31 липня 2025 р. Справа № 520/35728/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 (суддя: Заічко О.В., м. Харків) по справі № 520/35728/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ( далі - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у виготовленні та видачі пенсійного посвідчення, на підставі виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААБ №747954;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняти від ОСОБА_1 документи на видачу пенсійного посвідчення та видати ОСОБА_1 пенсійне посвідчення на підставі виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААБ №747954.
В обґрунтування позову зазначено, що дії відповідача щодо відмови у виготовленні та видачі пенсійного посвідчення, на підставі виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААБ №747954 є протиправними, оскільки дата чергового переогляду за довідкою до акта огляду МСЕК встановлена на 09.11.2024 року, станом на яку дію воєнного стану було продовжено, а пенсію по інвалідності за даними, розміщеними на веб-порталі Пенсійного фонду України, продовжено до 08.08.2025 року, тоді як видане посвідчення має дату дії до 30.11.2024 року. Відсутність діючого посвідчення позбавляє позивача права на користування пільгами, які передбачені чинним законодавством для осіб з інвалідністю.
Крім того, позивачем вказано на ігнорування відповідачем того факту, що ОСОБА_1 проживає на території можливих бойових дій, що унеможливлює проходження медико-соціальної експертної комісії. Також, звернула увагу, що МСЕК продовжують роботу відповідно до нормативно-правових актів, зокрема, постанов КМУ від 08.03.2022 № 225 та від 30.03.2022 № 390, які спрощують проходження експертизи у воєнний час.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі №520/35728/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у виготовленні та видачі пенсійного посвідчення, на підставі виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААБ №747954.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, ЄДРПОУ14099344) прийняти заяву на видачу пенсійного посвідчення та видати відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсійне посвідчення на підставі виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12ААВ №747954.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі № 520/35728/24 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 747954 від 10.11.2021, позивачу з 01.11.2021 до 01.12.2022 встановлена друга група інвалідності (загальне захворювання). Водночас, з 01.12.2022 позивач продовжує отримувати пенсію по інвалідності відповідно до пункту 14-6.1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також відповідач звернув увагу суду, що внесені зміни до розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». стосуються лише виплати пенсій, а пенсійні посвідчення можливо замовити тільки після надходження до органів Пенсійного фонду виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією (ст. 31 Закону № 1058-IV). Оскільки, від МСЕК виписки з актів огляду в МСЕК відносно позивача до пенсійного органу за період з 01.12.2022 по теперішній час не надходило, відсутні підстави для видачі нового посвідчення. На думку відповідача, для отримання пенсійного посвідчення, позивачу необхідно звернутись до медико-соціальної експертної комісії для здійснення повторного огляду, а після надходження до територіального управління Пенсійного фонду України від МСЕК виписки з акту огляду МСЕК, позивач буде мати можливість замовити пенсійне посвідчення, звернувшись до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління Пенсійного фонду України або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України.
Щодо доводів позивача про неможливість проходження огляду МСЕК за місцем реєстрації, оскільки воно знаходиться у зоні бойових дій, відповідач зазначив, що діючим законодавством, зокрема п.2 ПКМУ від 08.03.2022 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України», передбачено, що проведення медико-соціальної експертизи за направленням лікарсько-консультативною комісією може бути проведено незалежно від місця реєстрації, проживання або перебування особи. Також звернув увагу, що рішення про встановлення інвалідності на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії може бути прийнято заочно.
Оскільки, позивачем до пенсійного органу рішення щодо продовження тимчасової непрацездатності не надано, у відповідача відсутні законні підстави прийняти документи на видачу пенсійного посвідчення та видати ОСОБА_1 пенсійне посвідчення на підставі виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12AAB № 747954 від 10.11.2021.
Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію по інвалідності (II група, загальне захворювання) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне захворювання» від 09.07.2003 року №1058-IV, з 01.11.2021 року по 08.08.2025 рік.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 01.11.2021 року позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності до 08.08.2025 року із зазначенням дати чергового переогляду 09.11.20224 року згідно виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії до довідки Серії 12 ААБ №747954.
Також позивачем вказано, що їй 29.03.2024 року було видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 на підставі виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією, дата чергового переогляду встановлена на 09.11.2024 року.
Зі змісту позовної заяви встановлено доводи позивача стосовно того, що відповідно до інформації, розміщеної на веб-порталі Пенсійного фонду України, інвалідність та виплату пенсії по інвалідності, їй продовжено до 08.08.2025 року.
30.10.2024 року позивачем було направлено електронне звернення до Пенсійного фонду України, щодо видачі пенсійного посвідчення, оскільки термін дії посвідчення № НОМЕР_1 закінчився 30.11.2024 року, а без нього неможливо користуватися пільгами, які передбачені законодавством для осіб з інвалідністю. Проте заява ЕПП №2769, не була оброблена належним чином та мала статус «Помилковий».
05.12.2024 року позивачем повторно було направлено електронне звернення, щодо можливості отримання посвідчення для особи з інвалідністю. Ця заява ЕПП №3207 також не була оброблена належним чином.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, зазначивши при цьому, що позивач, маючи статус особи з інвалідністю та отримуючи пенсію по інвалідності, має право на отримання пенсійного посвідчення, оскільки станом на визначену позивачу дату переогляду діяв режим воєнного стану, відтак, строк дії статусу особи з інвалідністю другої групи є продовженим на період до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положеннями ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-XII)
Згідно з приписами ст. 3 Закону № 875-XII, інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об'єднань осіб з інвалідністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 875-XII, діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у: виявленні, усуненні перепон і бар'єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об'єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу (далі - об'єкти фізичного оточення), транспорту, інформації та зв'язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту; охороні здоров'я; соціальному захисті; забезпеченні виконання індивідуальної програми реабілітації осіб з інвалідністю; наданні пристосованого житла; сприянні громадській діяльності.
Частиною 2 ст. 4 Закону № 875-XII визначено, що соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 875-XII, пільги особам з інвалідністю надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію "дитина з інвалідністю" (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату). Порядок оформлення та видачі відповідних посвідчень іноземцям, які відповідно до закону мають право на пільги, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до ст. 36 Закону № 875-ХІІ, матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення осіб з інвалідністю здійснюється у вигляді грошових виплат (пенсій, допомог, одноразових виплат), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи друковані видання із спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг по медичній, соціальній, трудовій і професійній реабілітації, побутовому та торговельному обслуговуванню.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон № 1058-IV.
Статтею 9 Закону № 1058-IV встановлено види пенсійних виплат і соціальних послуг, зокрема в частині першій зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Розділом ІV Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії по інвалідності (стаття 30), розмір такої пенсії (стаття 33), період, на який вона призначається (стаття 34), строк виплати пенсії по інвалідності в разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності (стаття 35).
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 1058-IV, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Статтею 31 Закону № 1058-IV визначено, що причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 34 № 1058-IV, пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.
Частиною 4 ст. 44 Закону № 1058-IV визначено, що особам, яким призначено пенсію, органи Пенсійного фонду видають пенсійні посвідчення.
Видача пенсійного посвідчення для пенсіонерів здійснюється безоплатно.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області, отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV, яка призначена на підставі виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 747954, згідно з якою 01.11.2021 позивачу встановлена ІІ група інвалідності (загальне захворювання) до 01.12.2024 із зазначенням дати чергового переогляду 09.11.2024.
Як зазначалось вище, 29.03.2024 позивачу видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 з терміном дії до 30.11.2024, вид пенсії - по інвалідності (ІІ група), загальне захворювання (а.с. 12).
Законом України від 18.10.2022 № 2682-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю», що набув чинності 06.11.2022, пункт 146 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV доповнено підпунктом 146.1. такого змісту:
Для осіб з інвалідністю, яким призначено пенсію по інвалідності або пенсію у зв'язку з втратою годувальника, у яких строк припинення виплати такої пенсії припадає на період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні, у разі неможливості проходження повторного огляду виплата пенсії продовжується до припинення або скасування воєнного стану, надзвичайного стану в Україні та протягом шести місяців після його припинення або скасування (для осіб, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у період воєнного стану - не менш як на весь строк їх військової служби). Якщо при повторному огляді особі з інвалідністю встановлено іншу групу (підгрупу) інвалідності, розмір пенсії, продовженої відповідно до цього пункту, переглядається з місяця, наступного за місяцем надходження висновку медико-соціальної експертизи до територіального органу Пенсійного фонду.
На виконання вимог підпункту 146.1 пункт 146 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, ГУ ПФУ в Харківській області продовжено позивачу виплату пенсії по інвалідності з 01.12.2024 по 08.08.2025, що підтверджується пртоколом/розпорядженням щодо призначення/перерахунку пенсії ГУ ПФУ в Харківській області від 13.11.2024 ( рішення №963260197958 від 14.11.2024) (а.с. 24).
Відповідно до ч. 4 ст. 44 Закону № 1058-IV, Стратегії модернізації та розвитку Пенсійного фонду України на період до 2020 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 672-р, постанови правління ПФУ № 26-1 від 03.11.2017 затверджено Порядок оформлення, виготовлення та видачі документів, що підтверджують призначення особі пенсії.
Згідно з положеннями п. 2 Розділу І Порядку № 26-1, пенсійні посвідчення виготовляються на підставі заяви на виготовлення пенсійного посвідчення (додаток 1) особи, якій призначено пенсію, що подається до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем перебування особи на обліку як одержувача пенсії.
Пенсійні посвідчення виготовляються у паперовій формі згідно зі зразком та описом бланка пенсійного посвідчення, наведеними у додатку 2 до цього Порядку, або у вигляді платіжної картки, яка одночасно є пенсійним посвідченням, містить графічну та електронну інформацію про власника, ключі кваліфікованого електронного підпису (далі - електронне пенсійне посвідчення).
Особам, яким видано електронне пенсійне посвідчення, пенсійне посвідчення в паперовій формі не видається.
За бажанням особи, якій виготовлено пенсійне посвідчення або платіжну картку, яка одночасно є пенсійним посвідченням, може додатково формуватись відображення в електронній формі інформації, що міститься у пенсійному посвідченні (далі - Електронне відображення пенсійного посвідчення).
Електронне відображення пенсійного посвідчення формується особі засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал Дія) за допомогою мобільного додатка Порталу Дія із застосуванням засобів реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр) разом з унікальним електронним ідентифікатором (QR-кодом, штрих-кодом, цифровим кодом тощо), який забезпечує на запит Порталу Дія отримання з Реєстру інформації про виготовлення особі документа, що підтверджує призначення їй пенсії, та передачу до Порталу Дія з Реєстру відповідно до законодавства України про захист персональних даних.
Електронне відображення пенсійного посвідчення має однакову з пенсійним посвідченням юридичну силу та строк дії.
Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Порядку № 26-1, виготовлення пенсійних посвідчень здійснюється на підставі заяви на виготовлення пенсійного посвідчення та таких відомостей:
1) реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
2) прізвища, імені та по батькові;
3) дати народження;
4) статі;
5) номера особового рахунку;
6) виду пенсії (за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника, за вислугу років);
7) групи, підгрупи, причини інвалідності із зазначенням у відповідних випадках нозологічних форм захворювань;
8) терміну дії посвідчення.
Положеннями п. 9 Розділу ІІ Порядку № 26-1 передбачено, що строк дії пенсійного посвідчення в паперовій формі не обмежується, крім випадків, коли пенсію призначено на визначений строк.
Відповідно до п. 1 Розділу VI Порядку №26-1, пенсійне посвідчення видається особі, якій призначено пенсію, особисто або її законному представнику у разі пред'явлення документів, що дають змогу територіальному органу Пенсійного фонду (банку) ідентифікувати одержувача пенсій та його законного представника, а також документів, що підтверджують статус законного представника (відповідне посвідчення, свідоцтво про народження, рішення суду тощо), та додатково у разі, якщо законний представник є резидентом, - документів, виданих відповідними контролюючими органами, що засвідчують його реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.
Під час розгляду справи колегією суддів встановлено, що статус особи з інвалідністю позивачем набуто після огляду медико-соціальної експертної комісії з 01.11.2021 до 01.12.2024 із зазначенням дати чергового переогляду 09.11.2024. У зв'язку з чим, позивачу і було видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 з терміном дії до 30.11.2024, вид пенсії - по інвалідності (ІІ група), загальне захворювання (а.с. 13).
Разом з тим, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, дія якого неодноразово продовжувалась та триває до сьогодні.
Тобто, дата чергового переогляду позивача (09.11.2024), як і звернення його до відповідача із заявами про видачу пенсійного посвідчення (05.12.2024 та 30.10.2024), припадає на дію на території України режиму воєнного стану.
В той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2022 № 390 «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану» постанову Кабінету Міністрів України від 08.03.2022 № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України» доповнено пунктом 3 наступного змісту:
«Повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення:
осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317;
дітей з інвалідністю лікарем до лікарсько-консультативної комісії відповідно до Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 917 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 100, ст. 3666).
При цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд.
У разі коли в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю встановлений строк повторного огляду, що припав на період дії воєнного стану на території України, та в особи з інвалідністю відсутня можливість пройти медико-соціальну експертну комісію, а в дитини з інвалідністю - лікарсько-консультативну комісію закладу охорони здоров'я, їх індивідуальна програма реабілітації продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд і не отримано відповідну індивідуальну програму реабілітації.».
З огляду на викладене, враховуючи, що визначена позивачу дата переогляду медико-соціальною експертною комісією припадає на дію, введеного на території України режиму воєнного стану, що, в силу наведених вище норм, є підставою для продовження строку дії статусу особи з інвалідністю другої групи на період до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 , маючи статус особи з інвалідністю та отримуючи пенсію по інвалідності, має право на отримання відповідного пенсійного посвідчення.
У зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо відмови ОСОБА_1 у виготовленні та видачі пенсійного посвідчення, на підставі виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААБ №747954 та зобов'язання відповідача прийняти заяву на видачу пенсійного посвідчення та видати відмови ОСОБА_1 пенсійне посвідчення на підставі виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААВ №747954.
Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на передбачену законодавством можливість заочного проходження позивачем чергового переогляду з метою підтвердження непрацездатності, оскільки непроходження позивачем огляду МСЕК за місцем реєстрації під час дії воєнного стану жодним чином не позбавляє його права на отримання пенсійного посвідчення зі строком дії до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд.
Інші доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність підстав для виготовлення та видачі позивачці пенсійного посвідчення на підставі довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААВ №747954, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, з вищенаведених підстав висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності власних дій, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не довів належними та допустимими доказами правомірність власних дій, які є предметом оскарження позивачем.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 по справі № 520/35728/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова