29 липня 2025 р. Справа № 520/2562/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С.
за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 (суддя Горшкова О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/2562/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд:
-визнати протиправним та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Харківській області податкові повідомлення-рішення від 07 лютого 2024 року №0038458-2412-2006-UA63020030000094096 на суму 1907,75 гривень, №0038459-2412-2006-UA63020030000094096 на суму 50024,00 гривень; №0038461-2412-2006-UA63020030000094096 на суму 66836,25 гривень, №0038463-2412-2006-UA63020030000094096 на суму 44889,00 гривень, № 0038467-2412-2006-UA63020030000094096 на суму 1060,15 гривень, №0038468-2412-2006- UA63020030000094096 на суму 4756,05 гривень.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - задоволено.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишено без розгляду.
Залишаючи без розгляду адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив спеціальний місячний строк звернення до суду, встановлений пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, який обчислюється з моменту закінчення процедури адміністративного оскарження.
Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки судом першої інстанції не враховано, позивач не міг звернутися до суду в місячний строк, оскільки не знав про результати розгляду скарги. При цьому наголошує на тому, що відповідачем не був вказаний номер телефону у поштовому відправленні, який був зазначений позивачем у поданій скарзі, у результаті чого ОСОБА_1 не було відомо про надходження рекомендованого листа на поштове відділення. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у поновленні строку звернення до суду, не врахувавши реальні обставини, пов'язані з воєнним станом, труднощі доставки поштової кореспонденції. Також посилається на порушенні судом першої інстанції норм процесуального права, а саме не розгляду клопотання про зупинення провадження у справі, що призвело до порушення права позивача на справедливий судовий розгляд.
Відповідач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
21.02.2025 року представник відповідача через функціонал "Електронний суд" надав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з порушенням позивачем строків звернення до суду, оскільки позивачем було застосовано процедуру адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, за результатом чого Державною податковою службою України було прийнято рішення від 01.11.2024 року № 33026/6/99-00-06-01-03-06 про результати розгляду скарги, яким залишено без змін оскаржувані податкові рішення, а скаргу - без задоволення. А відтак, відповідач вважає, що строк на звернення до суду з даним адміністративним позовом сплив.
24.02.2025 року представник позивача через функціонал "Електронний суд" подав заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду. Не погоджуючись із правовою позицією відповідача, представник позивача зауважив на тому, що рішення ДПС України від 01.11.2024 року № 33026/6/99-00-06-01-03-06 про результати розгляду скарги було направлено позивачку в порядку, визначеному ст.. 42 ПК України на його податкову адресу: вул.. Лугова, буд.6, м. Валки, Богодухівського району Харківської області, 63002 засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення № 060097906989) та повернуто Укрпоштою за зворотньою адресою 18.11.2024 року, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. У зв'язку із чим представник позивача приходить до висновку, що фактично рішення було вручено платнику податків відповідно до вимог ПК України 18.11.2024 року. Посилаючись на позицію ВСУ України, яка викладена у постановах від 20.10.2020 року № 140/30/20 та від 31.01.2024 № 140/12235/21 та від 19.01.2023 року № 140/1770/19 від 19.01.2023 року, представник позивача, не погоджується з висновком представника відповідача про те, що місячний строк звернення до суду розпочався 18.11.2024 року та закінчився 18.12.2024 року, оскільки порівняльний аналіз словоформ “дізналася» та “повинна дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх справ. Позивач не має зареєстрованого електронного кабінету і підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 року, з метою вирішення питання щодо строку звернення позивача до суду з адміністративним позовом, витребувано у Головного управління ДПС у Харківській області належним чином завірену копію повідомлення про вручення (конверт) копії рішення №33026\6.99-00-06-01-03-06 від 01.11.2024 про результати розгляду скарги позивачеві, з наявними ідентифікуючими відомостями, а саме - відправника, його адресу, адресата (одержувача) та його адресу; інформацію про статус доставки поштового відправлення, у випадку повернення поштових відправлень відправнику - надати інформацію про підстави повернення та відповідні конверти з відмітками про причини повернення.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишено без руху. Надано позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності інших причин пропуску строку та доказів поважності таких причин.
На виконанння вказаної ухвали, позивачем 02.06.2025 через систему Електронний суд було подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що пропуск строку звернення до суду позивач пов'язував, зокрема, із введенням на території України з 24.02.2022 воєнного стану. Перебування позивача у різних частинах України, постійні переїзди призвели до проблем комунікації та обміну інформацією, наслідком позивач не зміг отримати відповідь ДПС України через свою необізнаність про її надходження до поштового відділення.
Крім того просив врахувати об'єктивне існування певних складнощів із доставкою поштових відправлень, оскільки скарга до ДПС України була відправлена 19.08.2024, а отримана адресатом лише 06.09.2024. При цьому рішенням ДПС України № 28666/6/99-00-06-01-03-06 від 23 вересня 2024 року (отримане 30 вересня 2024 року) строк розгляду скарги (вх. ДПС № 33663/6 від 06 вересня 2024 року) вирішено продовжити по 04 листопада 2024 року (включно).
Суд першої інстанції залишив адміністративний позов без розгляду з тих підстав, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, а також не наведено обґрунтованих причин пропуску такого строку.
Колегія суддів суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи, з огляду на наступне.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Приписами статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС України).
Так, положеннями частини першої статті 122 КАС України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з пунктом 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті (пункт 56.19 статті 56 ПК України).
У постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Відповідно до підпункту 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Отже, для правильного обчислення строку звернення до суду необхідно коректно визначити дату, з якої потрібно розпочинати відлік зазначеного строку. Положення пункту 56.19 статті 56 ПК України у взаємозв'язку з підпунктом 56.17.3 пункту 56.17 цієї статті пов'язують початок строку оскарження податкового повідомлення-рішення, у випадку застосування процедури адміністративного оскарження, з днем отримання платником податків рішення за результатами розгляду скарги.
Відповідно, за такого правового регулювання позивач має право на оскарження податкового повідомлення-рішення у місячний строк, який розпочинається на наступний день після отримання рішення за результатами процедури адміністративного оскарження.
Колегія суддів звертає увагу на юридичну конструкцію статті 122 КАС України, де частина перша статті цієї статті є найбільш загальною по відношенню до змісту усіх наступних. Вона взагалі не визначає жодних конкретних строків звернення та не визначає порядок обчислення таких строків, а лише декларує можливу альтернативність джерел закріплення таких строків.
Саме зазначена норма допускає у цьому випадку використання положень ПК України, норми пункту 56.19 статті 56 якого, відповідно до наведеного вище обґрунтування, визначені як спеціальні та пріоритетні у застосуванні при визначенні та обчисленні строків звернення до суду.
Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, порядок визначення дати початку обчислення строку (від дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушене право) зазначена норма визначає тільки для строку звернення у шість місяців, тоді як у спірному випадку була застосоване альтернативне джерело закріплення строків звернення до суду на підставі частини першої статті 122 КАС України, в якій не йдеться ні про порядок обчислення строків взагалі, ні про те, що строк може розпочинатися з моменту, коли особа могла дізнатися про порушення своїх прав.
Таким чином, положення пункту 56.19 статті 56 ПК України у спірному випадку мають застосовуватися при обчисленні строку звернення до суду як у контексті тривалості такого строку, так і у питанні визначення дати початку його обчислення.
Як вже зазначалося вище, пункт 56.19 статті 56 ПК України передбачає, що за умови досудового вирішення спору датою початку обчислення строку оскарження податкового повідомлення-рішення є день закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що зазначена норма не передбачає жодної альтернативи у питанні визначення дати початку обчислення строку звернення до суду, яка б дозволяла суду при перевірці дотримання позивачем строку звернення до суду застосовувати інші підходи для такого обчислення, зокрема визначити дату початку строку з моменту, коли особа знала або мала дізнатися про ухвалення рішення за результатами розгляду скарги, але фактично його не отримала.
Отже, у спірному випадку дату початку строку звернення до суду необхідно визначати за правилами пункту 56.19 статті 56 ПК України у взаємозв'язку з підпунктом 56.17.3 пункту 56.17 цієї статті, а саме з наступного дня після отримання платником податків рішення за результатами розгляду скарги.
Колегія суддів наголошує, що у цих правовідносинах при визначенні дати, з якої починається обчислюватися строк звернення до суду відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України юридичне значення має лише дата отримання платником податків рішення за результатами процедури адміністративного оскарження, а використання для цієї мети альтернативних подій та обставин зазначеною нормою не допускається.
Колегія суддів зазначає, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Як зазначено судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, ГУ ДПС у Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 07 лютого 2024 року № 0038458-2412-2006-UA63020030000094096 на суму 1907,75 гривень, №0038459-2412-2006-UA63020030000094096 на суму 50024,00 гривень;
№0038461-2412-2006-UA63020030000094096 на суму 66836,25 гривень, № 0038463-2412-2006-UA63020030000094096 на суму 44889,00 гривень, №0038467-2412-2006- UA63020030000094096 на суму1060,15 гривень, №0038468-2412-2006- UA63020030000094096 на суму 4756,05 гривень.
01.07.2024 року позивач звернувся до ГУ ДПС у Харківській області із заявою про внесення змін при нарахуванні податку на нежитлову нерухомість за 2022 рік.
31.07.2024 року ГУ ДПС у Харківській області, розглянувши вищевказане звернення позивача надало відповідь № 975/Д/20-40-24-12-12, згідно якої не встановило підстав для внесення змін до спірних податкових повідомлень-рішень та зауважило на тому, що вказана відповідь може бути оскаржена платником податків в порядку, визначеному З» “Про звернення громадян».
Також, платник податків ОСОБА_2 звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою (без номеру та дати) на податкові повідомлення -рішення від 07 лютого 2024 року № 0038458-2412-2006-UA63020030000094096 на суму 1907,75 гривень, №0038459-2412-2006-UA63020030000094096 на суму 50024,00 гривень; №0038461-2412-2006-UA63020030000094096 на суму 66836,25 гривень, №0038463-2412-2006-UA63020030000094096 на суму 44889,00 гривень, №0038467-2412-2006- UA63020030000094096 на суму 1060,15 гривень, №0038468-2412-2006- UA63020030000094096 на суму 4756,05 гривень.
В якості доказів направлення вказаної скарги на адресу податкового органу ним надано копію фіскального чеку від 19.08.2024.
Листом від 08.08.2024 ОСОБА_2 повідомив ГУ ДПС у Харківській області про оскарження вищевказаних податкових повідомлень рішень в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.
23.09.2024 Державна податкова служба України прийняла рішення № 28666/6/99-00-06-01-03-06 про продовження до 04.11.2024 строку розгляду скарги (вх. ДПС № 33663/6 від 06.09.2024 року) платника податків ОСОБА_2 .
Оскільки платник податків не отримував рішення від Державної податкової служби України, прийнятого за результатом розгляду його скарги (вх. ДПС № 33663/6 від 06.09.2024 року) 23.01.2025 року ОСОБА_2 звернувся до Державної податкової служби України з листом відповідно до якого просив надіслати йому рішення про результати розгляду скарги (без номеру та дати) на оскаржені в адміністративному порядку податкові повідомлення -рішення.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2024 ДПС України за результатом розгляду скарги ОСОБА_2 (вх. ДПС № 33663/6 від 06.09.2024 року) було прийнято рішення № 33026/6/99-00-06-01-03-06, яким податкові повідомлення-рішення від 07 лютого 2024 року № 0038458-2412-2006-UA63020030000094096 на суму 1907,75 гривень, №0038459-2412-2006-UA63020030000094096 на суму 50024,00 гривень; №0038461-2412-2006-UA63020030000094096 на суму 66836,25 гривень, №0038463- 2412-2006-UA63020030000094096 на суму 44889,00 гривень, №0038467-2412-2006- UA63020030000094096 на суму 1060,15 гривень, №0038468-2412-2006- UA63020030000094096 на суму 4756,05 гривень залишені без змін, а скарга без задоволення.
Як зазначає позивач, обґрунтовуючи свою правову позицію, щодо строків звернення до суду з даними позовом, рішення ДПС України від 01.11.2024 № 33026/6/99-00-06-01-03-06 про результати розгляду скарги було направлено позивачу в порядку, визначеному ст.. 42 ПК України на його податкову адресу: АДРЕСА_1 засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення № 0600979069895) та повернуто Укрпоштою за зворотньою адресою 18.11.2024 року, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. У зв'язку із чим представник позивача приходить до висновку, що фактично рішення було вручено платнику податків відповідно до вимог ПК України 18.11.2024 року.
Вказані обставини як визнаються безпосередньо позивачем в письмових поясненнях, наданих через функціонал "Електронний суд" 24.02.2025 року, так і підтверджуються копіює конверту з відміткою про направлення рішення № 33026/6/99-00-06-01-03-06, довідкою пошти від 18.11.2024 року про невручення поштове відправлення № 0600979069895 адресату та рекомендованим повідомленням про направлення поштового відправлення № 0600979069895 ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , які надані відповідачем на виконання вимог ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 року.
Таким чином враховуючи вищевказані обставини, приймаючи до уваги те, що з позовною заявою позивач звернувся до суду лише 04.02.2025, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду із даним позовом, оскільки попередньо застосовувалась процедура досудового врегулювання спору та податковим органом прийнято рішення про відмову в задоволені скарги.
Що стосується обставин, пов'язаних із воєнним станом, колегія суддів зазначає, що на території Валківської громади активних бойових дій, у тому числі в 2024 році, не велося, про що свідчать офіційні повідомлення органів державної влади та публічні джерела. Вказаний регіон з початку збройної агресії проти України залишався контрольованою територією, де функціонували органи державної влади, місцевого самоврядування, суди та інші установи.
У зв'язку з цим позивач мав об'єктивну можливість звернутися до адміністративного суду в межах строку, передбаченого пунктом 56.19 статті 56 ПК України.
Натомість адміністративний позов було подано 04 лютого 2025 року, що свідчить про порушення встановленого строку звернення без наявності поважних причин.
Таким чином, сам факт запровадження воєнного стану не є достатньою підставою для поновлення процесуального строку. Позивач зобов'язаний був довести, що саме наслідки введення воєнного стану унеможливили подання позову у межах встановлених законом строків, однак жодних належних доказів на підтвердження цього надано не було. Більше того, у справі відсутні документи, які б засвідчували перешкоди для вчинення процесуальних дій з боку позивача.
Верховний Суд у постанові від 03 листопада 2022 року у справі № 560/15534/21 та ухвалах від 27 липня 2022 року у справі №560/1209/22, від 26 липня 2022 року у справі № 560/19843/21 щодо питання поновлення строків звернення до суду, які пропущено у зв'язку з обставинами воєнного стану, зазначив, що саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.
Окрім того, Верховний Суд у постанові 02 серпня 2023 року у справі № 620/830/23 констатував, що дійсно, введений в країні воєнний стан суттєво ускладнює (інколи унеможливлює) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Також колегія суддів зазначає, що порядок направлення рішень за результатами адміністративного оскарження, а також алгоритм визначення дати вручення рішення або дати, з якої рішення вважається належним чином врученим, унормований такими положеннями.
Пунктом 56.8 статті 56 ПК України встановлено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами поштового зв'язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв'язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) або надати йому під розписку.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Положеннями пункту 42.5 цієї статті передбачено, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Зазначеним нормам кореспондують положення Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та іншими особами та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 жовтня 2015 року № 916.
Відповідно до пункту 5 зазначеного Порядку рішення вважається надісланим (наданим) юридичній особі - платнику податків, якщо його вручено посадовій особі або уповноваженій особі такої юридичної особи - платника податків під розписку або надіслано засобами поштового зв'язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв'язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 Податкового кодексу України) на адресу, зазначену у скарзі як адреса, на яку необхідно надіслати рішення за результатами розгляду скарги, а у разі незазначення такої адреси в скарзі - на податкову адресу платника податків.
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків рішення за результатами розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти рішення за результатами розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків або з інших причин, рішення за результатами розгляду скарги вважається врученим платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.
З врахуванням наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем було здійснено всі належні заходи щодо своєчасного сповіщення позивача про результати розгляду скарги. Незазначення у поштовому відправленні номеру телефону не є обставиною, яка свідчить про порушення відповідачем порядку направлення рішень за результатами адміністративного оскарження.
Доводи апелянта про не вирішення судом першої інстанції клопотання про зупинення провадження у справі, колегія суддів вважає такими, що не впливають на правильність висновку суду першої інстанції за результатом розгляду питання про дотримання позивачем строків звернення до суду із зазначеним позовом.
Інших об'єктивних причин, підтверджених належними доказами, за яких позивач не міг звернутись до суду в місячний строк, встановлений пунктом 56.19 статті 56 ПК України, позивачем, представником позивача не наведено.
На підставі зазначеного та за відсутності поважних підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без розгляду від 16.05.2025 не спростовуються і підстав для її скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 по справі № 520/2562/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий
Постанова складена в повному обсязі 01.08.25.