31 липня 2025 р.Справа № 641/2826/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Слобідського районного суду міста Харкова від 27.06.2025 (суддя: Василенко О.Я., м. Харків) по справі № 641/2826/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі по тексту - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №1852 від 27.02.2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, винесену тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 та закрити провадження у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
В обґрунтування адміністративного позову зазначив, що 16.04.2025 позивач отримав повідомлення від банку про блокування коштів на його рахунку в зв'язку з відкриттям виконавчого провадження №77823275. Після звернення до виконавчої служби позивачу стало відомо, що відповідач 27.02.2025 виніс постанову №1852 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 25500,00 грн.. За змістом постанови, позивач відмовився від отримання направлення №МВ/505 від 27.02.2025 на проходження медичного огляду. У постанові зазначено, що ОСОБА_1 відмовився отримувати та підписувати постанову, проте позивач про існування її не знав. Зазначає, що 27.02.2025 позивач їхав за кермом автомобіля від вулиці Гольдберівська у напрямку автовокзалу, його зупинив працівник ТЦК та СП та попросив надати документ для перевірки, позивач виконав вимогу, надавши документи, що відображені в застосунку «Дія», однак інший співробітник ТЦК та СП попросив прослідувати позивача до ТЦК та СП. У супроводі військових ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де йому видали документ для подальшого проходження ВЛК. Позивач повідомив працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 , що має медичні документи за останні вісім років, зокрема, щодо травми голови, які повинні бути взяті до уваги лікарями під час медичного огляду, а тому просив видати йому повістку на інший день для можливості зібрати усі необхідні документи. Проте працівник склав стосовно позивача протокол про адміністративне правопорушення №2687 за ч.3 ст.210-1 КУпАП, на підставі якого винесена постанова. Зазначив, що ані протокол, ані постанова не були вручені позивачу.
Рішенням Слобідського районного суду міста Харкова від 27.06.2025 по справі № 641/2826/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Слобідського районного суду міста Харкова від 27.06.2025 по справі № 641/2826/25 скасувати та ухвалити нове рішення по справі, яким задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що в матеріалах справи повістка та докази реєстрації відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560 відсутні та на вимогу суду не надані, доказів дотримання відповідної процедури та етапності відповідачем не надано. Отже, складання протоколу та прийняття 27.02.2025 спірної постанови про накладення на позивача штрафу в розмірі 25500 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, зокрема, через відмову від проходження медичного огляду, не відповідає положенням ч.2 ст.2 КАС України, а тому спірна постанова підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до витягу з реєстру територіальної громади, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
З витягу з ІКС «Оберіг» та «Резерв+» вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
27.02.2025 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 видав направлення до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 для встановлення придатності для проходження військової служби до проходження військової служби за станом здоров'я в ЗСУ у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації, в особливий період (а.с.93), що підтверджується також копією витягу з Журналу реєстрації направлень на військово-лікарську комісію, виданих військовозобов'язаним та резервістам для проходження медичного огляду, порядковий номер запису 505 (а.с.88).
Як вбачається з Акту відмови від проходження медичного огляду військово-лікарською комісією від 27.02.2025, ОСОБА_1 відмовився від отримання направлення та проходження медичного огляду військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до військової служби та поставити особистий підпис в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію, виданих військовозобов'язаним. ОСОБА_1 роз'яснено вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за відмову та ухилення від проходження медичного огляду за направленням. Відмова засвідчена підписами ст. стрільця ВО Любечанського С. та офіцера ОСОБА_2 (а.с. 89).
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 27.02.2025 №268, складеного офіцером ІНФОРМАЦІЯ_4 старшим лейтенантом ОСОБА_3 , стосовно ОСОБА_1 встановлено факт порушення ним в особливий період ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: 27.02.2025 за рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 було видано гр. ОСОБА_1 направлення на проходження медичного огляду, але останній відмовився від його отримання. Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене за ч.3 ст.210-1 КУпАП. У протоколі міститься відмітка, що ОСОБА_1 від пояснення та/або підписання протоколу відмовився у присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ..
Згідно з постановою від 27.02.2025 № 1852 по справі про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 КУпАП, складеною ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_6 , на ОСОБА_1 накладено стягнення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП за відмову від отримання направлення та проходження медичного огляду.
У постанові міститься відмітка, що ОСОБА_1 копію постанови №1854 від 27.02.2025 про притягнення адміністративної відповідальності відмовився отримувати, а також підписи свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .. Відповідач також надав копію конверту та квитанцію про направлення рекомендованого листа на адресу, вказану позивачем: АДРЕСА_3 . Кореспонденція повернулася відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Постановою від 16.04.2025 старшим виконавцем Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління МЮ Цидибрагою А.С. відкрито виконавче провадження №77823275 з виконання постанови №1852 від 27.02.2025, виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 про стягнення штрафу 51000 грн.. Постановою від 16.04.2025 у даному виконавчому провадженні накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках ОСОБА_1 ..
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з правомірності спірної постанови №1852 від 27.02.2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, винесеної тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи (ч. 1 ст. 256 КУпАП).
За правилами ч. 2, 3, 4 ст. 256 КУпАП, протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі статтею 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.210-1 КпАП України, адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 ст. 210-1 КпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Особливий період в Україні розпочався 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Відповідно до абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Згідно з п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
При цьому, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з введенням на території України воєнного стану та подальшої мобілізації громадян України, серед іншого, встановлено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Відповідно до п. 74, 74-1 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 16.05.2024 №560 (в редакції від 28.01.2025, що діяла на дату видачі направлення), військовозобов'язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовозобов'язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ними військовій частині, командиром військової частини або начальником центру рекрутингу Збройних Сил видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11, яке реєструється у письмовій формі у журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається військовозобов'язаному та резервісту під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Судовим розглядом встановлено, що позивач, будучи військовозобов'язаним, відмовився від отримання направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації від 27.02.2025 №МВ/505, а також відмовився від повідомлення під особистий підпис щодо відповідальності громадян за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що підтверджується дослідженими судом письмовими доказами, а саме: копією витягу з Журналу реєстрації реєстрації направлень на військово-лікарську комісію, виданих військовозобов'язаним для проходження медичного огляду, та копією Акту відмови від проходження медичного огляду військово-лікарською комісією від 27.02.2025. Факт відмови від отримання направлення підтверджується в позовній заяві.
Водночас, колегія суддів не бере до уваги доводи позивача, що відмова від отримання направлення на ВЛК була зумовлена тим, що позивач просив надати повістку на іншу дату, оскільки у нього при собі не було усіх медичних документів, виходячи з такого.
Порядок проходження медичного огляду військовозобов'язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період врегульовано, зокрема, Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 (далі - Порядок).
Відповідно до розділу 3 Порядку, медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.
Військовозобов'язаний під час проведення медичного огляду зобов'язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.
Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.
Підпунктом 2.8.6. Порядку визначено, що строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не можуть перевищувати 4 днів. За необхідності направлення особи на додаткові лабораторні та інструментальні дослідження для отримання повної та об'єктивної інформації про стан її здоров'я, загальний строк проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не може перевищувати 14 днів.
Отже, виходячи з зазначеного, позивач мав можливість зібрати медичні документи та надати їх відповідному лікарю під час проходження ВЛК, оскільки направлення на ВЛК - не є рішенням ВЛК про ступінь придатності до військової служби, а його отримання не обмежує громадянина та не забороняє йому надати документи особам ВЛК як до прибуття на медичний огляд, так і протягом часу його проходження.
Водночас, відомостей відносно того, що позивач ОСОБА_1 не має статусу військовозобов'язаного чи має підстави для відстрочки від призову під час мобілізації матеріали даної адміністративної справи не містять.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ..
Колегія суддів також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Колегія суддів також звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, який у складі Великої Палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
У відповідності до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Слобідського районного суду міста Харкова від 27.06.2025 по справі № 641/2826/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова