31 липня 2025 рокуСправа № 495/3384/25
Номер провадження 3/495/1192/2025
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Братків І. І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працевлаштованої,
за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
15.05.2025 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області надійшов протокол серії ВАД №705777 від 08.05.2025 про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі - КУпАП), складений відносно ОСОБА_1 .
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення 06.05.2025 гр. ОСОБА_1 ухилилась від передбачених ст. 249 СКУ обов'язків опікуна щодо виховання свого н/п опікуємого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме не забезпечила належними умовами проживання, що відповідають санітарно-гігієнічним нормам.
Такі дії ОСОБА_1 органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковано за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення не подавала.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, тому суд доходить висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів.
З огляду на наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Проаналізувавши матеріали адміністративної справи, суд дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За змістом диспозиції ч. 1 ст.184 КУпАП об'єктивна сторона правопорушення полягає в ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Статтею 249 СК України передбачені обов'язки опікуна, піклувальника щодо дитини, опікун, піклувальник зобов'язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти; опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування; опікун, піклувальник має право вимагати повернення дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду; опікун, піклувальник не має права перешкоджати спілкуванню дитини з її батьками та іншими родичами, за винятком випадків, коли таке спілкування суперечить інтересам дитини.
Таким чином, дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.184 КУпАП, а саме невиконання опікунами обов'язків щодо виховання опікуємих.
Факт вчинення нею адміністративного правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №705777 від 08.05.2025; актом обстеження; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 08.05.2025, а також іншими матеріалами справи.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Чинне законодавство не містить переліку або вказівок на ознаки, що дозволяють визначити малозначність провини. Є підстави вважати, що це адміністративні правопорушення, які не становлять великої суспільної небезпеки, не завдають значних збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення, посадова особа зобов'язана розглянути всі сторони адміністративного правопорушення, оцінити його наслідки, встановити чи завдана значна шкода окремим громадянам або суспільству, дослідити обстановку, в якій вчинене правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи встановлені обставини у справі та те, що ОСОБА_1 своїми діями не завдала будь-якої шкоди державному або громадському порядку, тому суд приходить до висновку, що дане правопорушення не становить суспільної шкідливості, не завдало збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам і є малозначним.
Відтак суддя вважає за необхідне у відповідності до ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення і обмежитись усним зауваженням, у зв'язку з чим згідно п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.
У зв'язку з тим, що за результатами розгляду зазначеної адміністративної справи адміністративне стягнення не накладається, судовий збір стягненню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33-35, 184, 221, 283, 284 КУпАП, суддя,
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та відповідно до ст. 22 КУпАП звільнити від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого діяння.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оголосити усне зауваження, а справу закрити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Суддя Ірина БРАТКІВ