Головуючий І інстанції: Шевченко О.В.
01 серпня 2025 р. Справа № 520/1184/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/1184/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області №204850019076 від 21.10.2024, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області призначити та виплачувати з 28 жовтня 2023 року пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, ОСОБА_1 починаючи з 28 жовтня 2023 року, зарахувати до страхового стажу період роботи з 11.01.1993 р. по 20.01.1995 р.;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати заборгованості з виплати пенсії за віком з 28 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 у межах суми стягнення за один місяць;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області №204850019076 від 21.10.2024, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, є протиправним, незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області №204850019076 від 21.10.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 11.01.1993 по 20.01.1995 на посаді продавця в ТОВ "МП ТНП".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області призначити та виплатити з 28.10.2023 року ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії у межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885).
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 27.05.2025 та у задоволенні позову відмовити.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного загального страхового стажу , а саме 30 років. Страховий стаж становить 29 років 14 днів. При розгляді документів доданих до заяви про призначення пенсії за віком до страхового стажу не зараховано період роботи з 11.01.1993р. по 20.01.1995р. згідно трудової книжки, оскільки в п.8 дата наказу па прийняття на робочу (11.09,1994) календарно не відповідає даті прийняття на роботу (11.01.1993). Вказує, що відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначається про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції, тому просить відмовити в її задоволенні.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 14.10.2024 року звернулася до пенсійного органу із заявою при призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Вищевказану заяву від 14.10.2024 року про призначення пенсії за віком за принципом екстериторіальності передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, яке прийняло рішення №204850019076 від 21.10.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 20).
В обґрунтування відмови в рішенні зазначено, що пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 60 років.
Вік заявника 60 років 11 місяців 17 днів.
Необхідний страховий стаж згідно з статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 30 років.
Страховий стаж особи становить 29 років 14 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 11.01.1993 по 20.01.1995 згідно трудової книжки НОМЕР_2 - в пункті 8 дата наказу на прийняття на роботу (11.01.1994) календарно не відповідає даті прийняття на роботу (11.01.1993). Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про періоди роботи, видану на підставі первинних документів.
Не погоджуючись з рішеннями про відмову у призначенні пенсії за віком згідно Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано період роботи з 11.01.1993 по 20.01.1995, оскільки формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного органу для обмеження особи в реалізації конституційного права на соціальний захист.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.1 та 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Статтею 62 Закону № Закону України Про пенсійне забезпечення № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Як свідчать матеріали справи, позивачу оформлено трудову книжку серії НОМЕР_2 від 07.09.1983, згідно записів якої з 11.01.1993 по 20.01.1995 позивач працював продавцем в ТОВ "МП ТНП" (а.с. 15 - 19).
В оскаржуваному рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж становить 30 років. Страховий стаж особи становить 29 років 14 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 11.01.1993 по 20.01.1995 згідно трудової книжки НОМЕР_2 - в пункті 8 дата наказу на прийняття на роботу (11.01.1994) календарно не відповідає даті прийняття на роботу (11.01.1993). Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про періоди роботи, видану на підставі первинних документів.
Проте, такі недоліки не можуть бути належною підставою для неврахування даних трудової книжки в цілому, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, такі дані є формальністю та не впливають на зміст самих записів.
Крім того, на особу не може покладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для невиключення вказаних періодів роботи до страхового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань та виключення відповідного періоду зі страхового стажу.
Таким чином, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного органу для обмеження особи в реалізації конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 21.02.2018 року по справі № 687/975/17, від 25.04.2019 року по справі № 593/283/17, від 30.09.2019 року по справі № 638/18467/15-а, а також від 17.01.2023 року у справі №392/1357/17, яка враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
При цьому, слід зазначити, що відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця. Трудова книжка оформлюється при першому прийнятті особи на роботу та при подальшому працевлаштуванні на інше місце роботи обміну не підлягає.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17, №687/975/17 від 21.02.2018, від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а, яка також враховується при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Відповідно до ч.3 ст. 44 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Наявність сумнівів щодо запису в трудовій книжці може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до страхового стажу.
Тобто, у разі виникнення сумнівів щодо правомірності видачі документів або наявності у них неточностей чи неповної інформації, пенсійний орган наділений повноваженнями щодо здійснення перевірки таких документів та відповідно встановлення необхідної інформації, зокрема щодо трудового стажу осіб, які звертаються із заявами про призначення пенсії.
Проте, матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідач не звертався до відповідного підприємства для отримання інформації щодо заповнення трудової книжки позивача, зокрема, щодо відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків у спірні періоди роботи позивача.
При цьому, суд звертає увагу, що позивач не повинен нести відповідальність у вигляді позбавлення права на призначення пенсії за неточності в трудовій книжці, в тому числі, за проставлення в трудовій книжці печаток, оскільки остання заповнюється виключно роботодавцем, а не самим працівником.
Відтак колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо неможливості зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи, які занесені до трудової книжки.
Щодо надання позивачем уточнюючої довідки, колегія суддів звертає увагу, що основним документом, що трудову діяльність, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток 5 до Порядку №637).
Тобто, законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Така ж правова позиція викладена Верховним Судом (постанови від 27 лютого 2020 року у справі №577/2688/17, від 31 березня 2020 року у справі №446/656/17, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 10 грудня 2020 року у справі №195/840/17, від 18 травня 2021 року у справі №229/2330/17).
За таких підстав, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо дати, з якої позивач просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області призначити та виплачувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до п. 1.6, 1.7 якого, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернулася до пенсійного органу 14.10.2024 року із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року введений воєнний стан на території України, який діє на теперішній час.
Законом України Про внесення зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії від 20 березня 2023 року №2981-IX було доповнено пункт 14-6 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підпунктом 14-6.2 такого змісту: тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій рф території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається: за віком - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Відповідно до паспорта громадянина України серія НОМЕР_3 , ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 Харківська міська територіальна громада входить до територій, на яких ведуться (велися) активні бойові дії.
Харківська міська територіальна громада входить до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (зі змінами).
Оскільки позивач звернувся до ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 14.10.2024 року, тобто в період дії воєнного стану в Україні (60 років позивачу виповнилося 28.10.2023 року), є особою, яка проживає/проживав на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, отже пенсія за віком повинна бути призначена позивачу з 29 жовтня 2023 року, тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення в цій частині позовних вимог.
Щодо звернення рішення суду в частині присудження виплати пенсії до негайного виконання, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) включення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, виключення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій з такого переліку та надання доступу до активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням. Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283, пунктами 1 і 2 частини першої статті 289 цього Кодексу.
Враховуючи, що в межах розгляду цієї справи судом не ухвалено рішення про стягнення певних (конкретних) сум з відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для звернення рішення суду до негайного виконання, отже така вимога задоволенню не підлягає.
Оскільки суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, однак безпідставно звернув рішення до негайного виконання, то в цій частині судове рішення підлягає зміні, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги.
У відповідності до ч. 1, 4 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 по справі № 520/1184/25 змінити.
Абзац п'ятий резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі № 520/1184/25 - виключити.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі № 520/1184/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло