01 серпня 2025 р. Справа № 520/2582/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Лук'яненко М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 23.04.25 по справі № 520/2582/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА"
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просили суд (з урахуванням наданих уточнень): визнати протиправною і скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення штрафу №00001 від 09 січня 2025 р.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення штрафу №00001 від 09 січня 2025 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки по-перше, в документах на перевірку і спірних постанові значиться інший об'єкт перевірки, не об'єкт позивача; по-друге, відповідач не з'ясував, який саме об'єкт планував перевіряти; по-третє, документи на перевірку оформлені неналежним чином; по-четверте, позивач не був повідомлений про розгляд справи та був позбавлений можливості взяти участь у розгляді справи; по-п'яте, спірна постанова не містить передбаченого законом обґрунтування (мотивувальної частини).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 року адміністративний позов - задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення штрафу №00001 від 09 січня 2025.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" судові витрати в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що суб'єктом господарювання товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК «ОМЕГА-АВТОПОСТАЧ» порушено вимоги пункту шостого частини четвертої статті 44 3акону України «Про Державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» яким встановлено, що до суб'єкта господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі створення перешкод шляхом недопущення до проведення перевірок характеристик продукції та невиконання встановлених цим 3аконом вимог посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, у розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У межах спірних правовідносин посадовими особами Укртрансбезпеки здійснено державний ринковий нагляд у вигляді планової перевірки характеристик продукції, а саме нових частин та обладнання, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах за місцем розміщення продукції у магазині-складі «OMEГА» (місцезнаходження суб'єкта господарювання: вул. Максима Шимка, 52, місто Вінниця, Вінницька область, 21034).
Предметом такої перевірки був не суб'єкт господарювання, а характеристики продукції, незалежно від суб'єкта, який ввів в обіг таку продукцію.
Стверджує, що небажання позивача сприяти проведенню перевірки характеристик продукції з метою виявлення продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам, що є недопустимим.
Таким чином, штучно створена товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» підстава не допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, за наявності законодавчо обґрунтування для її проведення, вказує на вчинення суб'єктом господарювання перешкод посадовим особам, які здійснюють ринковий нагляд, у проведенні планової перевірки характеристик продукції.
Контролюючий орган наголошує, що перевірку не було проведено у зв'язку із недопущенням суб'єктом господарювання до проведення такої перевірки.
Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву до Другого апеляційного адміністративного суду на апеляційну скаргу відповідача.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" (скорочена найменування - ТОВ «ОМЕГА»), як юридична особа зареєстрований 10.06.2004, код ЄДРПОУ 33010822, з основним видом економічної діяльності за КВЕД: 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів. Місцезнаходження: Україна, 62495, Харківська обл., Харківський р-н, селище міського типу Васищеве, вул. Промислова, буд. 1.
Наказом Укртрансбезпеки про проведення планової перевірки характеристик продукції від 20.12.2024 № 1249, з метою виконання секторального плану державного ринкового нагляду Укртрансбезпеки на 2024 рік та виявлення продукції, яка не відповідає встановленим вимогам та/або становить ризик, наказано Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області організувати проведення планової перевірки характеристик продукції, а саме: нових частин та обладнання, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, у магазині-складі «OMEGA» за адресою розміщення продукції: вул. Максима Шимка, 52, м. Вінниця, Вінницька обл., 21034.
На підставі вказаного наказу видано направлення на проведення перевірки від 24.12.2024 № 000016 старшим державним інспекторам Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Кріт Артуру Петровичу та Туркенич Катерині Андріївні.
26.12.2024 відповідно до наказу Укртрансбезпеки про проведення планової перевірки характеристик продукції від 20.12.2024 № 1249 та направлення на проведення перевірки від 24.12.2024 №000016 старшими державними інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Кріт Артуром Петровичем та Туркенич Катериною Андріївною здійснена спроба провести планову перевірку характеристик продукції, а саме: нові частини та обладнання, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах за місцем розміщення продукції: магазин-склад «OMEGA», вул. Максима Шимка, 52, місто Вінниця, Вінницька область, 21034.
Посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, до проведення планової перевірки характеристик продукції за адресою: вул. Максима Шимка, 52, місто Вінниця, Вінницька область, 21034, допущено не було.
26.12.2024 Укртрансбезпекою складено Акт перевірки характеристик продукції від 26.12.2024 №000016/ВН013/23, відповідно до якого встановлено та зафіксовано факт недопущення до проведення перевірки (відмова в її проведенні) інспекторів згідно направлення на проведення перевірки від 24.12.2024 № 000016 працівником складу, а саме: завідувачем складом ОСОБА_1 , що зафіксовано на засіб відеофіксації.
За змістом вказаного акту, під час здійснення вказаних дій інспекторами викликано патруль поліції та прийнято міри для фіксування адміністративного правопорушення, в результаті яких Укртрансбезпекою складено протокол від 26.12.2024 №0005456 про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 , що виразилось в невиконанні законних вимог посадових осіб ринкового нагляду щодо проведення перевірки, а саме: відмова в допущенні до проведення перевірки за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушено ст. 188-37 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
27.12.2024 Укртрансбезпекою складено протокол від 27.12.2024 №000006 про виявлене(і) порушення вимог Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", а саме: п. 6 ч. 4 ст. 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" створення перешкод шляхом недопущення до проведення перевірок характеристик продукції та невиконання встановлених цим Законом вимог посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд. Копію протоколу направлено на адресу позивача засобами поштового зв'язку «АТ УКРПОШТА» рекомендованим листом 27.12.2024.
Укртрансбезпекою складено запрошення для розгляду справи про порушення п. 6 ч. 4 ст. 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", Наказу Мінінфраструктури України від 17.08.2012 №521 "Про затвердження Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання" на 09.01.2025 на 11:00.
09.01.2025 Укртрансбезпекою складено постанова про накладення штрафу від 09.01.2025 №00001 на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" у сумі 170000,00 грн. за порушення п. 6 ч. 4 ст. 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", а саме: створення перешкод шляхом недопущення до проведення перевірок характеристик продукції та невиконання встановлених цим Законом вимог посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд.
Також, 30.01.2025 Укртрансбезпекою складено постанова про накладення адміністративного стягнення від 30.01.2024 №0004796 на ОСОБА_1 за порушення ст. 188-37 Кодексу України про адміністративні правопорушення у розмірі 170,00 грн. Про дату, час та місце розгляду справи та перенесення розгляду справи про адміністративне правопорушення, згідно протоколу № 0005456 від 26.12.2024, ОСОБА_1 повідомлено засобами поштового зв'язку «АТ УКРПОШТА».
Позивач, вважаючи протиправною постанову від 09.01.2025 №00001, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки під час її прийняття був порушений один із принципів адміністративної процедури: гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції встановлені Законом України від 02.12.2010 р. № 2735-VI "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" (далі - Закон № 2735-VI).
Згідно з абз. 8 ст. 1 Закону № 2735-ІV державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.
Положеннями ч. 4 ст. 4 Закону № 2735-VІ врегульовано, що метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.
Натомість, положеннями чинного законодавства, зокрема Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» покладено на суб'єктів господарювання обов'язок щодо забезпечення безпечності продукції, тобто здійснення заходів з метою забезпечення відповідності продукції, що введена в обіг на ринку України, загальній вимозі щодо безпечності нехарчової продукції.
До повноважень органів ринкового нагляду, зокрема, належить вжиття у порядку, визначеному цим та іншими законами України, заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень вимог цього Закону та встановлених вимог (п. 11 ч. 1 ст. 11 Закону № 2735-VІ).
Статтею 23 Закону № 2735-VІ визначено загальний порядок форм здійснення нагляду за дотриманням вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.
Предметом таких перевірок є характеристики продукції певного виду (типу), категорії та/або групи. Під час проведення перевірок продукції певного виду (типу), категорії та/або групи забороняється перевіряти продукцію іншого виду (типу), категорії та/або групи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.2011 № 1017 затверджено Порядок здійснення контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, яким визначено процедуру здійснення контролю стану виконання суб'єктами господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.
Відповідно до ч. 5-6 статті 23 Закону № 2735-VІ перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів (рішень) органів ринкового нагляду та направлень на проведення перевірки, що видаються та оформлюються відповідно до цього Закону. У разі одержання інформації про надання на ринку продукції, що становить серйозний ризик, відповідні накази (рішення) та направлення видаються і оформлюються невідкладно.
Перевірки характеристик продукції проводяться: 1) у торговельних та складських приміщеннях суб'єктів господарювання; 2) у місцях введення продукції в експлуатацію (якщо відповідність продукції певним встановленим вимогам може бути визначена лише під час введення її в експлуатацію); 3) за місцем проведення ярмарку, виставки, показу або демонстрації продукції в інший спосіб; 4) у місцях зберігання під митним контролем продукції, митне оформлення якої призупинено за результатами контролю продукції, з дотриманням вимог Митного кодексу України; 5) за місцезнаходженням органу ринкового нагляду.
Відповідно до частин 11, 12, 18 статті 23 Закону № 2735-VІ посадова особа, яка здійснює ринковий нагляд, перед початком перевірки зобов'язана роз'яснити суб'єкту господарювання, продукція якого перевіряється, порядок оскарження рішень, приписів, дій та бездіяльності органів ринкового нагляду та їх посадових осіб.
У разі якщо за результатами перевірки характеристик продукції встановлено, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, орган ринкового нагляду на підставі наданих суб'єктом господарювання документів, передбачених пунктами 1 і 6 частини сьомої цієї статті, вживає заходів щодо визначення виробника такої продукції або особи, яка вважається такою, що ввела продукцію в обіг, особи, яка поставила відповідному суб'єкту господарювання цю продукцію, а також всіх осіб, яким відповідний суб'єкт господарювання поставив таку продукцію.
Після визначення виробника або особи, яка вважається такою, що ввела продукцію в обіг, орган ринкового нагляду розпочинає проведення перевірки характеристик такої продукції в її виробника або особи, яка вважається такою, що ввела продукцію в обіг, та визначає всю послідовність суб'єктів господарювання в ланцюгу постачання такої продукції.
Органи ринкового нагляду та суб'єкти господарювання мають право фіксувати процес проведення планової або позапланової перевірки засобами аудіо-, фото- та відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню відповідної перевірки.
Згідно ч. 1-4 ст. 23-1 Закону № 2735-VІ для здійснення планової або позапланової перевірки характеристик продукції орган ринкового нагляду видає наказ, який має містити предмет перевірки (найменування виду (типу), категорії та/або групи продукції), найменування та адресу об'єкта, де розміщується продукція.
На підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки, яке підписується керівником органу ринкового нагляду або його заступником із зазначенням його прізвища, імені та по батькові і засвідчується печаткою відповідного органу.
У направленні на проведення перевірки зазначаються: а) найменування органу ринкового нагляду, що здійснює перевірку; б) номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється перевірка; в) предмет перевірки (вид (тип), категорія та/або група продукції); г) місце розміщення продукції (найменування та адреса об'єкта, де розміщується продукція (магазин, ринок тощо); ґ) підстави для проведення перевірки; д) список посадових осіб органу ринкового нагляду, які беруть участь у здійсненні перевірки, із зазначенням їх посади, прізвища, імені та по батькові; е) список осіб, які залучаються до здійснення перевірки відповідно до пункту 7 частини першої статті 15 цього Закону; є) дата початку та дата закінчення перевірки; ж) тип перевірки (планова або позапланова); з) інформація про проведення попередньої перевірки (тип перевірки, дата початку та строк її здійснення).
Направлення є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення перевірки.
Посадова особа органу ринкового нагляду не має права здійснювати перевірку без направлення на проведення перевірки та службового посвідчення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2735-VІ суб'єкти господарювання під час здійснення ринкового нагляду та контролю продукції мають право одержувати від посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, копії посвідчень (направлень) на проведення перевірок та не допускати їх до проведення перевірок, якщо вони не надали копії таких документів.
У той же час, за порушення вимог вищевказаних актів передбачена відповідальність - адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу, зокрема у випадках, визначених статтею 44 Закону № 2735-VІ.
Так, п. 6 ч. 4 ст. 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" передбачено, що до суб'єкта господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі створення перешкод шляхом недопущення до проведення перевірок характеристик продукції та невиконання встановлених цим Законом вимог посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, - у розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суми штрафів, що накладаються органами ринкового нагляду, зараховуються до Державного бюджету України.
За наслідками розгляду справи про накладення штрафу за порушення вимог Закону №2735-VІ оформлюється постанова.
Натомість, суб'єкт господарювання має сплатити штраф у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення.
У разі несплати штрафу в зазначений строк примусове виконання постанов про накладення штрафу здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення планової перевірки та видання наказу Укртрансбезпеки про проведення планової перевірки характеристик продукції від 20.12.2024 № 1249 є секторальний план державного ринкового нагляду Укртрансбезпеки на 2024 рік та Постанова Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану".
Наказ Укртрансбезпеки про проведення планової перевірки характеристик продукції від 20.12.2024 № 1249 та направлення на проведення перевірки від 24.12.2024 № 000016 видані на перевірку характеристик продукції, а саме: нових частин та обладнання, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, у магазині-складі «OMEGA» за адресою розміщення продукції: вул. Максима Шимка, 52, м. Вінниця, Вінницька обл., 21034.
При цьому, відповідно до Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність за формою 20-ОПП від 19 січня 2023 р. (поданої і зареєстрованої в органах Державної податкової служби) ТОВ «ОМЕГА» за адресою м. Вінниця, вул. Максима Шимка, 52, має об'єкт «Вінницький склад».
Там само у Повідомленні за формою 20-ОПП у графі 3 зазначений тип об'єкта оподаткування за класифікатором, а саме: 468.
Графа 3 «Тип об'єкта оподаткування» заповнюється відповідно до рекомендованого довідника типів об'єктів оподаткування, що оприлюднений на офіційному веб-сайті Державної податкової служби та розміщений на інформаційних стендах у контролюючих органах. Зокрема, за наступним посиланням https://tax.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/dovidniki-/127294.html.
У цьому довіднику коду 468 відповідає об'єкт «склад». Тоді як «магазин-склад» має інший код, а саме: 469, що відображається в наступному рядку довідника.
Також матеріалами справи всьановлено, що найменування юридичної особи-підприємства позивача (ані повне, ані скорочене), та коду юридичної особи в зазначеному наказі й направленні на перевірку зазначено не було.
З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку, що документи на перевірку мали невідповідний зміст щодо об'єкта перевірки і не надавали представникам відповідача права перевіряти об'єкт «Вінницький склад» позивача.
До того ж, адреса: м. Вінниця, вул. Максима Шимка, 52, це промислова зона, на якій може знаходитися декілька суб'єктів господарювання.
Положеннями ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» визначено, що відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції, які не врегульовані цим Законом, регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру".
Згідно з частинами 1-3 ст. 16 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган зобов'язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи. Адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.
Таким чином, відповідач повинен був насамперед, ще до прийняття рішення про проведення перевірки, самостійно одержати інформацію з реєстрів Державної податкової служби України про те, який саме об'єкт підлягатиме перевірці, сформулювати свої вимоги офіційно й недвозначно, таким чином, щоб унеможливити будь-які сумніви у своїх діях.
Однак, відповідачем порушено принципи адміністративної процедури, передбачені ст. 4 Закону України «Про адміністративну процедуру», а саме: офіційність, добросовісність і розсудливість, безсторонність (неупередженість).
До того ж, наказ на проведення перевірки надано в копії, яка жодним чином не посвідчена, а направлення на проведення перевірки підписано особою, чиї повноваження діяти від імені юридичної особи (відповідача) без довіреності у ЄДРЮОФОПГФ не відображається.
Доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачем не спростовано.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач був позбавлений можливості пересвідчитися, що направлення підписане належною особою, яка має законні права і повноваження підписувати такі документи, що повністю нівелює саме направлення.
Варто зауважити, що принцип правової визначеності як загальний правовий принцип поширюється, в тому числі на етап правозастосування. Органи державної влади повинні дотримуватися цього принципу та забезпечувати правову передбачуваність прийнятих ними рішень, що досягається, зокрема чіткістю визначення правового стану особи, якої стосується індивідуальний акт.
Відсутність у наказі на проведення перевірки та направленні на проведення перевірки найменування юридичної особи-підприємства позивача, коду юридичної особи та невідповідності змісту щодо об'єкта перевірки, які б давали змогу перевірити його законність і обґрунтованість, позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування у справі.
З огляду на викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, оскільки наказ на проведення перевірки та направлення на проведення перевірки оформлені відповідачем з порушенням ст. 23-1 Закону № 2735-VІ, а саме: без зазначення найменування юридичної особи-підприємства позивача, коду юридичної особи та невідповідності змісту щодо об'єкта перевірки, то позивач мав право не допускати посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, до проведення планової перевірки характеристик продукції, наказ та направлення на яку видані на об'єкт "магазин-склад «OMEGA»" за адресою: вул. Максима Шимка, 52, м. Вінниця, Вінницька обл., 21034.
Відповідно до абзаців 2, 4 - 8 частини 7 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», справи про накладення штрафів за порушення, визначені цією статтею, розглядаються керівниками органів ринкового нагляду або їх заступниками.
З 15.12.2023 року набрав чинності Закон України «Про адміністративну процедуру».
Відповідно до пунктів 4 та 5 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративні провадження, які на день набрання чинності цим Законом перебувають на розгляді адміністративного органу, завершуються відповідно до положень цього Закону. Адміністративні акти, прийняті після набрання чинності цим Законом, оскаржуються за правилами адміністративного оскарження у порядку, визначеному цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адміністративну процедуру» цей Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.
Частина 2 статті 1 вказаного вище закону України не виключає із сфери його дії відносини щодо накладення штрафів у відповідності до Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
У статті 3 Закону України «Про адміністративну процедуру» вказано, що адміністративна процедура визначається Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Законом можуть бути встановлені особливості адміністративного провадження для окремих категорій адміністративних справ. Такі особливості повинні відповідати принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом.
Частина 1 статті 4 вказаного вище закону України визначає принципи адміністративної процедури: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9) ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про адміністративну процедуру» учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи.
Частина 1 статті 17 зазначеного вище закону України розкриває поняття принципу «гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні»: особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи; адміністративний орган зобов'язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов'язків; особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.
Згідно статті 63 Закону України «Про адміністративну процедуру» учасник адміністративного провадження має право бути заслуханим адміністративним органом до прийняття рішення у справі, якщо таке рішення може негативно вплинути на його право, свободу чи законний інтерес, крім випадків, передбачених цим Законом. Право учасника адміністративного провадження бути заслуханим реалізується ним шляхом подання до адміністративного органу своїх пояснень та/або заперечень у спосіб, передбачений цим Законом для подання заяви. Адміністративний орган інформує учасника адміністративного провадження про можливі негативні наслідки його неучасті у провадженні та ненадання пояснень та/або заперечень у справі, у тому числі у разі оскарження адміністративного акта.
Заслуховування не проводиться, якщо: 1) необхідно вжити негайних заходів для запобігання заподіянню шкоди; 2) відповідно до законодавства вимагається негайне прийняття рішення; 3) адміністративний орган приймає відповідний адміністративний акт в автоматичному режимі; 4) прохання заявника є очевидно безпідставним.
Відповідач не надав суду доказів наявності обставин, які виключають заслуховування згідно ч. 2 ст. 63 Закону України «Про адміністративну процедуру».
Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» не передбачає випадків реалізації права особи бути заслуханою у процесі накладення штрафів на розповсюджувачів продукції.
Однак у відповідності до п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про адміністративну процедуру» до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить принципам цього Закону.
За вказаних обставин Закон України «Про адміністративну процедуру» має вищу юридичну силу ніж Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме Закон України «Про адміністративну процедуру».
Відповідно до статті 87 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний акт є правомірним, якщо він прийнятий компетентним адміністративним органом відповідно до закону, що діяв на момент прийняття акта.
Протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема: 1) прийнятий адміністративним органом, що: а) не мав на це повноважень; б) використав дискреційні повноваження незаконно; 2) суперечить положенням закону щодо форми та змісту адміністративного акта; 3) порушує норми матеріального права; 4) не відповідає принципам адміністративної процедури.
Порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта.
Таким чином, адміністративний акт, до якого відноситься також і оскаржувана постанова, є рішенням, прийнятим адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямований на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов'язків окремої особи (осіб), повинен обов'язково відповідати принципам адміністративної процедури, до яких віднесено також і гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Як встановлено з матеріалів справи, запрошення для розгляду справи про порушення відповідачем надіслано на дві адреси, а саме: за місцезнаходженням "Вінницького складу" і за місцезнаходженням юридичної особи у Харківській області.
Натомість, позивач не знаходиться у Вінницькій області, місцезнаходженням позивача є: Харківська обл., Харківський р-н, селище міського типу Васищеве, вул. Промислова, буд. 1.
Згідно Трекінгу Уркпошти відправлення із запрошенням на розгляд на 09.01.2025 на 11:00 одержано представником позивача у Харківській області - 09.01.2025.
Вказаного відповідачем не спростовано.
Колегія суддів звертає увагу на те, що штраф у розмірі 170000 грн, який було застосовано до позивача, є суттєвим.
Особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
Колегія суддів наголошує на тому, що відповідач не надав доказів своєчасного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, результатом якої стало накладення штрафу на позивача за порушення Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
Крім того, відповідач не забезпечив гарантування права позивача бути заслуханим шляхом подання своїх пояснень та/або заперечень під час накладення штрафу за порушення Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем порушено один із принципів адміністративної процедури: гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.
Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, аналізуючи наведені норми права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за вказаних обставин, оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 по справі № 520/2582/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк