшов наступного висновку.
47. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.
48. Відповідно до п. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
49. Розрахунково-касове обслуговування та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту, фактично є безоплатною оскільки прямо встановлена ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування».
50. Відповідно до правової позиції викладеної Верховним Судом у постанові від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язанні з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».
51. Також, у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2024 року по справі № 727/5461/23 (провадження № 61-17096св23) викладено позицію: «судом установлено, що умовами кредитного договору від 07 серпня 2020 року передбачено сплату позичальником щомісячної комісії за супроводження кредиту, яка складає 2,90 % від суми кредиту. Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту, передбачена в Графіку платежів. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 1 380,79 грн щомісяця. При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). На підставі викладеного, суд зробив висновок, що АТ "Таскомбанк" не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". Тому позовна вимога про стягнення комісії в розмірі 24854,22 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає;».
52. Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».
53. Також, відповідно до Кредитного договору № 22033000091630, комісія була встановлена банком за обслуговування кредиту, тобто комісія є платою за послуги, що супроводжує кредит, тому пункти договору, які передбачають її сплату, є нікчемними. Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 19.08.2020 року у справі № 641/11984/15-ц.
54. Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.
55. Окрім того, у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) суд зробив висновок, що: «надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику. Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг. Частинами 1, 2 ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Положення спірного кредитного договору № 500958141 від 28 серпня 2014 року про сплату позичальником на користь банку комісій є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено ч. 3 ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» і п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок. Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні ЗУ «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16.10.2011 року до внесення змін на підставі ЗУ «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15.11.2016 року».
56. Окрім того, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19, суд зауважує, що ВП ВС констатувала, що позовні вимоги про визнання недійсними положень пунктів 1.4 та 6 кредитного договору не підлягають задоволенню саме у зв'язку з обранням неналежного способу захисту порушеного права. Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також сформульовані в цій постанові висновки, в порядку застосування наслідків виконання нікчемного правочину Велика Палата ВС зобов'язала ПАТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок заборгованості позивачки з огляду на нікчемність визначених пунктів договору. Це забезпечить захист інтересу позивача у правовій визначеності.
57. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов наступного висновку.
58. Позивач, як на підставу для задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, посилався на те, що відповідач допустив прострочення виплати матеріального збитку, у зв'язку з чим з нього на користь позивача підлягають стягненню три відсотки річних та інфляційні втрати, відповідно до положень ст. 625 ЦК України.
59. Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, суд приймає до уваги те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
60. У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
61. Отже, грошовим необхідно вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.
62. З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 758/1303/15.
63. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що положення ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
64. Аналіз положень ст.ст. 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов'язання про відшкодування майнової шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
65. По своїй суті зобов'язання про відшкодування майнової шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру відшкодування.
66. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала шкоди, може бути: 1) договір особи, що завдала шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки відшкодування шкоди; 2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір відшкодування шкоди. Тільки після конкретизації змісту зобов'язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди, те чи інше зобов'язання може бути кваліфіковане як грошове, і відповідно може відбутися прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) щодо його виконання. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 757/3725/15-ц.
67. У цій справі між позивачем та відповідачем договір про відшкодування шкоди не укладався та відповідне рішення суду не ухвалювалося. Доказів звернення до відповідача з вимогою сплати матеріальної шкоди позивачем не надано.
68. За таких обставин, оскільки конкретизації змісту зобов'язання про відшкодування шкоди на підставі рішення суду або договору про відшкодування шкоди не відбулося, тобто прострочення боржника (відповідача) не настало, то відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних та інфляційних втрат, а відтак в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
69. Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
70. За змістом ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
71. Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
72. Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
73. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
74. Таким чином, з огляду на викладене вище, виходячи із фактичних обставин справи, умов чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
75. Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
76. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
77. Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року справа № 826/1216/16, від 12.09.2019 року справа № 9901/350/18.
78. Представник позивача надав копію Договору про надання правничої допомоги № 16/05 від 16.05.2023 року з додатком № 1 (а.с. 39-41), копію рахунку-фактури № 461 від 08.10.2024 року (а.с. 44), копію Акту приймання-передачі наданих послуг № 461 від 08.10.2024 року (а.с. 45) та копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 6860 від 08.10.2024 року. (а.с. 46)
79. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
80. Як вбачається з наданої копії платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 6860 від 08.10.2024 року, позивач за надання правничої допомоги сплатив 7570,00 гривень. Суд позов позивача задовольнив частково на загальну суму 26902,41 гривні. Відповідно на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5897,79 грн (26902,41 грн (задоволені позовні вимоги) х 100% : 34529,01 грн (заявлені позовні вимоги) = 77,91 % (процент задоволених позовних вимог); 7570,00 грн (загальні судові витрати) х 77,91% : 100% = 5897,79 грн).
81. Також, як вбачається з наданої копії платіжної інструкції № 6930 від 10.10.2024 року (зворотній а.с. 5), позивач за позовну вимогу про стягнення матеріальної шкоди, сплатив судовий збір в розмірі 2422,40 гривень, а тому, у зв'язку з частковим задоволенням позову відповідачем підлягає відшкодуванню сума судового збору пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 1887,35 гривень (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 26902,41 грн. ? 2422,40 грн. ? 34529,01 грн.). При цьому суд враховує роз'яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. № 36 постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 536, 549, 611, 625, 634, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 79, 50, 80, 81, 89, 128, 141, 247, 259, 263-265, 279-282, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 61 Конституції України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс»до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», код ЄДРПОУ 43453613, місцезнаходження: індекс 04112, м. Київ вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, заборгованість за Кредитним договором № 22033000091630 від 22.10.2018 року у розмірі 26902,41 гривні, станом на 14.12.2021 року, витрати на правничу допомогу в розмірі 5897,79 гривень та суму сплаченого судового збору у розмірі 1887,35 гривень, всього 34687,55 гривень.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
7. Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
8. Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи
9. Повний текст рішення складено 17.07.2025 року.
Суддя О.П. Портна