«22» липня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за №12022152040001350, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2025 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шевченко Першотравневого району Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, востаннє:
- вироком Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 січня 2018 року, з урахуванням вироку Донецького апеляційного суду від 25 березня 2019 року, за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільненого з 03.05.2022 по відбуттю строку покарання,
-обвинуваченого за ч. 1 ст. 115 КК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2025 року ОСОБА_6 засуджений за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишено без змін у вигляді тримання під вартою.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_6 строк попереднього ув'язнення з 30.12.2022 до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_6 судові витрати за проведення експертиз в сумі 15 493,62 грн.
Скасовано заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна. Вирішено питання речових доказів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок скасувати, перекваліфікувати його дії на ст. 116 КК України.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Як слідує зі змісту вимог апелянта, в суді його показання отримано незаконним шляхом, оскільки спочатку він відмовлявся надавати показання, бажаючи їх надати лише після допиту свідків, але свідки не були допитані. Свідки (не зазначає, які саме) могли повідомили про його неосудність та неадекватність.
Вважає висновок судово-психіатричної експертизи неналежним доказом, оскільки він містить неправдиву інформацію щодо його психічного стану. Просить повторно провести психіатричну експертизу та допитати усіх свідків.
Висловив вимогу про перекваліфікацію його дій з ч.1 ст. 115 КК України на ст. 116 КК України, але буд-яких мотивів незгоди із кваліфікацією його дій не навів.
У доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений не погоджується з покаранням, призначеним за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 років. Просить вирок змінити та пом'якшити покарання. Звертає увагу, що вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 липня 2023 року, який було касовано судом апеляційної інстанції, його засуджено за ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 185 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років. Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 січня 2025 року кримінальне провадження за ч. 4 ст. 185 КК України закрито.
Не погоджується з характеристикою, наданою під час утримання в СІЗО.
На думку апелянта, суд не взяв до уваги поведінку потерпілої, яка запропонувала йому інтимні стосунки у громадському місці.
Вважає, що при призначенні покарання також не враховано його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність претензій з боку потерпілого та майнової шкоди. Судом безпідставно не встановлено обставин, які пом'якшують покарання.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
29 грудня 2022 року приблизно о 20:00 год ОСОБА_6 перебував разом з ОСОБА_8 у парку «Дубки», що знаходиться біля перехрестя вулиць Троїцька та Новобузька у м. Миколаєві, де вони спільно вживали спиртні напої.
Після спільного вжиття спиртних напоїв, між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 за взаємною згодою відбувся сексуальний контакт, у ході якого остання висловила невдоволення щодо дій ОСОБА_6 . З мотивів помсти за отриману образу, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, у ході розвитку зазначеного конфлікту у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_8 , шляхом спричинення тілесних ушкоджень та удушення останньої.
Відразу після цього, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті, ОСОБА_6 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння щодо посягання на життя іншої особи, передбачаючи наслідки у виді смерті потерпілої, свідомо припускаючи їх настання, наніс близько 5 ударів руками та ногами в область обличчя ОСОБА_9 , спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носу, саден на чолі справа, синців на повіках обох очей, в області лівої виличної кістки з переходом на праву щоку, на підборідді зліва, на зовнішній поверхні лівої вушної раковини, в результаті чого остання втратила свідомість.
У подальшому, ОСОБА_6 стягнув з ОСОБА_8 її колготи, намотав їх на шию останньої та підвісив тіло ОСОБА_8 за її шию до дерева.
У результаті протиправних дій ОСОБА_6 , смерть ОСОБА_8 настала від механічної асфіксії внаслідок здавлення органів шиї петлею, що підтверджується загально асфіктичними ознаками (крововиливи в слизову оболонку очей, на поверхні серця і легень, наявність темної рідкої крові в порожнинах серця), а також наявністю прижиттєвої майже горизонтальної переривчастої, незамкненої странгуляційної борозни на поверхні шиї (підтверджено даними судово-гістологічного дослідження).
Суд першої інстанції визнав ОСОБА_6 винним в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині (умисному вбивстві) та кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 115 КК України.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу, просили пом'якшити призначене покарання.
Прокурор ОСОБА_5 вважала вирок суду законним та обґрунтованим. Просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Потерпілий ОСОБА_10 належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду, до суду не з'явився, його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при ухваленні рішення, і положення закону, яким він керувався.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як передбачено ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно зі ст. 368 КПК України, суд ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Зазначені вимоги закону в повній мірі враховані судом першої інстанції під час розгляду даного кримінального провадження.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, відповідають встановленим судом фактичним обставинам, та підтверджені доказами, які покладені в основу вироку.
На переконання колегії суддів, вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення доведена поза розумним сумнівом. Підстави вважати, що вбивство вчинено у стані сильного душевного хвилювання та для перекваліфікації дій обвинуваченого з ч.1 ст. 115 на ст. 116 КК України, як просить апелянт, відсутні.
Так, обвинувачений ОСОБА_6 у суді першої інстанції вину визнав та пояснив, що з потерпілою разом працювали та 29.12.2022 святкували з колективом у кафе «У Грека» неподалік вул. Троїцька у м. Миколаєві. Під час святкування він вживав горілку у невеликої кількості. Потім він та потерпіла, на її пропозицію, у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » придбали пляшку горілки, яку вони неподалік магазину випили і направилися до парку «Дубки». Після чого, потерпіла запропонувала йому вступити з нею у статеві зносини. Через деякий час після початку статевого акту потерпіла попросила його припинити, підвелася та встала на коліна, та словесно образила його. Він обурився, встав та наніс їй удари, один з яких рукою в обличчя. Побачивши, що потерпіла втратила свідомість, зняв з неї джинси та колготки, взяв колготки та зав'язав на гілці дерева, перетягнув потерпілу до дерева і зав'язав колготки на шиї, підвісивши її.
Ці показання обвинуваченого належним чином перевірені судом першої інстанції та є такими, що підтверджуються дослідженими у судовому засіданні письмовими матеріалами кримінального провадження.
З показань обвинуваченого вбачається, що 29 грудня 2022 року саме він разом з потерпілою ОСОБА_8 перебував у барі, де вони спільно вживали спиртні напої, а потім удвох пішли до парку «Дубки», де за їх взаємною згодою між ними відбулися статеві зносини.
Ці показання узгоджуються з даними протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.12.2022, з яких слідує, що свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 впізнали на фото ОСОБА_6 , який 29.12.2022 відпочивав у кафе «У Грека» та залишився з жінкою на ім'я ОСОБА_14 (т. 1 а.с. 137-138, 139-140, 141-142).
Під час досудового розслідування обвинувачений вказав на місце вчиненого злочину та розповів про обставини його вчинення, що вбачається з протоколу слідчого експерименту від 03.01.2023 та відеозапису до нього.
ОСОБА_6 на місці вчинення злочину пояснив, що під час статевих зносин ОСОБА_8 без будь-яких пояснень попросила припинити статевий акт, що дуже його роздратувало. Тому він підвівся на ноги, та, стоячи, без попередження, наніс лівою ногою удар в область правої скроні ОСОБА_8 . Після нанесеного удару він помітив, що потерпіла перебуває без свідомості та подумав, що вона померла від завданого удару, у зв'язку з чим вирішив зімітувати самогубство ОСОБА_8 , шляхом її повішання за шию на дереві. Після чого, знявши з ОСОБА_8 джинси та колготки, взяв колготки і направився до найближчого дерева, де до однієї з гілок прив'язав одну з штанин колгот.
Потім вказав, що повернувся до ОСОБА_8 , підійшовши до неї з боку голови, взяв правою рукою тіло під її правою рукою, а своєю лівою рукою за шию потерпілої та потягнув тіло до дерева, де залишив прив'язані до гілки колготи. Біля дерева обв'язав іншою штаниною колгот шию потерпілої та зав'язав їх на вузол. У подальшому, з куртки ОСОБА_8 дістав з однієї з кишень мобільний телефон, та, відійшовши приблизно 200 м у глиб парку в напрямку до міської лікарні №3, де біля ями кинув його у глиб парку приблизно на 20 м. Після чого направився до кінцевої зупинки громадського транспорту «Парк Дубки», звідки направився до зупинки громадського транспорту «Ринок Баштанський» по вул. Космонавтів у м. Миколаєві, та потім направився за місцем свого тимчасового проживання (т. 1 а.с. 253-257).
Встановлені під час проведення слідчого експерименту обставини за участю ОСОБА_6 узгоджуються з даними протоколу огляду місця події від 30.12.2022 та фототаблиці до нього, з якого вбачається, що у парковій зоні «Дубки» неподалік вул. Троїцька у м. Миколаєві, на відстані близько 50 м від проїзної частини вул. Троїцька, в районі розташування будинку №152 по вул. Космонавтів у м. Миколаєві, у північному напрямку в парку біля дерева виявлено труп жіночої статі. Під час огляду вилучено: куртку синього кольору з капюшоном, джинсові брюки синього кольору, кросівок на ліву ногу, кросівок на праву ногу, шкарпетку помаранчевого кольору, два листка з дерева зі слідами речовини бурого кольору, гіпсові зліпки низу підошви взуття, светр чорного кольору в чорно-білу смугу та фрагмент прозорого полімерного матеріалу зі стікером торгівельної марки «Копійка» (т. 1 а.с. 63-82).
Згідно з протоколом додаткового огляду місця події від 30.12.2022 та фототаблицею до нього, оглянуто ділянку місцевості за адресою: вул. Троїцька, м. Миколаїв, лісовий масив «Дубки». Під час додаткового огляду вилучено хустку блакитного кольору, футболки сірого та білого кольорів ( т.1 а.с. 84-89).
Зазначені речі визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні (т. 1 а.с. 117-119, 189-191, 192-196, 198).
Згідно протоколу затримання ОСОБА_6 , 30.12.2022 о 18:15 год слідчий у присутності захисника та двох понятих здійснив обшук ОСОБА_6 , під час якого у нього вилучено штани блакитного кольору зі слідами речовини бурого кольору, ззовні схожої на кров, та пару кросівок чорного кольору зі слідами речовини бурого кольору (т. 1 а. с. 143-145).
В свою чергу на належних потерпілій речах, з вилучених у ході огляду місця події, згідно висновків судових імунологічних експертиз №24-і від 23.01.2023 та №27-і від 25.01.2023, а саме: на штанах з джинсової тканини, а також на її бюстгальтері, футболці, джемпері, светрі, знайдена кров людини ( т. 1 а.с. 157-159, а.с. 164-167).
Дані наведених висновків судових експертиз та протоколу затримання, в їх сукупності, підтверджують пояснення ОСОБА_6 про те, що він наніс лівою ногою удар в область правої скроні ОСОБА_8 .
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що у ході досудового розслідування проведено судово-медичну експертизу, яка встановила характер спричинених тілесних ушкоджень потерпілій, їх локалізацію та механізм заподіяння.
Так, згідно висновку судово-медичної експертизи №5104 від 30.12.2022, смерть ОСОБА_8 настала від механічної асфіксії внаслідок здавлення органів шиї петлею, що підтверджується загально асфіктичними ознаками (крововиливи в слизову оболонку очей, на поверхні серця і легень, наявність темної рідкої крові в порожнинах серця), а також наявністю прижиттєвої майже горизонтальної переривчастої, незамкненої странгуляційної борозни на поверхні шиї (підтверджено даними судово-гістологічного дослідження).
При судово-медичному дослідженні трупа виявлені тілесні ушкодження: переломи кісток носу; дрібні садна на чолі справа; синці на повіках обох очей, в області лівої виличної кістки з переходом на праву щоку, на підборідді зліва, на зовнішній поверхні лівої вушної раковини; смугасті садна в правій підколінній ямці з переходом на задню внутрішню поверхню правого стегна, на задній поверхні лівого стегна в нижній третині, на передньо-внутрішній поверхні правого стегна в нижній третині з переходом на колінний суглоб; синець на зовнішній поверхні правого ліктьового суглобу; майже горизонтально розташована, переривчаста, незамкнена странгуляційна борозна на шиї; крововиливи на передньо-боковій поверхні шиї зліва по ходу загальної сонної з переходом на ліву внутрішню сонну артерію; крововиливи в ділянці перстнєподібного та щитоподібного хрящів зліва в м'язи та м'які тканини; крововиливи над голосовими зв'язками, під голосовими зв'язками, та в області самих голосових зв'язок під слизову оболонку більш зліва; переломи 4-5 ребер справа по середньо-ключичній лінії по хрящовий частині, зі слабко вираженими крововиливами.
Всі вище вказані тілесні ушкодження прижиттєві (наявність крововиливів в проекції пошкоджень) і могли утворитися від дії тупих твердих предметів за механізмом удару та ковзання незадовго до настання смерті. Пошкоджень характерних для вірогідної боротьби чи самозахисту при дослідженні трупу не виявлено.
При дослідженні трупу ОСОБА_8 будь-яких пошкоджень в області зовнішніх та внутрішніх статевих органів та області анального отвору не виявлено. При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_8 виявлений етиловий спирт в концентрації 3,04 проміле, що відповідає тяжкому ступеню алкогольного сп'яніння, стосовно живих осіб (т. 1 а.с. 110-116).
Отже, висновки судово-медичної експертизи щодо характері заподіяних тілесних ушкоджень та механізму їх спричинення узгоджуються з поясненнями ОСОБА_6 про спосіб заподіяння смерті потерпілій, які він надавав при проведенні слідчого експерименту, а саме, ногою в область обличчя.
У своїй сукупності дослідженні судом першої інстанції докази вказують на наявність у ОСОБА_6 умислу, спрямованого на вчинення саме умисного вбивства ОСОБА_8 . Доводи апелянта про вчинення вбивства у стані сильного душевного хвилювання, не знайшли свого підтвердження.
Так, необхідною умовою кваліфікації дій винного за ст.116 КК України є сильне душевне хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого. Насильство може бути як фізичним (заподіяння тілесних ушкоджень або побоїв, незаконне позбавлення волі тощо), так і психічним (наприклад, погроза завдати фізичної, моральної чи майнової шкоди).
До тяжкої образи слід відносити явно непристойну поведінку потерпілого, що особливо принижує гідність чи ганьбить честь винного або близьких йому осіб.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі №5-39кс14 (постанова від 22 січня 2015 року), неправомірні дії потерпілого становлять обов'язкову умову вбивства у стані сильного душевного хвилювання. Дії, які вчиняються в афективному стані, мають особливий характер. Специфіка таких дій полягає в тому, що вони обмежені в часі Ї тривалості стану фізіологічного афекту. Намір на вбивство тісно пов'язаний зі станом фізіологічного афекту.
У цьому разі він виникає так несподівано, як і стан афекту, а реалізується негайно (відразу), до моменту закінчення цього стану. Тобто стан афекту супроводжує формування і реалізацію злочинного наміру. Формування мотиву і наміру вчинення злочину відбувається завжди непередбачувано та швидко, хоча й не так стрімко, як виникає афект, але неодмінно за неправомірною поведінкою потерпілого й безпосередньо під впливом стану афекту. Поведінка особи у стані сильного душевного хвилювання регулюється не заздалегідь обміркованою метою, а тим почуттям, що повністю захоплює особистість і викликає імпульсивні, підсвідомі дії. Якщо за ймовірним афектом приховується продумана підготовка до заздалегідь спланованого вбивства, такий злочин виключає кваліфікацію за статтею 116 КК. Таке вбивство не може бути заздалегідь задуманим.
Детально проаналізувавши обставини злочину, вчиненого ОСОБА_6 , та, спираючись на ґрунтовний аналіз сукупності належних та допустимих доказів, на які послався суд першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність такого стану у обвинуваченого, про що він зазначив у поданій апеляційній скарзі.
Так, згідно висновку судової психіатричної експертизи № 228 від 20.09.2024, ОСОБА_6 в період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, страждав на психічні розлади і розлади поведінки внаслідок комбінованого вживання наркотичних засобів та використання інших психоактивних речовин. Синдром залежності.
За своїм психічним станом ОСОБА_6 міг в період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний час ОСОБА_6 може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує (т.3 а.с. 2-10).
Зазначені висновки судової психіатричної експертизи обгрунтовано покладені в основу вироку.
Окрім того, під час судового розгляду не встановлено будь-яких відомостей про тяжку образу обвинуваченого з боку потерпілої.
Як вбачається з пояснень обвинуваченого в суді, а також під час проведення слідчого експерименту, він не перебував у стані фізіологічного афекту або іншому емоційному стані, що істотно вплинув на свідомість і поведінку, оскільки в його поведінці не було сукупності ознак, характерних для зазначених емоційних станів.
Обвинувачений ОСОБА_6 як під час досудового розслідування, так в безпосередньо в своїх показаннях в суді, що потерпіла його образила лише словесно. Як слідує з пояснень обвинуваченого, суть цієї образи зводилася невдоволенням потерпілої щодо дій обвинуваченого під час статевих зносин.
На переконання колегії суддів, словесна образа з боку потерпілої не може бути розцінена як тяжка образа обвинуваченого.
Подальші дії обвинуваченого, а саме, що після завдання ударів ногою в область обличчя потерпілої, він, побачивши, що потерпіла втратила свідомість, з метою імітувати самогубство останньої, зняв з неї джинси та колготки, взяв колготки та зав'язав на гілці дерева, перетягнув потерпілу до дерева і зав'язав колготки на шиї, підвісивши її.
Ці дії обвинуваченого свідчать про наявність повного внутрішнього самоконтролю та прямого умислу на вбивство потерпілої, а також про чітке усвідомлення обвинуваченим мети та наслідків вчинюваних ним дій.
Особливе значення для вирішення питання щодо відмежування умисного вбивства від вбивства в стані сильного душевного хвилювання має також поведінка засудженого після вчинення злочину.
В даному випадку, після вчинення злочину обвинувачений (як він зазначив при проведенні слідчого експерименту) з кишені куртки ОСОБА_8 дістав мобільний телефон, та, відійшовши у глиб парку, викинув телефон, а потім направився до кінцевої зупинки громадського транспорту та маршрутним таксі доїхав додому. Тобто, поведінка обвинуваченого після вчинення злочину була достатньо усвідомлена.
Зазначені дії обвинуваченого, спосіб вбивства свідчать про направленість умислу обвинуваченого саме на умисне вбивство потерпілої.
Під час судового розгляду кримінального провадження сукупністю належних та допустимих доказів, безпосередньо досліджених судом, спростовано не лише відсутність тяжкої образи потерпілої по відношенню до обвинуваченого, але й наявність у ОСОБА_6 стану сильного душевного хвилювання в момент вчинення злочину.
Що стосується кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 115 КК України, колегія суддів зазначає, що з урахуванням локалізації ушкоджень, механізму їх заподіяння, поведінки обвинуваченого після вчинення злочину, який залишив це місце, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 умислу на вчинення умисного вбивства, оскільки обвинувачений усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки та бажав їх настання.
Враховуючи встановлені під час судового розгляду обставини, дослідивши докази та надавши їм належну оцінку, в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК України - в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині.
На думку колегії суддів, вина обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом.
Щодо вимог апелянта про допит свідків під час апеляційного розгляду, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Як вбачається із журналу судового засідання від 04.03.2025 при вирішенні питання щодо допиту свідків, прокурор відмовився від клопотання про допит свідків, та в свою чергу, захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_6 також не наполягали щодо їх допиту (т. 3 а.с. 124-137). Тому підстави для задоволення клопотання обвинуваченого про допит свідків під час апеляційного розгляду відсутні.
Колегія суддів не погоджується з доводами обвинуваченого про визнання неналежним доказом висновку судово-психіатричного експерта, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 КПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що висновок судової психіатричної експертизи №228 від 20.09.2024 проведено на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2024 року, якою доручено Миколаївській філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» проведення амбулаторної судово-психіатричної експертизи обвинуваченого ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 158-162, т. 3 а.с. 2-10).
Згідно з ч. 1 ст. 69, ст. 70 КПК України, експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об'єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.
За завідомо неправдивий висновок експерт попереджений про кримінальну відповідальність. Висновок судової психіатричної експертизи є вмотивований, і сумніві у колегії суддів, не викликає.
Судом апеляційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які можуть тягнути за собою зміну оскаржуваного вироку, про що просить в апеляційній скарзі обвинувачений.
Що стосується призначеного судом першої інстанції покарання обвинуваченому, колегія суддів встановила таке.
Призначаючи покарання ОСОБА_6 , суд першої інстанції достатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином, наявність суспільно-небезпечного наслідку злочину - настання смерті особи, що є невідворотнім. Окрім того, враховано обставини вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що обвинувачений діяв жорстоко і холоднокровно, при цьому намагаючись інсценувати самогубство потерпілої.
Достатньо враховано дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення умисного корисливого злочину, звільнившись 03.05.2022 з місць позбавлення волі, ОСОБА_6 через незначний проміжок часу - 29.12.2022, знову вчинив умисний злочин проти життя особи, неодноразово притягувався до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, характеризується посередньо. Всупереч доводам апелянта, судом встановлено обставини, які пом'якшують покарання - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та щире каяття, що достатньо враховано при визначенні строку покарання.
Обставиною, яка обтяжує покарання, визнано рецидив злочинів.
З огляду на наведене, суд першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_6 призначив покарання відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, яке є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, підстав для пом'якшення покарання не має.
Вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 424, 532 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2025 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3