Справа № 152/1654/24
Провадження № 33/801/777/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Роздорожна А. Г.
Доповідач: Войтко Ю. Б.
01 серпня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Войтка Ю. Б.,
розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Халупко Вячеслав Михайлович, на постанову Шаргородського районного суду Вінницької області від 03 липня 2025 року в справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ід.№ НОМЕР_1 , зареєстрованого мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Шаргородського районного суду Вінницької області від 03 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто з нього судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп. на користь держави.
Відповідно до обставин встановлених судовим рішенням, 15.11.2024 приблизно о 19.45 год. в с. Мурафа по вул. Коцюбинського, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Опель Зефіра, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, невиразна мова, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера «Драгер» та в медичному закладі КНП «Шаргородська міська лікарня», водій відмовився, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру поліцейського, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Не погодившись з постановою Шаргородського районного суду Вінницької області від 03 липня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає постанову незаконною та такою, що не відповідає обставинам правопорушення, тому просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутності події і складу правопорушення.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, тому відповідно до ч.3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан сп'яніння має проводитись виключно посадовою особою, уповноваженою начальником органу управління Військової служби правопорядку ЗСУ, а не працівниками поліції. Зауважує, що протокол та матеріали справи складені з порушенням ст. 268 КУпАП, оскільки працівниками поліції водію не було роз'яснено його права; не вручено направлення до медичного закладу та відсутні дані про реальне надання можливості скористатися правом на захист.
Вказує, що алкотестер драгер, яким проводився огляд не був використаний та результатів не зафіксовано; медичний огляд в лікарні не проведено; відео з бодікамери не містить підтвердження добровільної відмови у встановленому порядку та немає повного запису з моменту зупинки та не проінформовано водія щодо наслідків відмови від огляду на стан сп'яніння.
Місцевим судом помилково зазначено, що військовий статус ОСОБА_1 не доведено, так як в справі наявна довідка щодо перебування скаржника після поранення, яка є належним підтвердженням перебування його на військовій службі. Крім того, суд першої інстанції не перевірив обставини маршруту повернення додому з лікарні - тобто прямування зі служби. Також, суд не забезпечив витребування повної інформації від МОУ, попри відповідні клопотання адвоката.
Щодо апеляційних вимог про витребування із Міністерства оборони України підтвердження статусу військової служби ОСОБА_1 від 15.11.2024, апеляційний суд вважає такі безпідставними і відхиляє, оскільки матеріали справи не місять доказів, що ОСОБА_1 на момент зупинення працівниками поліції виконував обов'язки військової служби.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Халупко В. М. підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити.
Заслухавши пояснення адвоката Халупка В. М., дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи апеляції, приходжу до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст. 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався.
З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КпАП України).
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ “Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Судом встановлено, що відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 174543 від 15.11.2024 вбачається, що ОСОБА_1 15.11.2024 приблизно о 19.45 год. в с. Мурафа по вул. Коцюбинського, керував автомобілем Опель Зефіра, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, невиразна мова, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера «Драгер» та в медичному закладі КНП «Шаргородська міська лікарня», водій відмовився, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру поліцейського, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Висновки суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правильними і узгоджуються з дослідженими судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння та дослідженим відеозаписом події.
Докази в сукупності узгоджуються між собою, відображають реальний перебіг події, підтверджують факт відмови правопорушника від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Суд першої інстанції, діючи згідно зі ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, і дійшов вірного висновку порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п. 7 даної Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (далі заклад охорони здоров'я).
За таких обставин, оскільки за змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні.
Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння. Не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст. 17 КУпАП.
Факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'яніння щодо її бажання проходити огляд на стан сп'янінням у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не тільки погодитись на проходження огляду на стан сп'яніння, а і своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції був досліджений відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.
Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Так, обставини зазначені в протоколі фіксувалися шляхом проведення відеозйомки і містять відеозапис щодо відмови від проходження огляду на стан сп'яніння водія ОСОБА_1 на місці зупинки та в медичному закладі. З відеозапису встановлена послідовність перебігу подій, що відбувались на місці зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , оскільки ними зафіксовано обставини події, поведінку скаржника та його відмову від огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі.
Водій ОСОБА_1 погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна, проте вимоги вказаного пункту ним дотримано не було.
Апеляційний суд звертає увагу, що скаржник в апеляційній скарзі не заперечує факт відмови від огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Не приймаються до уваги доводи скаржника про те, що огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 проведений у порушення вимог ст. 266-1 КУпАП через відсутність посадової особи, уповноваженої на те начальником Військової служби правопорядку ЗСУ, оскільки, відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці, зокрема, за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується.
Доводи захисника про безпідставність пред'явлення інспектором патрульної поліції вимоги про проходження огляду на стан сп'яніння до військовослужбовця, який керував транспортним засобом, з посиланням на положення статті 266-1 КУпАП, не ґрунтуються на матеріальному законі, оскільки статтею 266-1 КУпАП регулюється інший порядок проходження огляду на стан сп'яніння військовослужбовцями, які здійснили дії пов'язані з порушенням громадського порядку або порядку управління, тобто вчинили військові адміністративні правопорушення, диспозиції яких перелічені у главі 13-Б КУпАП, зокрема, передбачені статтею 172-20 КУпАП.
З аналізу вказаної статті вбачається, що при порушенні правил дорожнього руху не застосовується штраф як адміністративне стягнення лише до військовослужбовців, які проходять службу на посаді водіїв транспортних засобів Збройних Сил України. Інші військовослужбовці, які керують транспортними засобами, при порушенні правил дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Даною нормою законодавства визначено чіткий перелік обставин, за яких огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного сп'яніння проводиться особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, зокрема якщо є підстави вважати, що військовослужбовці у стані алкогольного сп'яніння: перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.
У цьому разі порядок проведення огляду на стан сп'яніння та складення протоколу здійснюється у відповідності до статті 2661 КУпАП та «Порядку направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду», затвердженого постановою КМ України №32 від 12 січня 2024 року, положення яких узгоджуються між собою, є взаємопов'язаними та логічно викладеними.
Тому диспозиція статті 266-1 КУпАП, як спеціальна окрема норма права визначає порядок проходження огляду за наявністю, як спеціального суб'єкту, так і спеціально визначеної об'єктивної сторони, а її абзаци (частини) не створюють відокремлених правових норм та не можуть застосовуватися окремо одна від одної.
В той же час відносно ОСОБА_1 у цій справі складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення в порядку глави 10 КУпАП, тобто за вчинення адміністративного правопорушення на транспорті, де суб'єкт визначається не за родом професійної діяльності, а виключно за досягненням віку, з якого наступає відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення.
За таких обставин наявність у ОСОБА_1 статусу військовослужбовця під час керування ним приватним транспортним засобом не є підставою для відмови від виконання вимоги поліцейських у відповідності до пункту 2.5 ПДР України. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену частиною 1 статті 130 КУпАП. Така відмова за внесеними змінами до статті 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735, які є чинними, як на час події, так і на час розгляду справи, фіксується поліцейськими за допомогою технічних засобів відеозапису, а за їх відсутності у присутності двох свідків.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 в провину не ставиться вчинення ним даного правопорушення на території військової частини, тобто матеріали даної справи таких відомостей не містять.
Керування військовослужбовцем транспортним засобом на дорогах загального користування з ознаками алкогольного сп'яніння до таких підстав не належить.
За таких обставин наявність у ОСОБА_1 статусу військовослужбовця під час керування ним транспортним засобом не є підставою для відмови від виконання вимоги поліцейських у відповідності до пункту 2.5 ПДР України. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену частиною 1 статті 130 КУпАП. Така відмова за внесеними змінами до статті 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735, які є чинними, як на час події, так і на час розгляду справи, фіксується поліцейськими за допомогою технічних засобів відеозапису, а за їх відсутності у присутності двох свідків.
Відтак, у даному випадку, попри твердження сторони захисту, положення ст. 266-1 КУпАП застосуванню не підлягають.
Не спростовують правильних висновків суду доводи скаржника про те, що скаржнику не вручено направлення до медичного закладу. Направлення водія для проведення огляду на стан алкогольного чи іншого виду сп'яніння у медичному закладі видається поліцейським, у випадку не згоди водія з результатами показників Драгеру при огляді, що проведений поліцейськими на місці зупинки, або бажанні пройти такий огляд лише у медичному закладі. Натомість в даному випадку ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду як на місці зупинки, і у медичному закладі, та ці обставини підтверджені доказами, що додані до матеріалів справи.
Не можна також погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що алкотестер драгер, яким проводився огляд не був використаний та результатів не зафіксовано, оскільки як такий огляд не проводився, в зв'язку з відмовою ОСОБА_1 .
Апеляційний суд також вважає безпідставними доводи скаржника про те, що суд розглядаючи справу не вжив належних заходів спрямованих на встановлення всіх обставин справи та підійшов до розгляду справи в спрощеному порядку.
Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції відповідно до ст. 245 КУпАП у повній мірі дослідив та проаналізував наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази і надав їм належну правову оцінку. Відтак дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, що дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті, що відповідає характеру вчиненого правопорушення та меті адміністративного стягнення. Разом з тим, відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає саме після встановлення факту відмови особи від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Інші доводи, на які посилається скаржник, зводяться до незгоди з постановленим судовим рішенням, не спростовують висновків суду та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм процесуального права, яке могло призвести до неправильного вирішення питання. Докази, які б спростовували вину скаржника не надано.
З урахуванням наведеного, посилання в апеляційній скарзі на необхідність закриття провадження у справі за відсутності в діях скаржника складу правопорушення, суд вважає безпідставними та не знаходить підстав для їх задоволення.
За таких обставин постанову Шаргородського районного суду Вінницької області від 03 липня 2025 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Халупко Вячеслав Михайлович залишити без задоволення.
Постанову Шаргородського районного суду Вінницької області від 03 липня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко