31 липня 2025 р.Справа № 554/2936/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 21.05.2025 (суддя: Сініцин Е.М., м. Полтава, Полтавська область) по справі № 554/2936/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України
про скасування постанови,
ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду міста Полтави з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі по тексту - відповідач, ДПП НП України), в якому просить суд скасувати постанову серії ЕНА №4182247 від 02.03.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 510,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП.
В обґрунтування вимог адміністративного позову зазначив, що зазначена постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивач не вчиняв адміністративне правопорушення, передбачене та ч. 2 ст. 122 КУпАП, а інспектором, всупереч вимогам ст. 245, 280 КУпАП, при винесенні оскаржуваної постанови не було належним чином з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи наявна його вина у вчиненні такого правопорушення. Вказує, що вулиця Чумацький шлях має дві смуги руху в одному напрямку, при цьому дорожнє полотно розділено не суцільною лінією, а на деяких ділянках дороги розмітка взагалі відсутня або нечітка. Зазначений відрізок дороги, де було зупинено позивача, має величезні вибоїни, частина дороги вкрита брудом, льодом. Позивач, керуючи ТЗ, можливо, здійснював частковий виїзд на іншу смугу, намагаючись об'їжджаючи великі вибоїни, бруд та дорожнє полотно вкрите льодом, при цьому не створюючи перешкод у русі іншим учасникам дорожнього руху. На смугу зустрічного руху виїзду не здійснював. В той же час, коли після зупинки ТЗ позивач просив капітана поліції ОСОБА_3 показати на відеореєстраторі докази порушення ним п. 11.10 ПДР, останній відмовився це робити та лише почав показувати запис на своєму телефоні, де взагалі не містилося відомостей про порушення позивачем ПДР.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 21.05.2025 по справі № 554/2936/25 в адміністративному позові ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про визнання протиправною та скасування постанови - відмовлено.
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 21.05.2025 по справі № 554/2936/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на доводи, аналогічні, викладеним в адміністративному позові.
Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення суду І інстанції залишити без змін.
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено, що, відповідно до постанови серії ЕНА №4182247 від 02.03.2025, винесеної інспектором взводу №2 роти №4 батальйону №1 УПП в Полтавській області ДПП капітаном поліції Коваленком Максимом Олександровичем, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 510,00 грн. за частиною 2 статті 122 КУпАП, за те, що 02.03.2025 о 14 год. 58 хв. у місті Полтава по вул. Чумацький шлях, 74, керуючи транспортним засобом KIA SPORTAGE д.н.з. НОМЕР_1 , на дорозі, проїзна частина якої поділена на смуги руху лініями дорожньої розмітки, рухався, займаючи одночасно дві смуги, чим порушив п.п. 11, 11.10 ПДР України, порушення розташування ТЗ на проїжджій частині, тим самим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з правомірності спірної постанови серії ЕНА №4182247 від 02.03.2025.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП, основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про Національну поліцію", поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Національну поліцію", під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух", учасникам дорожнього руху ставиться в обов'язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" визначається Правилами дорожнього руху України (далі по тексту - ПДР України), затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями).
Згідно з п. 1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п. 1.9. ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до вимог п.11.2 Правил дорожнього руху України, на дорогах, які мають дві і більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується випередження, об'їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом.
Згідно з п. 11.5 Правил дорожнього руху України, на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення визначений ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 цього Закону, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно зі ст.252 КУпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 2 ст.77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.
В якості доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем до суду першої інстанції було надано відеозаписи з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудного відеореєстратора.
Так, як вбачається з вказаних відеозаписів, транспортний засіб KIA SPORTAGE, номерний знак НОМЕР_1 , ще до перехрестя вул. Чумацький Шлях та вул. Кузьми Скрябіна рухається, займаючи одночасно дві смуги. Твердження позивача, що останній рухається по середній смузі руху, минувши поворот ліворуч (розрив) в напрямку вулиці Кузьми Скрябіна, тим самим він заздалегідь перестроївся в ліву крайню смугу руху, так як мав намір здійснити поворот в напрямку заправної станції за адресою: вул. Чумацький шлях, 107, м. Полтава, спростовується матеріалами відеофіксації, з яких чітко вбачається, що транспортний засіб стабільно, на протязі доволі великої відстані рухається, займаючи одночасно дві смуги.
Тобто, з наданого обсягу доказів вбачається факт вчинення адміністративного правопорушення саме позивачем та доводів протилежного позивачем суду не надано.
Посилання позивача на те, що останній рухався по лівій смузі для подальшого здійснення повороту ліворуч, а також те, що в крайній лівій смузі знаходилися наноси бруду, льоду та води, які практично повністю вкривали вказану смугу, що змушувало водія виїжджати з лівої на середню полосу руху, колегія суддів вважає необґрунтованим.
Так, із наданого відповідачем відеозапису з автомобільного реєстратора вбачається, що транспортний засіб KIA SPORTAGE, номерний знак НОМЕР_1 , не періодично виїздив на середню смугу, а протягом майже 1 км рухався, займаючи одночасно дві смуги, розташувавши свій автомобіль таким чином, що дорожня розмітка знаходилась між лівим та правим колесами.
Разом з тим, дорога не містить ані каналізаційних люків, як про це вказував ОСОБА_5 інспектору під час його зупинки, ані вибоїн на дорозі, хоча дійсно частина лівої смуги з лівого боку має наноси льоду та води, проте такі не впливали на необхідність змінювати напрямок руху з лівої смуги на середню.
Крім того, колегія суддів вказує, що з відео чітко вбачається, що середня та крайня ліва смуги вільні, а позивач не мав наміру здійснювати поворот ліворуч чи розворот (вимкнений покажчик повороту та проїхав розрив).
Також, колегія суддів вказує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення був здійснений інспектором з роз'ясненням прав водію, передбачених ст.63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.
Постанова винесена та оголошена в порядку ст.285 КУпАП, її зміст відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
За таких обставин та враховуючи наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови та задоволення адміністративного позову Шахбазова Т..
Колегія суддів також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Колегія суддів також звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, який у складі Великої Палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
У відповідності до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 21.05.2025 по справі № 554/2936/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова